Рішення

від 13.01.2025 по справі 926/2374/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

13 січня 2025 року Справа № 926/2374/24

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Лесина,4, код ЄДРПОУ 39280223)

до Приватного підприємства «Мега-Крокус» (59400, Чернівецька область, Заставнівський р-н, м. Заставна, вул. Довбуша, буд.7, код ЄДРПОУ 35221117)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в сумі 40612,77 грн,

представники:

від позивача директор Борлодян В.В.;

від відповідача директор Пацарнюк В.В.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Мега-Крокус» заборгованості за договорами № 3 від 19.02.2019 та № 13 від 01.10.2020 про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація в сумі 24 345,98 грн, 13 408,11 грн інфляційних втрат та 2 858,68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов вищевказаних договорів позивач у 2020 надав відповідачу послуги з поводженням із безпечними сміттям і відходами, а саме: зберігання, перевезення та утилізацію (захоронення) твердих побутових відходів ДК 021:2015, що підтверджується актами: №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4208,10 грн; №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3360,66 грн; №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8157,26 грн; №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8619,6 грн, однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг не виконав, внаслідок чого заборгував позивачу 24 345,80 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Позивач зазначає, що у 2019 році позивачем і відповідачем складено та підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання послуг позивачем та відсутність претензій у відповідача: №ОУ-0000012 від 31.01.2019 на суму 5399,54 грн, №ОУ-0000018 від 28.02.2019 на суму 1789,04 грн, №ОУ-0000030 від 31.03.2019 на суму 7503,70 грн, №ОУ-0000040 від 30.04.2019 на суму 7786,18 грн, №ОУ-0000051 від 31.05.2019 на суму 7409,53 грн, №ОУ-0000067 від 30.06.2019 на суму 3831,46 грн, №ОУ- 0000097 від 30.09.2019 на суму 7032,90 грн, №ОУ-0000107 від 31.10.2019 на суму 7974,50 грн, №ОУ-0000119 від 31.11.2019 на суму 7503,70 грн, №ОУ-0000131 від 31.12.2019 на суму 7786,18 грн.

У 2018 році між сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підтверджує надання послуг позивачем та відсутність претензій у відповідача: №ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 5291,25 грн.

03.10.2019 відповідачем здійснено оплату за надані послуги в сумі 15 000,00 грн, 26.12.2019 - на суму 54 307,98 грн. Таким чином, за 2018-2019 роки позивачем надані послуги відповідачу на загальну суму 69 307,98 грн, які відповідачем оплачені.

Позивач повідомляє, що на розгляді Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/1790/23 за позовом ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» до ПП «Мега-Крокус», предметом якого було стягнення заборгованості за договором № Ю-424 від 14.09.2021 про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація. Оскільки у справі №926/1790/23, рішення у якій набрало законної сили, відповідач повідомив суд, що здійснив оплату відповідно до платіжних доручень №102 від 30.09.2021 року, №205 від 08.12.2021 року, №156 від 30.12.2021 року за послуги за Договором №Ю-424 від 14.09.2021, і рішення у цій справі прийнято на користь відповідача, вбачається, що позиція позивача у справі №926/1790/23 була помилковою і у даній справі відповідач вже не може посилатись на ці самі платіжні доручення як доказ оплати послуг згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020. Крім того, у платіжному дорученні №102 від 30.09.2021 року зазначено призначення платежу: «Оплата послуг згідно договору № Ю-424 від 14.09.2021 року», що також свідчить, що вказане платіжне доручення не може бути доказом оплати згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» просить суд на підставі частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати відповідача подати до суду заяву свідка із вичерпною відповіддю на наступне запитання, що має значення для справи:

« 1) Чи сплачував відповідач за послуги, надані згідно актів №ОУ-0000011 від 31.01.2020 року на суму 4208,10 грн (з ПДВ), №ОУ-0000020 від 29.02.2020 року на суму 3360,66 грн (з ПДВ), №ОУ-0000109 від 30.11.2020 року на суму 8157,26 грн (з ПДВ), №ОУ-0000124 від 31.12.2020 року на суму 8619,96 грн (з ПДВ), загальною сумою 24345,98 грн?».

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в його задоволенні з огляду на таке:

1) питання наявності в ПП «Мега Крокус» заборгованості перед ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» було предметом з`ясування Господарським судом Чернівецької області у справі № 926/1790/23. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2023 у вказаній справі, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, в задоволенні позову відмовлено. Судом встановлено наступні обставини: 14.09.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір № Ю-424 про надання послуг з поводження із безпечним сміттям і відходами для їх утилізації; акти надання послуг за цим договором не складались, отже ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» не довів факту надання відповідачеві послуг за договором № Ю-424 від 14.09.2021, що стало підставою для відмови в задоволенні позову; ПП «Мега-Крокус» в 2021 здійснив перерахування на користь позивача грошових коштів, а саме: згідно платіжного доручення №102 від 30.09.2021 в сумі 24 345,98 грн, згідно платіжного доручення №205 від 08.12.2021 в сумі 10 752,96 грн, згідно платіжного доручення № 156 від 30.12.2021 в сумі 10 629,96 грн. Внаслідок ненадання позивачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за договором № Ю-424 від 14.09.2021, суд не може вважати вказані платежі оплатою за договором № Ю-424 від 14.09.2021.

Отже, рішенням та постановою суду у справі № 926/1790/23 встановлено, що оплата ПП «Мега-Крокус» 24 345,98 грн за платіжним доручення №102 від 30.09.2021 не відноситься до оплати послуг за договором №Ю-424 від 14.09.2021, оскільки позивач не довів факту надання послуг за цим договором. В той же час, ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» стверджує, що вказаний платіж є оплатою послуг за Договором №3 від 19.02.2019 (акт ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн, акт ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн) та за Договором №13 від 01.10.2020 (акт ОУ-000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн.), яку він повторно намагається стягнути за окремим позовом. Таким чином, позивач визнав факт проведення оплати послуг Договором №3 від 19.02.2019 та за Договором №13 від 01.10.2020, всього на суму 24 345,98 грн, згідно платіжного доручення №102 від 30.09.2021, що свідчить про безпідставність заявленого позову;

2) заперечує проти твердження позивача про те, що на момент вирішення справи №926/1790/23 він помилково вважав, що оплата згідно платіжного доручення №102 від 30.09.2021 підлягає зарахуванню у якості оплати згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020», оскільки воно спростоване рішенням суду у вказаній справі, яке набрало законної сили.

З обставин справи вбачається, що надання послуг за укладеним сторонами 14.09.2021 договором №Ю-424 позивач доводить актами надання послуг №4535 від 30.11.2021 на суму 11 372,37 грн, №5160 від 31.12.2021 на суму 11 124,59 грн, №2637 від 30.09.2021 на суму 21 505,92 грн, №3812 від 31.10.20212 на суму 10 629,08 грн. Проте, вказані акти не підписані зі сторони замовника (відповідач) і докази надіслання таких відповідачу у матеріалах справи відсутні, таких не подано ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій. Позивач не довів факту надання відповідачеві послуг за договором №Ю-424 від 14.09.2021 і оплата ПП «Мега-Крокус» 24 345,98 грн за платіжним доручення №102 від 30.09.2021 не відноситься до оплати послуг за договором №Ю-424 від 14.09.2021, а, отже, цю оплату слід вважати сплатою відповідачем за послуги, надані згідно актів акт ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн, акт ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн, акт ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн., акт ОУ-000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн, загальною сумою 24 345,98 грн.

На спростування заперечень ПП «Мега-Крокус» на позов ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» подало відповідь на відзив, в якій вважає позицію відповідача суперечливою та недобросовісною з огляду на те, що у відзиві на позовну заяву у справі №926/1790/23 відповідач повідомив суд:

«…В той же час відповідно до платіжних доручень №102 від 30.09.2021, №205 від 08.12.2021, №156 від 30.12.2021 ПП «Мега-Крокус» здійснив оплату фактично наданих ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» послуг з утилізації сміття за Договором №Ю-424 від 14.09.2021 на 24 345,98 грн, 10 752,96 грн та 10 629,00 грн відповідно. Протягом вересня-грудня 2021 року ПП «Мега-Крокус» було в повному обсязі сплачено обсяг фактично наданих та прийнятих замовником послуг на загальну суму 45 727,94 грн, що спростовує твердження позивача про наявність заборгованості за надані послуги у сумі 54 631,96 грн (основна заборгованість)…».

Таким чином, у справі №926/1790/23 відповідач чітко повідомив суд, що платіжні доручення №102 від 30.09.2021, №205 від 08.12.2021 та №156 від 30.12.2021 є оплатою фактично наданих та прийнятих відповідачем послуг за Договором №Ю-424 від 14.09.2021. А у відзиві на позовну заяву і заяві свідка у справі № 926/2374/24 суперечить своїй попередній поведінці і стверджує протилежне. Позивач вважає, що, враховуючи, що у справі №926/1790/23, рішення у якій набрало законної сили, відповідач повідомив суд, що оплата згідно платіжних доручень №102 від 30.09.2021, №205 від 08.12.2021 та №156 від 30.12.2021 є оплатою фактично наданих та прийнятих відповідачем послуг за Договором №Ю-424 від 14.09.2021, а також враховуючи, що у платіжному дорученні №102 від 30.09.2021 зазначено призначення платежу: «оплата послуг згідно договору № Ю-424 від 14.09.2021», перелічені платіжні доручення не можуть бути доказом оплати послуг згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020, заборгованість за якими є предметом позову у справі, яка розглядається.

Крім того, ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» подало додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що у справі №926/1790/23, предметом позову у якій була заборгованість за договором Ю-424 від 14.09.2021, суди мотивували відмову у задоволенні позову тим, що означені акти не підписані зі сторони замовника (відповідач) і докази надіслання таких відповідачу у матеріалах справи відсутні, таких не подано ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій.

Вважає, що преюдиційність рішення у справі №926/1790/23 стосується тільки оцінки як доказів актів наданих послуг за 2021 рік у взаємозв`язку із не встановленням судами доказів направлення цих актів відповідачу. Разом з тим, звертає увагу суду на інші факти та докази, які не досліджувались у справі №926/1790/23, у зв`язку із чим рішення у справі №926/1790/23 відносно цих фактів та доказів не є преюдиційним. Так, у справі №926/1790/23 правочини не визнавались недійсними; додаток №1 до договору №Ю-424 від 14.09.2021, у якому міститься графік надання послуг та їх вартість помісячно, є підставою для оплати послуг незалежно від актів, і цей договір є чинним; відповідач не звертався зі скаргами та позовами з приводу ненадання послуг згідно графіку відповідачем як доказ надання послуг позивачем належним чином, адже невивезення сміття з контейнерних майданчиків у школах не могло б не бути замічене, а обов`язок прийняти роботи або заявити про порушення договору покладається на замовника на підставі ч. 1 ст. 853 ЦК України; суди у справі №926/1790/23 не досліджували як доказ Квитанцію №127905 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка є доказом отримання відповідачем актів наданих послуг, а також посилання позивача на справу №926/4082/22 як доказ отримання актів наданих послуг відповідачем; суди у справі №926/1790/23 не досліджували як доказ судовий наказ від 01.11.2022 у справі №926/4082/22, у якому перелічено додані акти наданих послуг, що свідчить про отримання цих актів відповідачем.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є заборгованість за надані послуги згідно актів, складених у 2020 році. Платіжні доручення №102 від 30.09.2021, №205 від 08.12.2021, №156 від 30.12.2021 не можуть бути належними доказами оплати послуг згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020, оскільки у відзиві на позов у попередній справі №926/1790/23 відповідач повідомив, що оплата згідно цих платіжні доручення є оплатою послуг за Договором №Ю-424 від 14.09.2021. Крім того, у платіжному дорученні №102 від 30.09.2021 зазначено призначення платежу: «оплата послуг згідно договору №Ю-424 від 14.09.2021», що також свідчить, що вказане платіжне доручення не може бути доказом оплати згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020.

Суми нарахувань за послуги протягом 2021 року у наданому акті звірки здійснені відповідно Договору №Ю-424 від 14.09.2021 та Додатку №1. Цей договір не був визнаний нечинним, відповідач не звертався із скаргами та позовами з приводу не виконання цього договору.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.10.2024, зобов`язано відповідача надати вичерпну відповідь на запитання позивача у формі заяви свідка: Чи сплачував відповідач за послуги, надані згідно актів №ОУ-0000011 від 31.01.2020 року на суму 4208,10 грн (з ПДВ), №ОУ-0000020 від 29.02.2020 року на суму 3360,66 грн (з ПДВ), №ОУ-0000109 від 30.11.2020 року на суму 8157,26 грн (з ПДВ), №ОУ-0000124 від 31.12.2020 року на суму 8619,96 грн (з ПДВ), загальною сумою 24345,98 грн?; встановлено відповідачу строк для подання відповіді на запитання та для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

07.10.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив; заяву свідка, в якій надано відповідь на поставлене позивачем запитання; заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

07.10.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, та до початку судового засідання 22.10.2024 клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 22.10.2024 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 07.11.2024 та зобов`язано відповідача до наступного судового засідання надати нотаріально посвідчену відповідь на запитання позивача у формі заяви свідка.

31.10.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано нотаріально посвідчену заяву свідка.

Ухвалою від 07.11.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.11.2024, зобов`язано сторін до наступного судового засідання провести звірку взаємних розрахунків та надати акт звірки взаємних розрахунків за весь період договірних відносин між сторонами.

Ухвалою суду 20.11.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 03.12.2024, зобов`язано відповідача до наступного судового засідання надати платіжні доручення № 267 від 03.10.2019 та № 334 від 26.12.2019 на підтвердження оплати послуг за договорами № 3 від 19.02.2019 та № 13 від 01.10.2020 про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація.

25.11.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заяву, до якої на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2024 додано копії платіжних доручень № 4902 від 03.10.2019 на суму 15 000,00 грн та № 5013 від 26.12.2019 на суму 54 307,98 грн. Одночасно повідомляє, що в актах звірки, наданих позивачем, некоректно вказані номера платіжних доручень № 4902 від 03.10 2019 - вказано як № 267, та № 5013 від 26.12.2019 - вказано як № 334.

02.12.2024 ПП «Мега-Крокус» через систему «Електронний суд» подано заяву, в якій відповідач повідомляє, що його позиція у справі наведена у відзиві на позов та заяві свідка, всі наявні докази в обґрунтування його позиції щодо позову додано до відзиву та на вимогу суду. За станом здоров`я представник прибути в зал засідання не може, на підтвердження чого надано довідку з медичної установи, у зв`язку з чим просить здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

02.12.2024 ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, які просить врахувати при ухваленні рішення.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 03.12.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.12.2024, явку представників сторін в судове засідання визнано обов`язковою, попереджено відповідача, що в разі неявки уповноваженого представника судом можуть вживатись заходи процесуального примусу відповідно до ст. 135 ГПК України.

В судовому засіданні 18.12.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, та представники відповідача, який проти позову заперечив.

У зв`язку із закінченням часу, відведеного для проведення судового засідання, судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 13.01.2025.

В судовому засіданні 13.01.2025 судом досліджено матеріали справи, сторони виступили з промовами у судових дебатах.

Під час перебування судді Марущака І.В. в нарадчій кімнаті для прийняття рішення позивачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, в яких позивач повідомляє, що при поданні позовної заяви через механічну помилку ним не було додано Акти ОУ-0000011 від 31.01.2020 та ОУ-0000020 від 29.02.2020, про що стало відомо в судовому засіданні 13.01.2025. У зв`язку з цим просить суд врахувати під час розгляду справи вказані акти, копії яких додані до пояснень.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» (надалі виконавець) та Приватним підприємством «Мега-Крокус» (надалі замовник) укладено договори №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020 про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація, відповідно до п. 1.1 яких виконавець зобов`язується згідно з графіком (Додаток 1) надавати послуги з поводження із безпечними сміттям і відходами, зокрема вивезення та утилізацію побутових відходів, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за цінами, у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1 договорів №3 та №13 виконавець надає замовнику послуги з поводженням із безпечними сміттям і відходами, а саме: зберігання, перевезення та утилізацію (захоронення) твердих побутових відходів ДК 021:2015 код 90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям.

У пунктах 3.1-3.4 договорів №3 та №13 сторонами погоджено, що передача відходів проводиться на місці розташування майданчиків із контейнерами для складування відходів та в місцях виносу пакетів. До моменту фактичної передачі відходів замовником виконавцю, замовник є власником відходів та несе за них відповідальність згідно чинного законодавства. Після фактичної передачі відходів виконавець стає власником відходів. По завершенню прийому-передачі відходів виконавець та замовник (або їх уповноважені представники) підписують акт прийому-передачі (накладну) на послуги з поводженням із безпечними сміттям і відходами. Виконавець та замовник щомісяця, але не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, що слідує за поточним місяцем, підписують акт наданих послуг.

Згідно пунктів 3.5 договорів №3 та №13 розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться «Замовником» у відповідності до цього договору, у безготівковій формі, на основі укладених актів наданих послуг шляхом оплати вартості наданих послуг, зазначеної у рахунку.

У відповідності до пункту 3.6 договорів №3 та №13 платежі вносяться Замовником шляхом перерахунку коштів на рахунок Виконавця в установі банку, згідно наданих останнім реквізитів, не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця, що настає за розрахунковим.

Виконавець має право на своєчасну, у повному обсязі та у відповідності до цього договору, оплату замовником наданих виконавцем послуг, а також на відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних замовником унаслідок невиконання умов договору, що кореспондується з обов`язком замовника своєчасно у повному обсязі та у відповідності до цього договору проводити розрахунки із виконавцем за надані послуги (підпункти 4.1.5 та 4.4.6 договорів №3 та №13).

Відповідно до п. 5.1 договорів №3 та №13 замовник несе відповідальність згідно із законодавством України і цим договором за невиконання зобов`язань, визначених цим договором.

Договір №3 діє з 19 лютого 2019 року до 31 грудня 2019 року та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та завірення печатками сторін. Договір вважається таким, що продовжений, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомила про його розірвання (пункти 7.1, 7.3 Договору).

Договір №13 діє з 01 жовтня 2020 року до 31 грудня 2020 року та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та завірення печатками сторін. Договір вважається таким, що продовжений, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомила про його розірвання (пункти 7.1, 7.3 Договору).

Пунктами 8.1 договорів №3 та №13 передбачено, що додаткові угоди, додатки, акти прийому-передачі та зміни до цього договору повинні бути оформлені у письмовому вигляді, підписані обома сторонами і є невід`ємними частинами цього договору.

Додатковим договором №1 від 02.01.2019 до договору про надання послуг №3 від 19.02.2019 сторони внесли зміни до пункту 7.1 договору, виклавши його в такій редакції:

7.1 «Договір діє з 19 лютого 2019 року до 29 лютого 2020 року та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та завірення печатками сторін».

Як зазначено позивачем у позовній заяві, на підтвердження чого надано відповідні докази, у 2018 році позивачем і відповідачем складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000081 від 31.12.2018 на суму 5 291,25 грн; у 2019 році сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000012 від 31.01.2019 на суму 5 399,54 грн, №ОУ-0000018 від 28.02.2019 на суму 1 789,04 грн, №ОУ-0000030 від 31.03.2019 на суму 7 503,70 грн, №ОУ-0000040 від 30.04.2019 на суму 7 786,18 грн, №ОУ-0000051 від 31.05.2019 на суму 7 409,53 грн, №ОУ-0000067 від 30.06.2019 на суму 3 831,46 грн, №ОУ- 0000097 від 30.09.2019 на суму 7 032,90 грн, №ОУ-0000107 від 31.10.2019 на суму 7 974,50 грн, №ОУ-0000119 від 31.11.2019 на суму 7 503,70 грн, №ОУ-0000131 від 31.12.2019 на суму 7 786,18 грн.

Під час розгляду справи позивач визнав, що відповідачем здійснено оплату за надані протягом 2018-2019 роки послуги, відтак у сторін відсутні будь-які взаємні претензії щодо факту надання та оплати послуг з поводження із відходами та їх утилізація.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» посилається на те, що на підставі договорів № 3 та №13 між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання послуг позивачем та відсутність претензій у відповідача, а саме:

- на підставі договору №3 від 19.02.2019: акт №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн та акт №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн;

- на підставі договору №13 від 01.10.2020: акт №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн та акт №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн.

Під час дослідження судом доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020 та акт №ОУ-0000020 від 29.02.2020 в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження факту надання послуг з поводження із відходами та їх утилізація за договором №13 від 01.10.2020 позивачем надано акт №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн та акт №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн. Вказані акти підписані відповідачем та скріплені печатками підприємства.

Згідно платіжного доручення №102 від 30.09.2021 ПП «Мега-Крокус» сплатив позивачу 24 345,98 грн, призначення платежу: «Оплата послуг згідно договору № Ю-424 від 14.09.2021».

Платіжним дорученням №205 від 08.12.2021 та платіжною інструкцією №156 від 30.12.2021 підтверджується оплата відповідачем наданих позивачем послуг в сумі 10 752,95 грн та 10 629,00 грн, однак в призначенні платежу не вказано, за якими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) здійснено оплати. Так, у призначенні платежу зазначено: оплата послуг згідно рах. в т. ч. ПДВ 1792,16 грн, оплата послуг згідно рах. (в сумі 8 857,50 грн, ПДВ 20% 1 771,50 грн).

На розгляді Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/1790/23, за позовом ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» до ПП «Мега-Крокус» про стягнення заборгованості в сумі 54 631,96 грн, 30 037,53 грн пені, 16 919,38 грн інфляційних втрат та 2 319,40 грн 3% річних за договором про надання послуг з вивезення та утилізації відходів №Ю-424 від 14.09.2021.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що сторони не складали акти надання послуг, а отже позивач не довів факту надання відповідачеві послуг за договором.

В своїй постанові апеляційний суд прийшов до таких висновків:

«З обставин справи видно, що надання послуг за укладеним сторонами 14.09.2021 договором №Ю-424 позивач доводить актами надання послуг №4535 від 30.11.2021 на суму 11372,37 грн, №5160 від 31.12.2021 на суму 11124,59 грн, №2637 від 30.09.2021 на суму 21505,92 грн, №3812 від 31.10.20212 на суму 10 629,08 грн.

Проте, означені акти не підписані зі сторони замовника (відповідач) і докази надіслання таких відповідачу у матеріалах справи відсутні, таких не подано ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що відповідач отримував акти виконаних робіт згідно договору у електронному кабінеті систем «Електронний суд» при подачі позивачем заяви про видачу судового наказу про сплату заборгованості за договором (справа №926/4082/22), а також при зверненні з позовом у справі №926/1790/23. Однак докази такого теж відсутні в матеріалах цієї справи.

Отже, з урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позивач не довів факту надання відповідачеві послуг за договором №Ю-424 від 14.09.2021.

Відповідач в суді першої інстанції подав платіжну інструкцію №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн, платіжне доручення №102 від 30.09.201 на суму 24 345,98 грн, платіжне доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн. При цьому, в платіжній інструкції №156 від 30.12.2021 та платіжному дорученні №205 від 08.12.2021 призначення платежу вказано «оплата послуг згідно рахунку», немає посилання ні на договір, ні за який період оплачено; в платіжному дорученні №102 від 30.09.2021 в призначенні платежу вказано «оплата послуг згідно договору №Ю-424 від 14.09.2021», однак також неможливо встановити за який період здійснена оплата.

Таким чином, названі платіжні документи не можуть бути належними доказами оплати послуг за спірний період з урахуванням ще й тієї обставини, що акти надання послуг не підписані замовником (як це передбачено п. 3.3., 3.4.договору №Ю-424), що не заперечується сторонами.».

Підставою позову у справі, яка розглядається, є невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація на підставі договорів № 3 та №13 та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020, №ОУ-0000020 від 29.02.2020, №ОУ-0000109 від 30.11.2020, №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на загальну суму 24 345,98 грн.

Зважаючи на прострочення по сплаті за надані послуги позивачем нараховано відповідачу 2 858,68 грн 3% річних та 13 408,11 грн інфляційних втрат.

З огляду на вказане вище позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість за договорами про надання послуг поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі , у строки та в порядку, встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В позовній заяві ТОВ «Укрвторресурси-Буковина» на підтвердження позовних вимог посилається на те, що на підставі договорів № 3 та №13 між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують надання послуг позивачем та відсутність претензій у відповідача, а саме:

- на підставі договору №3 від 19.02.2019: акт №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн та акт №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн;

- на підставі договору №13 від 01.10.2020: акт №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн та акт №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час дослідження судом всіх доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020 та акт №ОУ-0000020 від 29.02.2020 в матеріалах справи відсутні.

Суд констатує, що позивачем лише під час перебування суду в нарадчій кімнаті для ухвалення рішення направлено суду через систему «Електронний суд» копії зазначених актів.

Однак дані акти не були предметом дослідження судом на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів, відтак не можуть братися судом до уваги.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3 від 19.02.2019 згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн та №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн є недоведеними, не підтверджені матеріалами справи, відтак у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підтвердження факту надання послуг з поводження із відходами та їх утилізації за договором №13 від 01.10.2020 позивачем надано акт №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн та акт №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн. Вказані акти підписані відповідачем та скріплені печатками підприємства.

Щодо оплати наданих позивачем послуг суд зазначає таке.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення №102 від 30.09.2021 на суму 24 345,98 грн, №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,95 грн та №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн, які підтверджують факт оплати відповідачем коштів на користь позивача.

Разом з тим, як зазначено в призначенні платежу в платіжному дорученні №102 від 30.09.2021, ПП «Мега-Крокус» сплатило 24 345,98 грн «за послуги згідно договору № Ю-424 від 14.09.2021», відтак вказане платіжне доручення не може бути доказом оплати згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020.

Платіжними дорученнями №205 від 08.12.2021 та №156 від 30.12.2021 підтверджується оплата відповідачем наданих позивачем послуг в сумі 10 752,95 грн та 10 629,00 грн, однак в призначенні платежу не вказано, за якими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) здійснено оплати. Так, у призначенні платежу зазначено: оплата послуг згідно рах. в т. ч. ПДВ 1792,16 грн, оплата послуг згідно рах. (в сумі 8 857,50 грн, ПДВ 20% 1 771,50 грн).

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2024 у справі №926/1790/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач не довів факту надання відповідачеві послуг за договором про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація №Ю-424 14.09.2021.

При цьому, апеляційним судом зроблено висновки:

«Відповідач в суді першої інстанції подав платіжну інструкцію №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн, платіжне доручення №102 від 30.09.201 на суму 24 345,98 грн, платіжне доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн. При цьому, в платіжній інструкції №156 від 30.12.2021 та платіжному дорученні №205 від 08.12.2021 призначення платежу вказано «оплата послуг згідно рахунку», немає посилання ні на договір, ні за який період оплачено; в платіжному дорученні №102 від 30.09.2021 в призначенні платежу вказано «оплата послуг згідно договору №Ю-424 від 14.09.2021», однак також неможливо встановити за який період здійснена оплата.

Таким чином, названі платіжні документи не можуть бути належними доказами оплати послуг за спірний період з урахуванням ще й тієї обставини, що акти надання послуг не підписані замовником (як це передбачено п. 3.3., 3.4.договору №Ю-424), що не заперечується сторонами.».

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2024 та постанові Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №926/1790/23 мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи та повторного доведення не потребують.

Отже, не підлягають доведенню обставини щодо відсутності факту надання відповідачеві послуг за договором №Ю-424 14.09.2021 та відсутності факту оплати послуг за вказаним договором згідно платіжної інструкції №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн та платіжного доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн.

Відтак доводи позивача про те, що у відзиві на позов у справі №926/1790/23 відповідач повідомив суд, що здійснив оплату відповідно до платіжних доручень №102 від

30.09.2021, №205 від 08.12.2021, №156 від 30.12.2021 за послуги за Договором №Ю-424 від 14.09.2021, і в даній справі відповідач вже не може посилатись на ці самі платіжні доручення як доказ оплати послуг згідно договорів №3 від 19.02.2019 та №13 від 01.10.2020, судом відхиляються, оскільки рішеннями судів у справі №926/1790/23 встановлено преюдиційні факти, що послуги за договором №Ю-424 14.09.2021 не надавалися й, відповідно, вказані платіжні документи не можуть бути належними доказами оплати послуг.

Апеляційним судом також надано відповідь на аргументи позивача щодо отримання відповідачем актів виконаних робіт згідно договору №Ю-424 від 14.09.2021 у електронному кабінеті систем «Електронний суд» при подачі позивачем заяви про видачу судового наказу про сплату заборгованості за договором (справа №926/4082/22), а також при зверненні з позовом у справі №926/1790/23. Судом встановлено відсутність в матеріалах справи таких доказів.

У справі, яка розглядається, позивач намагається спростувати преюдиційність фактів та доказів, наведених у справі № 926/1790/23, зазначаючи, що судом правочин не визнавався недійсним, суди не досліджували як доказ квитанцію №127905 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка є доказом отримання відповідачем актів наданих послуг, а також посилання позивача на справу №926/4082/22 як доказ отримання актів наданих послуг відповідачем, не досліджували як доказ судовий наказ від 01.11.2022 у справі №926/4082/22, у якому перелічено додані акти наданих послуг, що свідчить про отримання цих актів відповідачем.

По-перше, визнання правочину недійсним є окремим способом захисту, який не був предметом розгляду судами. Сторонами не заперечується факт укладення договору №Ю-424 від 14.09.2021.

По-друге, в процесі розгляду справи № 926/1790/23 встановлено, що позивачем не доведено факту надання відповідачеві послуг за договором про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація. Після набрання рішеннями законної сили позивач намагається заперечити встановлений судом факт та довести суду, що іншими доказами, які не досліджені судом, доводиться факт надання послуг за договором №Ю-424 від 14.09.2021 та факт їх оплати на підставі доданих до позову платіжних документів, що є фактично переглядом остаточного судового рішення, переоцінкою доказів, які вже встановлені судом у іншій справі.

При цьому, як стверджується сторонами під час розгляду даної справи, будь-яких інших актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №Ю-424 від 14.09.2021 між сторонами підписано не було, тобто за вказаним договором у подальшому (після розгляду справи № 926/1790/23) послуги не надавалися.

Відтак в матеріалах справи наявні платіжна інструкція №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн та платіжне доручення №102 від 30.09.201 на суму 24 345,98 грн та платіжне доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн.

Посилання відповідача на платіжне доручення №102 від 30.09.2021 як на доказ здійснення оплати послуг за договорами №3 та №13 суд відхиляє, оскільки в призначенні платежу вказано «Оплата послуг згідно договору №Ю-424 від 14.09.2021», й відповідачем не подано до суду доказів звернення до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог та зарахування вказаної суми коштів в рахунок оплати за договорами №3 та №13.

Щодо платіжної інструкції №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн та платіжного доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн суд зазначає, що призначення платежу вказано «оплата послуг згідно рахунку», немає посилання ні на договір, ні за який період оплачено.

В такому випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Оскільки, як встановлено судом, докази надання послуг у 2021 році договором №Ю-424 від 14.09.2021 в матеріалах справи відсутні, позивач зобов`язаний був зарахувати сплачені відповідачем кошти в сумі 10 629,00 грн та 10 752,96 грн в рахунок оплати за попередніми договорами (№3 та №13), заборгованість за якими встановлена на підставі належних доказів.

Судом беруться до уваги та надається оцінка первинним бухгалтерським документам, актам наданих послуг- щодо фактів їх надання та платіжним документам щодо фактів оплати, відповідно до чого зроблено висновки. Відповідно до викладеного судом спростовуються доводи позивача та відповідача так і доводи викладені представником відповідача в заяві свідка.

Виконавець має право на своєчасну, у повному обсязі та у відповідності до цього договору, оплату замовником наданих виконавцем послуг, а також на відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних замовником унаслідок невиконання умов договору, що кореспондується з обов`язком замовника своєчасно у повному обсязі та у відповідності до цього договору проводити розрахунки із виконавцем за надані послуги (підпункти 4.1.5 та 4.4.6 договору №13).

Пунктами 3.5, 3.6 договору №13 передбачено порядок проведення розрахунків.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зарахування коштів в сумі 10 629,00 грн та 10 752,96 грн в рахунок оплати за договором №13 від 01.10.2020, заборгованість за яким складає 8 157,26 грн за актом №ОУ-0000109 від 30.11.2020 та 8 619,96 грн за актом №ОУ-0000124 від 31.12.2020, відтак залишок коштів складає 4 604,74 (21 381.96 16 777,22).

Крім того, за неналежне виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пунктів 3.5, 3.6 договору №13 розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться Замовником шляхом перерахунку коштів на рахунок Виконавця в установі банку, не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця, що настає за розрахунковим.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн та №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн є необґрунтованим з же підстав, що й стягнення основної заборгованості.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000109 від 30.11.2020 та №ОУ-0000124 від 31.12.2020, суд дійшов висновку про їх часткову необґрунтованість, оскільки позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати згідно платіжної інструкції №156 від 30.12.2021 на суму 10 629,00 грн та платіжного доручення №205 від 08.12.2021 на суму 10 752,96 грн.

Тому, провівши власні розрахунки, суд констатує, що розмір 3% річних та інфляційних втрат за вказаними актами повністю покривається залишком коштів, сплачених за платіжною інструкцією №156 від 30.12.2021 та платіжним доручення №205 від 08.12.2021, за вирахуванням основної заборгованості:

1) за прострочення грошового зобов`язання за актом №ОУ-0000109 від 30.11.2020 на суму 8 157,26 грн розмір 3% річних складає 235,98 грн та інфляційних втрат складає 763,45 грн;

2) за прострочення грошового зобов`язання за актом №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 8 619,96 грн розмір 3% річних складає 227,43 грн та інфляційних втрат складає 685,78 грн;

3) за прострочення грошового зобов`язання за актом №ОУ-0000124 від 31.12.2020 на суму 6 204,66 грн (непокриту оплатою за платіжною інструкцією №156 від 30.12.2021) розмір 3% річних складає 11,22 грн та інфляційних втрат складає 37,23 грн (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Таким чином, загальна сума 3% річних та інфляційних втрат складає 1 961,09 грн, натомість залишок коштів складає 4 604,74 грн., відповідно суд приходить до висновку, що дана сума 3% річних та інфляційних втрат 1 961,09 грн також сплачена відповідачем.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг за договором №3 від 19.02.2019 згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 31.01.2020 на суму 4 208,10 грн та №ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3 360,66 грн, відтак у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за вказаним договором в сумі 7 568,76 необхідно відмовити.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за договором № 13 від 01.10.2020, то матеріалами справи доведено, що позивач надав відповідачу послуги з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізації, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо їх оплати, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, виходячи з юридичної природи платіжних документів, наявних в матеріалах справи, судом зараховано здійснені позивачем проплати за надані послуги в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн платіжною інструкцією № 1071 від 26.06.2024.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід залишити за позивачем.

Про понесення інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2025 року.

Суддя І.В. Марущак