Рішення

від 16.01.2025 по справі 155/1466/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1466/24

Провадження №2/155/53/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16.01.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Санакоєва Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Федонюк О.М.,

представника позивача Овсієнка С.А.,

представника третьої особи Карпук Т.М,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м. Горохів Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овсієнко Сергій Анатолійович, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Горохівської міської ради Луцького району Волинської області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овсієнко С.А., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Горохівської міської ради Луцького району Волинської області.

Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що 04.11.2011 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , яка має громадянство Російської Федерації. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась донька ОСОБА_3 . Спільне життя із відповідачем не склалось і за місяць до подачі позову про розірвання шлюбу відповідач забрала свою старшу доньку ОСОБА_4 та повідомила, що в Україну не повернеться. 21.10.2013 року шлюб між сторонами розірвано та спільна дочка залишилась проживати з позивачем. Після розірвання шлюбу відповідач на зв`язок не виходила та не цікавилась дитиною, участі у житті дитини не приймає взагалі, не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, не утримує її матеріально. Позивач самостійно займається вихованням та утриманням дитини з 2013 року. Оскільки відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, подальше батьківство відповідачки порушує немайнові та майнові права дитини, створює незручності у вирішенні життєвих питань, що стосуються позивача. Так як на даний час позивач несе службу у лавах ЗСУ, вихованням доньки займається його мати ОСОБА_5 , 1960 року народження. Позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 23.09.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судувід 23.10.2024року зобов`язано службу у справах дітей виконавчого комітету Горохівської міської рада надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, витребувано з Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину кордону України (в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду виїзду) ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи належним чином, а саме шляхом скерування за останнім відомим місцем проживання судової повістки, яка повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, відповідач повідомлялась про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавала, відзив на позов суду не подала.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 , не заперечуючи щодо заочного розгляду справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові та просив їх задовольнити. Крім того, суду пояснив, що вже більше року позивач перебуває на військовій службі у ЗСУ, вихованням та опікою за дитиною займається мама позивача. Оскільки стан здоров`я бабусі погіршився, тому з метою захисту інтересів дитини, відповідача слід позбавити батьківських прав, оскільки вона участі у житті дитини не приймає взагалі, не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком, а позивач матиме змогу без згоди ОСОБА_2 здійснювати в інтересах дитини будь-які дії.

За вказаних обставин, суд дійшов до переконання, що згідно ст.280ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач була належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

Заслухавши вступнеслово учасниківсправи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов наступних висновків.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 04.11.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (громадянка Російської Федерації) зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Горохівського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис №97, після чого прізвище дружини стало « ОСОБА_8 ».

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2012 року виконавчим комітетом Печихвостівської сільської ради Горохівського району Волинської області (а.с.15) та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046442984, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_1 , матір`ю ОСОБА_2 , державна реєстрація народження проведена відповідно до ст.133 СК України за заявою ОСОБА_1 .

Заочним рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21.10.2013 року, яке не змінено та не скасовано, набрало законної сили 19.11.2013 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, та ухвалено дочку ОСОБА_3 залишити проживати з позивачем ОСОБА_1 (а.с.13-14).

Із витягу №887 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.11) за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З огляду на будинкову книгу (а.с.21-23) у будинку в АДРЕСА_2 , 11.04.2013 року зареєстрована ОСОБА_2 , громадянка РФ, посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_3 УГІРФО УМВС України у Волинській області 05.07.2012 року.

Із характеристики, виданої старостою Підберезівського старостинського округу Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 29.07.2024 №886 (а.с.17) ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 в будинку матері, яка часто хворіє та потребує сторонньої допомоги. ОСОБА_1 розлучений, виховує неповнолітню доньку, дружина вибула в росію у 2013 році та справами доньки не цікавиться, участі у її вихованні не приймає. За час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, до адміністративної відповідальності не притягався, користується авторитетом і повагою серед жителів села.

Актом обстеженняматеріально -побутових умовсім`ї №895від 29.07.2024року,проведеним в АДРЕСА_2 стверджується,що заданою адресоюпроживають: ОСОБА_1 ,його дочка- ОСОБА_3 та мати ОСОБА_5 .На данийчас ОСОБА_1 служить вЗСУ,до мобілізаціїсамостійно виховувавдочку ОСОБА_9 ,2012року народження,мати ОСОБА_2 з 11місячного вікудитини участіу вихованніта матеріальномузабезпеченні небрала,з дочкоюзв`язку непідтримує тавиїхала вросію.Після мобілізаціїбатька дитини,вихованням займаєтьсябабуся ОСОБА_5 . ОСОБА_1 з дочкою проживають у будинку матері ОСОБА_5 , будинок знаходиться в нормальному стані.

З огляду на довідку, видану Печихвостівським ліцеєм Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №01-29/39 від 30.07.2024 року (а.с.16) ОСОБА_3 навчається у 7 класі Печихвостівського ліцею Горохіської міської ради. Мама дитини контакту із ліцеєм не підтримує та успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Шкільним життям ОСОБА_9 цікавиться тільки її тато та бабуся. Оскільки тато перебуває на службі в лавах ЗСУ, піклуванням та вихованням дівчинки займається бабуся.

Згідно інформації Державної прикордонної служби №19-74748/18/24-вих. від 29.10.2024 року (а.с.48) відомостей щодо перетинання державного корону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією, громадянкою рф ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 08.11.2017 року по теперішній час в базі даних не виявлено. Зберігання в базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017 року, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася в базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472.

Із відповіді Горохівського відділу Управління державної міграційної служби у Волинській області №0713-9/0713.1-25 від 10.01.2025 згідно бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України гр. російської федерації ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.07.2012 документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_3 , термін дії до 03 липня 2013 року, орган, що видав УГІРФО УМВС у Волинській області. Із заявою про продовження строку перебування в Україні вищевказана громадянка до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області не зверталась.

З огляду на заключення ЛКК КП «Горохівська багатопрофільна лікарня» від 24.07.2024 року № 277 (а.с.37) ОСОБА_5 , 1960 року народження, за станом здоров`я потребує дообстеження і оперативного лікування.

Із виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого (а.с.38) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениця 7 класу Печихвостівського ліцею, перебуває на «Д» обліку у ортопеда травматолога, потребує консультації психолога.

Із виписки з медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого (а.с.40) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець ЗСУ, здоровий, за медичною допомогою з приводу захворювань не звертався, на диспансерному обліку з приводу захворювань не перебуває.

Висновком органу опіки та піклування Горохівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.57-59) встановлено, що батьки дитини з моменту розлучення разом не проживають, матір дитини, ще до моменту офіційного розлучення поїхала до своїх батьків у російську федерацію та перестала підтримувати будь-які стосунки із колишнім чоловіком та їх спільною дитиною. Дитина з моменту народження і по даний час проживає в родині батька. Шкільним життям дитини цікавляться тільки тато та бабуся. На даний час тато дитини, ОСОБА_1 несе службу в лавах ЗСУ, однак при всякій можливості намагається підтримувати зв`язок з класним керівником та цікавиться успішністю дочки. Дівчинка проживає разом із бабусею ОСОБА_5 , котра в даний час займається вихованням дитини. Відповідно до довідки наданої старостою Підберезівського старостинського округу Горохівської міської ради Волинської області від 06.11.2024 року №1270 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.04.2013 року була зареєстрована за адресо АДРЕСА_1 , більше 10 років не проживає за місцем реєстрації, місце її перебування не відоме. Згідно характеристики наданої по місцю проживання старостою Підберезівського старостинського округу Горохівської міської ради від 06 листопада 2024 року №1272 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за час проживання на території села зарекомендувала себе з негативної сторони, розлучена. Народила доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вихованню доньки не приділяла належної уваги, часто зникала з дому в невідомому напрямку на декілька діб. На даний час більше 10 років не з`являлась та ніякої участі у вихованні доньки не приймала і її вихованням не цікавилась. Така поведінка матері дитини свідчить про її безвідповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків та небажання приймати участь у житті та вихованні власної доньки. Тому, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дітей міської ради від листопада 2024 року № 16/1 вважають, що позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що її син ОСОБА_1 у 2010 році був на заробітках в російській федерації та приїхав додому з жінкою та її дитиною. Згодом вони зареєстрували шлюб та в шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так як громадянство України невістка приймати не хотіла, тому їй потрібно було перетнути кордон. ОСОБА_2 казала, що приїде та забере Надійку. Поїхала десь в червні 2012 року, коли дитині було 11 місяців. Відповідач телефонувала їй та повідомляла, що прибула. Свідок ствердила, що відповідачу ніхто не забороняв спілкуватись із донькою. Із сином невістка теж не спілкувалась після свого від`їзду. Коли перебувала в Україні підтримувала зв`язок зі своїм батьком в росії. Свідок повідомила, що зв`язку із родичами відповідача вони не мають. Їй відомо лише, що до її доньки сестри ОСОБА_12 , телефонувала старша донька відповідача, яка повідомляла, що вийшла заміж та живе окремо від мами. В даний час вона не володіє жодною інформацією про колишню невістку. З позовом про стягнення аліментів з відповідача син не звертався.

Крім того, в судовому засіданні з`ясовано думку дитини ОСОБА_3 , яка повідомила, що спілкується з батьком, мами своєї вона не пам`ятає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показала, що позивач ОСОБА_1 - її сусід, який в даний час воює. Свідку відомо, що відповідач не спілкується ні з дитиною, ні зі сім`єю позивача. Чи були конфлікти в сім`ї сказати не може, свідок не чула. ОСОБА_2 ніхто не забороняв спілкуватись із дитиною. Десь через рік як відповідач поїхала в росію, телефонувала їй один раз та питала про Надійку, але зв`язок перервався.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні суду показала, що ОСОБА_15 приїхала в село десь в 2011 році, одружилась з позивачем і проживали неподалік її будинку. Коли дитині не було ще 1 року, вона поїхала в росію, казала, що дитину виховають. Відповідача та її доньку ніхто не ображав. Десь в 2015 році вона почала слідкувати в соцмережі за відповідачкою, але ОСОБА_2 ніколи нічого не запитувала в неї. На її думку, проблем із здоров`ям в ОСОБА_16 не було.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні суду показала, що позивач ОСОБА_1 її брат. Свідок пояснила, що її чоловік та брат були на заробітках в росії, де позивач познайомився із відповідачем. Вона відмовляла брата від цих стосунків, але він захотів привезти ОСОБА_2 до себе додому в село. Тоді ніхто не заперечував, вони одружились та народилась дитина. Свідок зазначила, що відносини ОСОБА_2 із старшою донькою були не дуже добрі, вони часто сперечались. Відповідач проживала в Україні по посвідці, їй потрібно було виїхати з України та в`їхати назад. Вона неодноразово перетинала кордон. Працювати ОСОБА_16 не любила та не хотіла. В перші роки ОСОБА_2 писала її чоловіку та запитувала як донька. Він відписував, що все добре. Востаннє бачила її в соціальних мережах десь 2018 році. Свідок ствердила, що ніхто не знав, що ОСОБА_16 виїжджає назавжди. Спочатку вона дзвонила, писала, цікавилась дитиною. Старша дочка відповідачки ОСОБА_18 писала та цікавились Надійкою теж. Проявляти інтерес до доньки перестала десь в 2015 році. Коли ОСОБА_16 була в Україні, то її будинок в росії спалили, де вона на даний час проживає ніхто не знає, вона була бідною, брат купляв їй одяг, взуття. Чому тільки зараз позивач звернувся із позовом до суду не знає.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Статтею 150Сімейного кодексуУкраїни (далі-СК України)передбачено,що батькизобов`язанівиховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім`їта родини,свого народу,своєї Батьківщини.Батьки зобов`язаніпіклуватися проздоров`ядитини,її фізичний,духовний таморальний розвиток.Батьки зобов`язанізабезпечити здобуттядитиною повноїзагальної середньоїосвіти,готувати їїдо самостійногожиття.Батьки зобов`язаніповажати дитину.Передача дитинина вихованняіншим особамне звільняєбатьків відобов`язкубатьківського піклуваннящодо неї.Забороняються будь-яківиди експлуатаціїбатьками своєїдитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі №455/307/22, провадження №61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі №204/2097/22, провадження №61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі №199/3287/23, провадження №61-8177св24.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі №202/1931/22, провадження №61-14340св23; від 28 лютого 2024 року у справі №303/4697/22, провадження №61-16164св23; від 23 жовтня 2024 року у справі №464/2040/23, провадження №61-9216св24).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі №409/1865/17-ц (провадження №61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20 та інших).

Наведене також узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17 (провадження №61-3462 св 20).

Висновком органу опіки та піклування Горохівської міської ради зазначено продоцільність позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та догляду своєї дитини.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Досліджуючи висновок органу опіки та піклування, суд установив, що бесіда з відповідачкою не проводилась, її доводи, зауваження, заперечення не враховувались, як і не встановлювались обставини, які стали підставою її виїзду в російську федерацію, причини відсутності у позивача будь-яких контактів із нею. Таким чином, наданий висновок органу опіки та піклування судом визнано таким, що є передчасним та не є об`єктивним при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав та суперечить інтересам дитини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд дійшоввисновку,що позбавленнябатьківських правє крайнімзаходом впливу,адже такізаходи допускаютьсялише тоді,коли змінитиповедінку матеріу кращусторону неможливо,і лишепри наявностівини вїї діях.При цьому,позивачем ненадано належнихта допустимихдоказів винноїповедінки відповідачкищодо ухиленнявід виконаннясвоїх обов`язківз вихованнямалолітньої дитини,позбавлення відповідачкибатьківських прав,тобто природніхправ,наданих батькамщодо дитинина їївиховання,захист їїінтересів таінших прав,які виникаютьіз фактукровної спорідненостіз дитиною,є крайнімзаходом впливу,необхідність застосуванняякого заобставин цієїсправи позивачемне доведено. Водночас, суд враховує наявні об`єктивні причини неможливості активної участі матері у житті дитини, зокрема знаходження її поза межами території України в російській федерації. Поряд з цим рішенням суду шлюб між сторонами розірвано та ухвалено дитину залишити проживати з позивачем. Відсутність у позивача більше 10 років будь-яких даних про місце перебування відповідача та не з`ясування причини неповернення матері його дитини на територію України, ставить під сумнів достовірність наданої позивачем інформації суду. КЦС Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №755/17233/16 (провадження №61-4022св19) дійшов висновку, що фізична неможливість спілкування матері з донькою через проживання на відстані один від одного не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить лише про відсутність емоційного зв`язку між ними.

Крім того, на думку суду, позивачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. За наведених обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.150, 164, 165 СК України, ст.4, 13, 76-80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овсієнко Сергій Анатолійович, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Горохівської міської ради Луцького району Волинської області відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23.01.2025 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв