Рішення

від 20.12.2022 по справі 361/1865/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1865/20

провадження № 2/361/248/22

20.12.2022

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2022 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю., Панек А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Файна готівка про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі Позичальник) звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати недійсним кредитний договір №031309 від 03 червня 2019 року, укладений між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю Файна готівка (далі ТОВФайна готівка, Товариство, Кредитодавець або Кредитор).

В обґрунтування позову зазначав, що 03 червня 2019 року між ним і відповідачем ТОВФайна готівка був укладений договір надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за №031309 (далі кредитний договір), за умовами якого Кредитор надав йому кредит у розмірі 7200 грн. на споживчі потреби, шляхом перерахування 6000 грн. на його поточний рахунок/картку № НОМЕР_1 , емітовану банком України, та 1200 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО з метою виконання зобов`язань Позичальника за договором страхування №031309 від 03 червня 2019 року щодо сплати страхової премії за весь період страхування, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити Кредитодавцю проценти, відповідно до умов договору.

При укладенні кредитного договору Товариством порушено його права як споживача фінансових послуг, зміст цього правочину суперечить вимогам Закону України Про захист прав споживачів, Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, Закону України Про захист персональних даних, яке полягає у тому, що перед укладенням кредитного договору Товариство не повідомило його в письмовій формі про всі умови кредитування, інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту йому не надало. Зазначені у п. 5.13 кредитного договору обставини не відповідають дійсності, оскільки будь-який окремий документ, що містив би інформацію, зокрема, про орієнтовану сукупну вартість кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних із одержанням кредиту та укладенням договору, варіанти повернення коштів, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливості дострокового повернення кредиту та його умови, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, Товариство Позичальнику не надало і ніде про це він не ставив свій підпис. Фактично працівники Товариства при видачі кредитних коштів, не ознайомили Позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів. Вважає, що відповідач скористався його необізнаністю навмисно, не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Йому не була надана інформація передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідач проігнорував вимоги чинного законодавства, оскільки не надав зазначену вище інформацію, чим ввів його в оману, що є однією з підстав визнання договору недійсним. Позивач, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кількахвилинний проміжок часу, не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики і збитки, які отримає в результаті укладення цієї угоди, через недостатню інформованість з боку відповідача та необізнаність, він не міг у повній мірі оцінити умови договору кредитування. Отже, недотримання та невиконання Товариством вимог ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів є згідно із ст. 215 ЦК України підставою для визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку із недотриманням відповідачем норм законодавства щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Відповідальність за несвоєчасну сплату чи не сплату платежів за договором, передбачена п. 2.2.2 у виді збільшення сплати процентів до 2%, є несправедливою умовою договору, оскільки якщо Позичальник не повертає вчасно суму кредиту, то процентна ставка із 1,00% автоматично збільшується до 2,00%, а отже сума компенсації становить більше ніж 50%, що, є несправедливою умовою та порушенням вимог п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, а тому зазначений пункт повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, у п. 2.6 кредитного договору зазначено, що він начебто надає згоду Кредитору на розповсюдження конфіденційної інформації про нього, в тому числі шляхом ознайомлення із умовами договору третіх осіб, які відповідно до укладених з Кредитором договорів надають поручительство, майнове поручительство, та (або) гарантію у забезпечення виконання зобов`язань за договором та/або до яких переходить право вимоги. Проте Кредитор не повідомив його про умови та строки обробки його персональних даних. Із аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана ним згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Вказаний пункт суперечить вимогам п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних, де передбачено, що особа має право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на їх обробку, тому відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, є підставою для визнання даного пункту договору теж недійсним.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у поданій до суду позовній заяві, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ТОВФайна готівка у судове засідання теж не з`явилося, подало до суду відзив на позов та письмові пояснення, у яких зазначало, що Товариство має низку партнерів, які забезпечують ТОВФайна готівка клієнтами, а саме: потенційний клієнт, який цікавиться кредитуванням, має можливість залишити свої контактні дані на інтернет-платформі, потім ця інформація обробляється та передається Товариству для подальшої комунікації з потенційним клієнтом. Партнер відповідача 01 червня 2019 року надав контакти ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що він залишив свої дані як потенційний клієнт, який шукає можливість отримання кредиту. 01 червня 2019 року о 15.45 год. співробітник ТОВФайна готівка здійснив дзвінок на мобільний номер телефону ОСОБА_1 , розповів на яких умовах Товариство надає грошові кошти в позику, які документи необхідно надати для отримання кредиту і як отримати гроші на карту. Відповідно до Інструкції №1 вимоги до клієнтів, оформлення заявок ТОВ Файна готівка анкету-заяву на отримання кредиту можна заповнити по телефону, що і зробив позивач. Далі співробітник Товариства відправив 01 червня 2019 року о 16.12 год. до відділу верифікації анкету-заяву позивача і йому був схвалений кредит. Після чого позивачу було повідомлено, що Товариство може надати йому кредит та що отримати кредитні кошти він може на свою банківську картку тільки при підписанні договору фізично у зручному для нього відділенні Товариства. 03 червня 2019 року ОСОБА_1 особисто звернувся до відділення №15 ТОВФайна готівка для отримання кредиту, йому було надані оригінали документів, у тому числі для ознайомлення паспорт споживчого кредиту, де позивач поставив свій підпис. Співробітник Товариства перевірив відповідність даних внесених в анкету-заяву з паспортними даними та РНОКПП ОСОБА_1 , потім роздрукував кредитний договір та надав позивачу для ознайомлення. Після того як ОСОБА_1 ознайомився із кредитним договором і був згоден з умовами надання кредиту, цей договір №031309 був підписаний двома сторонами, а на зазначену самим позивачем банківську картку ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18.43 год. перераховано кредитні кошти.

Щодо твердження позивача про порушення п. 5 ч. 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, який встановлює вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, що нараховані проценти за користування коштами кредиту за фіксованою ставки 2% в день є саме такими обставинами. Проте проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 10561 ЦК України, мають іншу правову природу ніж неустойка, та не підлягають зміні через неспівмірність із розміром основного боргу чи визнання їх несправедливими, оскільки такі проценти є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Сторонами кредитного договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема, щодо розміру кредиту, відсоткової ставки та порядку сплати кредиту. При підписанні цього договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов кредитного договору.

Щодо посилання відповідача на порушення норм встановлених п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних та визнання п. 2.6 кредитного договору №031309 від 03 червня 2019 року недійсним з підстав відсутності у цьому договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, зазначало, що до Товариства надійшла заява ОСОБА_1 про відкликання згоди на обробку персональних даних, датована 17 січня 2020 року. Зазначало, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не таких даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які вже були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульовані. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №913 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) фінансова установа повинна вести облік укладених договорів з надання фінансових послуг, які зобов`язана зберігати не менше ніж п`ять років після виконання всіх зобов`язань за ними, якщо інше не встановлено законодавством. Таким чином, під час укладення з позивачем кредитного договору усіх вимог закону сторонами дотримано. Просило суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627, 628 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття і зміст договору, свобода договору, закріплені загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно із ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642, 643 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ТОВФайна готівка із заявою №031309 про видачу йому кредиту.

03 червня 2019 року, між ТОВФайна готівка і ОСОБА_1 був укладений договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за №031309.

За умовами п. 1 цього договору Кредитодавець надав Позичальникові у кредит грошові кошти в сумі 7200 грн. на споживчі потреби, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у договорі.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9 роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Загальні вимоги щодо чинності правочинів встановлені у ст. 203 ЦК України, зокрема, у ч. ч. 1, 3, 5 цієї статті визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на порушення відповідачем ТОВФайна готівка норм ч. 2 ст. 11, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів; ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних, тому просив суд визнати недійсним договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №031309 від 03 червня 2019 року, укладений між ним і відповідачем ТОВФайна готівка.

За змістом положень ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування.

У ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про споживче кредитування у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

За умовами п. 1.3 кредитного договору кредит повертається Позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 календарні тижні.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 20376 грн. Загальна вартість кредиту (в грошовому виразі) становить 20376 грн; реальна річна процентна ставка по кредиту становить 365%.

У п. 1.5 цього договору вказано, що днем надання кредиту вважається день зарахування грошових коштів за реквізитами зазначеними у п.1.1 договору.

Згідно із п. 2.1 договору перебіг строку кредиту розпочинається з моменту (дати) підписання цього договору і перерахування коштів Кредитодавцем за реквізитами вказаними у п. 1.1 договору та складає 1 раз на 2 тижні.

За користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю 1,00% у день від суми кредиту у розрахунку з 1 раз на 2 тижні сплатою 1,00%. Тип процентної ставки фіксована (п. 2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та проценти нараховані за користування кредитом частинами у сумі та строки визначені в Графіку платежів, який є невід`ємною частиною даного договору та подається в додатку №1 відповідно до якого, сплата кредиту та процентів здійснюється 1 раз на 2 тижні.

У п. 5.1 кредитного договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 03 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Позичальником зобов`язань по цьому договору.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про споживче кредитування кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

За змістом ч. 2 ст. 9 цього ж Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України Про електронні документи та електронний документообіг, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про електронну комерцію) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

У п. 5.13 оспорюваного кредитного договору зазначено, що, підписуючи даний договір, Позичальник підтверджує, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, у чіткій та зрозумілій формі отримав від Кредитодавця у письмовій формі інформацію, вказану у ст. 9 Закону України Про споживче кредитування, ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів і ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та іншу інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору згідно із вимогами чинного законодавства України.

У матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), підписаний 03 червня 2019 року ОСОБА_1 , де міститься інформація про умови кредитування, зокрема, розмір процентної ставки 365,00%, тип процентної ставки фіксована, загальні витрати за кредитом 13176 грн., орієнтована загальна вартість кредиту 20376 грн. та реальна річна процентна ставка 365%, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у разі несплати Позичальником періодичного платежу в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, то починаючи із першого календарного дня від дати його неналежної сплати, Позичальник сплачує Кредитодавцю розмір процентної ставки 2,00% в день, за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 вказував, що передбачена п.2.2.2 кредитного договору процентна ставка 2% в день у разі невчасного виконання ним зобов`язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим договором, які нараховуються протягом не більше 60 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки є непропорційно великою сумою компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором, посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, вважає, що сплата споживачем непропорційно великої суми компенсації, понад 50% від вартості продукції (послуг) за користування кредитом, є несправедливою умовою договору.

Так, відповідно до умов п. 2.2.2 договору у випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. У разі несвоєчасного виконання зобов`язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим договором, з моменту виникнення такої прострочки Позичальник сплачує Кредитодавцю розмір процентної ставки в день, встановлений п. 2.2 договору автоматично збільшується до 2,00%. Підписуючи цей договір, клієнт надає згоду Кредитодавцю щодо застосування умов цього пункту договору і така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору та не потребує укладення (підписання Сторонами) будь-якої додаткової угоди до даного договору.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Аналогічна норма міститься і в абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України Про споживче кредитування у редакції, чинній на час укладення спірного договору, якою передбачено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Обмеження, встановлені п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів та ч. 2 ст. 21 Закону України Про споживче кредитування стосуються лише неустойки, компенсації за невиконання кредитних зобов`язань, які не можуть бути нарахованими більше ніж половина від отриманої споживачем суми кредиту, вказані положення не застосовуються до нарахованих відсотків.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України Про споживче кредитування, у редакції на час укладення оспорюваного кредитного договору, у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.

Зі змісту оскаржуваного правочину вбачається, що вимог щодо сплати неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне виконання Позичальником зобов`язання вказаним кредитним договором не встановлено, отже п. 2.2.2 цього кредитного договору, яким передбачено сплату процентів за невиконання чи несвоєчасне виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту не суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів.

Зміст оспорюваного кредитного договору містить положення про предмет, порядок та умови надання коштів у позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, порядок повернення кредиту та строк дії договору, розпис сукупної вартості кредиту, порядок та умови укладання і припинення договору, відмови у наданні та одержанні кредиту, відповідальність за невиконання взятих зобов`язань, графік сплати платежів.

Щодо визнання п. 2.6 кредитного договору недійсним у зв`язку з недодержанням відповідачем ТОВФайна готівка вимог п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних, а саме відсутністю у кредитному договорі права відізвати згоду на обробку персональних даних, суд зазначає наступне.

Згідно із п. п. 5, 11 ч. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; відкликати згоду на обробку персональних даних.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору підписанням цього договору Позичальник надає згоду Кредитору на розповсюдження конфіденційної інформації про нього, в тому числі шляхом ознайомлення з умовами Договору третіх осіб, які відповідно до укладених з Кредитором договорів надають поручительство, майнове поручительство та (або) гарантію у забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за договором та/або до яких переходить право вимоги до Позичальника за Договором та/або надають (планують надати) Кредитору будь-які послуги, а також у випадку допущення Позичальником прострочення виконання будь-яких зобов`язань передбачених цим Договором.

За змістом абз. 4 ст. 2 Закону України Про захист персональних даних, у редакції на час укладення кредитного договору, згода суб`єкта персональних даних добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

У ст. 6 Закону України Про захист персональних даних серед іншого визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 10 Закону України Про споживче кредитування у разі ненадання споживачем документів чи відомостей про себе та свій фінансовий стан, що вимагаються законодавством або внутрішніми документами кредитодавця, кредитодавець має право відмовити такому споживачу в укладенні договору про споживчий кредит. Інформація про споживача, отримана кредитодавцем або кредитним посередником у зв`язку з укладенням, виконанням та припиненням договору про споживчий кредит, може бути передана третім особам без згоди споживача лише у випадках і порядку, передбачених законом.

У п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України Про захист персональних даних визначено, що підставами для обробки персональних даних є, зокрема, укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до п. 25 постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №913 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) фінансова установа повинна вести облік укладених договорів з надання фінансових послуг, які зобов`язана зберігати не менше ніж п`ять років після виконання всіх зобов`язань за ними, якщо інше не встановлено законодавством.

Таким чином, відсутність у кредитному договорі пункту щодо пред`явлення вимоги володільцю персональних даних із запереченням проти обробки персональних даних та/або відкликання згоди на обробку персональних даних не є підставою для визнання оспорюваного пункту кредитного договору недійсним.

Крім того, відкликання згоди чи заперечення проти обробки своїх персональних даних можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Позивач ОСОБА_1 не надав доказів того, що відповідачем ТОВФайна готівка порушено вимоги законодавства стосовно використання його (позивача) персональних даних.

В укладеному сторонами в письмовій формі кредитному договорі чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір плати за користування кредитними коштами, реальна процентна ставка, права та обов`язки Кредитодавця і Позичальника.

Підпис Позичальника у цьому договорі є письмовим підтвердженням отримання ним свого примірнику даного договору та ознайомлення в письмовій формі з інформацією про умови кредитування: сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки, а також іншої інформації, надання якої є необхідним при укладенні кредитного договору.

Вказане підтверджується підписами позивача у кредитному договорі і Графіку платежів.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України, ч. 3 ст. 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до укладення оспорюваного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №031309 від 03червня 2019 року був ознайомлений з умовами кредитування належним чином, позивачем не доведено обставин введення його відповідачем в оману щодо істотних умов договору, ОСОБА_1 погодився на отримання кредитних коштів саме на таких умовах, що визначені договором, його волевиявлення на отримання кредиту було вільним, умови кредитного договору не суперечать нормам чинного законодавства.

Зібраними у справі доказами, зокрема, підписанням позивачем кредитного договору, підтверджується те, що ОСОБА_1 до підписання договору був ознайомлений Товариством з умовами кредитування ТОВФайна готівка та повністю погодився з ними, підписуючи цей договір Позичальник підтвердив, що він у чіткій та зрозумілій письмовій формі отримав від Кредитодавця усю інформацію необхідну для укладення договору.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що через неналежну інформованість з боку відповідача ТОВФайна готівка та необізнаність він не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, оскільки його умови належним чином детально йому не роз`яснено, не є визначеною законом правовою підставою для визнання недійсним укладеного сторонами 03 червня 2019 року кредитного договору №031309.

За змістом ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що при укладенні зазначеного договору права позивача ОСОБА_1 порушені не були, оспорюваний ним кредитний договір відповідає вимогам законодавства України, жодних порушень законодавства при його укладенні та виконанні цього договору відповідачем не допущено, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів порушення Товариством норм чинного законодавства України, що могло б бути підставою для визнання недійсним укладеного сторонами 03 червня 2019 року кредитного договору №031309, тому суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Файна готівка про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.