Рішення

від 22.01.2025 по справі 363/6398/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.01.2025 Справа № 363/6398/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Найдюк Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Громадської організації «Садівниче товариство Дніпро-8» (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. 24 Садова, буд. 6-а; код ЄДРПОУ: 26247471) про визнання дій/бездіяльності розпорядника інформації, у частині ненадання відповіді на запит на інформацію, протиправним, зобов`язання надати відповідь на запит,

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту уточненої редакції позовної заяви вбачається, що 19.10.2024 року о 17 год. 56 хв. ОСОБА_1 зі своєї скриньки електронної адреси відправив підписаний електронним цифровим підписом запит на інформацію на офіційну електронну адресу ГО «СТ Дніпро-8», в якому просив надати відповідь та публічну інформацію на поставлені запитання. Запит від 19.10.2024 року був доставлений на електронну адресу відповідача 19.10.2024 року о 17 год. 56 хв.

Також 02.11.2024 року об 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу ГО «СТ Дніпро-8» також електронний лист з проханням надати реєстраційний номер вхідної кореспонденції відповідача щодо отримання інформаційного запиту від 19.10.2024 року.

На момент подання позовної заяви з моменту отримання відповідачем запиту на інформацію минуло більше 45 діб, однак відповідь на запит ОСОБА_1 не було отримано, що вказує на порушення вимог ЗУ «Про звернення громадян».

З урахуванням вищевикладеного, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді на інформацію за запитом від 19.08.2024 року, зобов`язати відповідача надати відповідь за результатами розгляду запиту на інформацію позивача від 19.10.2024 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 16.12.2024 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

До початку судового розгляду від сторони відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення проти задоволення позовних вимог, а також заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

До початку судового розгляду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій висловлено доводи та міркування щодо заперечень сторони відповідача, що були викладені у відзиві на позовну заяву, підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності їх задоволення у повному обсязі, а також висловлено заперечення проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Крім того, до початку судового розгляду від сторони відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в яких було підтримано доводи та аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, а також клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. До судового засідання від позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, підтримано доводи та аргументи, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, висловлено заперечення проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, а також заявлено клопотання про проведення судового розгляду за відсутності позивача.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. До судового засідання від представника відповідача надійшла заява, в якій було підтримано заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях проти відповіді на відзив, заявлено про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, а також підтримано клопотання про закриття провадження у справі. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони відповідача.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року за результатами розгляду клопотання про закриття провадження, поданого стороною відповідача, провадження у даній справі в частині вимог ОСОБА_1 до ГО «СТ Дніпро-8» про зобов`язання надати відповідь на запит на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України було закрито у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем свого обов`язку з надання відповіді після відкриття провадження у справі. Судовий розгляд в частині вимог визнання протиправною бездіяльності ГО «СТ Дніпро-8» щодо ненадання відповіді на запит від 19.08.2024 року ухвалою суду від 22.01.2025 року було продовжено.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подані ними клопотання про проведення судового розгляду за їх відсутності, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» (далі Закон) цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до об`єднань громадян із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, серед іншого має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень серед іншого зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Як убачається із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд звертає увагу, що в першій редакції позовної заяви ОСОБА_1 межі позовних вимог визначив наступними: бездіяльність ГО «СТ Дніпро-8» в частині ненадання відповіді на інформацію за запитом ОСОБА_1 від 24.08.2024року визнати протиправною; зобов`язати ГО «СТ Дніпро-8» надати відповідь за результатами розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 19.10.2024 року на адресу листування ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, якою першу вимогу викладено у наступній редакції: «Бездіяльність Відповідача Громадської організації «Садівниче Товариство «Дніпро-8» в особі голови Дорофєєва Володимира Івановича»…., в частині ненадання відповіді на інформацію за запитом Позивача ОСОБА_1 …. від 19.08.2024року визнати протиправною».

Ухвалою суду від 22.01.2025 року провадження у справі щодо другої вимоги ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У той же час, ухвалою суду від 22.01.2025 року продовжено судовий розгляд в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді від 19.08.2024 року.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ГО «СТ Дніпро-8» має місце спір щодо протиправності бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного надання відповіді на запит на інформацію саме від 19.10.2024 року.

Всі докази, долучені до первісних заяв по суті справи, вказують на те, що бездіяльність ГО «СТ Дніпро-8» полягає саме в несвоєчасному наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 19.10.2024 року. Долучений до матеріалів справи запит та всі інші документи, що стосуються його направлення відповідачу, так само датуються 19.10.2024 року.

У той же час, до позовної заяви не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу тих обставин, що ОСОБА_1 надсилався ГО «СТ Дніпро-8» запит від 19.08.2024 року, якого стосуються уточнені позовні вимоги, а також, що з боку ГО «СТ Дніпро-8» було допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит від 19.08.2024 року.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються запиту від 19.08.2024 року, щодо якого у матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази. Відповідно позовні вимоги в цій частині є недоведеними.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на межі судового розгляду, що були визначені ОСОБА_1 шляхом уточнення позовної заяви, враховуючи відсутність права суду виходити за межі визначених позовних вимог та обов`язок суду здійснювати судовий розгляд в межах позовних вимог, за результатами повного, всебічного та судового розгляду судом не встановлено, а позивачем не доведено, що ГО «СТ Дніпро-8» надсилався запит від 19.08.2024 року та ГО «СТ Дніпро-8» було допущено протиправну бездіяльність стосовно ненадання відповіді на запит від 19.08.2024 року. Всі долучені до матеріалів справи стосуються запиту від 19.10.2024 року, у той час як позовні вимоги стосуються запиту від 19.08.2024 року.

Враховуючи недоведеність позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що попередній розрахунок судових витрат позивача складає 15000 грн. 00 коп., що є витратами на професійну правничу допомогу у разі необхідності залучення адвоката.

До закінчення судового розгляду позивачем не подано остаточний розрахунок понесених судових витрат, не заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, а також не подано доказів на підтвердження їх понесення, як і не подано повідомлення про подання таких доказів протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що судові витрати відповідача складають 3500 грн. 00 коп., що є витратами на професійну правничу допомогу. До відзиву на позовну заяву додано розрахунок понесених витрат та рахунок-фактуру на сплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 3500 грн. 00 коп. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про відшкодування понесених судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 не подавалися заперечення проти обґрунтованості та співмірності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості самостійно проводити оцінку понесених відповідачем витрат на предмет відповідності цим критеріям.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При відкритті провадження у справі судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, внаслідок чого відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судових витрат. Внаслідок цього понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути покладені на позивача та мають бути компенсовані за рахунок держави у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівниче товариство «Дніпро-8» про визнання дій/бездіяльності розпорядника інформації, у частині ненадання відповіді на запит на інформацію, протиправним, зобов`язання надати відповідь на запит відмовити.

Компенсувати Громадській організації «Садівниче товариство «Дніпро-8» (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. 24 Садова, буд. 6-а; код ЄДРПОУ: 26247471) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач:

Громадська організація «Садівниче товариство Дніпро-8» (адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. 24 Садова, буд. 6-а; код ЄДРПОУ: 26247471).

Головуючий суддя О.В. Рукас