Рішення

від 23.01.2025 по справі 444/4673/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/4673/24

Провадження № 2/444/371/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

23 січня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Гнідець В.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача в режимі відеоконференції ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості,

в ст ан ов ив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

12 листопада 2024 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

Позивач мотивує свої позовні вимоги наступним. 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Ю. за реєстровим номером №2101. Нотаріально посвідченою заявою від 17.10.2019 ОСОБА_4 надала свою згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 на отримання в позику грошових коштів у сумі 4 416 552, 00 грн., що станом на 17.10.2019 згідно курсу НБУ еквівалентно 177 800, 00 доларів США, а також на укладення та підписання її чоловіком договору позики з ОСОБА_1 . Згідно умов цього договору ОСОБА_3 зобов`язаний був повернути позику в термін не пізніше 31.12.2019 включно, сума позики, що підлягає поверненню має відповідати еквівалентові суми 177 800 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день передачі грошей. В обумовлений у договорі термін ОСОБА_3 своїх зобов`язань не виконав взагалі, а тому ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у цивільній справі №462/2610/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 4 866 919 гривень 40 копійок та 3% річних в сумі 38 696 гривень, а всього 4 905 615 (чотири мільйони дев`ятсот п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 40 копійок. Як вбачається з рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у цивільній справі №462/2610/20 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 08.05.2020 року в якій просив суд стягнути борг у гривні (згідно умов договору) станом на дату яка передувала даті звернення до суду з позовом, тобто до 08.05.2020 року. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у цивільній справі №462/2610/20 ОСОБА_3 добровільно не виконав, а тому було відкрите виконавче провадження ВП №67228700 з його примусового виконання. І лише 20.07.2022 року таке було виконаним шляхом передачі стягувачу - ОСОБА_1 майна боржника - ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу. Протягом періоду з 09.05.2020 року по 19.07.2022 року має місце прострочення виконання ОСОБА_3 взятих на себе грошових зобов`язань згідно договору позики від 17 жовтня 2019 року. Вказав, що ОСОБА_1 має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення, а саме за період часу з 09.05.2020 року (до 08.05.2020 суми боргу з врахуванням сум згідно ст. 625 ЦК України вже стягнуті рішенням суду) по 19.07.2022 року (20.07.2022 у виконавчому провадженні відбулося погашення заборгованості). Зазначив, що заборгованість ОСОБА_3 згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за період прострочення суми заборгованості у розмірі 4 866 919 гривень 40 копійок становить 1 095 357, 25 грн., з яких 833 202,65 (інфляційне збільшення) + 262 154,60 (3% річних); розрахунок здійснений за період з 09.05.2020 року по 23.02.2022 року. Просив стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 1 095 357 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 25 копійок, з яких: 833 202, 65 грн. інфляційні втрати; 262 154, 60 грн. 3% річних, та вирішити питання судових витрат.

Відповідач не подав відзив на позов.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи докази.

З копії договору позики від 17.10.2019 року вбачається, що 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів у сумі 4 416 552, 00 грн., що станом на 17.10.2019 згідно курсу НБУ еквівалентно 177 800, 00 доларів США, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Ю. за реєстровим номером № 2101. Згідно умов цього договору ОСОБА_3 зобов`язаний був повернути позику в термін до 31.12.2019 року.

З копії нотаріально посвідченої заяви від 17.10.2019 Гурської- ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_4 надала свою згоду своєму чоловікові ОСОБА_3 на отримання в позику грошових коштів у сумі 4 416 552, 00 грн., що станом на 17.10.2019 згідно курсу НБУ еквівалентно 177 800, 00 доларів США, а також на укладення та підписання її чоловіком договору позики з ОСОБА_1 .

З копії рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2021 року у цивільній справі №462/2610/20 вбачається, що судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 4 866 919 гривень 40 копійок та 3% річних в сумі 38 696 гривень, а всього 4 905 615 (чотири мільйони дев`ятсот п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 40 копійок. Зазначене рішення суду залишене без змін постановами Львівського апеляційного суду від 04.10.2021 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2024 року, що підтверджується копіями цих судових рішень.

З копії Акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 20.07.2022 року вбачається, що у зв`язку із примусовим виконанням виконавчого листа № 462/2610/20, виданого 21.10.2021 року Залізничним районним судом м. Львова, ОСОБА_1 передається у власність наступне майно: Об`єкт незавершеної реконструкції індивідуального житлового будинку, та земельну ділянку кадастровий номер 4610137500:07:003:0087, місце знаходження: АДРЕСА_3 , на загальну суму: 5 088300,00 грн., що належить боржнику ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів у сумі 4 416 552, 00 грн., що станом на 17.10.2019 згідно курсу НБУ еквівалентно 177 800, 00 доларів США. Згідно умов цього договору ОСОБА_3 зобов`язаний був повернути позику в термін до 31.12.2019 року. 26 квітня 2021 року судом було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 4 866 919 гривень 40 копійок та 3% річних в сумі 38 696 гривень, а всього 4 905 615 гривень 40 копійок. 20.07.2022 року у зв`язку із примусовим виконанням вказаного судового рішення ОСОБА_1 було передано у власність об`єкт незавершеної реконструкції індивідуального житлового будинку та земельну ділянку, що належали боржнику ОСОБА_3 . Майно передалося в рахунок погашення боргу в розмірі 4905615,40 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Верховного Суд у своїх постановах від 09 жовтня 2024 року по справі № 916/2673/23, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, вказав, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином ОСОБА_1 має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, з врахуванням положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за період з 09.05.2020 року по 23.02.2022 року в розмірі 1 095 357, 25 грн., з яких: 833 202,65 - інфляційне збільшення, 262 154,60 - 3% річних.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України потрібно стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 626, 628, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) заборгованість у розмірі 1 095 357 (один мільйон дев`яносто п`ять тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 25 копійок, з яких: 833 202, 65 грн. інфляційні втрати; 262 154, 60 грн. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений позивачем, в розмірі 8762,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається Львівському апеляційному суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 23 січня 2025 року.

Головуючий Оприск З. Л.