Рішення

від 22.01.2025 по справі 464/525/25

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/525/25

пр.№ 2-о/464/63/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2025 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Чорної С.З.,

секретаря судового засідання Сенюга М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в :

заявник ОСОБА_1 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із заявою про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 93 роки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Шахтарськ, Горлівського району, Донецької області.

Заяву мотивуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померлаїї мати ОСОБА_2 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть,виданим відділомзапису актівгромадського стануШахтарського міськрайонногоуправління юстиціїМіністерства юстиції.На чассмерті ОСОБА_2 мешкала ум.Шахтарськ Донецькоїобласті,який наданий часє тимчасовоокупованою територієюУкраїни,внаслідок збройноїагресії РФ.Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується такожлікарським свідоцтвомпро смерть №3від 03січня 2025року,виданим Шахтарськимвідділенням бюросудово-медичнихекспертиз такзваної ДНР.Встановлення вказаногофакту маєдля неїюридичне значення,а саме,для реєстраціїфакту смертіматері удержавних органахУкраїни таподальшого оформленняспадкових праввідповідно доЦивільного кодексуУкраїни. Оскільки для проведення державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 є об?єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод, змушена звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті на окупованій території, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть їй можливість отримати свідоцтво про смерть моєї матері, виданого державним органом України. У зв`зку із вищенаведеним просить задовольнити заяву.

Заявник у судове засідання не з`явилася, просить розгляди справу за її відсутності.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно з ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.04.1965 вбачається, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . ЇЇ батьками зазначено: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації, яка наявна у документі під назвою «свидетельство о смерти» від 10.01.2025 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Шахтарськ.

Відповідно до інформації, наявної у документі під назвою «Врачебное свидетелство о смерти №3», виданого 03.01.2025, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті "гипертензивная болезнь".

Відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституціїта законів України.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

За правилами ст.3, ч.2 та ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 не може у встановленому законом порядку отримати свідоцтво про смерть метері ОСОБА_2 , з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Шахтарськ, Горлівського району, Донецької області.

Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.247,315, 317 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Шахтарськ, Горлівського району, Донецької області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Залізничний районний у місті Львові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м.Львів, вул.Новий світ,22.

Суддя Чорна С.З.