Рішення

від 21.01.2025 по справі 752/17856/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/17856/21

провадження №: 2/752/264/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації про поділ особистих рахунків, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації про поділ особистих рахунків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та її колишній чоловік ОСОБА_3 за час шлюбу придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. 01.06.2014 відповідач вселився у квартиру та проживає там разом зі своєю сім?єю, яка складається з п`яти людей. Сім`я позивачки складається з 3 людей. З моменту вселення в квартиру відповідача разом з його сім?єю відповідач жодного разу не оплатив комунальні послуги або їх частину або окрему комунальну послугу у тій чи іншій мірі. Позивач зазначає, що щомісячно самостійно сплачує необхідні платежі за комунальні послуги, які споживаються її сім?єю та сім?єю відповідача. Відповідач не бажає в добровільному порядку розділити особові рахунки по сплаті комунальних послуг.

Враховуючи викладене, позивач просить розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частинах, шляхом відкриття ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двох окремих особових рахунків по оплаті за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири; зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації укласти окремі договори найму щодо 3 кімнатної квартири АДРЕСА_2 , а саме: - з ОСОБА_3 на 45 кв.м. загальної площі квартири; - з ОСОБА_1 на 45 кв.м. загальної площі квартири.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації про поділ особистих рахунків, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У жовтні 2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених уу відзиві.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178, ст. 181 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2001 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з другої сторони уклали договір купівлі-продажу, квартири АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 3353.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 станом на 12.07.2021 зареєстровано 7 осіб.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 оформлено на ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 145640 від 15.07.2021, виданої представником ДП «Київгазенерджи».

Відповідно до довідки ТОВ «Київські енергетичні послуги» № 14.07.2021 від 14.07.2021 про спожиту та сплачену електроенергію за період з 01.01.2020 по 01.08.2021, виданої ОСОБА_1 вбачається, що середньомісячне споживання - 730 кВт-г., заборгованість на 14.07.2021: 804,72 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст.66 ЖК Української РСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, передбачений порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир. Мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Порядок укладення, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг врегульовано ст. 13 цього Закону, яка передбачає, що відносини між споживачами та виконавцями у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.

Проте, докази укладання позивачем та/або відповідачем - співвласниками квартири таких договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги за адресою спірної квартири, в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не місять доказів щодо звернення позивача до відповідних комунальних установ з вимогою про розподіл особових рахунків чи відомостей щодо наявних домовленостей по оплаті житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири.

Відсутні також докази того, що позивач намагалась досягти домовленостей щодо розподілу оплати житлово-комунальних із співвласником - відповідачем у справі, а останнім було відмовлено позивачу у вирішенні цього питання.

Таким чином, суд вважає передчасними позовні вимоги щодо розподілу особових рахунків на сплату комунальних послуг, шляхом виділення сторонам окремих особових рахунків.

При цьому, позивач не позбавлена можливості звернутися до підприємств, які надають комунальні послуги, для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах і тільки в разі виникнення спору може звернутися до суду з позовом до підприємств, які надають такі послуги.

Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу/ підприємств, які надають відповідні послуги, з додатком про підтвердження права власності особи на частину квартири. Судом не встановлено, що позивач зверталась у встановленому законом порядку із такою заявою та останній у цьому було відмовлено. У такому випадку звернення до суду з даним позовом є передчасним, тому такі вимоги підлягають залишенню судом без задоволення.

Правова позиція з подібних правовідносин викладена в Постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 751/1560/19 (провадження № 61-15603св19).

Також слід зазначити, що способи захисту цивільних прав та інтересів чітко визначені в частині другій статті 16 ЦК України.

В силу Глави 3 ЦК України та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених вимог, в тому числі і щодо способу захисту, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Щодо обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що до компетенції суду не входить розподіл особових рахунків між споживачами комунальних послуг та виділення окремих особових рахунків по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Крім того, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № 14, роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Слід зазначити, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У цій справі вимоги позивача про розподіл особових рахунків та відкриття окремих особових рахунків заявлені до фізичної особи, до компетенції якої не входить вирішення вказаних питань.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, оскільки згідно сталої практики Верховного Суду, звернення до суду з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, звертаючись до суду в своїх інтересах та інтересах своєї дочки ОСОБА_2 позивачка вказує, що остання є неповнолітньою. Однак, дочка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час подачі позову є повнолітньою. Крім того, її права в даному випадку одним чином не порушуються, оскільки, вона не є співвласником майна.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації про поділ особистих рахунків, - задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 258-259 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації про поділ особистих рахунків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.Ю. Мазур