Ухвала

від 23.01.2025 по справі 754/980/25

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2584/25

Справа № 754/980/25

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Галась І.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3-тя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання поштових послуг про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з цивільним позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3-тя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання поштових послуг про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Підсудність справи Деснянському районному суду міста Києва позивач обґрунтовав вимогами ч. 5 ст. 28 ЦПК України та зазначив місце свого проживання квартиру АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом здійснено перевірку місця реєстрації позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації комунального підприємства «Головний інформативно - обчислювальний центр» в квартирі АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 не зареєстрований.

Згідно відповіді № 1059288 від 23 січня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Зважаючи на місце реєстрації позивача та місце знаходження відповідача, обрання способу захисту, відсутні підстави вважати, що позовна заява була подана з дотриманням правил підсудності цивільних справ.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись п. 4 частини 3 ст. 121 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3-тя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання поштових послуг про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії передати для розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя