Ухвала

від 23.01.2025 по справі 755/1127/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1127/25

Провадження №: 2/755/2612/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Яровенко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

в с т а н о в и в:

Позивач Приватного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по договору оренди та штрафними санкціями в розмірі 49 578,00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом суду .

Під час вивчення матеріалів справи судом встановлено, що зазначена позовна заява підлягає передачі за підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого, правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, щодо стягнення боргу за договором оренди, тобто дана вимога передбачає виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна.

Підсудність даного спору визначається саме за за місцезнаходженням майна або основної його частини, відповідно до ст. 30 ЦПК України, зокрема, частиною 1, визначені виключні підстави підсудності справ, якщо позови, що виникають із приводу нерухомого майна. Такі позови пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 185/8191/16-ц.

З матеріалів справи убачається, що у даному випадку спір безпосередньо стосується об`єкту нерухомого майна.

Встановлено, що предмет оренди нерухомого майна знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Києва нерухоме майно, що знаходиться за вищевказаною адресою, відноситься до Подільського районного суду міста Києва.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 30 ЦПК України, оскільки спір стосується об`єкта нерухомого майна, а тому, на переконання суду та з урахуванням наведених правових позицій, викладених Верховним Судом, позов має пред`являтися саме за місцезнаходженням цього нерухомого майна, тобто, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень ч.1, 2 ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки судом встановлено, що в даному випадку відсутні законом передбачені підстави для слухання наведеної справи Дніпровським районним судом м. Києва, суд приходить до висновку про направлення матеріалів позовної заяви за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 21.

На підставі викладеного та керуючись ст.27, 31, 32, 187, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Цивільну справу № 755/1127/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу передати на розгляд до Подільського районного суду міста Києва за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 21 за територіальною підсудністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.О. Яровенко