Ухвала

від 17.12.2024 по справі 757/54642/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/54642/24-к

1-кс-46496/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про арешт майна (земельних ділянок) в кримінальному провадженні з метою відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин клопотання

До слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про арешт майна (земельних ділянок) в кримінальному провадженні з метою відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення.

Явка сторін кримінального провадження

У судове засідання адвокат не прибув, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Подане клопотання підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання слідчий/прокурор також не прибув, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено. Заяв, клопотань, заперечень не надходило.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Правове обґрунтування

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст.170 КПК України у кримінальному провадженні арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вимоги даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді

Як вбачається з клопотання адвоката, 31.07.2007 ОСОБА_6 , у встановленому законом порядку, заснував суб`єкт підприємницької діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) «Карпати ВС Тур», код ЄДРПОУ 35144504.

В листопаді 2017 року ОСОБА_7 призначив на посаду директора вищевказаного товариства ОСОБА_8 .

У цей же проміжок часу засновник товариства ОСОБА_7 , з метою підвищення комерційних можливостей підприємства, вніс до статутного капіталу TOB «Карпати ВС Тур» 40 (сорок земельних ділянок).

На початку 2018 року директор товариства ОСОБА_8 , в порушення вимог статуту Товариства «Карпати ВС Тур», без погодження з засновником товариства ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, шляхом обману та шахрайства вступивши в злочинну змову з громадянином ОСОБА_10 , який був директором TOB «Астра Білдінг ДВС» (код ЄДРПОУ 41796975) продав (відчужив) на користь останнього всі 40 (сорок) земельних ділянок, внаслідок чого ОСОБА_11 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі понад 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів гривень) 00 копійок.

15 серпня 2023 року за заявою-повідомленням ОСОБА_5 про скоєне кримінальне правопорушення, органом досудового розслідування, Головним управлінням Національної поліції у місті Києві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення №12023100000000861 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, та розпочато досудове розслідування.

У даний час існують ризики відчуження директором ТОВ «Астра Білдінг ДВС» ОСОБА_12 , на користь третіх осіб вищевказаних земельних ділянок.

Також, як зазначає адвокат, ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 12023100000000861 від 15.08.2023, подав цивільний позов.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

З наданого адвокатом витягу з ЄРДР від 15.08.2023 по КП №12023100000000861 неможливо встановити причетність саме ОСОБА_8 до даного кримінального провадження. Відомості про вручення йому підозри слідчому судді не надані. При цьому, витяг датовано від 15.08.2023, що також унеможливлює встановити орган досудового розслідування, що здійснює розслідування станом на день розгляду даного клопотання.

Крім цього, матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_7 подав цивільний позов. Згідно з даними сайту судової влади за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud2606 - інформація про цивільний позов, станом на день розгляду даного клопотання, також відсутня.

Отже, з доданих до клопотання доказів не встановлено, що ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що адвокат не обґрунтував подане клопотання для безспірного висновку про необхідність накладення арешту з метою відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення.

Вказане узгоджується із завданнями кримінального провадження та виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність адвокатом обставин, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння особою належним майном, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_13