Ухвала

від 22.01.2025 по справі 608/166/25

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

22 січня 2025 року Справа № 608/166/25

Номер провадження4-с/608/4/2025

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Коломієць Н. З. , ознайомившись ізскаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця, де вказав, що 19.08.2024 інспектором ВП №3 (м. Теребовля) винесено постанову ЕНА №2870701 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 126 КУпАП.

30.09.2024 за вихідним номером 10983/11410-1-2024 (згідно відмітки ВП №3 (м.Теребовля) направлено постанову до виконання Чортківському ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

27.11.2024 постанову зареєстровано у Чортківському ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в журналі вхідної кореспонденції за вхідним номером №4597/28.9-1.

29.11.2024 головним державним виконавцем Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Письменною М. Б. винесено постанову .№76667947 про відкриття виконавчого провадження.

Вважає вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2024 незаконною та такою, що винесена з порушеннями Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, тримісячний строк пред`явлення до виконання розпочався 20.08.2024, а сплинув 20.11.2024.

Просить поновити строк оскарження, оскільки про відкриття провадження у відділі ДВС йому стало відомо лише 09.01.2025; визнати неправомірною та скасувати постанову .№76667947 від 29.11.2024 про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марії Письменної в зв`язку з пропущенням строку її пред`явлення до виконання.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суддя прийшла до наступного висновку.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно частини першої статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.

Водночас, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, ухвалених, зокрема, у господарських та цивільних справах.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вже зазначалося, частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII містить правило, відповідно до якого оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив.

Водночас, пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови приватних виконавців про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, які є окремими виконавчими документами.

До скарги заявник долучив копію постанови головного державного виконавця Чортківського ВДВС Письменної М. Б. про відкриття виконавчого провадження ВП № 76667947 від 29.11.2024 на підставі постанови ЕНА № 2870701, виданої 19 серпня 2024 року відділенням поліції №3 (м. Теребовля) Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення штрафу в розмірі 40800 гривень в дохід держави.

Отже, як вбачається із матеріалів скарги, заявник оскаржує саме вищевказану постанову.

Як вже зазначалось, відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, на відміну від оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, як це визначено у частині першій статті 74 Закону № 1404-VIII.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Такі висновки викладені, зокрема Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15, у справі №127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №344/1016/18 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №160/4071/20, від 31.03.2021 у справі №640/18024/20, та ряді інших.

Відповідно доч.1ст.20КАС України,місцевим загальнимсудам якадміністративним судампідсудні: 1)адміністративні справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьу справахпро притягненнядо адміністративноївідповідальності; 2)адміністративні справи,пов`язані звиборчим процесомчи процесомреферендуму,щодо: оскарженнярішень,дій чибездіяльності дільничнихвиборчих комісій,дільничних комісійз референдуму,членів цихкомісій; уточненнясписку виборців; оскарженнядій чибездіяльності суб`єктіву сферімедіа,підприємств,установ,організацій,їх посадовихта службовихосіб,творчих працівниківсуб`єктів усфері медіа,що порушуютьзаконодавство провибори тареферендум; оскарженнядій чибездіяльності кандидатау депутатисільської,селищної ради,кандидатів напосаду сільського,селищного голови,їх довіренихосіб; 3)адміністративні справи,пов`язані зперебуванням іноземцівта осіббез громадянствана територіїУкраїни,щодо: примусовогоповернення вкраїну походженняабо третюкраїну іноземцівта осіббез громадянства; примусовоговидворення іноземцівта осіббез громадянстваза межіУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; продовженнястроку затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою їхідентифікації та(або)забезпечення примусовоговидворення замежі територіїУкраїни; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства довирішення питанняпро визнанняїх біженцямиабо особами,які потребуютьдодаткового захистув Україні,або особамибез громадянства; затриманняіноземців абоосіб безгромадянства зметою забезпеченняїх передачівідповідно доміжнародних договорівУкраїни прореадмісію; 4)адміністративні справиз приводурішень,дій чибездіяльності державноговиконавця чиіншої посадовоїособи державноївиконавчої службищодо виконанняними рішеньсудів усправах,визначених пунктами1-3частини першоїцієї статті; 5)адміністративні справищодо оскарженнярішень Національноїкомісії зреабілітації управовідносинах,що виниклина підставіЗакону України«Про реабілітаціюжертв репресійкомуністичного тоталітарногорежиму 1917-1991років»; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Частина 2 статті 20 КАС України вказує, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначенихчастинами першоютатретьоюцієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

З матеріалів скарги вбачається, що вона стосується постанови головного державного виконавця Чортківського ВДВС Письменної М. Б. про відкриття виконавчого провадження ВП № 76667947 від 29.11.2024 на підставі постанови ЕНА № 2870701, виданої 19 серпня 2024 року відділенням поліції №3 (м. Теребовля) Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення штрафу в розмірі 40800 гривень в дохід держави.

Тобто, рішення, ухвалене органом поліції, а не Чортківським районним судом Тернопільської області як місцевим загальним адміністративним судом.

У зв`язку із вищенаведеним, суддя дійшла висновку, що вимоги заявника у даній скарзі, з огляду на наведені приписи чинного законодавства та відповідні висновки Верховного Суду, підлягають вирішенню в окружному адміністративному суді, оскільки, Надоптаний В. В. оскаржує постанову державного виконавця про відкриття провадження у рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанови ЕНА № 2870701, виданої 19 серпня 2024 року відділенням поліції №3 (м. Теребовля) Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення штрафу в розмірі 40800 гривень в дохід держави.

Керуючись статтями 5, 20, 287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на діїдержавного виконавця відмовити.

Роз`яснити заявнику, що розгляд спору віднесено до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Ухвала набрала законної сили « » року.

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи №608/166/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць