Ухвала

від 15.01.2025 по справі 295/13014/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13014/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/375/25

Категорія ст. 537 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

засудженого: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

прокурора: ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2024 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2024 року задоволено подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 .

Замінено засудженому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі за вироком Тернопільського обласного суду від 21.09.2000 р. покаранням у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, строк якого ухвалено обчислювати з дня заміни покарання та винесення даної ухвали з 26.09.2024.

Своє рішеннясуд обґрунтував тим, що в тривалій поведінці ОСОБА_6 вбачається стійкий процес позитивних змін, готовність до самокерованої правослухняної поведінки та прагнення до кращого виконання дорученої роботи, отримання додаткової освіти, отже, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці він довів, що став на шлях виправлення і досяг достатнього рівня свого перевиховання, а тому наявні правові підстави для застосування вимог ст.82 КК України, а саме заміни ОСОБА_6 довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк 15 років.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 .

Вважає, що засуджений лише частково визнав свою вину.

Зазначає, що суд належним чином не врахував поведінку засудженого за весь час відбування покарання.

Вважає, що в судовому засіданні суду першої інстанції не встановлено факт критичної оцінки засудженим своїх протиправних дій, негативного ставлення до них, а головне, - усвідомлення недопустимості вчинення таких дій в майбутньому, також не встановлено факт щирого каяття засудженого, окрім заяви засудженого під час судового розгляду.

Наголошує на тому, що засуджений жодного разу з моменту вчинення злочину, не намагався вибачились перед родичами потерпілих осіб, а лише в майбутньому спробує знайти родичів потерпілих осіб та вибачитись перед ними.

Також, прокурор зазначає, що засуджений мав заборгованість за виконавчими листами відповідно до вироку суду від 21.09.2000 р., в розмірі 126395 гри., та за весь час відбування покарання погашенням заборгованості не займався. Заборгованість було сплачено лише в липні 2024 року.

Вказує,що засудженийдопустив 5порушень режимутримання, за що на засудженого накладено 5 дисциплінарних стягнень та лише має лише 4 заохочення.

Стверджує що суд не врахував те, що відповідно до характеристик засудженого за весь час відбування покарання, останній характеризувався - посередньо, задовільно. Мав риси характеру - хитрий, брехливий, невживчивий, неврівповажений.

Також, зазначає, що ОСОБА_6 працевлаштований на виробництві установи з лише 03.12.2023, до цього часу не виявляв бажання, щодо працевлаштування. Відповідно до характеристик за весь час відбування покарання, відношення засудженого до праці до 2023 року включно, характеризувалося як негативне, бажання працювати не виявляв.

Прокурор наголошує на тому, що в судовому засіданні було встановлено факт завищення виставлених балів засудженому та невідповідність виставлених балів «Методиці визначення ступеня виправлення засудженого» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 №295/5.

Стверджує, що судом не надано оцінку тому факт, що відповідно до минулорічного рішення комісії від 28.04.2023 р. ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», ОСОБА_6 не став на шлях виправлення, та йому було відмовлено у звернені до суду із поданням в порядку ст. 82 КК України, оскільки за результатами програми соціально-виховної роботи має лише 45 балів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення засудженого та його захисника на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно з ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Згідно роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення.

За змістом зазначеної вище статті та роз`яснень, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процес виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 дотримано.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вироком Тернопільського обласного суду від 21.09.2000 року, ОСОБА_6 засуджений за ст.69, п.п. «а», «г», «і» ст.93, ч.1 ст.222, ст.42 КК України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.06.2018 року на підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10.05.1999 до 12.12.2000 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок набрав законної сили 12.12.2000.

Початок строку відбуття покарання 10.05.1999.

15 років призначеного покарання із зарахуванням ОСОБА_6 відбув 08.10.2012р.

Згідно характеристики засудженого, ОСОБА_6 в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» утримується з 05.02.2002, за час відбування покарання допустив 5 порушень встановлених вимог режиму тримання, за що 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності адміністрацією установи. Всі стягнення погашені у встановленому законом порядку. Має 4 заохочення. У відношенні до представників адміністрації установи відноситься добре. Працевлаштований на виробництві установи. Має позитивне ставлення до роботи. До праці та своїх обов`язків ставиться добре. Приймає участь в роботах з благоустрою та поліпшення житлово-побутових умов відділення. Приймає активну участь в пілотному проекті «Фізкультура і спорт». Вину у вчиненому злочині визнає частково. Підтримує соціальні зв`язки з матір`ю та братом.

Згідно додаткової інформації засуджений ОСОБА_6 в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» працевлаштований з 03.12.2023 року. З 2002 приймає участь у програмі «Фізкультура і спорт», залучався до безоплатної суспільно-корисної праці для облаштування спортивного майданчику зі встановлення турніка. Також брав участь у безоплатних роботах з побілювання стін в установі. З перших днів впровадження пілотного проекту «Освітній простір» з 22.11.2022 року засуджений ОСОБА_6 приймає в ньому участь.

Відповідно до наданої довідки ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» станом на 13.09.2024 відбута частина строку покарання засудженим ОСОБА_6 становить 26 років 11 місяців 05 днів.

Згідно висновку комісії ДУ «Житомирська УВП №8» щодо ступеня виправлення засудженого, засуджений ОСОБА_6 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та за результатами ступеня виправлення набрав підсумкові 83 бали.

Отже, проаналізувавши сукупність вищевказаних даних щодо поведінки засудженого та його ставлення до праці протягом строку відбування покарання, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх даних, які свідчать про те, що засуджений ОСОБА_6 довів, що став на шлях виправлення, а тому вважав за необхідне замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк.

Наведені вище обставини в сукупності з іншими обставинами, які належним чином оцінені судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, свідчать про глибокі зміни у свідомості засудженого ОСОБА_6 та вказують про наявність достатніх підстав вважати, що засуджений довів, що став на шлях виправлення.

Колегія суддів зауважує, що в порушення вимог Європейської конвенції з прав людини до 18.10.2022 року в Україні була відсутня передбачена законом процедура пом`якшення довічного позбавлення волі його заміна покаранням у виді позбавлення волі на певний строк.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України №2» від 12 березня 2019 року (заява №41216/13), яке набуло статусу остаточного 09 вересня 2019 року, констатовано порушення Україною вимог статті 3 Конвенції у зв`язку з тим, що покарання заявника у виді довічного позбавлення волі є таким, яке неможливо скоротити.

При цьому, розглядаючи твердження заявника, що його покарання у виді довічного позбавлення волі було таким, яке неможливо скоротити, ЄСПЛ звернув увагу на загальні принципи, сформульовані у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства .

Згідно вказаних принципів Конвенцією не заборонено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів. Однак, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути dejure ide facto, таким, яке може бути скороченим, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливості перегляду. Такий перегляд повинен охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація.

Європейський суд неодноразово звертав увагу на те, що у національному законодавстві критерії та умови перегляду повинні бути достатньо чіткими та визначеними, а також відображати відповідну практику Суду. Визначеність у цьому питанні є не тільки загальною вимогою принципу верховенства права, а й лежить в основі процесу реабілітації, який може ускладнитися, якщо порядок перегляду покарання та перспективи звільнення є неясними або невизначеними. Отже, засуджені, яким було обрано покарання у виді довічного позбавлення волі, мають право від самого початку знати, що вони повинні зробити для того, щоб питання про їхнє дострокове звільнення було розглянуто та за яких умов.

Колегія суддів вважає, що засуджені до довічного позбавлення волі повинні мати реалістичну перспективу звільнення від такого покарання. Такі засуджені мають право знати, коли та на яких підставах може бути розглянуте питання про їхнє дострокове звільнення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, враховуючи сукупність даних, які характеризують засудженого під час відбування ним довічного покарання, терміну, який він відбув, прийшов до обґрунтованого висновку щодо розміру покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк приймається судом у кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду, оскільки відноситься до дискреційних повноважень суду та приймається з метою досягнення цілей покарання.

Визначення строку на який може бути замінено покарання у виді довічного позбавлення волі покаранням у виді позбавлення волі на певний строк, повинно відповідати вимогам закону та прийматись з сукупності даних які характеризують особу засудженого, оскільки суд повинен переконатися в тому, що за час відбування покарання в особистості засудженого відбулись певні позитивні зміни, які свідчать, що останній дійсно став на шлях виправлення, яке може відбутися без відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції детально врахував дані, які характеризують засудженого протягом відбуття ним покарання у виді довічного позбавлення волі та належним чином мотивував своє рішення в частині розміру покарання, на який було замінено довічне позбавлення волі.

Доводи прокурора, що засуджений щиро не розкаявся є помилковими, оскільки ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що вину визнає повністю, засуджує свої дії, за які був покараний, щиро розкаюється.

Крім того, в матеріалах справи міститься власноруч написана заява засудженого, з якої вбачається, що він усвідомлює жорстокість свого вчинку та які страждання приніс сім`ї загиблих.(а.с.17)

Що стосується аргументів сторони обвинувачення, що засуджений до цього часу не вибачився перед потерпілими, то вони є неспроможними, оскільки відповідно до п.4 Форми індивідуального плану виправлення та ресоціалізації, він має намір покаятись перед потерпілими.

Твердження прокурора, що ОСОБА_6 мав заборгованість за виконавчими листами відповідно до вироку суду від 21.09.2000 р., в розмірі 126395 гри. та її погашено лише в липні 2024 року, колегія суддів не буре до уваги, оскільки на момент звернення начальника ДУ «УВП №8» з подання до суду заборгованість було погашено.

Доводи, що засуджений за час відбування покарання допустив 5 порушень режиму тримання за що на нього було накладено дисциплінарні стягнення є непереконливими, так як всі стягнення погашені в установленому законом порядку.

Крім того, ці порушення не були систематичними і не можуть свідчити про відсутність виправлення засудженого.

Водночас з матеріалів справи вбачає, що ОСОБА_6 має 4 заохочення і це свідчить, що в поведінці засудженого відбуваються позитивні зміни і він став на шлях виправлення.

В судовому засіданні апеляційного суду, захисником ОСОБА_10 було надано подяку ОСОБА_6 за допомогу у розбудові інклюзивного суспільства та сертифікат за участь у круглому столі «Професійний розвиток викладача закладу вищої освіти: від теорії до практики», що також свідчить про позитивні зміни у поведінці засудженого.

Посилання прокурора на завищення балів засудженому ОСОБА_6 відповідно до «Методики визначення ступеня виправлення засудженого «затвердженого Наказом МЮ України від 19.01.2023р. №294/5» ретельно були перевірені в суді першої інстанції та встановлено, що завищення показників на 2 бали не впливає на загальний розмір балів і безперечно вказує на високий ступінь виправлення засудженого.

До стосується доводів апелянта щодо працевлаштування ОСОБА_6 , то 03.12.2023 року він працевлаштований на виробництві установи, приймає активну участь в суспільно-корисному житті відділення по роботі з благоустрою та поліпшенню житлово-побітових умов сектору довічного позбавлення волі. Ставиться до праці позитивно.

Аргументи прокурора, що в 2023р. відповідно до рішення комісії від 28.04.2023 р. ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» ОСОБА_6 було відмовлено у звернені до суду в порядку ст.82 КК України не спростовують правильність висновків суду, оскільки даний документ був досліджений судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами і йому дана оцінка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст.376,404,405407,418 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2024 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: