Рішення

від 13.01.2025 по справі 684/394/24

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/394/24

Провадження № 2/684/7/2025

РІШЕННЯ

іменем України

13 січня 2025 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

судді Гринчук С.М.,

за участі секретаря судового засідання Олійник Л.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Афадєєв В.В.,

відповідач Старосинявська селищна рада,

представник відповідача Паращина Г.В.,

третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги»,

представник третьої особи Дроздовська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в с-щі Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення середнього заробітку та компенсації моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Афадєєва В.В. звернулася до суду із вказаним вище позовом.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що після успішного проходження конкурсу, позивач з 01 листопада 2018 року була призначена на посаду керівника Комунального некомерційного підприємства «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі за текстом КНП «Старосинявський ЦПМСД»), 02 грудня 2019 року з нею як керівником вказаної установи було укладено контракт.

Рішенням тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 серед іншого створена тимчасова контрольна комісія Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявський ЦПМСД», на час роботи якої керівник КНП «Старосинявський ЦПМСД» тимчасово відсторонена від виконання обов`язків. На виконання вказаного рішення 27 січня 2023 року Старосинявський селищний голова прийняв розпорядженя №12/20023-к «Про покладення виконання обов`язків керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД», згідно з пунктом 1 якого у зв`язку з неможливістю виконувати обов`язки керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук Надією Олександрівною виконання обов`язків керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» було покладено на медичного директора ОСОБА_2 .

31 січня 2023 року Старосинявська селищна рада прийняла рішення №24-34/2023 «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук-Ананьєвою Н.О.», а 02 березня 2023 року - рішення №3-35/2023 «Про дострокове розірвання контракту з керівником комунального КНП «Старосинявського ЦПМСД». Розпорядження про звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади на підставі зазначених рішень селищної ради Старосинявським селищним головою не видавались.

15 травня 2023 року Старосинявський селищний голова прийняв розпорядження №54/2023-рк «Про покладення тимчасового виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД», згідно з пунктом 1 якого тимчасове виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» з 17 травня 2023 року було покладено на сімейного лікаря КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_3 .

25 травня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/823/23 за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, згідно з яким визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року № 5-33/2023 «Про створення тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 27 червня 2023 року. У зв`язку з цим 30 червня 2023 року Старосинявський селищний голова видав розпорядження №76/2023-рк, згідно з яким 30 червня 2023 року припинено виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» сімейним лікарем ОСОБА_3 . У вказаному розпорядженні також викладено вимогу приступити з 03 липня 2023 року до виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_1 згідно укладеного контракту від 02 грудня 2019 року.

17 липня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/5896/23 за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, яким визнав протиправними та скасував: 1) рішення тридцять четвертої чергової сесії Старосинявської селищної ради №24-34/2023 від 31 січня 2023 року «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_1 ; 2) рішення тридцять п`ятої чергової сесії Старосинявської селищної ради №3-35/2023 від 02 березня 2023 року «Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 17 серпня 2023 року.

Позивач уважає, що факт незаконності вказаних рішень Старосинявської селищної ради, прийнятих щодо позивача, є встановленим в судовому порядку і не підлягає повторному доведенню. Збільшивши позовні вимоги (заява від 30 жовтня 2024 року, арк.спр.240 - 243), вважає, що на підставі незаконного рішення Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023, в подальшому скасованого судом, ОСОБА_1 була фактично відсторонена від виконання обов`язків керівника (директора) КНП «Старосинявський ЦПМСД» в період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року включно, не отримуючи при цьому належних їй виплат (заробітної плати) за основним місцем роботи, а відтак вона має право на отримання компенсації заподіяної їй матеріальної шкоди за цей період у розмірі 377 300 гривень, яку просила стягнути на свою користь з відповідача.

Окрім того, позивач вважає, що відповідач - Старосинявська селищна рада своїми діями та рішеннями, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані судом, завдала їй ще й істотної моральної шкоди, змусивши її захищати свої права та доказувати незаконність поведінки відповідача у судовому порядку протягом тривалого періоду часу. Враховуючи обсяг душевних страждань, пов`язаних з відстоюванням позивачем свого права на працю, тривалість процесу відновлення порушених прав та витрачених на це зусиль, непоправність змін в особистому житті та життєвих планах ОСОБА_1 , а також небажання відповідача визнавати протиправність своїх рішень, представник позивача вказав, що завдана позивачу моральна шкода може бути компенсована в грошовому еквіваленті щонайменше у розмірі 180 000 гривень.

У звязку з викладеним, покликаючись на норми статті 56 Конституції України, статей 1166, 1167, 1173 ЦК України просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію матеріальної та моральної шкоди у вказаному розмірі як за шкоду, завдану фізичній особі незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень та судові витрати.

13 серпня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти заявлених вимог, просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення вказав, що Старосинявська селищна рада є власником КНП «Старосинявський ЦПМСД» та органом управління зазначеного підприємства, а тому діяла як роботодавець позивача, а не як суб`єкт владних повноважень.

Старосинявська селищна рада при прийняті рішення від 09 січня 2023 року №5-33/2023 «Про створення тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД», яким серед іншого було вирішено на час роботи вказаної тимчасової контрольної комісії тимчасово відсторонити керівника КНП «Старосинявського ЦПМСД» від виконання обов`язків, не зазначала, що відсторонює позивача від виконання обов`язків з позбавленням заробітної плати.

У розпорядженні від 27 січня 2023 року №12/2023-рк «Про покладення виконання обов`язків керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» селищний голова також не зазначив, що відсторонює позивача від виконання обов`язків, а натомість лише тимчасово покладає обов`язки на ОСОБА_2 , а тому відповідач вважає, що селищний голова не виконав рішення селищної ради та не відсторонив ОСОБА_1 від виконання обов`язків.

Прийняті в подальшому рішення Старосинявської селищної ради «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук-Ананьєвою Н.О.» від 31 січня 2023 року №24-34/2023 та рішення «Про дострокове розірвання контракту з керівником комунального КНП «Старосинявського ЦПМСД» від 02 березня 2023 року №3-35/2023 не несуть правових наслідків, оскільки не були виконані селищним головою, а отже не порушили права позивача.

Зважаючи на відсутність вимоги про відсторонення позивачки з позбавленням заробітної плати у розпорядженні селищного голови від 27 січня 2023 року №12/2023-рк та у рішенні селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023, уважає невиплату заробітної плати позивачці власною ініціативою селищного голови ОСОБА_4 ..

Суму матеріальної шкоди відповідач вважає гіпотезою позивача, яка не доведена та не обґрунтована, оскільки вважає, що постанова КМУ №859 в редакції від 01 січня 2022 року, на яку покликається позивач, не носить зобов`язального характеру, а підпунктом 1-1 пункту 1 вказаного документа встановлено, що розмір посадового окладу керівника закладу охорони здоров`я забезпечує співвідношення між середньою заробітною платою медичних працівників та не може перевищувати розмір середньої заробітної плати медичних працівників підприємства більш як на 60 відсотків; при цьому вказує, що чинне законодавство не містить повного та вичерпного визначення медичного працівника.

Окрім того, вказує, що у разі, якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим заробітної плати за час вимушеного прогулу, вважає даний спір трудовим, та вважає, що позивачка пропустила строки, встановлені статтею 233 КЗпП, поважних причин пропуску у позові не зазначила.

Щодо моральної шкоди, відповідач вважає, що факт заподіяння такої позивач не довела, у висновках лікарів, на які покликається позивач, не зазначено, що саме рішення селищної ради призвело до психологічного напруження та стресу; вказує при цьому на наявність інших обставин, які мають вищий рівень впливу на психічний стан позивачки у зазначений період: війна, перебування її чоловіка у Бахмуті та у інших гарячих точках фронту, притягнення її до адміністративної відповідальності через корупційні дії (арк.спр.91 97, т.1).

28 серпня 2024 року представник позивача- адвокат Афадєєв В.В. подав до суду відповідь на відзив, у якій виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Викладені у відзиві твердження відповідача сторона позивача вважає необґрунтованими, такими, що не спростовують позовні вимоги, а також не відповідають вимогам чинного законодавства України. При цьому вказав, що відповідач у рішенні тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 не зазначив конкретної дати, до якої позивача було відсторонено від виконання обов`язків як керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД».

Вважав, що посилання відповідача у відзиві на те, що Старосинявська селищна рада є власником КП «Старосинявський ЦПМСД» та органом управління зазначеного підприємства, а тому «діяла як роботодавець позивача, а не як суб`єкт владних повноважень», спростовується змістом рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в справі №560/823/23. В даній справі суд розглядав спір, віднесений до адміністративної юрисдикції, а саме спір за участю суб`єкта владних повноважень відповідача, що виник з приводу оскарження його незаконного рішення, а не трудовий спір між роботодавцем та працівником.

Твердження відповідача про те, що «селищний голова у зазначеному розпорядженні не зазначив, що відсторонює від виконання обов`язків позивача, а натомість лише тимчасово покладає обов`язки на ОСОБА_2 , а тому можна дійти висновку, що селищний голова не виконав рішення селищної ради та не відсторонив ОСОБА_1 від виконання обов`язків» уважає безпідставним, таким, що свідчить про його намагання виправдати свої протиправні дії та рішення щодо ОСОБА_1 , а також логічно суперечить попередньому абзацу відзиву, у якому відповідач визнає, що вказане розпорядження селищного голови було прийняте на виконання рішення тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року№5-33/2023.

Уважає, що відсутність вказівки у вказаному розпорядженні Старосинявського селищного голови про відсторонення ОСОБА_1 не вплинуло на те, що вона була фактично відсторонена від виконання посадових обов`язків на підставі рішення Старосинявської селищної ради.

Зауважує, що в рішенні Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 нічого не зазначено про те, що таке відсторонення має здійснюватися із збереженням заробітної плати. При цьому факт невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний у позовній заяві період означає, що її відсторонення від виконання посадових обов`язків відбулося без збереження заробітної плати, і відповідальність за це несе саме селищна рада, яка прийняла незаконне рішення про її відсторонення.

Вважає, що відповідач не довів помилковість розрахунку заподіяної позивачу матеріальної (майнової) шкоди.

Щодо вказівки відповідача на даний спір як на трудовий та на пропуск у зв`язку з цим строків зверненнгя до суду, зазначив, що даний спір, хоча й пов`язаний з існуючими раніше трудовими відносинами (перебуванням ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства), однак прямо не випливає з трудових правовідносин, що регулюються нормами КЗпП України. Тобто позивач звернулася до суду з метою вирішення цивільного позову, предметом якого є не трудові відносини, а відшкодування заподіяної органом місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди за наслідками вже вирішених адміністративно-правових спорів (арк.спр.152 163, т.1).

02 вересня 2024 року до суду надійшли пояснення третьоїособи щодо позову, у яких представник КНП Старосинявський ЦПМСД вказала, що у зв`язку з відсутністю позивачки на робочому місці були відсутні підстави для нарахування та виплати їй заробітної плати. Звернула увагу суду на те, що в порушення статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсторонена ОСОБА_1 отримувала виплати по тимчасовій непрацездатності, як від підприємства, так і від Фонду соціального страхування. Представник третьої особи вважає, що сплив строку звернення до суду для вирішення трудового спору. Зважаючи на викладене, КНП «Старосинявський ЦПМСД» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк.спр.169-171, т.1).

04 вересня 2024 року через підсистему Електронний суд до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якихвідповідач виклав свої пояснення і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів (арк.спр.185-189).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Афадєєв В.В. в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили задовольнити з урахуванням збільшення позовних вимог. Представник позивача додатково вказував, що додані відповідачем до відзиву документи, що стосуються притягнення позивача до відповідальності за статтею 173-7 КУпАП, є недопустимими доказами.

Представник відповідача Паращина Г.В. в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити повністю в задоволенні позову. Додатково вказувала, що заробітна плата не виплачувалася ОСОБА_1 виключно з її вини, оскільки розпорядження селищного голови з даного приводу не було, остання керувалася рішенням сесії на власний розсуд.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у поясненнях третьої особи, просила відмовити повністю в задоволенні позову. Додатково вказувала, що заробітна плата не виплачувалася ОСОБА_1 виключно з її вини, оскільки вона була керівником установи та давала відповідні вказівки, хоча фактично була відсторонена. При цьому вказувала, що за умовами контракту заробітна плата нараховується та виплачується на фактично відпрацьований час. Оскільки ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася у період з 16 січня до 26 червня 2023 року.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження (арк.спр.78, т.1).

22 серпня 2024 року оголошено перерву в підготовчому засіданні у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

04 вересня 2024 року справа знята з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

25 вересня 2024 року відкладено підготовче засідання за клопотанням представника позивача.

08 жовтня 2024 року відкладено підготовче засідання у зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17 жовтня 2024 року оголошено перерву в підготовчому засіданні, у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

22 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду від 17 жовтня 2024 року в частині витребування від КНП «Старосинявський ЦПМСД» інформації щодо підстав припинення нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за посадою директора з 16 січня 2023 року та поновлення нарахування такої з 27 червня 2023 року, надійшла заява представника КНП «Старосинявський ЦПМСД», до якої додано письмові пояснення головного бухгалтера, за змістом якої повідомила, що зі слів бухгалтера у вказаний період відсторонення ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, тому заробітна плата їй не нараховувалася та не виплачувалася (арк.спр.232-235, т.1).

23 жовтня 2024 року справа знята з розгляду, у зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.

30 жовтня 2024 року оголошено перерву в підготовчому засіданні за клопотанням представника відповідача та представника третьої особи.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті (арк.спр.15, т.2).

05, 18, 27 грудня 2024 року в судовому засіданні оголошувалися перерви.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Суд установив, що позивач ОСОБА_6 була призначена на посаду головного лікаря КНП «Старосинявський ЦПМСД» з 01 листопада 2018 року, що підтверджено розпорядженням від 31 жовтня 2018 року №76-рк (арк.спр.15, т.1), і в подальшому з нею як із керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» було укладено контракт від 02 грудня 2019 року (арк.спр.16-22, т.1) .

Відповідно до пункту 1.1 Статуту КНП «Старосинявський ЦПМСД», затвердженого рішенням сесії Старосинявської селищної ради від 09 червня 2022 року №83-22/2022, КНП «Старосинявський ЦПМСД» є закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством (арк.спр.23-33, т.1).

Рішенням тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 була створена тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради (далі за текстом Комісія) у складі п`яти осіб щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД», основним завданням якої було здійснення контролю за діяльністю КНП «Старосинявського ЦПМСД». Згідно з підпунктом 1.3 рішення ради, звіт про проведені дослідження та зроблені висновки комісія зобов`язана була подати на розгляд сесії до 01 вересня 2023 року. Відповідно до підпункту 1.5 рішення, на час роботи Комісії керівника КНП «Старосинявського ЦПМСД» тимчасово відсторонено від виконання обов`язків (арк.спр.34-35, т.1).

Розпорядженням Старосинявського селищного голови від 27 січня 2023 року №12/2023-рк, у зв`язку з неможливістю виконувати обов`язки керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук Надією Олександрівною, покладено виконання обов`язків керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» на медичного директора ОСОБА_2 (арк.спр.38, т.1).

Відповідно до рішення Старосинявської селищної ради від 31 січня 2023 року №24-34/2023 «Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук-Ананьєвою Н.О.», селищна рада серед іншого вирішила зобов`язати селищного голову розірвати контракт із керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_1 в зв`язку з виявленими істотними порушеннями при виконанні посадових обов`язків (арк.спр.36, т.1).

За змістом рішення Старосинявської селищної ради від 02 березня 2023 року №3-35/2023 «Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП «Старосинявського ЦПМСД», дії його директора визнано незадовільними та протиправними; директору висловлена недовіра; припинена дія контракту від 02 грудня 2019 року з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_7 шляхом його дострокового розірвання з моменту підписання рішення селищним головою; доручено селищному голові видати розпорядження про звільнення директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» (арк.спр.37, т.1).

Розпорядженням Старосинявського селищного голови від 15 травня 2023 року №54/2023-рк тимчасове виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» з 17 травня 2023 року покладено на сімейного лікаря КНП «Старосинявський ЦПМСД» ОСОБА_3 (арк.спр.39, т.1).

Відповідно до рішення Хмельницький окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року в адміністративній справі №560/823/23 визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої позачергової сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 «Про створення тимчасової контрольної комісії Старосинявської селищної ради щодо перевірки діяльності КНП «Старосинявського ЦПМСД». Вказане рішення суду набрало законної сили 27 червня 2023 року (арк.спр. 40- 44, т.1).

30 червня 2023 року припинено виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» сімейним лікарем ОСОБА_3 та визначено приступити з 03 липня 2023 року до виконання обов`язків директора КНП «Старосинявський ЦПМСД» Осадчук Надії Олександрівні, що підтверджено розпорядженням селищного голови від 30 червня 2023 року №76/2023-рк (арк.спр.45 т.1).

17 липня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення в адміністративній справі №560/5896/23 (арк.спр.46 47, т.1), яким визнав протиправними та скасував рішення тридцять четвертої чергової сесії Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 31 січня 2023 року №24-34/2023 "Про визнання незадовільної роботи керівника та про розірвання контракту з керівником КНП Старосинявський ЦПМСД" Осадчук Надією Олександрівною"; та рішення тридцять п`ятої чергової сесії Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 02 березня 2023 року №3-35/2023 "Про дострокове розірвання контракту з керівником КНП "Старосинявського ЦПМСД". Вказане рішення суду набрало законної сили 17 серпня 2023 року.

Згідно з відомостями табелів обліку використання робочого часу за період з січня до червня 2023 року, робочий час ОСОБА_1 не обліковувався у період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року, проте у період з 01 червня 2023 року до 19 червня 2023 року в табелі міститься напис «відпустка» (арк.спр.173-178, т.1).

Отже, суд установив, що ОСОБА_1 була відсторонена від виконання обов`язків рішенням сесії Старосинявської селищної ради від 09 січня 2023 року №5-33/2023 рішення, період її фактичного відсторонення від виконання обов`язків без збереження заробітної плати - з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року, що становить 116 робочих днів.

Однак, згідно з роздруківками про заробітну плату працівника ОСОБА_1 , які надані КНП «Старосинявський ЦПМСД», позивачу у період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року були оплачені періоди тимчасової непрацездатності за 22 дні та періоди відпусток тривалістю 29 днів.

Таким чином, у період фактичного відсторонення від виконання обов`язків (з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року) позивачу не виплачено заробітну плату за 65 робочих днів (116-22-29).

На підтвердження позовних вимог позивач також додала до позовної заяви Інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров`я щодо медичних висновків про тимчасову непрацездатність від 10, 16, 20 січня 2023 року, 20, 27, 29 березня 2023 року, 03 та 08 травня 2023 року, 06 та 13 червня 2023 року, 07, 12 та 16 серпня 2023 року (арк.спр.49-61, т.1) про тимчасову непрацездатність у періоди з 10 до 14 січня 2023 року, з 15 до 19 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, з 20 березня 2023 року до 24 березня 2023 року, з 25 до 27 березня 2023 року, 28 березня 2023 року, з 03 травня до 05 травня 2023 року,з 06 до 10 травня 2023, з 06 до 10 червня 2023 року, з 11 до 15 червня 2023 року, з 07 до 11 серпня 2023 року, з 12 до 16 серпня 2023 року, 15 серпня 2023 року.

Записами в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено її звернення 16 січня 2023 року до невролога зі скаргами на виражену тривожність, емоційність. Рекомендовано консультація психотерапевта та повторно невролога. 16 січня 2023 року ОСОБА_1 також зверталася зі скаргами до психіатра, який поставив діагноз «Гостра реакція на стрес» та призначив лікування (арк.спр.62-64, т.1).

За змістом Виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , виданої лікарем ОСОБА_8 15 серпня 2023 року, позивач 10 січня 2023 року звернулася зі скаргами на виражений головний біль, встановлено діагноз: «Гостра реакція на стрес», створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 10 до 20 січня 2023 року. Повторне звернення 20 березня 2023 року, створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 20 до 28 березня 2023 року; 06 червня 2023 року, створено медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 06 до 15 червня 2023 року (арк.спр.65-67, т.1).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 15 серпня 2023 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Рекурентний депресивний розлад» та призначено лікування (арк.спр.68, т.1)

Позивач, вказуючи на порушення її законних прав та інтересів та неможливістю їх реалізувати в позасудовому порядку, звернулася до суду за захистом таких з вказаним позовом.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати такі норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю у статті 5-1 КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Механізм укладення контракту з керівником комунального закладу охорони здоров`я (далі - контракт) визначено Порядком укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №792, який застосовується для керівників державних та комунальних некомерційних підприємств, державних і комунальних установ. Пункт 2 вказаного порядку визначає, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства серед іншого сільським, селищним, міським головою.

Позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої їй незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень. Правовими підставами позову представник позивача вказував норми статей 1166, 1167 та 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди повинні суворо дотримуватися статті 56 Конституції України щодо права особи на відшкодування збитків, заподіяних незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, при здійсненні повноважень. Суди мають суворо додержувати передбаченого статтею 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Компенсація майнової шкоди здійснюється шляхом відшкодування збитків у грошовій формі або іншими способами згідно зі статтею 22 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на відшкодування. Збитками є втрати яка особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, збитки - це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі, і стаття 22 ЦК України практично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати.

Разом з цим суд зазначає, що недоотриману заробітну плату не можна вважати збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Вказане відповідає визновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №686/1746/17, відповідно до якого недоотриманий позивачем розмір заробітної плати не може вважатися збитками в розумінні статті 22 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року в справі №761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зроблено висновок, про те, що у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП). Розрахунок такої здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Суд установив, що позивач була відсторонена від роботи та не отримувала заробітну плату, таке відсторонення визнано протиправним судовим рішенням у справі №560/823/23.

Таким чином в даному випадку підлягає застосуванню положення статті 235 КЗпП України, якою врегульовано питання виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено порушення трудових прав ОСОБА_1 , яка була позбавлена можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від неї причин, суд вважає, що з відповідача, за період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року на користь позивача підлягає стягненню ненарахована та невиплачена заробітна плата.

Обґрунтовуючи розрахунокматеріальної шкоди представник позивача покликався на вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 (в редакції від 29 квітня 2022 року).

При цьому вказував, що Порядком також передбачено, що якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Виходив при цьому зі змісту пункту 15 Контракту з керівником КНП «Старосинявський ЦПМСД» від 02 грудня 2019 року, укладеного з позивачем, яким встановлено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівнику нараховується заробітна плата в межах фонду оплати праці виходячи з установлених посадового окладу в розмірі 3,5 посадових мінімальних окладів (ставок) працівника основної професії і фактично відпрацьованого часу.

Представник позивача вважає, що питання оплати праці керівника (директора) КНП «Старосинявський ЦПМСД» на момент виникнення і існування спірних правовідносин, регулювалося також наступними нормативно-правовими актами:

- постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року №859 «Про умови розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (далі за текстом Постанова КМУ №859);

- Указом Президента України від 18 червня 2021 року №261/2021 «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров`я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників» (далі за текстом Указ №261/2021), за яким Кабінету Міністрів України постановлено опрацювати під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на 2022 рік питання щодо підвищення заробітних плат у сфері охорони здоров`я для лікарів до розміру не менше ніж 20 000 гривень на місяць, та врахування зазначених розмірів під час розрахунку тарифів за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення на 2022 рік, укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, колективних договорів та угод у сфері охорони здоров`я, фінансування утримання закладів охорони здоров`я;

- постановою від 15 грудня 2021 року №1334 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року №859 та від 25 квітня 2018 року №410» (далі постанова КМУ № 1334), якою постановлено центральним та місцевим органам виконавчої влади внести зміни до контрактів, що укладені з керівниками закладів охорони здоров`я, відповідно до змін, затверджених цією постановою;

- постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» (далі постанова КМУ №2), якою затверджено зміни до додатку 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а саме вирішено пункт 1 доповнити підпунктом 9, за змістом якого слід забезпечувати виплату заробітної плати у розмірі не меншому, ніж передбачено цим підпунктом, а саме: заробітна плата медичного працівника закладу охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці для лікарів встановлюється у розмірі не менше ніж 20 000 гривень.

З огляду на викладене, вказував, що матеріальну шкоду (втрачену вигоду) ОСОБА_1 у вигляді неотриманої заробітної плати за посадою директора КНП «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» слід розрахувати з врахуванням визначеного контрактом посадового окладу керівника КНП «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги» в розмірі 3,5 посадових мінімальних окладів (ставок) працівника основної професії (тобто лікаря). Враховуючи те, що мінімальний оклад (ставка) працівника основної професії (лікаря) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №2 мав становити 20000 гривень, то відповідно місячний посадовий оклад керівника КНП «Старосинявський ЦПМСД» повинен був складати 70 000 гривень (20000х3,5).

Представник позивача, уточнивши позовні вимоги, вважає, що період часу, за який ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату становить 4 повних місяці (лютий-травень) та 16 календарних днів січня (у співвідношенні із загальною кількістю днів у січні (31) частка місяця, за яку не нараховувалася і не сплачувалася заробітна плата, становить 0,52 (16/31) та 26 календарних днів червня (у співвідношенні із загальною кількістю днів у січні (30) частка місяця, за яку не нараховувалася і не сплачувалася заробітна плата, становить 0,87 (26/30).

Отже, виходячи з того, що нарахування середньої заробітної плати здійснюється шляхом множення посадового окладу (70000 гривень) на кількість місяців розрахункового періоду (в даному випадку застосовується число 5,39) (4+0,52+0,87 (згідно з пунктом 4 Порядку), представник позивача вважав, що за період з 16 січня 2023 року до 26 червня 2023 року позивачу мало бути нараховано та виплачено заробітну плату в розмірі 377300 гривень (5,39х70 000), що відповідає розміру завданої позивачу матеріальної шкоди.

Представник відповідача заперечила проти розрахунку позивача, проте власного розрахунку не надала.

Із розрахунком середнього заробітку, наданим представником позивача, суд не погоджується та відхиляє такий. При цьому суд наводить розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Покликаючись на абзац 5 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, представник позивача вказував, що Порядком також передбачено, що якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду. Представник позивача фактично провів розрахунок середнього заробітку позивача у такий спосіб, шляхом множення посадового окладу у очікуваному розмірі (70 000 гривень) на кількість місяців, у яких заробітна плата не виплачувалася. При цьому представник позивача не врахував вимоги абзацу 3 пункту 4 порядку, за змістом якого розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з установленого в трудовому договорі посадового окладу лише у випадку, коли в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати.

Окрім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку, розрахунковим періодом є два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого.1995 року №100 (далі за текстом - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується серед іншого і у випадку вимушеного прогулу.

За змістом абзаців першого-третього пункту 2 Порядку для оплати часу вимушеного прогулу середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

До позовної заяви представник позивача додав довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 , таку ж довідку надав на виконання ухвали суду про витребування доказів і КНП «Старосинявський ЦПМСД» (арк.спр.48, 183 т.1). За змістом довідок середньоденна зарплата позивача становить 862 гривні 35 копійок.

В судовому засіданні представник КНП «Старосинявський ЦПМСД» пояснила, що середньоденна заробітна плата позивач розрахована, виходячи з посадового окладу 7500 гривень як для лікаря, що не має укладених декларацій з пацієнтами, окільки позивач таких не мала, та з урахуванням належних доплат. Для встановлення їй посадового окладу 20000 гривень не було підстав.

Середній заробіток повинен відраховуватись починаючи з 16 січня 2023 року (день її фактичного відсторонення від виконання обов`язків) до 26 червня 2023 року, оскільки поновлена з 27 червня 2023 року. За цей період позивачу не виплачено середній заробіток за 65 робочих дні. Отже, сума середнього заробітку становить 56052 гривні 75 копійок (65х862,35).

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена позивачці на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів при її виплаті.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 18 квітня 2019 року у справі № 812/2/16.

Аргументи відповідача та третьої особи щодо пропуску строку звернення до суду суд відхиляє, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу є, по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Судувід 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, в силу наведених норм трудового законодавства, підставою відшкодування моральної шкоди є порушення власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в справах «Гольм проти Швеції» від 25 жовтня 1993 року, «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, вчинення неправомірних дій вже є підтвердженням завдання особі моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок відсторонення позивача, рішення про яке визнано в судовому порядку протиправним та скасовано,тобто внаслідокпорушення відповідачемконституційних гарантійта законнихправ позивача,їй завдано моральну шкоду, яка підлягає компенсації.

Позивач зазначає, що завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях та приниженні її честі та гідності, знищенні ділової репутації. Неодноразово, перебуваючи в громадських місцях, вона чула в свою адресу образливі висловлювання, пов`язані з рішенням про її відсторонення. Вона витрачала багато моральних сил для відновлення свого порушеного права. Позивач була позбавлена можливості утримувати свою дитину. Окрім того, значно погіршився стан її здоров`я, у зв`язку з чим неодноразово зверталася до лікарів, їй було поставлено діагнози «Гостра реакція на стрес» та «Рекурентний депресивний розлад», наслідки стресу вона переживає досі.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, дослідивши надані на підтвердження завданої моральної шкоди докази та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 25 000 гривень, що буде достатнім для сприяння відновлення порушених прав позивача.

При цьому,суд відхиляєзаперечення представниківвідповідача татретьої особи. Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, відповідач серед іншого вказував на наявність інших обставин, які мали вищий рівень впливу на психічний стан позивачки у зазначений період: війна, перебування її чоловіка у Бахмуті та у інших гарячих точках фронту, притягнення її до адміністративної відповідальності через корупційні дії.

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав копії депутатських звернень ОСОБА_1 до голови Старосинявської селищної ради від 10 січня 2023 року, 10 лютого 2023 року та 08 березня 2023 року та копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-7 КУпАП від 15 вересня 2023 року (арк.спр.101-110, т.1).

Такі аргументи відповідача суд відхиляє, оскільки вважає такі висловлюванням суб`єктивної думки представника, надані докази не стосуються предмета доказування в справі, відтак не є належними доказами.

Надаючи оцінку інформаційним довідкам з електронної системи охорони здоров`я щодо медичних висновків про тимчасову непрацездатність від 10, 16, 20 січня 2023 року, 20, 27, 29 березня 2023 року, 03 та 08 травня 2023 року, 06 та 13 червня 2023 року, 07, 12 та 16 серпня 2023 року (арк.спр.49-61, т.1) про тимчасову непрацездатність у періоди з 10 до 14 січня 2023 року, з 15 до 19 січня 2023 року, 20 січня 2023 року, з 20 березня 2023 року до 24 березня 2023 року, з 25 до 27 березня 2023 року, 28 березня 2023 року, з 03 травня до 05 травня 2023 року,з 06 до 10 травня 2023 ,з 06 до 10 червня 2023 року, з 11 до 15 червня 2023 року, з 07 до 11 серпня 2023 року, з 12 до 16 серпня 2023 року, 15 серпня 2023 року, наданим представником позивача, суд такі відхиляє, оскільки вони не є письмовими доказами в розумінні статті 95 ЦПК України, так як не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Так, подаючи вказані інформаційні довідки, представник позивача стверджував, що такі стосуються тимчасової непрацездатності позивача ОСОБА_1 , проте за змістом вказаних довідок вони стосуються тимчасово непрацездатної особи 813161сб-а957-466а-8284-761f7c22608b та не містять жодної інформації, яка б дала можливість встановити за ними інформацію щодо непрацездатності позивача. Окрім того, усі вказані інформаційні довідки містять примітку, за змістом якої вони не є документами.

Відповідно до статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування, за подання якої відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється.

Позивачем заявлено дві вимоги: про стягнення 377500 гривень матеріальної шкоди та 180000 гривень компенсації моральної шкоди.

Оскільки в ході судового розгляду суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації завданої моральної шкоди на загальну суму 81 052 гривні 75 копійок, що становить 14,5% від заявлених вимог, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 807 гривень ((3773 (1% від 377 300) + 3028 (за вимогу про компенсацію моральної шкоди)) х 14,5 / 100).

Окрім того, статтею 246ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту п`ятого частини сьомої статті 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи,що представникпозивачазаявив про те, що на час винесення рішення суду не може надати докази понесених судових витрат, тому суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2,12,81,258,263-265,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 56 052 (п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят дві) гривні 75 копійок, з відрахуванням роботодавцем із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, а всього 81 052 (вісімдесят одна тисяча п`ятдесят дві) гривні 75 копійок.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13 годину 30 хвилин 20 січня 2025 року та надати позивачу строк у 5 днів для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старосинявської селищної ради на користь держави судовий збір в сумі 807 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Афадєєв Віталій Вікторович, місцезнаходження: вул. Героїв Маріуполя, 5, оф. 320, м. Хмельницький, 29000, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Старосинявська селищна рада, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 8, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, код ЄДРПОУ 04402824.

Представник відповідача: Паращина Галина Вікторівна, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 8, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги», місцезнаходження: вул. Грушевського. 15, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, код ЄДРПОУ 37329345.

Представник третьоїособи: Дроздовська Світлана Вікторівна, місцезнаходження: вул. Грушевського. 15, с-ще Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя С.М. Гринчук