Рішення

від 20.01.2025 по справі 947/14825/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/14825/24

Провадження № 2/947/293/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації

Одеської міської ради,

яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до ОСОБА_2 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Служби у справах дітей Одеської міської ради,

Комунального некомерційного підприємства

«Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко»

Одеської міської ради Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої в редакції уточненій до відкриття провадження у справі, позивач пред`явив до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідачки на користь державного закладу в якому буде перебувати дитина аліменти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі частини з усіх видів доходів (заробітку) відповідачки щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову, представник органу опіки та піклування посилається на те, що малолітня ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є зазначені: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Мати дитини - ОСОБА_2 разом із малолітньою донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстровані на території м. Одеси, фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вказує представник позивача у позові, з підстав наявної інформації, отриманої Службою у справах дітей Одеської міської ради від суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, про домашнє насильство та ймовірну наявність загрози життю та здоров`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, про домашнє насильство, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585, працівником Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з працівниками органу Національної поліції та працівником бригади швидкої допомоги 26.08.2021 року було проведено оцінку рівня безпеки дитини та встановлено рівень безпеки дитини, як: „дуже небезпечно".

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , візуально знаходилась під діями наркотичних чи психотропних речовин, проявляла напади агресії та погрожувала суїцидом. Зі слів працівників поліції вчиняла у присутності малолітньої дитини постріли з пістолету марки „Флобер". Знаходилась в неадекватному стані.

Були встановлені наявні ознаки незабезпечення малолітньої дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідав віку та сезону.

Малолітня дитина була невідкладно направлена до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3» Одеської міської ради для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини, та у разі необхідності, надання медичної допомоги. При первинному огляді дитини на тілі були виявлені укуси комарів, спостерігався нежить.

Відповідно до повідомлення відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Одеській області від 27 серпня 2021 року №60.4-4590, відносно матері дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено адміністративний протокол за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено до Київського районного суду м. Одеси для вирішення питання щодо притягнення її до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства.

На підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.08.2021 № 492-01 р, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрано від матері - ОСОБА_2 .

Згідно з наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 27.08.2021 №205, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Відповідно до розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.01.2023 № 17-01 р, малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2022 (цивільна справа №947/26800/21) малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано від матері - ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав та стягнуто аліменти.

Згідно з довідкою КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради від 12.01.2023 року за №36, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано до даного закладу з 25.08.2021 року.

Як вказує представник позивача, 02.09.2023 до Служби у справах дітей Одеської міської ради звернулась адміністрація КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради про порушення питання, щодо позбавлення батьківських ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що вона, як мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не телефонує, не цікавиться станом здоров`я, участі у вихованні малолітньої доньки не бере, матеріальної допомоги не надає.

Вказані підстави зумовили звернення позивача до суду з цим позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 27.05.2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

09.12.2024 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 20.01.2025 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак 20.01.2025 року до суду надійшли заяви від наступних учасників справи:

- представник позивача - органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яка зазначила, що заявлені вимоги підтримає, просить суд задовольнити, розгляд справи провести за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує;

- представників третіх осіб: Служби у справах дітей Одеської міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, які зазначили, що позов підтримають, просять суд його задовольнити, розгляд справи провести за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачка про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Щодо сповіщення відповідачки по справі, до суду не надано.

Згідно з п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з отриманими судом відповідями з відділу адресно-довідкового бюро ГУДМС України в Одеській області та з Єдиного державного демографічного реєстру, встановлено, що відомості про зареєстроване місце проживання чи перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в місті Одесі та Одеській області відсутні.

За наслідком чого, повідомлення відповідачки про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, ОСОБА_2 у відповідності до приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленою належним чином.

Одночасно, судом здійснювалось повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі та копією позовної заяви з додатками до неї за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , однак уся поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачці, була повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Приймаючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачка - ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення розгляду справи, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Одесі народилась ОСОБА_1 , про що 26.06.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №3116, у відповідності до якого в графі відомості про батьків зазначено інформацію про наступних осіб: матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; батько - ОСОБА_3 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із малолітньою донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстровані на території м. Одеси, однак фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що у зв`язку з інформацією, отриманою службою у справах дітей Одеської міської ради від суб`єктів виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, про домашнє насильство та ймовірну наявність загрози життю та здоров`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020р. № 585, працівником служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з працівниками органу Національної поліції та працівником бригади швидкої допомоги 26.08.2021року було проведено оцінку рівня безпеки дитини та встановлено рівень безпеки дитини, як «дуже небезпечно».

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , візуально знаходилась під діями наркотичних чи психотропних засобів, проявляла напади агресії та погрожувала суїцидом. Зі слів працівників поліції вчиняла у присутності малолітньої дитини постріли з пістолету марки «Флобер». Знаходилась в неадекватному стані. Ознаки незабезпечення малолітньої дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, доглядом, який відповідає віку та сезону, не встановлено.

Малолітня дитина була невідкладно направлена до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини та, у разі необхідності, надання медичної допомоги. При первинному огляді дитини на тілі були виявлені укуси комарів, спостерігався нежить.

Відповідно до повідомлення відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області від 27.08.2021 №60.4-4590, у відношенні матері дитини відповідачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , складено адміністративний протокол за частиною першою статті 184 КУпАП та направлено до Київського районного суду м. Одеси для вирішення питання щодо притягнення останньої до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства.

У відповідності до розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №492-01р від 25.01.2023 року, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрано від матері - ОСОБА_2 .

Згідно з наказом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 27.08.2021 року за №205, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Відповідно до розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.01.2023 року за №17-01р, малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано від матері - ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав та стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також судом у рішення суду роз`яснено ОСОБА_2 положення ч. 3 ст. 170 СК України, згідно якої, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Дане рішення суду набрало законної сили 01.11.2022 року.

Вищевказані обставини встановлені даним рішення суду, у зв`язку з чим, згідно з положеннями статті 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають та судом не ставляться під сумнів.

Згідно з довідкою КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради від 12.01.2023 року за №36 повідомлено, що малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради з 25.08.2021 року. Станом на 12.01.2023 року дитина тимчасово переміщена (евакуйована) за межі України до Туреччини, місто Анкара. Підтверджено, що матір дитини або інші родичі дитині не телефонують, не цікавляться станом здоров`я, матеріальної допомоги не надають.

Судом встановлено, що 17.11.2022 року Комунальним некомерційним підприємством «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради винесено наказ за №142 «Про тимчасове переміщення (евакуацію) групи дітей, зарахованих до КНП «Міський спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3» Одеської міської ради за межі України до Турецької Республіки, на підставі розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 01 березня 2022 року за №45/А-2022 «Про евакуацію дітей, зарахованих до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування», постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2022 року №385 «Деякі питання тимчасового переміщення (евакуації) дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, в умовах воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року за №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», листа Департаменту зовнішніх відносин Міграційної служби Турецької Республіки №Е-52978152-720-108590 щодо гарантій прийняття спільно з Міністерством сім`ї та соціальних послуг Турецької Республіки дітей з України, їх розміщення, забезпечення їх потреб, а також гарантії безпеки в Турецькій Республіці та повернення в Україну, та листів Посольства України у Турецькій Республіці від 09.11.2022 року №Z-2022/41495679-DAGY/35175217 та від 16.11.2022 року №61310/15-500-93494, з метою забезпечення безпечних умов для розміщення дітей, їх належного догляду та виховання, з урахуванням особливих потреб дітей, які зараховані до Комунального некомерційного підприємства «Міський спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , евакуйовано до Турецької Республіки, м. Анкара.

11.09.2023 року адміністрація КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради звернулась до Служби у справах дітей Одеської міської ради з листом за вих. №878, в якому просить Службу у справах дітей Одеської міської ради порушити питання щодо позбавлення батьківських ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що мати дитини, ОСОБА_2 , не телефонує, не цікавиться станом здоров`я, участі у вихованні малолітньої доньки не бере, матеріальної допомоги не надає.

На підставі викладеного, Службою у справах дітей Одеської міської ради було порушено відповідне питання та перевірено умови проживання дитини, тощо.

Судом встановлено, що на запит Служби у справах дітей Одеської міської ради, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 06.11.2023 року за вих. №1008 ССД/01-29 надано відповідь, якою повідомлено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не зареєстровано на території міста Одеси.

09.11.2023 року Центром соціальних служб Одеської міської ради скеровано листа за вих. №04/01-3740 яким повідомлено, що 07.11.2023 року фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Київському районі здійснено вихід за адресою проживання матері дитини, а саме: АДРЕСА_1 . Повідомлено, що при відвідуванні двері ніхто не відчинив. Для ОСОБА_2 було залишено інформаційне повідомлення з номерами контактних телефонів з проханням передзвонити. Проте до центру ніхто не звернувся.

15.01.2024 року уповноваженою особою територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі здійснено вихід за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , для складання акту обстеження умов проживання.

За наслідком вчинених дій та складеного акту обстеження умов проживання від 15.01.2024 року засвідчено, що за результатами обстеження встановлено стан квартири мешкання матері дитини - ОСОБА_2 , засвідчено, що: в квартирі чисто, на стінах шпалери, у квартирі тепло, є вся необхідна побутова техніка. Залишилися дитячі речі такі як іграшки, ліжечко, одяг, коляска.

Крім того, як вбачається, уповноваженою особою територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі Горбачовою Г.М. 12.01.2024 року було проведено особисту бесіду з громадянкою ОСОБА_2 , за наслідком чого складено акт бесіди від 12.01.2024 року, який підписаний ОСОБА_2 .

У відповідності до вказаного акту засвідчено, що за наслідком бесіди встановлено, що ОСОБА_2 , проти позбавлення її батьківських прав у відношенні малолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також повідомила, що шукає роботу. Повідомила, що не вживає алкогольні напої, наркотичні речовини та хоче повернути дитину в родину. Додатково ОСОБА_2 повідомила, що жодних документів для повернення дитини не подавала, а також в неї відсутній паспорт громадянки України, який вона загубила, у зв`язку з чим в неї відсутній документ для посвідчення її особи.

Додатково, 12.01.2024 року ОСОБА_2 надала письмову заяву відповідно до якої вона проти позбавлення її батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомила, що постійно телефонує до КНП „ДСПБД № 3 «Сонечко» ОМР та цікавиться її життям, а сама займається пошуком роботи.

Також судом встановлено, що 25.12.2023 року Службою у справах дітей Одеської міської ради надано довідку за №05/14435/1, якою підтверджено відсутність братів та сестер у малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 09.09.2022 року за вих. №1726/03.01-06 та інформаційних довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №359980580 та №359980414 від 26.12.2023 року, за ОСОБА_2 відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Згідно з листом Управління соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси від 24.10.2023 року за вих. №160103/3999 повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі міста Одеси не перебуває та не отримує жодних видів державних соціальних допомог на дитину ОСОБА_4 , 2019 року народження.

У відповідності до листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 14.11.2023 року за вих. №943/24548 повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 не перебуває. Відомості відсутні.

За наслідком встановлених обставин, Службою у справах дітей Одеської міської ради 22.01.2024 року за №05/552 було винесено проект висновку та передано документи до Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради для вирішення питання та надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Органом опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку шляхом скерування листів від 02.02.2024 року за вих. №01-12/113 та від 13.02.2024 року за вих. №01-12/155, двічі повідомлялась та запрошувалась на засідання комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, які відбулись 08.02.2024 та 22.02.2024 у тому числі особисто щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте на засідання Комісії відповідачка не з`явилась, про причини неявки не сповістила.

За наслідком розгляду вказаного питання на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, 07.03.2024 року за №208/01-11 прийнято висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким вирішено вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповідності до вказаного висновку, вбачається, що комісія під час його прийняття дійшла висновку, що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток малолітньої тощо, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку матері та свідоме нехтування нею своїх батьківських обов`язків.

За наслідком прийняття вказаного висновку, Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Згідно до положень ст. 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 164 СК України, підставами для позбавлення батьківських прав батьків є:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Отже, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21) та інших.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Крім того судом враховується, що у відповідності до положень статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи викладене, суд зазначає, що досліджуючи надані стороною позивача докази вбачається, що останні відповідають критеріям належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Вищевказані докази, на підставі яких судом встановлені обставини, узгоджуються між собою та не суперечать один одному.

Як встановлено судом, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21, малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відібрано від матері - ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав та стягнуто з ОСОБА_2 на користь дитячого державного закладу, в якому буде перебувати малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 вересня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Даним рішенням суду було встановлено, відповідачка - ОСОБА_2 є офіційно не працевлаштованою не піклується про здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток дитини, необхідних умов для виховання дитини не створила, дитина не забезпечена доглядом відповідно віку, що свідчить про ухилення від виконання матір`ю своїх обов`язків з виховання дитини.

Дане рішення суду, як вбачається сторонами у тому числі ОСОБА_2 не оскаржувалось, рішення суду набрало законної сили 01.11.2022 року.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи вищевказані положення, враховуючи, що відповідачкою не спростовувались дані обставини встановленні рішенням суду, судом обставини встановлені на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21, під час розгляду даної справи не ставляться під сумнів та додатковому доказуванню не підлягають.

Будь-яких доказів на підтвердження виконання вказаного рішення суду в частині стягнення аліментів, відповідачкою до суду не надано.

Разом з тим, з поданих представником третьої особи - КНП «Спеціалізований будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради доказів судом встановлено, що в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_2 зі стягнення з ОСОБА_2 аліментів. В рамках даного виконавчого провадження складено розрахунок заборгованості боржника, у відповідності до якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.01.2025 року становить в загальній сумі 132084,00 грн.

Отже, відповідачкою не виконується рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21 зі сплати аліментів.

Як вбачається, відповідачкою станом на час розгляду даного питання на засіданні комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , висловлювались заперечення проти її позбавлення батьківських прав.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження, що відповідачкою - ОСОБА_2 здійснюються будь-які дії з виховання та утримання власної малолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на підтвердження того, що вона вчиняла будь-які дії спрямовані на дізнання інформації про долю дитини, цікавиться її життям і розвитком, піклується про її фізичний, духовний і моральний розвиток, майбутнім, здійснює будь-які дії спрямовані на утримання власної дитини та в її інтересах, або дії спрямовані на повернення дитини, облаштування житла та умов для проживання дитини, матеріали справи не містять та відповідачкою до суду не надані.

Будь-яких доказів на підтвердження зміни обставин, які слугували для ухвалення рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21, яким було відібрано малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від матері - ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав, до суду відповідачкою не надано.

Судом також встановлено, що у відповідності до приписів статті 19 СК України, питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглянуто Київською районною адміністрації Одеської області, за наслідком чого надано відповідний висновок від 07.03.2024 року за №208/01-11 щодо доцільності позбавлення відповідачки, як матері, батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку вказану висновку, судом враховується висновок Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі №559/1215/19-ц (провадження № 61-8348св22), відповідно до якого, Висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Під час розгляду справи, сторони по справі у тому числі відповідачка не оспорювала вищевказаний висновок, не спростовувала обґрунтованість або повноту висновку, не надавала жодних доказів в спростування вищевикладених обставин, підтверджених належними і наявними в матеріалах справи доказами.

Також судом приймається, що викладені у висновку органу опіки та піклування обставини та висновку узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, не суперечать один одному.

За наслідком чого, суд вважає, що висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 07.03.2024 року за №208/01-11 є повним, обґрунтованим, всебічним, його висновки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказах, за наслідком чого приймається судом як належний, достовірний, достатній і допустимий доказ.

При вищевикладених обставинах, дослідивши та надавши оцінку усім доказам наявним в матеріалах справи в цілому, так і кожному доказу окремо, виходячи як з найкращих інтересів малолітньої дитини, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконує покладені на неї обов`язки з виховування малолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає забезпечення дитині, що свідчить про ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до власної малолітньої дочки, за наслідком чого наявні правові підстави для позбавлення відповідачку батьківських прав у відношенні до малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наслідком чого позов Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в цій частині вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також судом враховується, що Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради є належним суб`єктом на звернення до суду з відповідним позовом до суду у відповідності до вимог статті 165 СК України.

Частинами 2, 3 ст. 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як вбачається, позивачем по справі заявлено вимогу про стягнення з відповідачки аліментів на малолітню - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Однак, суд вважає дану вимогу позивача безпідставною та не підлягаючою до виконання, оскільки як вже судом встановлено, відповідне питання щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком до повноліття дитини, вже вирішено рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26.09.2022 року по цивільній справі №947/26800/21, яке набрало законної сили та підлягає на примусовому виконанні. Підстави для подвійного стягнення аліментів на відповідну особу, чинним законодавством не встановлено.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі судом одночасно враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом враховується, що позивач під час звернення до суду звільнений від сплати судового збору за пред`явленим позовом в частині вимоги про позбавлення батьківських прав на підставі ст. 3 Закону України «Про судовий збір», та за вимогою про стягнення аліментів на підставі положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з чим, приймаючи задоволення позову в частині вимоги про позбавлення батьківських прав, у відповідності до положення статті 141 ПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 3028 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 - 354 ЦПК України, ст.ст. 164, 165, 166, 180, 182, 243, 244 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:Служби у справах дітей Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д), Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради (місцезнаходження: 65035, м. Одеса, пр. Добровольська, 149/5), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У позову Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України, місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь Держави судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Копію рішення суду в частині позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко