Ухвала

від 23.01.2025 по справі 734/367/25

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/375/25 Справа № 734/367/25

У Х В А Л А

іменем України

23 січня 2025 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції (м.Суми) та ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та заміну (зменшення) розміру аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції (м.Суми) та ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та заміну (зменшення) розміру аліментів, у якому просить:

- звільнити його від сплати заборгованості за аліментами починаючи з 24 лютого 2022 року і по день ухвалення судового рішення, яка утворилася по виконавчому листу №523/15795/13 від 13 листопада 2013 року отриманому Стягувачем (Відповідач 2) 02 грудня 2013 року відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина у розмірі 1,4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.10.2013 і до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зменшити розмір аліментів встановлений рішенням Суворівського районного суду м.Одеси №523/15795/13 від 13 листопада 2013 року з частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця на 1/10 частину, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ознайомившись з позовною заявою та додатками приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 71 Закону визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до п. 1 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог ст. 70 Закону та пунктів 3-10 розділу Х цієї Інструкції.

Пункт 4 розділу XVI Інструкції містить обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості зі сплати саме аліментів на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що аліменти сплачуються позивачем у порядку примусового виконання рішення суду у межах виконавчого провадження № 41237323, відкритого на підставі виконавчого листа №№523/15795/13 від 13 листопада 2013 року виданого Суворівським районним судом м.Одеси, з чого слідує, що вимога позивача у позовній заяві виникла у зв`язку з виконанням судового рішення, зокрема щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача контроль та обрахунок якого має здійснюватися державним виконавцем у межах виконавчого провадження у відповідності до рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач фактично не погоджується із діями державного виконавця щодо нарахування певного розміру аліментів за указаний ним період, тобто оскаржує дії державного виконавця під час виконання судового рішення.

Тому даний спір підлягає розгляду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» шляхом подання стороною виконавчого провадження скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби - до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18, від 15 липня 2020 року у справі 645/5637/15-ц дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (позовного провадження), у відкритті провадження по даній цивільній справі в частині позовних вимог до Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції (м.Суми) необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права з цими вимогами звернутися до місцевого загального суду в порядку в порядку Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Предметом розгляду даного позову є звільнення від заборгованості зі справи аліментів та зменшення розміру стягнення аліментів, що не відносяться до вимог, зазначених у ч.1 ст.28 ЦПК України, а тому в даному випадку підсудність визначається в порядку ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідач, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та заміну (зменшення) розміру аліментів передати на розгляд за підсудністю до Суворівського районного суду м.Одеси.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31-32, 186, 187, 260, 354, 447, 448 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції (м.Суми) та ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та заміну (зменшення) розміру аліментів в частині позовних вимог до Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства Юстиції (м.Суми).

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів та заміну (зменшення) розміру аліментів, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Суворівського районного суду м.Одеси (вулиця Чорноморського Козацтва, 68, Одеса, Одеська область, 65003).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя