Рішення

від 21.01.2025 по справі 735/1749/24

КОРОПСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №735/1749/24р.

Провадження по справі № 2-а/735/2/2025р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 січня 2025 року смт.Короп

Коропський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Балаби О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Короп адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

05.12.2024 року представник позивача адвокат Зощенко В.В., який діє від імені та в інтересах позивача звернувся до суду із позовом про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3548869 від 26.11.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн незаконною та її скасування. В обґрунтування позову вказує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

27.12.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов є необґрунтованим нормами матеріального та процесуального права. При розгляді та оформленні адміністративних матеріалів всі вимоги поліцейським дотримані.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, проте представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника. Позов підтримують та просять задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 26 листопада 2024 року інспектором ВП № 1 (смт. Короп) Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Ліманом Святославом Миколайовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3548869, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 26.11.2024 року о 09 год 42 хв в смт. Короп по вулиці Київській, 2, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, водій ОСОБА_1 , здійснив зупинку автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10 м. від пішохідного переходу, позначеного д.з. 5.38.1 (пішохідний перехід, не пов`язаний для надання переваги у русі), чим порушив вимоги п. 15.9 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ч. 1 ст.246КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 7 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція), визначено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 15.9. г) ПДР України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно п. 5.1. Національного стандарту України Безпека дорожнього руху «Розмітка Дорожня», загальні технічні умови - ДСТУ 2587:2021, залежно від місця розташування дорожню розмітку поділяють на дві групи: горизонтальна; вертикальна.

Таблицею 1 ДСТУ 2587:2021 визначено характеристики та призначення горизонтальної дорожньої розмітки. Так, одним з призначень горизонтальної дорожньої розмітки «1.22» є позначення наближення до дорожнього пагорба, і підвищеного пішохідного переходу, підвищеного перехрестя згідно з ДСТУ 4123.

Згідно 10.2.22 вищевказаного стандарту розмітку 1.22 застосовують у разі наближення до дорожнього пагорба згідно з ДСТУ 4123, а також перед іншими штучно створеними підвищеннями на проїзній частині (в місцях підвищеного пішохідного переходу, велосипедного переїзду, перехрестя). Розмітку 1.22 наносять на відстані 0,1 м перед кожним дорожнім пагорбом згідно з ДСТУ 4123, перед розміткою підвищеного пішохідного переходу 1.14.11.14.3 чи велосипедного переїзду 1.15. На підвищеному перехресті розмітку 1.22 потрібно наносити з вершини похилу пандуса.

Таблицею 1 ДСТУ 2587:2021 також регламентовано розміри вказаної розмітки. У відповідності до вказаних вимог довжина розмітки складає 0.7 м. Таким чином, відстань від краю розмітки 1.22 до початку пішохідного переходу, складає 0.8 метра.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, за що передбачена відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які матеріали і фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005року №14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до ч. 5 ст. 242КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, така не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема у цій же постанові графа 7 «до постанови додаються…» не заповнена, тому суду не зрозуміло, як сторона відповідача могла б довести правомірність винесення постанови.

Представником відповідача до відзиву додано відеозапис, однак він не може братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновку,що відповідачемне доведенофакт вчиненняпозивачем адміністративногоправопорушення таправомірності винесенняоскаржуваної постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справі,а томупостанова пронакладення адміністративногостягнення підлягаєскасуванню.

Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. представник позивача подав до суду: договір про надання правничої допомоги від 26 листопада 2024 року, розрахунок судових витрат, акт наданих послуг від 05 грудня 2024 року, квитанцію до прибуткового ордера № 70 від 05 грудня 2024 року.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, оскільки визначений розмір є завищеним, не відповідає критеріям розумності та не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не має ознак значної складності, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 2 500 грн.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293КУпАП суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, ЄРДПОУ: 40108651) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3548869 від 26.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., незаконною, скасувати її та закрити провадження по справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 21.01.2025.

Суддя: О.А. Балаба