Рішення

від 15.01.2025 по справі 509/4562/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 509/4562/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

секретар Лепешенкова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересахдержави в особі Міністерстваоборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнаннядоговору недійснимта витребуваннямайна, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 798533151237), укладений 27.07.2020 №971 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).; скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольги Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53316366 від 27.07.2020 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомості 798533151237),номер відомостейпро речовеправо:37492479; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 798533151237) на користь держави в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський пр-т, буд. 6, м. Київ, 03168); стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.03.2019 у справі №509/3610/18, залишеним без змін Постановою Одеського Апеляційного суду від 15.02.2024 позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону в особі правонаступника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах Міністерства оборони, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третіх осіб Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі правонаступника Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, повернення майна - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Молодіжненської сільської ради від 01 жовтня 2015 року №2004-VІ в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним та сковано свідоцтво про право власності номер: НОМЕР_3 від 08 грудня 2015 року, видане Овідіопольським районним управлінням юстиції Одеської області, про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:4593, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:4593, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що надання земельної ділянки площею 0,063 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) у власність ОСОБА_1 відбулось ізпорушенням вимогзаконодавства,що призвелодо порушенняправ державив особіМіністерства оборониУкраїни яквласника земельноїділянки таОдеського квартирно-експлуатаційногоуправління,як їїкористувача. Разом з цим, 30.05.2024 під час виконання Міністерством оборони України заходів щодо державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та виконання рішення суду встановлено, що 27.02.2020 (під час розгляду справи №509/3610/18 судом) ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0630 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) відчужено на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Моніторингом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 0,063 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , 27.07.2020 зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 798533151237, номер відомостей про речове право:37492479, індексний номер: 53316366) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №971 від 27.07.2020, зареєстрованого у реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольгою Олегівною.

Тобто, на час відчуження ОСОБА_1 вищезазначеної спірної земельної ділянки (27.07.2020) в суді (з 2018 року) тривав спір у справі за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в особі правонаступника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах Міністерства оборони, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третіх осіб Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі правонаступника Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, повернення майна, про що ОСОБА_1 було достеменно відомо, як учаснику справи.

Також, Постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року у справі №509/3610/18 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.03.2019 залишено в силі. Залишаючи в силі судове рішення, Одеський апеляційний суд зазначив про те, що спірна земельна ділянка є державною власністю та за цільовим призначенням відносяться до земель оборони.

Зазначене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 здійснила відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 з метою ускладнити державі в особі Міністерства оборони України можливість захисту своїх прав як власника земельної ділянки.

Пунктом 4.5 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 № 680, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до Земельного кодексу України та лише за наявності згоди Міністра оборони України.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу №971 від 27.07.2020, зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округа Хоменко Ольгою Олегівною, за яким ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_2 купила (прийняла у власність) зазначену земельну ділянку - суперечить вимогам чинного на той час законодавства, через що підлягає визнанню недійсним. Крім того, зв`язку із вибуттям вказаного нерухомого майна з володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею за договором купівлі-продажу земельної ділянки №971 зареєстрованим в реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. за №37492479 від 27.07.2020 земельної ділянки площею 0,063 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123782000:02:004:4593 воно підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Представник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі, справу розглядати без участі представника, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Представник Міністретсва оборони України в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі, справу розглядати без участі представника.

Представник Одеського квартирно-експлуатаційного управління в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі, справу розглядати без участі представника.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно зіст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

У червні 2024 липні 2024 року Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону проводилось вивчення з питань додержання вимог діючого законодавства України під час відчуження, користування та розпорядження об`єктами державного нерухомого військового майна, розташованими на території Одеського гарнізону.

04.06.2024 на адресу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов лист Південного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України від 03.06.2024 за вих. №111, відповідно до змісту якого повідомлено, що в процесі вжиття заходів з виконання рішення суду, з листа начальника Головного управління земель оборони та фондів від 30.05.2024 стало відомо, що земельна ділянка, яка була предметом спору у справі 509/3610/18 (за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) - була перереєстрована 27.07.2020 за ОСОБА_2 .

05.06.2024 за №39-5-6-3850вих-24 та 05.07.2024 за №39-5-6-4831вих-24 спеціалізованою прокуратурою на адресу Міністерства оборони України, Одеського КЕУ, направлено запити стосовно вжиття заходів з метою витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 незаконно відчуженого військового майна - земельної ділянки площею 0,063 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593).

19.06.2024 за вих.№2938 від 18.06.2024, 29.07.2024 за вих.№3477 від 29.07.2024 та 01.08.2024 за вих.№3510 від 31.07.2024 надійшли відповіді Одеського КЕУ, відповідно до яких останнє просило сприяння у здійсненні захисту інтересів держави в суді.

20.06.2024 за вих.№122 від 18.06.2024 надійшла відповідь Південного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України, відповідно до якої останнє просило сприяння у здійсненні захисту інтересів держави в суді.

Листом Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 05.07.2024 №39-5-6-4831вих-24 повідомлено Міністерство оборони України та Одеське квартирно-експлуатаційне управління щодо пред`явлення позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так судом встановлено, що Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.03.2019 у справі №509/3610/18, залишеним без змін Постановою Одеського Апеляційного суду від 15.02.2024 позов заступника військового прокурора Одеського гарнізону в особі правонаступника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах Міністерства оборони, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третіх осіб Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі правонаступника Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, повернення майна - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Молодіжненської сільської ради від 01 жовтня 2015 року №2004-VІ в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним та сковано свідоцтво про право власності номер: НОМЕР_3 від 08 грудня 2015 року, видане Овідіопольським районним управлінням юстиції Одеської області, про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:4593, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса земельну ділянку, кадастровий номер 5123782000:02:004:4593, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.03.2019 у справі №509/3610/18 встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б №032344 квартирно-експлуатаційній частині Одеського району у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_4 , розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України Оздоровчий комплекс «Ювілейний», яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006 року №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Південного оперативного командування, правонаступником якого на теперішній час є Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі.

На підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 року № 459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі якого, 14.07.2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (37 будівель та споруд).

Молодіжненською сільською радою 01.10.2015 року прийнято рішення №2004 -VІ, яким затверджено проект землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,063 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка входить до складу земельної ділянки, що закріплена за Оздоровчим комплексом «Ювілейний» та яка відноситься до земель оборони.

На підставі вказаного рішення Молодіжненської сільської ради, громадянці ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно номер: НОМЕР_3 від 08.12.2015 р., яким визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,063 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:4593, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що згідно доповідної записки від 02.04.1998 №163/1/159 генерал- лейтенант ОСОБА_3 звертався до Міністра оборони України Кузьмука О.І., щодо можливості передання місцевим органам влади земельної ділянки військового містечка ( АДРЕСА_5 ) площею 3,8 га під садівниче товариство.

В матеріалах справи також міститься лист начальника Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 18.07.1999 р. адресований Овідіопольській районній державній адміністрації, з проханням надати погодження про вилучення земельної ділянки із земель Міністерства оборони України та передачі її під садівниче товариство суддів Феміда, з посиланням на згоду Міністра оборони України про вилучення земельної ділянки.

Натомість, у матеріалах справи не міститься жодного рішення Міністра оборони України про передачу вказаної земельної ділянки до відання та розпорядження Молодіжненської сільської ради, яке могло б слугувати підставою для вилучення даної земельної ділянки.

Окрім того, ні Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України безпосередньо земельна ділянка площею 3,8 га військового містечка до комунальної власності не передавалась, оскільки існує особливий, передбачений законодавством порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням.

Відтак, рішення Молодіжненської сільської ради від 01.10.2015 № 2004-VI та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.12.2015 р. № 49334842 порушують права держави як власника вказаних земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійним з огляду на наступне.

Суд виснував, що Молодіжненська сільська рада не була уповноважена розпоряджатися земельною ділянкою, а тому спірна земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дотепер має бути віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності до державної власності.

На теперішній час вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 ЗК України встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім того, у ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» унормовано, що земля, закріплена за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Частина 1 ст. 19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Згідно зі ст. 20 ЗК України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно у відповідності до Закону України «Про використання земель оборони».

Таким чином, є доведеним встановлений судом факт, що надання земельної ділянки площею 0,063 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) у власність ОСОБА_1 відбулось із порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення прав держави в особі Міністерства оборони України як власника земельної ділянки та Одеського квартирно-експлуатаційного управління, як її користувача.

Разом з цим, 30.05.2024 під час виконання Міністерством оборони України заходів щодо державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та виконання рішення суду встановлено, що 27.02.2020 (під час розгляду справи №509/3610/18 судом) ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0630 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) відчужено на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Моніторингом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 0,063 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , 27.07.2020 зареєстровано за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 798533151237, номер відомостей про речове право:37492479, індексний номер: 53316366) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №971 від 27.07.2020, зареєстрованого у реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольгою Олегівною.

Тобто, на час відчуження ОСОБА_1 вищезазначеної спірної земельної ділянки (27.07.2020) в суді (з 2018 року) тривав спір у справі за позовом заступника військового прокурора Одеського гарнізону в особі правонаступника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах Міністерства оборони, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса в особі правонаступника Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області в особі правонаступника Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, за участю третіх осіб Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі правонаступника Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, повернення майна, про що ОСОБА_1 було відомо, як учаснику справи.

Також, Постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року у справі №509/3610/18 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.03.2019 залишено в силі.

Залишаючи в силі судове рішення, Одеський апеляційний суд зазначив про те, що спірна земельна ділянка є державною власністю та за цільовим призначенням відносяться до земель оборони.

Зазначене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 здійснила відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 з метою ускладнити державі в особі Міністерства оборони України можливість захисту своїх прав як власника земельної ділянки.

Пунктом 4.5 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 № 680, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до Земельного кодексу України та лише за наявності згоди Міністра оборони України.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу №971 від 27.07.2020, зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округа Хоменко Ольгою Олегівною, за яким ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_2 купила (прийняла у власність) зазначену земельну ділянку - суперечить вимогам чинного на той час законодавства, через що підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, хоч сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, але умови такого договору не можуть суперечити інтересам держави та суспільства, порушувати принципи справедливості та розумності.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.07.2022 у справі №910/4210/20 тощо.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №971 від 27.07.2020 земельної ділянки площею 0,0630га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого у реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округа Хоменко Ольгою Олегівною, оскільки його було укладено всупереч інтересам держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 ЦК України визначено непорушність права власності. Крім того, відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник відповіднодо ст.388ЦК Українимає правовитребувати цемайно віднабувача уразі,якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На даний час, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,063 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593) перебуває у власності ОСОБА_2 .

Так, 27.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_4 , площею 0,063 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого державним реєстратором приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольгою Олегівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53316366 від 27.07.2020 (номер відомостей про речове право:37492479).

З огляду на наведені положення законодавства та у зв`язку із вибуттям вказаного нерухомого майна з володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 971 зареєстрованим в реєстрі приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. за №37492479 від 27.07.2020 земельної ділянки площею 0,063 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5123782000:02:004:4593 воно підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують, передбачені статтею 388 ЦК України підстави, які дають право витребувати в набувача це майно (Постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2012 року № 6-53цс12; від 18 вересня 2013 року № 6-95цс13; від 29 жовтня 2014 року № 6-164цс14; від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14; від 13 травня 2015 року № 6-67цс15; від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15; від 03.04.2019 у справі № 712/15369/12; від 15.11.2022 у справі №914/2736/21 та інші).

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022 у справі №725/2609/20, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. Необхідно, щоб на момент виконання рішення суду про витребування майна у відповідному державному реєстрі володільцем цього майна був (залишався) відповідач. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння. Таким чином, власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою. Більше того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування).

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомості проведена на підставі рішення приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. за № 53316366 від 27.07.2020.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до аб. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» судові рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаної норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20.08.2020 у справі №916/2464/19).

Також, згідно актуальної правової позиції Верховного Суду належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав (Постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 у справі №450/441/19, від 22.08.2022 у справі №597/977/21 тощо).

Отже, ефективним способом захисту та відновлення порушених прав та інтересів держави в особі Міністерства оборони України, забезпечення реальної та безперешкодної можливості йому реалізувати усі правомочності власника спірного нерухомого майна земельної ділянки, є витребування майна з чужого незаконного володіння, в тому числі шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53316366 від 27.07.2020 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 798533151237) на земельну ділянку, площею 0,063 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5123782000:02:004:4593).

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України є законними, обґрунтованими, та такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зіст. 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі9084,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючисьст.ст. 259, 263-265, 273, 280-283, 315-319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересахдержави в особі Міністерстваоборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнаннядоговору недійснимта витребуваннямайна задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 798533151237), укладений 27.07.2020 №971 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Хоменко Ольги Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 53316366 від 27.07.2020 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 798533151237), номер відомостей про речове право:37492479.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) земельну ділянку з кадастровим номером 5123782000:02:004:4593, площею 0,0630 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 798533151237) на користь держави в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський пр-т, буд. 6, м. Київ, 03168).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська, буд. 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) витрати зі сплати судового збору у сумі 9084, 00 гривень, тобто по 4542,00 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 23.01.2025 року.

Су Суддя: Є. С. Козирський