Рішення від 23.01.2025 по справі 120/6429/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 р. Справа № 120/6429/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Плант" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Плант" (далі СТОВ "Поділля-Плант", позивач), до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН № 10773171/31905712 від 25.03.2024 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 8 від 16.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем за наслідками здійснення господарської операції із ТОВ Декоплант, була складена податкова накладна № 8 від 16.02.2024, яка в подальшому була направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Згідно з отриманою квитанцією документ було доставлено та прийнято, однак реєстрацію податкової накладної - зупинено. Причиною зупинення реєстрації накладної зазначено її відповідність вимогам пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операції". Як зазначає позивач, ним на виконання вказівок контролюючого органу надано письмові пояснення та копії всіх наявних документів для підтвердження реальності здійснення господарської операції з контрагентом, у зв`язку з чим була складена відповідна податкова накладна. Проте, рішенням відповідача 1 № 10773171/31905712 від 25.03.2024 відмовлено у реєстрації податкової накладної з причин ненадання/часткове ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено ЄРПН.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся зі скаргою до відповідача 2, однак його скарга за наслідками процедури адміністративного оскарження була залишена без задоволення. Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача 1 протиправним, позаяк складена ним податкова накладна в повній мірі відповідає всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, а проведені господарські операції підтверджуються всіма наявними доказами, які надавалися контролюючому органу. Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Ухвалою від 22.05.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

11.06.2024 на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву від ГУ ДПС у Вінницькій області та ДПС України, в яких відповідачі просять у задоволенні вимог позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник ГУ ДПС у Вінницькій області зіслався зокрема на те, що позивачем надіслано на реєстрацію податкову накладну № 8 від 16.02.2024, однак її реєстрацію було зупинено, з причин: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 00116, 8504 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідач 1 вказує, що товариство направило Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено та надано копії документів. За результатами розгляду наданих платником документів Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області направлено повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Відповідач 1 наголошує на тому, що оскільки позивач не подав додаткових документів Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області винесено рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Представник відповідача 1, спростовуючи доводи позивача, зазначив, що заявник фактично просить суд перебрати на себе функцію контролюючого органу в частині дослідження документів та визначення права позивача на реєстрацію спірної податкової накладної, що на думку органу ДПС є неправомірною вимогою та не може бути задоволена.

Вказує, що на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивач не виконав вимог Податкового Кодексу та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив з реєстрації податкової накладної.

Представник ДПС України в обґрунтування свого відзиву вказав, що позовна вимога щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим, проектом нормативно-правового акта. На думку відповідача 2, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

17.06.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти висловлених відповідачами аргументів, вважаючи свій позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Вивчивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що СТОВ "Поділля-Плант", як юридична особа зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ: 31905712) 20.02.2002 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області. Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 01.30 Відтворення рослин.

Також судом встановлено, що між СТОВ "Поділля-Плант", як Продавцем та ТОВ "Декоплант", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №ПП 27/12/23 від 27.12.2023 відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити майновий комплекс в складі трансформатора та водогону для зрошення сільськогосподарських культур.

Згідно п. 2.1. Договору, передання обладнання здійснюється до 29 лютого 2024 року.

Відповідно до п. 3.1, 3.2. Загальна ціна обладнання, що поставляється за цим Договором, складає 305 600 (триста п?ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 20% - 50 933,33 грн., а саме: Трансформатор TМ-100 10/0. №97-T11 - 205 600 (двісті п??ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. Водогін для зрошення сільськогосподарських культур - 100 000 (сто тисяч) грн. Розрахунок за цим договором здійснюється в повному обсязі до 29.02.2024 в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця.

20.02.2024 на виконання умов Договору СТОВ "Поділля-Плант" передало ТОВ "Декоплант" трансформатор та водогін для зрошення сільськогосподарських культур, що підтверджується видатковою накладною №0000000001 від 20.02.2024.

ТОВ "Декоплант" здійснило оплату отриманого товару в обумовленому Договором розмірі на суму 305 600 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.02.2024.

Так, за результатами здійснення вищевказаної господарської операції між позивачем та ТОВ "Декоплант", на виконання пункту 201.1 статті 201 ПК України позивач сформував податкову накладну № 8 від 16.02.2024 на загальну суму 305 600 грн., в т.ч. ПДВ - 50933,33 грн., та за допомогою програми електронного документообігу направив її до контролюючого органу для реєстрації в ЄРПН.

05.03.2024 позивача повідомлено, що документи прийнято, однак відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК № 8 від 16.02.2024 в ЄРПН зупинена.

У квитанції від 05.03.2024 підставою для зупинення реєстрації зазначено те, що обсяг постачання товару/послуги 00116, 8504, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Водночас позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

На виконання даних вимог квитанції, позивачем 12.03.2024 подано відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН, реєстрація яких зупинена. Надано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійсненої господарської операції з контрагентом.

Втім, за результатами розгляду наданих платником податків документів, Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області направлено повідомлення від 15.03.2024 про необхідність надання таких документів, як первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у т.ч. рахунки-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити): х первинних документів щодо; х постачання; х придбання.; х товарів; х транспортування продукції; х накладних; х розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; та інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних".

У графі додаткова інформація зазначено: "не встановлено походження реалізованого товару. Не підтверджено транспортування реалізованого товару. Платником податків не надано відповідні підтверджуючі документи. Платником податків не надано акт звірки по взаєморозрахункам з контрагентом/ ОСВ по рахунку 361, що підтверджує реальність здійснення господарської операції. Наданий платником податків первинний документ не містить обов?язкових реквізитів".

Так як вбачається з матеріалів справи позивач визнає ту обставини, що у визначений п`ятиденний строк він не подав затребуваних відповідачем пояснень та документів.

Таким чином, за встановлених обставин Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 10773171/31905712 від 25.03.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 16.02.2024 в ЄРПН.

Надалі 29.03.2024, тобто вже після винесення комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, позивач надав відповідачу 1 пояснення та додаткові документи на підтвердження здійснення господарської операції.

Також позивач оскаржив вищезазначене рішення до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних центрального рівня ДПС України, яка своїм рішенням від 05.04.2024 №21128/31905712/2 скаргу позивача залишила без задоволення, а оскаржуване рішення Комісії регіонального рівні - без змін.

Отже, незгода позивача із рішенням контролюючого органу № 10773171/31905712 від 25.03.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 16.02.2024 в ЄРПН спонукала його звернутися до суду із цим адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України ) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з п. п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є у тому числі, операції із постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за правилом п. 188.1 ст. 188 ПК України визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

На виконання положень ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 1165 визначено, зокрема, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної / розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

В пункті 3 Порядку № 1165 визначені ознаки податкових накладних/розрахунків коригування, яким вони повинні відповідати для безумовної їх реєстрації.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Пунктом 7 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет. Платник податку отримує розраховані показники позитивної податкової історії через електронний кабінет (п. 8, 9 Порядку № 1165).

Пунктами 10-11 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Із процитованих норм випливає, що у разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, можливо зупинення їх реєстрації.

Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації направленої позивачем податкової накладної № 8 від 16.02.2024 слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Так, відповідно до пункту 1 додатку 3 до Порядку №1165 (в редакції Постанов КМ № 1428 від 23.12.2022, № 574 від 02.06.2023), до ознак ризиковості здійснення операцій віднесено наступне: обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.

Тобто, змістовний аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки, мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, а також запропонувати платнику конкретні вимоги щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН, що вимагає пункт 11 Порядку № 1165.

Водночас, судом встановлено, що контролюючим органом не наведено належного обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.

Виходячи із положень Порядку № 1165, метою зупинення реєстрації податкових накладних є перевірка ознак наявності ризиків можливого порушення платником норм податкового законодавства, що може бути спростовано шляхом надання додаткових пояснень та/або доказів.

Суд зазначає, що отримана позивачем квитанція про зупинення реєстрації податкових накладних містить загальну фразу про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної) та без вказівки на норму права, котра такий містить. що свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

У частині зазначення критерію ризиковості контролюючий орган зіслався лише на номер пункту та чітко не конкретизував, про який саме ризик платника податку йдеться.

Отже, наведені вказані недоліки квитанції, окрім того що характеризують рішення як необґрунтоване, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку контролюючого органу, ризиків.

Разом з тим, на переконання суду, контролюючий орган має конкретизувати перелік документів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, для того, щоб платник податку чітко розумів адресовану йому вимогу. Пред`явлення контролюючим органом до платника податків загальної вимоги про надання документів без їх конкретизації та без посилання на відповідну норму права виключає можливість такого органу в подальшому застосовувати до такого платника податків негативні наслідки, пов`язані із ненаданням певного документу.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Відтак невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. При цьому допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд також і у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Попри це, позивач намагався виконати вимоги щодо спростування сумнівів контролюючого органу у спосіб подання документів.

Оцінюючи дії платника податку та прийняті за наслідком їх вчинення рішення відповідача, суд враховує наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520 в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Пунктами 6, 7 Порядку № 520 передбачено, що Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

Згідно з пунктами 9 - 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Судом встановлено, що у квитанції від 05.03.2024 про зупинення реєстрації ПН була відсутня інформація, які саме документи позивачу потрібно направити для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, на виконання даних вимог квитанції позивачем подано відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН, реєстрація якої зупинена. Надано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійсненої господарської операції з контрагентом.

Зокрема надано: банківську виписку за 16.02.2024, договір купівлі-продажу №/ПІ 27/12/23 від 27.12.2023, видаткову накладну № l від 20.02.2024, доручення №31 від 19.02.2024 та картку з 10 рах.

Отже, до своїх письмових пояснень, позивач додав копії наявних у нього первинних документів на підтвердження правомірності складення податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено.

Втім, за результатами розгляду наданих платником податків документів, Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області направлено повідомлення від 15.03.2024 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Цим повідомленням відповідач вказав про те, що не встановлено походження реалізованого товару. Не підтверджено транспортування реалізованого товару. Платником податків не надано відповідні підтверджуючі документи. Платником податків не надано акт звірки по взаєморозрахункам з контрагентом/ ОСВ по рахунку 361, що підтверджує реальність здійснення господарської операції. Наданий платником податків первинний документ не містить обов?язкових реквізитів.

Дійсно, судом з`ясовано, що позивач своєчасно не скористався своїй правом подати у визначений Порядком № 520 5-ти денний строк затребувані додаткові пояснення та копії відповідних документів. Такі документи були подані пізніше 23.09.2024, а тому не прийняті контролюючим органом до розгляду.

При цьому, як наголошує представник ГУ ДПС у Вінницькій області у своєму відзиві на позовну заяву, саме неподання позивачем визначених документів і слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Отже, основним ключовим моментом який необхідно з`ясувати суду при вирішенні даного спору є те, чи було достатніх раніше поданих позивачем письмових пояснень та документів для прийняття Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області рішення щодо реєстрації спірної податкової накладної та чи були ті документи, які затребував відповідач 1 у своєму повідомленні від 15.03.2024, дійсно визначальними та необхідними для розгляду питання щодо прийняття Комісією відповідного рішення.

Тобто, у контексті спірних правовідносин суд вбачає за необхідне зосередитись на питанні законності оспорюваного рішення, його обґрунтованості та чи не були висновки податкового органу безпідставними при визначені переліку документів, сформульованому у повідомлені про подання додаткових документів.

З цього приводу суд нагадує, що Наказом Міністерства фінансів України 14.07.2023 N 394 затверджено зміни до Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 N 520, зокрема, надано можливість контролюючому органу за результатами розгляду письмових пояснень та копії документів, поданих платником податку надіслати платнику повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування.

Очевидно, що внесення цих змін мало на меті удосконалити діючу процедуру прийняття рішень податковими органами щодо реєстрації/відмови у реєстрації ПН/РК, шляхом зобов`язання податкового органу визначити чіткий перелік, необхідних документів, що попередньо не були надані платником та з іншого боку "убезпечити" відповідні рішення від покликань платника на "не визначення контролюючим органом вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної".

При цьому слід визнати, що повноваження податкового органу у питанні прийняття рішення про направлення повідомлення щодо надання додаткових документів є дискреційними.

З викладеного суд, робить висновок, що направлення Комісією регіонального рівня в адрес позивача повідомлення про надання додаткових документів ґрунтується на положеннях п. 9 Порядку N 520.

Щодо питання дискреції, яка, як вже було відмічено, наявна у податкового органу, то така має бути, по перше, у межах визначених законодавством, а по друге, не бути безпідставною (свавільною).

Під останнім суд має на увазі те, що визначення необхідного додаткового переліку документів повинно обґрунтовуватись характером господарських операції за результатами яких складено відповідну податкову накладну.

Отже, для встановлення того, що затребуваний перелік додаткових документів не був безпідставним необхідним є встановити чи справді надані первинно позивачем документи не були достатніми для реєстрації спірної податкової накладної.

Для цього суд нагадує, що податкове зобов`язання, як і обов`язок скласти податкову накладну, кореспондує з правилом "першої події" (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

У спірних правовідносинах правилом "першої події" є дата зарахування коштів на рахунок позивача 16.02.2024. Вказаний висновок суду обґрунтований положеннями Договору №ПП 27/12/23 від 27.12.2023.

В цьому випадку позивачем при первинному поданні документів 07.08.2023 надано як копію самого договору купівлі-продажу №ПП 27/12/23 від 27.12.2023, так усі інші документи, які підтверджують виконання його умов: видаткова накладна, докази прийняття отриманого товару, його повної оплати.

Тобто, аналіз поданих позивачем документів дозволяє зробити висновок, що надіслані платником податків письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст спірної господарської операцій та підтверджують наявність достатніх підстав для складення податкової накладної № 8 від 16.02.2024 за правилом "першої події".

Що ж до тих документів, які затребовувалися контролюючим органом згідно повідомлення від 15.03.2024 (походження реалізованого товару, підтвердження щодо придбання реалізованого товару), то на переконання суду вказані документи в цілому не стосуються обставин складання позивачем спірної податкової накладної № 8 від 16.02.2024, а тому не були нагально необхідними для вирішення Комісією питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином суд вважає, що неподання позивачем згаданих вище документів, не може свідчити про не доведення обставин правомірності складання податкової накладної № 8 від 16.02.2024 за наслідками господарської операції з ТОВ "Декоплант".

У цьому контексті суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

У постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також правомірність складання позивачем за наслідками першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України податкової накладної, суд доходить висновку, що у контролюючого органу не було достатніх підстав для відмови у реєстрації в ЄРПН направленої позивачем податкової накладної № 8 від 16.02.2024.

З огляду на викладене суд визнає протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області № 10773171/31905712 від 25.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 16.02.2024 в ЄРПН.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що ж до позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну позивача в ЄРПН, то суд зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

При цьому, згідно з нормами п. п. 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства та були достатніми для реєстрації податкової накладної № 8 від 16.02.2024. Обставин, які б унеможливлювали проведення такої реєстрації судом не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну СТОВ "Поділля-Плант" № 8 від 16.02.2024. При цьому суд враховує, що прийняття такого рішення не є втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, про що безпідставно наголошують відповідачі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23.07.2002, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області та ДПС України в рівних частинах.

Щодо стягнення з відповідачів понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена у розмірі 4000 грн., суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано ордер серії АВ №1132280, договір від 22.04.2024 про надання правничої допомоги, копію Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №Б/Н від 22.04.2024, яким визначено обсяг наданих послуг в сумі 4000 грн., детальний опис наданих адвокатом послуг від 29.04.2024.

Зокрема, за умовами договору 22.04.2024 про надання правничої допомоги (далі - Договір), Адвокат приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну юридичну допомогу, на умовах, визначених цим Договором, з питань в яких останній прийматиме участь як позивач (цивільний позивач), відповідач (цивільний відповідач), третя особа, підозрюваний, потерпілий, обвинувачений, підсудний або в будь-якому іншому правовому статусі.

Відповідно до п. 2.1 Вартість правової допомоги визначається в актах приймання-передачі наданих послуг та в платіжних (розрахункових) документах.

У відповідності до статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В той же час згідно акту приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги № Б/Н від 22.04.2024 вбачається, що загальна вартість послуг на суму 4000 грн. включає в себе:

- Аналіз наданої клієнтом документації - 3 год;

- Підготовка та подача позову - 5 год;

- Загальна кількість витрачених Адвокатом годин - 8 год;

Вартість 1 години наданих Адвокатом юридичних послуг: 500 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг відповідно до Договору зазначається в актах приймання-передачі.

Загальна вартість наданих юридичних послуг розраховується наступним чином: 500 х 8 = 4 000,00 грн.

Водночас при вирішенні питання щодо обґрунтованості цих витрат суд зважає на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), згідно якої суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В даному випадку суд вважає, що визначена вартість наданої послуги по складанню та поданню до суду цією позовної заяви в сумі 4000 грн. не є співмірною з обсягом та характером наданих послуг. Зокрема, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), та й сам обсяг і складність оформлених процесуальних документів не є занадто значним та не потребував значних зусиль для адвоката.

За таких обставин суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених СТОВ "Поділля-Плант", у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатами послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 3000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області № 10773171/31905712 від 25.03.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Плант" від 16.02.2024 № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - Плант" (код ЄДРПОУ: 31905712) від 16.02.2024 № 8.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Плант" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені витрати по сплаті судового збору в сумі в сумі 1514 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень).

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Плант" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України понесені витрати по сплаті судового збору в сумі в сумі 1514 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень).

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Плант" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Плант" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23.01.25.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-Плант" (вул. Бригадна, 3, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226, код ЄДРПОУ: 31905712);

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150);

Відповідач 2: Державна податкова служба України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович