Рішення

від 22.01.2025 по справі 140/8748/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8748/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит Сервіс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит Сервіс» (далі ТзОВ «Негабарит Сервіс», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позову позивач вказали, що з метою митного оформлення товару (напівпричіп - платформа для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER (2 штуки) та напівпричіп - платформа для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD (7 штук)) придбаного на умовах зовнішньоекономічних контрактів у фірми Autohaus Werner GmbH (Німеччина) та у фірми Dubai Logistic GmbH (Німеччина), 26.01.2024 подали до Волинської митниці митні декларації (далі МД) №24UA205180000902U2, №24UA205180000903U1 від 19.01.2024, №24UA205180001951U0, №24UA205180001952U9, №24UA205180001955U6 від 02.02.2024, №24UA205180002652U0, №24UA205180002653U0, №24UA205180002656U7, №24UA205180002659U4 від 14.02.2024, в яких митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні 13 000,00 євро (2 напівпричіпи - платформи KAESSBOHRER, кожен), 12 500,00 євро (7 напівпричіпів - платформ KRONE, кожен) з передбаченим МК України переліком документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України. Проте, уповноважений орган видав картки відмови у прийнятті митної декларації №UA205050/2024/000074, №UA205050/2024/000074 від 26.01.2024, №UA205050/2024/000120, №UA205050/2024/000121 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000122 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000143, №UA205050/2024/000144, UA205050/2024/000145, UA205050/2024/000145 від 19.02.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000011/2, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2, № UA205050/2024/000024/2, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2, № UA205050/2024/000029/2, № UA205050/2024/000030/2, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024.

Із прийнятими картками відмови у прийнятті митної декларації та рішеннями позивач не погоджується та вважає коригування митної вартості за резервним методом протиправним, оскільки документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Позивач вважає картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень. При цьому, вказала, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Негабарит Сервіс» укладено контракт №1/04012024 від 04.01.2024 з компанією Autohaus Werner GmbH (Німеччина), предметом якого є купівля-продаж товару (бувшого у використанні напівпричіпа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602), ціна, кількість і комплектність яких зазначена у Додатку № 1. Згідно пункту 3.1 загальна вартість контракту становить 13 000,00 євро.

Пунктами 4.1., 4.2. контракту передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата до моменту відвантаження товару після усного повідомлення про готовність товару до поставки. Валютою платежу виступає евро.

Згідно п. 5.1., 5.2. контракту сторони врегулювали, що поставка вантажу здійснюється автотранспортом на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме: EX WORKS WEYHE-LEESTE вказаних у інвойсі (рахунку).

На виконання умов договору, компанія Autohaus Werner GmbH (Німеччина) виставила позивачу рахунок-фактуру від 04.01.2024 № 030240012, згідно з яким вартість товару бувшого у використанні напівпричіпа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602 - 13 000,00 євро (EUR).

26.01.2024 з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався бувший у використанні напівпричіп-платформа для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602 декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205180000902U2, у якій визначено митну вартість товару за основним методом в сумі 13 000,00 EUR (Євро) та включено витрати на транспортування.

До митної декларації додано: лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212/1, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 №167, завірену банком та SWIFT, виписку по рахунку за 09.01.2024 від 24.01.2024 б/н, наказ про відрядження від 05.01.2024 б/н, проїзні документи та квитанції, копію паспорта від 13.05.2017 №FG295443, копію митної декларації країни відправлення від 17.01.2024 № MRN 24DE232525366077B6, інвойс від 04.01.2024 № 030240012.

04.01.2024 ТзОВ «Негабарит Сервіс» укладено контракт №04012024 від з компанією Autohaus Werner GmbH (Німеччина), предметом якого є купівля-продаж товару (бувшого у використанні напівпричіпа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602), ціна, кількість і комплектність яких зазначена у Додатку № 1. Згідно пункту 3.1 загальна вартість контракту становить 13 000,00 євро.

Пунктами 4.1., 4.2. контракту передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата до моменту відвантаження товару після усного повідомлення про готовність товару до поставки. Валютою платежу виступає евро.

Згідно п. 5.1., 5.2. контракту сторони врегулювали, що поставка вантажу здійснюється автотранспортом на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме: EX WORKS WEYHE-LEESTE вказаних у інвойсі (рахунку).

На виконання умов договору, компанія Autohaus Werner GmbH (Німеччина) виставила позивачу рахунок-фактуру від 04.01.2024 № 030240013, згідно з яким вартість товару бувшого у використанні напівпричіпа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602 - 13 000,00 євро (EUR).

26.01.2024 з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався бувший у використанні напівпричіп-платформа для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама- WKVDAC00300122575 декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію №24UA205180000903U1, у якій визначено митну вартість товару за основним методом в сумі 13 000,00 EUR (Євро) та включено витрати на транспортування.

До митної декларації додано: лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212/1, платіжну інструкцію в іноземній лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 №166, завірену банком та SWIFT, виписку по рахунку за 09.01.2024 від 24.01.2024 б/н, наказ про відрядження від 05.01.2024 б/н, проїзні документи та квитанції, копію митної декларації країни відправлення від 17.01.2024 № MRN 24DE232525366722B9, інвойс від 04.01.2024 № 030240013.

04.01.2024 ТзОВ «Негабарит Сервіс» укладено контракт №04012024 з компанією Dubai Logistic GmbH (Німеччина), предметом якого є купівля-продаж товару (напівпричіпи - платформи для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD, шассі - WKESD000000957183, WKESD000000957179, WKESD000000957181, WKESD000000957182, WKESD000000957180, WKESD000000957178, WKESD000000957184), ціна, кількість і комплектність яких зазначена у Додатку № 1. Згідно пункту 3.1 загальна вартість контракту становить 100 000,00 євро.

Пунктами 4.1., 4.2. контракту передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата до моменту відвантаження товару після усного повідомлення про готовність товару до поставки. Валютою платежу виступає евро.

Згідно п. 5.1., 5.2. контракту сторони врегулювали, що поставка вантажу здійснюється автотранспортом на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме: ExWorks Bremen, вказаних у інвойсі (рахунку).

На виконання умов договору, компанія Dubai Logistic GmbH (Німеччина) виставила позивачу рахунок- проформу від 04.01.2024 №9881, згідно з яким вартість товару бувших у використанні напівпричіпів-платформ для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD, шассі - НОМЕР_1 , WKESD000000957179, WKESD000000957181, WKESD000000957182, WKESD000000957180, WKESD000000957178, WKESD000000957184 становить - 100 000,00 євро (EUR).

26.01.2024 з метою здійснення митного оформлення товару, що постачався бувших у використанні напівпричіпи - платформи для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD, шассі - WKESD000000957183, WKESD000000957179, WKESD000000957181, WKESD000000957182, WKESD000000957180, WKESD000000957178, WKESD000000957184 декларантом подано до Волинської митниці митні декларації №24UA205180001951U0, №24UA205180001952U9, №24UA205180001955U6 від 02.02.2024, №24UA205180002652U0, №24UA205180002653U0, №24UA205180002656U7, №24UA205180002659U4 від 14.02.2024, у яких визначено митну вартість товару за основним методом в сумі 12 500,00 EUR (Євро) за кожен та включено витрати на транспортування.

До митних декларацій додано: наказ від 14.02.2012 №25, проформу від 04.01.2024 №9881, лист від одержувача товару від 09.02.2024 №3-А, переклад документу від 30.01.2024 №5798000055025, детальну калькуляцію від 09.02.2024 б/н з чеками, наказ від 19.01.2024 б/н (до МД №24UA205180001951U0); додаток №1 до контракту, лист від 09.02.2024 №1-А, знімки екрана месенджера, деталізацію калькуляції від 09.02.2024 б/н з чеками, квитками, фактурами та копією паспорта для виїзду за кордон, наказ від 19.01.2024 б/н, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180001952U9); додаток №1 до Контракту (повторно), лист від 09.02.2024 №2-А, деталізацію калькуляції від 09.02.2024 б/н з чеками, квитками, фактурами та копією паспорта для виїзду за кордон, наказ від 19.01.2024 б/н, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180001955U6); лист від 16.02.2024 №706, поліс №ЕР-219330930 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 16-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180002652U0); лист від 16.02.2024 №707, поліс №ЕР-219330612 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 21-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180002653U0); лист від 16.02.2024 №705, поліс №ЕР-219331004 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 17-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до контракту, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180002656U7); лист від 16.02.2024 №704, поліс №ЕР-219331365 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 05.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 15-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 14.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881 (до МД №24UA205180002659U4).

З матеріалів справи слідує, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею відповідно до частини 2-3 статті 53 МК України запропоновано подати такі документи: додатки (інвойс) до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, проте декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листами № б/н.

Відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024 у прийнятті митної декларації.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024 зазначено: «продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №1/04012024 (далі- Контракт) є Autohaus Werner GmbH, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 20.02.2023 № НОМЕР_2 вказано фірму WAD WERNER AUTOMOBIL-DIENSTE GMBH. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; покупцем згідно Контракту є ТзОВ «Негабарит Сервіс», тоді як свідоцтво про реєстрацію від 11.01.2024 виписане на Lisovyi Hennadii. Відправником товару відповідно до графи 1 CMR є Autohaus Werner GmbH, тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 11.01.2024 №MRNDE232524348919B0 відправником вказано WAD Werner; п. 4.1 контракту передбачена 100% передоплата за товар. Декларантом було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 167, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024 зазначено: «продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 № 04012024 (далі- Контракт) є Autohaus Werner GmbH, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 20.02.2023 №° НОМЕР_3 вказано фірму WAD WERNER AUTOMOBIL-DIENSTE GMBH. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; покупцем згідно Контракту є ТзОВ «Негабарит Сервіс», тоді як свідоцтво про реєстрацію від 11.01.2024 виписане на Taran Serhii. Відправником товару відповідно до графи 1 CMR є Autohaus Werner GmbH, тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 11.01.2024 № MRN 24DE232524349650B9 відправником вказано WAD Werner; п. 4.1 контракту передбачена 100% передоплата за товар. Декларантом було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 166, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жоднихдокументів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024 зазначено: «покупцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №04012024 (далі- Контракт) є ТзОВ «Негабарит Сервіс», тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.01.2024 виписане на Mykytiuk Yurii. В графі 16даного свідоцтві про реєстрацію вказано номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , яке до митного оформлення не надано. Разом з тим, декларантом вказано в графі 44 МД за кодом 9000 документ від 30.01.2024 № 5798000055025, в якому міститься інформація що дозволу керування транспортним засобом. Даний документ був наданий не в повному обсязі (лише 1 з 3-х сторінок) та виданий данською фірмою «MOTORSTYRELSEN», відомості щодо якої відсутні в Контракті. Продавцем згідно Контракту є німецька фірма Dubai Logistic GmbH. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, вп.12 Контракту, інвойсі від 12.01.2024 № 20-01-2024 (далі- Інвойс) та CMR від 30.01.2024 №096828 адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2024 №2 24DE232525762214B5- «Am Dammaker12b, 28201 Bremen»; інвойс не завірений продавцем товару, Контракт та додаток №1 до Контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 № НОМЕР_5 вказано фірму CM TRUCK GMBH. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, вп.12 Контракту, інвойсі від 12.01.2024 №19-01-2024 (далі- Інвойс) та CMR від 30.01.2024 №9096828 адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2024 №924DE232525762903B2 - «Am Dammaker12b, 28201 Bremen»; інвойс не завірений продавцем товару, контракт та додаток №1 до контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 № НОМЕР_6 вказано фірму CM TRUCK GMBH. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, вп.12 Контракту, інвойсі від 12.01.2024 № 18-01-2024 (далі- Інвойс) та CMR від 30.01.2024 № 096828 адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 30.01.2024 № 24DE232525764557B0- «Am Dammaker12b, 28201 Bremen»; окрім того, в копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо вартості товару; інвойс не завірений продавцем товару, контракт та додаток №1 до контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №°04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 № НОМЕР_7 вказано CM Truck GmbH. Окрім того, декларантом надано документ за кодом 2800 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) від 02.02.2024 № НОМЕР_8 , який виданий данською фірмою «MOTORSTYRELSEN», відомості щодо якої відсутні в Контракті, та виписаний на Victor Mozol, свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, в п.12 Контракту та інвойсі від 12.01.2024 № 16-01-2024 (далі- Інвойс) адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 05.02.2024 № 24DE232526097593B7 та в CMR- «Am Dammaker 12b, 28201 Bremen»; інвойс не був завірений продавцем товару, Контракт та додаток №1 до Контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №°04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 №° НОМЕР_9 вказано CM Truck GmbH. Окрім того, декларантом надано документ за кодом 2800 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) від 02.02.2024 №° НОМЕР_8 , який виданий данською фірмою «MOTORSTYRELSEN», відомості щодо якої відсутні в Контракті, та виписаний на Oleg Rybak. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, в п.12 Контракту та інвойсі від 12.01.2024 №° 21-01-2024 (далі- Інвойс) адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копіїмитної декларації країни відправлення від 05.02.2024 № 24DE232526098458B0 - «Am Dammaker 12b, 28201 Bremen»;в копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо вартості товару; інвойс не був завірений продавцем товару, контракт та додаток №°1 до контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); в п. 11.8 Контракту вказано, що даний контракт складено на 6 аркушах, тоді як декларантом надано Контракт на 5 аркушах; згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 № НОМЕР_10 вказано CM Truck GmbH. Окрім того, декларантом надано документ за кодом 2800 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) від 02.02.2024 № НОМЕР_8 , який виданий данською фірмою «MOTORSTYRELSEN», відомості щодо якої відсутні в Контракті, та виписаний на Sergii Matchuk. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, вп.12 Контракту, інвойсі від 12.01.2024 №17-01-2024 (далі- Інвойс) та CMR адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 05.02.2024 № 24DE232526098014B7 - «Am Dammaker 12b, 28201 Bremen»; в копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація щодо вартості товару; інвойс не завірений продавцем товару, Контракт та додаток №1 до Контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п.4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024 зазначено: «Продавцем товару відповідно до контракту від 04.01.2024 №04012024 (далі- Контракт) є Dubai Logistic GmbH, тоді як власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2020 № НОМЕР_11 вказано CM Truck GmbH. Окрім того, декларантом надано документ за кодом 2800 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) від 05.02.2024 № НОМЕР_8 , який виданий данською фірмою «MOTORSTYRELSEN», відомості щодо якої відсутні в Контракті, та виписаний на Vitalii Gats. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; наявні розбіжності в реквізитах відправника товару відповідно до товаросупровідних документів. Так, вп.12 Контракту, інвойсі від 12.01.2024 № 15-01-2024 (далі- Інвойс) та CMR адреса продавця вказана «Ludwig-Erhard-Str.8 28197 Bremen», тоді як в копії митної декларації країни відправлення від 05.02.2024 № 24DE232526098231B3 - «Am Dammaker 12b, 28201 Bremen»; інвойс не завірений продавцем товару, Контракт та додаток №1 до Контракту надані в нечіткій якості, що унеможливлює ідентифікацію печатки продавця; п. 4.1 Контракту передбачена 100% передоплата за товар. В Інвойсі вказано, що сума повинна бути сплачена негайно банківським переказом. Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 № 165, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), а також не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (оплата проведена раніше, ніж виписаний Інвойс); згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс». Декларантом було надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Окрім того, дана калькуляція транспортних витрат не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Документи подані до митного оформлення не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення митної вартості товару. Декларанту надано вимогу відповідно до частини 2-3 статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: додатки (Інвойс) до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів; виписку з бухгалтерської документації, митна вартість яких визначається; виписку з каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На електронне повідомлення митниці декларант відправив повідомлення №212/1 від 25.01.2024, №704, 705, 706 від 16.02.2024, №1-А, 3-А від 09.02.2024, де надав відповідні пояснення щодо виявлених відповідачем розбіжностей в поданих до документах до кожної із МД.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано.

Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 2 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: по МД: №UA204020/2024/003083 від 31.01.2024, де рівень митної вартості становить 20 000,00 Євро, за МД №UA209180/2024/000161 від 02.01.2024, де рівень митної вартості становить 24 361,00 Євро.

Крім того, Волинська митниця видала картки відмови у прийнятті митної декларації №UA205050/2024/000074, №UA205050/2024/000074 від 26.01.2024, №UA205050/2024/000120, №UA205050/2024/000121 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000122 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000143, №UA205050/2024/000144, UA205050/2024/000145, UA205050/2024/000145 від 19.02.2024.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №24UA205180001676U2 від 30.01.2024, №24UA205180001675U3 від 30.01.2024, №24UA205180002603U7 від 13.02.2024, №24UA205180002604U6 від 13.02.2024, №24UA205180002605U5 від 13.02.2024, №24UA205180002966U3 від 20.02.2024, №24UA205180002969U0 від 20.02.2024, №24UA 20518000296811 від 20.02.2024, №24UA205180002970U3 від 20.02.2024 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: замороженого м`яса птиці (у т.ч. субпродуктів) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, до митної декларації №24UA205180000902U2 було додано: лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212/1, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 №167, завірену банком та SWIFT, виписку по рахунку за 09.01.2024 від 24.01.2024 б/н, наказ про відрядження від 05.01.2024 б/н, проїзні документи та квитанції, копію паспорта від 13.05.2017 №FG295443, копію митної декларації країни відправлення від 17.01.2024 № MRN 24DE232525366077B6, інвойс від 04.01.2024 № 030240012; до МД №24UA205180000903U1 додано позивачем: лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212/1, платіжну інструкцію в іноземній лист від одержувача товару від 25.01.2024 №212, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 08.01.2024 №166, завірену банком та SWIFT, виписку по рахунку за 09.01.2024 від 24.01.2024 б/н, наказ про відрядження від 05.01.2024 б/н, проїзні документи та квитанції, копію митної декларації країни відправлення від 17.01.2024 № MRN 24DE232525366722B9, інвойс від 04.01.2024 № 030240013; до МД №24UA205180001951U0 було додано: наказ від 14.02.2012 №25, проформу від 04.01.2024 №9881, лист від одержувача товару від 09.02.2024 №3-А, переклад документу від 30.01.2024 №5798000055025, детальну калькуляцію від 09.02.2024 б/н з чеками, наказ від 19.01.2024 б/н; до МД №24UA205180001952U9 додано позивачем: додаток №1 до контракту, лист від 09.02.2024 №1-А, знімки екрана месенджера, деталізацію калькуляції від 09.02.2024 б/н з чеками, квитками, фактурами та копією паспорта для виїзду за кордон, наказ від 19.01.2024 б/н, проформу від 04.01.2024 №9881; до МД №24UA205180001955U6 було додано: додаток №1 до Контракту (повторно), лист від 09.02.2024 №2-А, деталізацію калькуляції від 09.02.2024 б/н з чеками, квитками, фактурами та копією паспорта для виїзду за кордон, наказ від 19.01.2024 б/н, проформу від 04.01.2024 №9881; до МД №24UA205180002652U0 додано позивачем: лист від 16.02.2024 №706, поліс №ЕР-219330930 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 16-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881; до МД №24UA205180002653U0 було додано: лист від 16.02.2024 №707, поліс №ЕР-219330612 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 21-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881; до МД №24UA205180002656U7 додано позивачем: лист від 16.02.2024 №705, поліс №ЕР-219331004 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 02.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 17-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 13.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до контракту, проформу від 04.01.2024 №9881; до МД №24UA205180002659U4 було додано лист від 16.02.2024 №704, поліс №ЕР-219331365 від 08.02.2024, чеки, квитки, фактури, роз`яснення до квитанції від 06.02.2024 б/н, переклад документу від 05.02.2024 № 5798000055025, копію паспорта для виїзду за кордон, наказ від 29.01.2024 б/н, інвойс від 12.01.2024 № 15-01-2024 з печаткою продавця та повторно калькуляцію транспортних витрат від 14.02.2024 б/н, контракт від 04.01.2024 №04012024 та додаток №1 до Контракту, проформу від 04.01.2024 №9881.

Також, на електронне повідомлення митниці декларант надав повідомлення №212/1 від 25.01.2024, №704, 705, 706 від 16.02.2024, №1-А, 3-А від 09.02.2024, де надав ґрунтовні пояснення щодо виявлених відповідачем розбіжностей в поданих до документах до кожної із МД.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічні контракти №1/04012024 від 04.01.2024, №04012024 від 04.01.2024, №04012024 від 04.01.2024 укладений між ТзОВ «Негабарит Сервіс» (покупець) та компанією Autohaus Werner GmbH (Німеччина, продавець), Dubai Logistic GmbH (Німеччина, продавець) відповідно до якого, предметом даного договору є купівля-продаж товару (бувших у використанні напівпричіпів-платформ для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602, WKVDAC00300122575; напівпричіпів-платформ для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD, шассі - WKESD000000957183, WKESD000000957179, WKESD000000957181, WKESD000000957182, WKESD000000957180, WKESD000000957178, WKESD000000957184) містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки. За умовами контрактів ціна, кількість і комплектність товарів зазначена у Додатку № 1 (до кожного контракту).

Згідно пункту 3.1 загальна вартість контракту становить 13 000,00 євро, 13 000,00 євро, 100 000,00 євро відповідно. Пунктами 4.1., 4.2. контрактів передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата до моменту відвантаження товару після усного повідомлення про готовність товару до поставки. Валютою платежу виступає евро.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. контракту сторони врегулювали, що поставка вантажу здійснюється автотранспортом на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме: ExWorks Weyhe-Leeste, ExWorks Bremen, вказаних у інвойсі (рахунку).

Компанія Autohaus Werner GmbH (Німеччина, продавець) виставила позивачу рахунки-фактури від 04.01.2024 № 030240012 та від 04.01.2024 № 030240013, згідно з якими вартість товару бувшого у використанні напівпричепа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602 та бувшого у використанні напівпричепа-платформи для перевезення контейнерів марки KAESSBOHRER-модель - XS MULTICONT-рама-WKVDAC00300122602 становить 13 000,00 євро та 13 000,00 євро відповідно.

Також Компанія Dubai Logistic GmbH (Німеччина, продавець) виставила позивачу рахунки-фактури від 16.01.2024 № 16-01-2024, від 21.01.2024 № 21-01-2024, від 17.01.2024 № 17-01-2024, від 15.01.2024 №15-01-2024, від 19.01.2024 № 19-01-2024, від 18.01.2024 № 18-01-2024, згідно з якими вартість товару бувших у використанні напівпричепів-платформ для перевезення контейнерів марки KRONE, моделі SD, шассі - WKESD000000957183, WKESD000000957179, WKESD000000957181, WKESD000000957182, WKESD000000957180, WKESD000000957178, WKESD000000957184, становить 12 500,00 євро (кожен).

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Разом з тим, відповідно до пункту 4.1., 4.2. контрактів №1/04012024 від 04.01.2024, №04012024 від 04.01.2024, №04012024 від 04.01.2024 умовами оплати є 100% попередня оплата до моменту відвантаження товару після усного повідомлення про готовність товару до поставки. Валютою платежу виступає євро.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД від №24UA205180000902U2, №24UA205180000903U1 від 19.01.2024, №24UA205180001951U0, №24UA205180001952U9, №24UA205180001955U6 від 02.02.2024, №24UA205180002652U0, №24UA205180002653U0, №24UA205180002656U7, №24UA205180002659U4 від 14.02.2024 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсі) від 04.01.2024 № 030240012, від 04.01.2024 № 030240013, від 16.01.2024 № 16-01-2024, від 21.01.2024 № 21-01-2024, від 17.01.2024 № 17-01-2024, від 15.01.2024 №15-01-2024, від 19.01.2024 № 19-01-2024, від 18.01.2024 № 18-01-2024, наданих позивачем для підтвердження митної вартості товару та становить 13 000,00 євро, 13 000,00 євро та 12 500,00 євро (кожен з 7 напівпричепів-платформ марки KRONE) відповідно.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару.

Ці витрати підтверджуються детальною калькуляцією транспортних витрат від 09.02.2024 б/н з чеками, калькуляцією транспортних витрат від 13.02.2024 б/н з чеками, калькуляцією транспортних витрат від 14.02.2024 б/н.

Фактична проплата за товар здійснена покупцем ТзОВ «Негабарит Сервіс» 08.01.2024, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №167 від 08.01.2024 на суму 13 000,00 євро, №166 від 08.01.2024 на суму 13 000,00 євро, №165 від 08.01.2024 на суму 100 000,00 євро наявними у матеріалах справи. Зі змісту платіжних доручень можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товарів за рахунками-фактурами.

Вищенаведене також підтверджується дослідженою судом випискою АТ «Укрексімбанк» від 09.01.2024 по розрахунках позивача за 08.01.2024 з компанією Autohaus Werner GmbH (Німеччина) на суму 13 000,00 євро EUR за контрактом №1/04012024 від 04.01.2024, 13 000,00 євро EUR за контрактом №04012024 від 04.01.2024 та з компанією Dubai Logistic GmbH (Німеччина) на суму100 000,00 євро за контрактом №04012024 від 04.01.2024.

Отже, поданими документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості становить 13 000,00 євро, 13 000,00 євро та 12 500,00 євро (кожен з 7 напівпричепів-платформ марки KRONE) відповідно.

При цьому, суд зазначає, що невідповідність умов щодо оплати за товар, зазначених у п.5.1 зовнішньоекономічних договорів, відповідно до яких оплата за товар здійснюється у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, не свідчить про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Відступ сторін від умов договору в частині оплати не спростовує факт придбання товару та подальшу оплату за товар, на підтвердження чого позивачем надано відповідні докази.

Щодо твердження митного органу про невідповідність власника транспортних засобів та продавців товару відповідно до контрактів, суд зазначає, що напівпричепи-платформи ввозилися з Німеччини, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу. У країнах Європейського Союзу передбачена практика, котра надає можливість не перереєстровувати транспортні засоби у випадку їх продажу третім особам та подальшого експорту за межі Європейського Союзу. Окрім того, реєстраційне свідоцтво не є доказом права власності. Свідоцтво про реєстрацію використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. Таким чином, зазначення у технічному документі на транспортний засіб інформації про користувача, не свідчить, що така особа є власником транспортного засобу.

У країнах Європейського Союзу продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Ці обставини були досліджені Верховним Судом у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Відтак, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезених транспортних засобів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу.

Також сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару виникли у зв`язку з тим, що згідно графи 16 CMR перевізником товару є безпосередньо ТзОВ «Негабарит Сервіс» та декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не було надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

З цього приводу суд зазначає, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Додатково на вимогу митного органу в підтвердження транспортних витрат позивачем надано копії квитанцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Щодо відсутності вартості товару в декларації країни відправлення суд зазначає, що законодавець вважає митну декларацію країни відправлення виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей та наданий декларантом виключно лише за її наявності у останнього, за умови її існування, однак основними документами для підтвердження митної вартості товарів є контракт та інвойс. Більш того, митна декларація країни відправлення не визначає числові складові митної вартості.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд погоджується із твердженням митного органу про наявні розбіжності в реквізитах відправника товару (адресі) відповідно до товаросупровідних документів, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

Також суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця (якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом)); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації продавця щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листа) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-лист у кожному випадку декларант подавав разом із митною декларацією.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічні контракти (додаткові угоди до них) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларації по МД: №UA204020/2024/003083 від 31.01.2024, за МД №UA209180/2024/000161 від 02.01.2024, які були використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Також, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та прийняті на його підставі оскаржувані картки відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024 та карток відмови у прийнятті митної декларації № №UA205050/2024/000074, №UA205050/2024/000074 від 26.01.2024, №UA205050/2024/000120, №UA205050/2024/000121 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000122 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000143, №UA205050/2024/000144, UA205050/2024/000145, UA205050/2024/000145 від 19.02.2024 належить задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 40 184,81 грн, що сплачений платіжними інструкціями від 16.08.2024 та від 06.09.2024.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000011/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000012/2 від 26.01.2024, № UA205050/2024/000023/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000024/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000025/2 від 12.02.2024, № UA205050/2024/000028/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000029/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000030/2 від 19.02.2024, № UA205050/2024/000031/2 від 19.02.2024

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA205050/2024/000074, №UA205050/2024/000074 від 26.01.2024, №UA205050/2024/000120, №UA205050/2024/000121 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000122 від 12.02.2024, №UA205050/2024/000143, №UA205050/2024/000144, UA205050/2024/000145, UA205050/2024/000145 від 19.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит Сервіс» судовий збір у розмірі 40 184,81 грн (сорок тисяч сто вісімдесят чотири 81 копійку).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит Сервіс» (45034; Волинська область, смт. Люблинець, вул. Заводська, 7А; код ЄДРПОУ 37707423).

Відповідач: Волинська митниця (44350; Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя С.Ф. Костюкевич