Постанова

від 23.01.2025 по справі 466/10245/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10245/24 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О. Ф.

Провадження № 33/811/108/25 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши клопотання правопорушниці ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2024 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст.41КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

На згадану постанову правопорушниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка надійшла до апеляційного суду 22 січня 2025 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у її відсутності, копію оскаржуваного рішення не отримувала, а з текстом такого адвокат ознайомився 04 грудня 2024 року.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Фецяку В.Я., з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Шевченківського районного суду м.Львова прийнята у судовому засіданні 11 листопада 2024 року без участі правопорушниці ОСОБА_1 , яка була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та належним чином повідомлена про місце, дату та час судового засідання у Шевченківському районному суді м.Львова у даній справі, про що свідчить розписка, яка знаходиться в матеріалах справи на а.с. 31.

Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушниця ОСОБА_1 мала можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористалася таким.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що правопорушниці ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,-

п о с т а н о в и в:

відмовити правопорушниці ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 11 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу повернути апелянту.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.