Ухвала

від 09.01.2025 по справі 514/1965/24

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/1965/24

Провадження по справі № 4-с/514/1/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кирилюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання Куруч І.П.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Бессарабське скаргу Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на дії старшого державного виконавця Тарутинського відділу ДВС у Болградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірним та скасування повідомлення від 18.11.2024 року про повернення виконавчого листа у справі №514/1339/23 стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2024 року Болградська окружна прокуратура Одеської області звернулась до Тарутинського районного суду Одеської області зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Тарутинського відділу Державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Л. Котелі від 18 листопада 2024 року у вигляді повідомленнящодо повернення виконавчого листа про стягнення на користь скаржника судових.

Підставами повернення виконавчого документа без прийняття до виконання зазначено пункт 10 частини 4 статті 4 Закону України 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у чинній на час виникнення спірних відносин редакції, далі Закон № 1404-VIII) - пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, боржниця не є громадянкою України.

На обґрунтування вимог скаржник зазначив, що оспорюване рішення суперечить нормам Конституції, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Цивільному кодексу України, якими встановлена обов`язковість прийняття судових рішень до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

З огляду на це скаржник вважає, що всупереч обов`язкам виконавця, визначеним частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII судовий виконавець не вжила всіх, передбачених Законом заходів з метою ефективного, своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Ухвалою 16 грудня 2024 року відкрито провадження за скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23 грудня 2024 року.

У судове засідання 23 грудня 2024 року з`явилась старший судовий виконавець Котеля Л., представник скаржника не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду на іншу дату.

Розгляд скарги було відкладено на 9 січня 2025 року.

У судове засідання 9 січня 2025 року представники скаржника, органу ДВС, боржниця не з`явилися, про день час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали скарги, цивільної справи№ 514/1339/23 (провадження № 2/514/351/23) у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для її вирішення по суті, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447-1 ЦПК України та частиною 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII).

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 448 ЦПК України).

Судом встановлено, що заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 26 червня 2024 року у справі № 514/1339/23 (провадження по справі №2/514/51/24) задоволено позовні вимоги в.о. керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм холдинг» про припинення права власності, права користування на земельну ділянку, відповідно.

Зокрема, згідно з цим рішенням припинено право власності ОСОБА_1 , яка є громадянкою Республіки Молдова (національний паспорт іноземної особи та його нотаріально посвідчений переклад НОМЕР_1 , 23.02.2008, 498, АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку із кадастровим номером 5124755300:01:001:0157, площею 7,2817 га, що розташована на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області (РНОНП 1166645451247), шляхом її конфіскації у державну власність.

Цим же рішенням стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судові витрати у сумі 4 026 грн.

Вказане рішеннями набрало законної сили 27 липня 2024 року.

Виконавчий лист про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 у сумі 4 026 грн пред`явлений керівником прокуратури Болградського району Одеської області до виконання 24 жовтня 2024 року за заявою № 57-4782ВИХ-24.

Повідомленням від 18 листопада 2024 року старший судовий виконавець Тарутинського відділу ДВС - Л. Котеля повернула виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю, а боржниця не є громадянкою України.

Як убачається із мотивувальної частини судового рішення у цивільній справі № 514/1339/23, припинення права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації прийнято згідно нормами ЗК України, які встановлюють спеціальний режим права власності на землю в Україні для іноземців та осіб без громадянства.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Невиконання цього правила має наслідком конфіскацію у таких осіб земельної ділянки, яка відноситься до вказаної категорії земель, за рішенням суду (частина 2 статті 145 Земельного кодексу України).

Також згідно з матеріалами цивільної справи відомості про місце проживання, перебування, роботи громадянки Республіки Молдова ОСОБА_2 на території України суду не відомі.

Повідомлення відповідачки про розгляд справи в суді здійснювалися відповідно до вимог частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик особи місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку, що оскільки відповідачка є громадянкою Республіки Молдова, розгляд цивільної справи у розумінні Закону України від23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі Закон № 2709-IV) здійснювався за участю іноземного елементу (пункт 2 частини 1статті 1 Закону № 2709-IV).

Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України.

Статтею 26 Конституції України закріплено гарантії та обов`язки згідно з якими іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 9 Конституції України).

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, регулюється Законом № 2709-IV.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону№ 2709-IV право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

24 лютого 1995 року на території України набув чинності Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (підписаний 13 грудня 1993 року та ратифікований Верховною Радою України 10 листопада 1994 року (Закон №238/94-ВР), далі Договір).

Колізійними нормами цього Договору врегульовані питання визнання та виконання судових рішень, зокрема і в частині судових витрат у справах за участю громадян однієї з Договірних сторін ( Розділ VI-VII Договору).

Таким чином при вирішенні питання виконання судового рішення у справі з участю іноземного елемента в частині стягнення судових витрат на користь позивача, слід керуватися порядком, встановленим нормами, закріпленими у Договорі.

Посилання скаржника на норму, яка міститься у частині 1 статті 77 Закону № 1404-VIII суд вважає помилковим, оскільки її дія поширюється на іноземців, які проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами.

Як було зазначено вище, матеріали цивільної справи не містять відомостей про проживання, перебування або відоме місце роботи боржниці на території України. Земельна ділянка, якою вона володіла в Україні на праві власності конфіскована на користь держави згідно з рішенням суду, яке набуло законної сили.

Пред`явлений до виконання виконавчий документ про стягнення судових витрат з боржниці також не містить таких відомостей.

За загальним порядком здійснення виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання судового рішення, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина 1 статті 24 Закону № 1404-VIII).

У разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю, такий виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення (пункт 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, оскаржуване рішення (повідомлення) про повернення пред`явленого до виконання скаржником виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на дії старшого державного виконавця Тарутинського відділу ДВС у Болградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірним та скасування повідомлення від 18.11.2024 року про повернення виконавчого листа у справі №514/1339/23 стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 22.01.2025 р.

Суддя І.М. Кирилюк