Ухвала

від 23.01.2025 по справі 215/8022/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 січня 2025 р.Справа № 215/8022/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради Гоношенка Леоніда Миколайовича про встановлення наявності компетенції, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради Гоношенка Леоніда Миколайовича про встановлення наявності компетенції.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №215/8022/24 позовну заяву ОСОБА_1 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №215/8022/24 передано судді Маковській О.В.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір -це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Водночас під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та постановах Касаційного адміністративного суду від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20, від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17.

Поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 30.03.2023 року у справі №990/15/23, від 22.03.2018 року у справі у справі №800/559/17.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 року у справі №215/1516/24, від 14.08.2024 року у справі №215/7675/23, від 24.07.2024 року у справі №215/2914/24, від 17.07.2024 року у справі №215/1518/24, від 11.06.2024 року у справі №215/368/24, від 28.05.2024 року у справі №215/3847/23, від 13.05.2024 року у справі №215/2424/21, від 13.05.2024 року у справі №215/33/24, від 18.04.2024 року у справі№215/1519/23, від 18.04.2024 року у справі №215/1189/23, від 18.04.2024 року у справі №215/121/23, від 27.03.2024 року №215/5916/23, від 11.03.2024 року у справі №215/5332/22, від 06.03.2024 року у справі №215/2486/22, від 28.02.2024 року у справі №215/118/23, від 11.01.2024 року у справі №215/4846/23, від 28.12.2023 року у справі №215/4613/23, від 16.10.2023 року у справі №215/104/23.

Суд підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявляються виключно в зв`язку з заявленням основної вимоги. Таким чином, цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем фізичною особою.

Визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відмовляючи у відкритті провадження у цій праві у означеній частині позовних вимог, адміністративний суд виходить із того, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб`єктивного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Керуючись статтями 19, 170, 171, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради Гоношенка Леоніда Миколайовича про встановлення наявності компетенції.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська