Рішення

від 23.01.2025 по справі 160/25345/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокуСправа №160/25345/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: 19 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» звернулося до суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією від 24.05.2024 №24UA110150007390U2, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25345/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09 жовтня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією від 24.05.2024 №24UA110150007390U2 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» є юридичною особою, яка зареєстрована 26.03.2013.

Видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» є:

46.41 Оптова торгівля текстильними товарами;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний вид діяльності);

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення;

13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.;

13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

13.10 Підготування та прядіння текстильних волокон;

13.20 Ткацьке виробництво;

13.30 Оздоблення текстильних виробів.

Судом встановлено, що 13.07.2023 Позивач як покупець та JiangSu HuaTuo Textile Technology Co, Ltd (Китай) як продавець уклали контракт №13/07 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.

Ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях) (п.2.2. контракту).

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що Покупець зобов`язується сплатити за товар на умовах 100% передоплати шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 3.3. Контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB Shanghai, Китай (Інкотермс2010).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Контракту №13/07 від 13 липня 2023 року Сторони погодили, що умови оплати по інвойсу 100% оплата на розрахуноквий рахунок Продавця впродовж 120 днів з дня замитнення і відвантаження товару.

Також, між Продавцем та позивачем укладено Специфікацію №14 від 26.01.2024 на поставку товару.

19 січня 2024 року компанією JiangSu HuaTuo Textile Technology Co, Ltd (Китай) виставлено інвойс № MD20240119 на суму 62 202, 50 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» укладено Договір №081222-212 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів (надалі Договір №081222-212), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Відповідно до підпункту 2.1.2 Виконавець зобов`язаний укладати від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в тому числі переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

06 лютого 2024 року між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» укладено заявку, відповідно до якої сторонами було погоджено маршрут: Шанхай, Китай Дніпро, України (через Констанца, Румунія Рені, Україна), тип транспортних засобів, якими буде здійснюватися поставка товару: корабель, фідер, контейнеровоз та тентована вантажівка.

15 травня 2024 року Експедитором ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» було виставлено рахунок №1893 від 15 травня 2024 року на оплату наступних послуг: морський фрахт за межами митної території України: Шанхай, Китай-Констанца, Румунія; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України: Констанца, Румунія; організація перевезення контейнеру з порту Констанца, Румунія, в порт Рені, Україна, за допомогою фідера та експедиторська винагорода (на території України).

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 15.05.2024 №1712-1, вартість транспортування по маршруту Шанхай, Китай Констанца, Румунія в контейнері MRSU3236043 становить 281 925, 69 грн., локальні послуги в Румунії (ПРР) -16070,36 грн., транспортування контейнеру за допомогою фідера по маршруту Констанца, Румунія Рені, Україна 47 615,88 грн.

Відповідно до коносаменту №BW24010574 від 12.02.2024 товар відвантажено 12.02.2024 та доставлено 16 травня 2024 року.

У травні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару різносортних тканин (Специфікація №14 до Контракту містить детальні найменування товарів, які імпортувалися), на підставі контракту від 13 липня 2023 року №13/07 та специфікації №14, митне оформлення якого здійснювалося через Дніпровську митницю.

24.05.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UA110150007390U2 (референтний номер 4115), в якій задекларував 3 (три) товари, визначив їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 62 202, 50 дол. США (2483154,90 грн. та складових митної вартості: витрат на транспортування до кордону України у сумі 281 925,69 грн).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

-Сертифікат якості від 26.01.2024;

-Пакувальний лист від 26.01.2024;

-Рахунок-фактура інвойс MD20240126 від 26.01.2024;

-Коносамент №BW24010574 від 12.02.2024;

-Автотранспортну накладну №1900225 від 16.05.2024;

-Сертифікат про походження товару C24MA1WHUBY00010 від 16.05.2024;

-Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №23UA11000000076-КТ від 19.09.2023;

-Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142000-3700-0367 від 18.09.2023;

-Акт про проведення огляду (пепеогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позииії 1701") від 20.05.2024;

-Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедииійних послуг від виконавия договору (контракту) про транспортно-експедииійні послуги №1893 від 15.05.2024;

-Довідку про транспортні витрати від 15.05.2024;

-Заявку на перевезення від 06.02.2024;

-Комерційну пропозицію від 26.01.2024;

-Додаткову угоду №14 від 26.01.2024;

-Контракт №13/07 від 13.07.2023;

-Договір про надання послуг митного брокера №29 від 02.07.2018;

-Договір (контракт) про перевезення №081222-212 від 08.12.2022;

-Копію митної декларації країни відправлення №223120240000391842 від 26.01.2024.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

27.05.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000034/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товарів в митній декларації №24UA110150007390U2 від 24.05.2024 скоригував до рівня 0.4723 доларів США за одиницю, що призвело до переплати позивачем мита на суму 26 947, 44 грн. та податку на додану вартість на суму 544 338, 14 грн на загальну суму 571 285, 58 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2024/000102.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA110150007767U1 від 31.05.2024.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем, серед іншого, з огляду на відсутність на момент митного оформлення документа на підтвердження оплати за товар, а також у зв`язку із відсутністю у Специфікації інформації щодо умов оплати товару.

З цього приводу суд зазначає таке.

Ціна та умови оплати товару, що постачається, узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях) (п.2.2. контракту).

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що Покупець зобов`язується сплатити за товар на умовах 100% передоплати шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.

Попри відсутність умов оплати в наданій до оформлення Специфікації №14 від 26.01.2024, умови оплати містилися в інвойсі на оплату товару №MD20240119.

На переконання суду, відсутність умов оплати в Специфікації ніяким чином не впливає на складові митної вартості товару.

Також, в ході розгляду справи встановлено та не заперечується позивачем, що оплата за товар по інвойсу №MD20240119 була протермінована позивачем, що виключило можливість подачі до формлення відповідних платіжних доручень на підтвердження проведеної оплати.

Суд вважає, що порушення позивачем строків оплати за поставлений товар не впливає на достовірність заявленої позивачем митної вартості за умови наявності інших достовірних докуметів, які підтверджують фактурну вартість товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до оформлення подавалися: інвойс від 26.01.2024 №MD20240126, комерційна пропозиція б/н від 26.01.2024, специфікація №14 від 26.01.2024.

Верховним Судом при прийнятті ріень у справах про коригування митної вартості (справи №815/2731/18 від 16.07.2020, №1140/3242/18 від 23.07.2019) неодноразово висловлювалися наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати не стосуються безпосередньо ціни товару. У зв`язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а, відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо тверджень митного органу про ненадання позивачем докуменнтального підтвердження взаємовідносин між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» з ІСS LTD та UDGINTRANSGRUP LLC, а також непідтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, з огляду на таке.

08 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» укладено Договір №081222-212 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, кож перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

Відповідно до підпункту 2.1.2 Договору №081222-212 Виконавець зобов`язаний укладати від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в тому числі переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. Виконавець за рахунок коштів Замовника проводить розрахунки з із залученими до перевезення компаніями, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

06 лютого 2024 року між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» та ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» укладено заявку, відповідно до якої сторонами було погоджено маршрут перевезення товару: Шанхай, Китай Дніпро, України (через Констанца, Румунія Рені, Україна), тип транспортних засобів, якими буде здійснюватися доставка товару: корабель, фідер, контейнеровоз та тентована вантажівка.

15 травня 2024 року Експедитором ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» було виставлено рахунок на оплату №1893 від 15 травня 2024 року наступних послуг: морський фрахт за межами митної території України: Шанхай, Китай-Констанца, Румунія; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України: Констанца, Румунія; організація перевезення контейнеру з порту Констанца, Румунія, в порт Рені, Україна, за допомогою фідера.

Згідно з наданою до оформлення довідки про транспортні витрати від 15.05.2024 №1712-1, вартість транспортування по маршруту Шанхай, Китай Констанца, Румунія в контейнері MRSU3236043 становить 281 925, 69 грн., локальні послуги в Румунії (ПРР) -16070,36 грн., транспортування контейнеру за допомогою фідера по маршруту Констанца, Румунія Рені, Україна 47 615,88 грн.

Відповідно до коносаменту №BW24010574 від 12.02.2024 товар відвантажено 12.02.2024 та доставлено 16 травня 2024 року.

З огляду на те, що Експедитор ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» мав право за Договором залучати третіх осіб для здійснення перевезення вантажу позивача та укладав з такими компаніями договори від свого імені (2.1.2 Договору №081222-212), то у позивача не може бути прямих договорів з компаніями ІСS LTD та UDGINTRANSGRUP LLC.

Також, суд звертає, що у позивача укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів саме з компанією ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС».

Відтак, всі рахунки на оплату послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), довідки про транспортні витрати можуть бути виставлені позивачу лише ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС».

Надання ж послуг транспортного експедирування та здійснення перевезення вантажу позивача морським та автомобільним видами транспорту підтверджується наявними у справі доказами: автотранспортною накладною №1900225; коносаментом №BW24010574, рахунком на оплату від 15.05.2024 №1893 та довідкою про транспортні витрати від 15.05.2024 №1712-1.

Суд не знайшов жодних розбіжностей в даних, зазначених в довідці про транспортні витрати та рахунку на оплату транспортних витрат від 15.05.2024 №1893.

Щодо зауважень митного органу про те, що в експортній декларації країни відправлення не зазначено реквізитів контракту та інвойса, а транспортний засіб зазначений в такій декларації не відповідає зазначеному в коносаменті.

З цього приводу суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення не є основним документом на підтвердження заявленої митної вартості, а право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МКУ.

Також, за умовами укладеного контракту відповідальним за митне оформлення товару в країні відправлення, а, отже, і за оформлення експортної декларації є постачальник, а не покупець (позивач).

Крім того, суд не приймає до уваги зауваження щодо невідповідності зазначеного в експортній декларації транспортного засобу тому, який зазначено в коносаменті, оскільки дані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Судом встановлено, що Дніпровська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд також зазначає, що з наданих відповідачем до суду копій митних декларацій від 12.03.2024 року № 24UA209230022375U4, від 23.03.2024 року №24UA209230026091U0 вбачається, що референтний товар постачався на умовах поставки CIF, Gnynia, а в спірних правовідносинах умови поставки FOB, Shanghai. Отже, відповідачем при проведенні коригування митної вартості спірного товару позивача не враховано відмінностей в умовах поставки референтних товарів та в використаних в якості джерела інформації деклараціях.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7000,00 грн. позивачем подано до суду копії: Договору про надання правничої допомги №65 від 17.09.2024; Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №65 від 17.09.2024, рахунок на оплату №136 від 17 вересня 2024 року; платіжну інструкцію №9313 від 18 вересня 2024 року.

Судом встановлено, що 17.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (позивачем) та Адвокатським Бюро «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги №65, за умовами якого Бюро зобов`язується здійснити оскарження у судовому порядку Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану правову допомогу.

17.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (позивачем) та Адвокатським Бюро «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» укладено додаткову угоду від 17.09.2024 №1, відповідно до якої гонорар адвокатського бюро складає 7000, 00 грн за надання правничої допомоги із супроводження справи по оскарженню рішення №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024 у суді першої інстанції.

Вартість наданих за цією Додатковою угодою послуг складає 7000, 00 грн.

Судом встановлено, що згідно з вищевказаним рахунком на оплату та платіжною інструкцією, позивачем були оплачені послуги Адвокатського Бюро «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ».

Відповідачем подано заперечення проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову. Також, вважає, що обсяг наданих доказів на підтвердження правової позиції є незначним і не потребував значного часу для збирання таких доказів, а сама справа відноситься до незначної складності і не потребує участі представника позивача в судових засіданнях.

Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, судом враховано, серед іншого, наступні обставини:

-відсутність в наданих до суду документах детального опису робіт (наданих послуг), які виконані/надані в процесі здійснення захисту інтересів ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ», та інформації щодо витраченого часу на підготовку документів в цілях оскарження рішення Дніпровської митниці №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024;

-складення представником незначної кількості процесальних документів під час надання послуг ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ»;

-незначна складність справи, в якій Адвокатського Бюро «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» надає правову допомогу позивачу;

-відсутність необхідності прибуття сторін та її представників до суду для участі в судових засіданнях, оскільки справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін;

-фінансовий стан сторін та обмеженість фінансового забезпечення відповідача як бюджетної установи.

З цих підтсав, суд вважає слушними доводи відповідача щодо наявності підстав для змешення заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Отже, загальна сума судових витрат включаючи судовий збір (8973,50 грн.) та правову допомогу (5000,00 грн.), які підлягають стягненню з Дніпровської митниці на користь позивача, складає 13 973, 50 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA110150/2024/000034/2 від 27.05.2024.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (місцезнаходження: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код: 38524231) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ідентифікаційний код: 43971371) судові витрати в розмірі 13 973,50 гривень (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні п`ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон