Ухвала

від 23.01.2025 по справі 160/1795/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 січня 2025 р.Справа №160/1795/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №160/1795/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним дії уповноважених осіб Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини;

- зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 №402.

Разом з позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що у грудні 2024 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинений ОСОБА_1 , на вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано всі необхідні документи. Після чого, позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлено на військово-лікарську комісію. Позивач вказує, що медичний огляд було проведено з порушеннями, аналізи не відбиралися, проігноровано прохання позивача направити його на додаткові обстеження. З такими діями ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду. На переконання позивача, без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка за станом свого здоров`я не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Тобто, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим суд звертає увагу, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. В той же час, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до прохальної частини заяви про забезпечення позову, представник заявника просить забезпечити позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.

В той же час предметом позову у цій справі є:

- визнання протиправним дій уповноважених осіб Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008;

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу військової частини;

- зобов`язання Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби, із врахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 №402.

Суд зауважує, що оцінка правомірності прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 наказів про призов позивача на військову службу та про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, а також дій щодо законності проведення військово-лікарської комісії, може бути надана судом саме за наслідком розгляду справи по суті.

Суд не може погодитись з доводами заявника, що невжиття заходів щодо забезпечення позову істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Вчинення дій щодо можливого переміщення не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначених оскаржуваних наказів, оскільки скасування наказів, як індивідуальних актів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.

Можливе переміщення до іншого місця служби не впливає на правові наслідки у вигляді припинення чинності індивідуальним актом (у разі набранням законної сили судовим рішенням про його скасування).

Водночас, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також щодо неможливості відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за наведених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових/службових осіб вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за межі навчального центру чи до іншого місця служби або іншої військової частини до набранням законної сили судовим рішенням у відповідній адміністративній справі.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар