Рішення

від 23.01.2025 по справі 280/10528/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Справа № 280/10528/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» (вул. Товариська, 56/25, м. Запоріжжя, 69121; код ЄДРПОУ 43365737)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» (далі позивач, ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00197090709 від 25.10.2024 на суму 775 854,95грн та №000197020901 від 25.10.2024 на суму 22404,00грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 11973,89грн за подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.11.2024 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі №280/10528/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№51940 від 13.11.2024) та відповіді на відзив (вх.№37755 від 16.12.2024). Зокрема зазначено, що 25.10.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено спірні податкові повідомлення-рішення №000197020901 на суму 22404,00грн та №00197090709 на суму 775854,95 грн. Зміст правопорушень відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень полягає у порушенні статті 226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), частини 16 статті 62 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-ІХ) та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР). Водночас вказано, що вимога щодо зазначення в розрахункових документах цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не може розповсюджуватися на реалізацією алкогольних напоїв з марками попереднього зразка, а використання таких марок виробниками/імпортерами після 01.10.2021 не забороняється чинним законодавством України. Зауважено, що відповідач під час проведення перевірки мав встановити не тільки факт не зазначення в розрахункових документах позивача цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої при реалізації алкогольних напоїв, а й встановити, що марка акцизного податку на реалізованому товарі містила таке цифрове значення штрихового коду (тобто була маркою нового зразка) і цей штриховий код не був відображений в розрахунковому документі. Натомість зазначене питання контролюючим органом не досліджувалось та в акті фактичної перевірки не встановлено чи містили марки акцизного податку на реалізованих позивачем алкогольних напоях, штрихований код. Водночас зазначено, що дані із системи обліку реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо). Враховуючи, що у спірних правовідносинах має бути досліджена саме розрахункова операція, то безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ, проте відповідачем під час здійснення фактичної перевірки досліджені фіскальні чеки за допомогою системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України. Крім того вказано, що дублювання серії та номеру марок акцизного податку виникає внаслідок некоректної роботи системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій з незалежних від позивача обставин. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позову викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№56840 від 10.12.2024). Зокрема зазначено, що перевіркою господарської одиниці, що розташована за адресою: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська/вул. Ладозька, буд. 56/25 суб`єкта господарської діяльності ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР», встановлено порушення позивачем: пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадською харчування та послуг» та статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». За результатами проведеної фактичної перевірки складено та зареєстровано акт про результати фактичної перевірки від 30.09.2024 за № 15054/08/01/07/09/43365737 від підписання якого представник ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР» відмовився. Зауважено, що твердження позивача про те, що серія і номер марки акцизного податку не зазначалися у фіскальних чеках у тих випадках, коли здійснювалася реалізація алкогольних напоїв з марками старого зразка є необґрунтованими, оскільки позивачем не наведено переконливих аргументів щодо неможливості внесення реквізитів таких марок до розрахункового документа шляхом ручного введення даних. Крім того, відзначено, що позивачем не подано до суду доказів відсутності спливу терміну придатності до споживання алкогольної продукції, що становила предмет перевірки, як обов`язкової умови абзацу четвертого частини четвертої статті 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». Водночас із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.09.2024 по справі №280/6832/23 вказано, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово- господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Разом із тим зазначено, що під час проведення фактичної перевірки встановлено, що позивачем неодноразово здійснювалась реалізація алкогольних напоїв з марками акцизного податку одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку, що є порушенням вимог чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» зареєстроване юридичною особою 05.10.2021 (номер запису: 1001031070003048347), основним видом економічної діяльності якого є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.36-37).

19.09.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ №1762-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР». Відповідно до вказаного наказу, на підставі вимог підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпункту 69.22 пункту 69.27, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», статті 72 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»; у зв`язку з отриманням листа Територіального управління БЕБ у Київській області від 06.09.2024 №23.9/25/2/8957-24 про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб`єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж підакцизної продукції; доповідної записки в. о. начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 18.09.2024 №30*46/08-01-07-09-06 наказано провести з 20.09.2024 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку магазину за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Товариська/вул. Ладозька, буд. 56/25, де здійснює діяльність TOB «AJIKO ПРОСТІР» (ЄДРПОУ 43365737) за період з 10.01.2022 по день закінчення фактичної перевірки, з метою дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні (а.с.74).

Відповідно до вказаного наказу та на підставі направлень від 20.09.2024 №2618 та №2619 посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку магазину за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Товариська/вул. Ладозька, буд. 56/25, в якому здійснює свою діяльність TOB «AJIKO ПРОСТІР».

Перед початком перевірки 23.09.2024 директору TOB «AJIKO ПРОСТІР» Гришиній Д.В пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку, які підписані виконуючим обов`язки начальника податкового органу та скріплені печаткою контролюючого органу (а.с.75).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 30.09.2024 №15054/08/01/07/09/43365737 відповідно до якого, зокрема, встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадською харчування та послуг», статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», статті 226 Податкового кодексу України та частини 16 статті 62 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 11202,00грн, оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об`єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватися на інших пляшках алкогольних виробів (а.с.8-17).

У зв`язку із відмовою уповноваженого представника TOB «AJIKO-ПРОСТІР» від підписання та отримання акта перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області було складено та підписано Акт відмови від підписання та отримання акта перевірки від 30.09.2024 №2561/08/01/07/09/43365737 (а.с.80 зворотній бік).

На підставі матеріалів перевірки та висновків акту перевірки від 30.09.2024 №15054/08/01/07/09/43365737, відповідачем 25.10.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.85-87):

- форми «С» №00197090709, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадською харчування та послуг» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 1 статті 17 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадською харчування та послуг» до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 775854,95грн;

- форми «С» №000197020901, яким за порушення статті 226 Податкового кодексу України, статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» та частини 16 статті 62 Закону України №3817-ІХ від 18.06.2024 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і пункту 11 частини 2 статті 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 22404,00грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню TOB «AJIKO-ПРОСТІР» звернулося із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо підстав для проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України,контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2пункту 62.2 статті62 Податкового кодексу України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3пункту 62.2 статті62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями75,80,81 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 1пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відступила від висновків, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо, у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

У цій постанові Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Враховуючи, що спір щодо правомірності дій контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, між сторонами відсутній, суд зауважує, що дане питання не потребує додаткового дослідження при розгляді даної справи.

При цьому, враховуючи те, що предметом розгляду справи є податкові повідомлення-рішення від 25.10.2024 форми «С» №00197090709 та №000197020901, суд вважає за доцільне дослідити саме підстави їх прийняття та встановити правомірність чи протиправність висновків контролюючого органу по суті виявлених порушень.

Так, щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» №00197090709 від 25.10.2024, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 775 854,95грн, суд зазначає таке.

За висновками контролюючого органу позивачем порушено вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), що полягає у створенні в РРО фіскальний №3000754366 розрахункових документів без реквізитів марок акцизного податку при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 529 973,30 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку.

Суд звертає увагу, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення №13) (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 розділу І Положення №13 визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Фіскальний касовий чек на товари (послуги) Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідальність за порушення вимог цього закону встановлена статтею 17 Закону № 265/95-ВР, пунктом першим якої передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Підставою застосування контролюючим органом до ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР» штрафних санкцій слугувало встановлення випадків створення в РРО фіскальний №3000754366 розрахункових документів без реквізитів марок акцизного податку при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 529 973,30 грн, які повинні маркуватися марками акцизного податку та відсутність у відповідній графі почекових даних інформації про серію та номер у марки акцизного податку.

Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.06.2021, яким внесено зміни до Положення № 13, установлено, що до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2010 №1251 (далі Положення №1251), в частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

За визначенням, наведеним у абзаці сьомому статті 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу живого бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження.

Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01.05.2020.

При цьому, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №296 та перебували в обігу з 01.07.2015, не мали штрих-коду та QR-коду. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абзаців четвертого та шостого частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, згідно з якими у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Суд звертає увагу, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.

Таким чином, на дату початку дії змін, внесених до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Відтак, після затвердження акцизної марки нового зразка в обігу перебували як алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), так і з акцизними марками нового зразка, введеними в обіг з 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).

Суд звертає увагу, що ані акт фактичної перевірки, ані надана до матеріалів справи роздруківка із системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України за перевіряємий період не містять відображень, які акцизні маркування були наявні на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка, тому доводи контролюючого органу, що при продажу алкогольних напоїв за перевіряємий період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), є безпідставними.

У положеннях Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах строку придатності такого напою до споживання, є логічним, що при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої) не відображається (через відсутність такого штрихового коду).

Суд зауважує, що чинне законодавство не зобов`язує суб`єкта господарювання зазначати на розрахункових документах серію та номер марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв, що марковані марками старого зразка, а тому доводи відповідача щодо необхідності внесення реквізитів марок акцизного податку шляхом ручного введення даних є безпідставними.

Відповідач під час проведення перевірки позивача не виокремлював алкогольні напої, що марковані акцизними марками попереднього (старого) зразка (без штрихового коду), та які були реалізовані в межах придатності такого напою до споживання позивачем, та алкогольні напоїв з акцизними марками із зазначенням штрихового коду.

При цьому суд зауважує, що відповідачем у акті, складеному за результатами фактичної перевірки жодним чином не зафіксовано реалізації позивачем алкогольної продукції після спливу термінів її придатності до споживання. Крім того, жодних доказів на підтвердження реалізації позивачем алкогольної продукції після спливу термінів її придатності до споживання матеріали адміністративної справи не містять.

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, відповідно, є протиправним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у загальному розмірі 775 854,95 грн. Відтак, податкове повідомлення рішення форми «С» №00197090709 від 25.10.2024 підлягає скасуванню.

Аналогічні вищевикладеним висновки підтримані Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.10.2024 по справі №160/23498/23 та від 28.11.2024 по справі №160/7727/24.

Що стосується податкового повідомлення-рішення форми «С» №000197020901 від 25.10.2024, яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 22404,00грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за висновками контролюючого органу позивачем порушено вимоги статті 226 Податкового кодексу України, статті 11 Закону №481/95-ВР та частини 16 статті 62 Закону №3817-ІХ, що полягає у реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 11 202,00грн, оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об`єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватися на інших пляшках алкогольних виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За приписами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

За правилами пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Також, згідно пункту 20 Положення №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Таким чином, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання та/або реалізацію алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, статті 226 Податкового кодексу України та пункту 20 Положення №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв.

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема, за виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Суд звертає увагу, що склад правопорушення, за яке пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ передбачена відповідальність, утворює факт виробництва, зберігання, транспортування чи реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку.

Водночас, необхідною передумовою для прийняття рішення про застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб`єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Тобто, контролюючому органу під час проведення перевірки необхідно встановити факт наявності у суб`єкта господарювання у продажу алкогольних напоїв, факт відсутності марок акцизного податку встановленого зразка на таких алкогольних напоях (алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки) або наявність на таких алкогольних напоях підробленої марки акцизного податку, здійснити купівлю алкогольного напою, отримати розрахунковий документ, здійснення фото та/або відеофіксації даних обставин, отримати пояснення від продавця та суб`єкта господарювання.

Сам лише факт реалізації алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, може лише слугувати підставою (припущенням) вважати, що здійснена реалізація алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення №1251, чи такими, що взагалі немарковані. Тобто дані обставини можуть слугувати підставою для проведення перевірки позивача з боку відповідача.

Однак дані обставини не можуть слугувати єдиною та достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог пункту 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ.

Суд зазначає, що складання посадовими особами контролюючого органу акту фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку є недостатнім, оскільки встановлення такого порушення повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото або відео засобами, вилучення продукції, з детальним описом порушення та ідентифікуючих даних алкогольного напою.

При дослідженні змісту акту фактичної перевірки від 30.09.2024 №15054/08/01/07/09/43365737, судом встановлено, що такий не містить достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил зберігання для подальшої реалізації алкогольного виробу з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, зокрема, повних реквізитів оглянутої продукції серед яких номер партії та дата виробництва спірного товару, які в обов`язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою.

Крім того, в зазначеному акті не вказано про здійснення під час її проведення фотофіксації та/або відеофіксації, в тому числі і алкогольних напоїв, на яких відсутня марка акцизного податку. В переліку додатків до акту перевірки не значиться про наявність таких доказів.

Отже, судом встановлено, що посадовими особами податкового органу не відображено в акті перевірки детального опису усіх дій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення - маркування алкогольної продукції однаковими марками акцизного податку. Докази фотофіксації та/або відеофіксації такого правопорушення матеріали справи також не містять, що позбавляє суд можливості встановити реальність правопорушення, визначеного в акті перевірки.

Зазначене на думку суду свідчить про неповноту встановленого порушення та ставить під сумнів встановлені висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки.

Суд зауважує, що без контрольної розрахункової операції, без хронометражу господарських операцій, без вимоги провести інвентаризацію, без перевірки документів, що посвідчують особу та підтверджують посаду осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції, лише формально проводилася фактична перевірка, яка за змістом вжитих заходів контролю такою по своїй суті не була, внаслідок чого оскаржуване рішення контролюючого органу та його дії не відповідають вимогам визначеного законом способу їх вчинення всупереч пункту 1 частини другої статті 2 КАС України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як контролюючий орган, обґрунтував спірне податкове повідомлення-рішення форми «С» №000197020901 від 25.10.2024 виключно наявною в нього ще до перевірки податковою інформацією, що і стала підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) вже за результатами проведеної податкової перевірки, але в розумінні чинного процесуального законодавства за висновками Верховного Суду, викладеними 02.04.2020 у постанові Касаційного адміністративного суду №К/9901/25783/19, така податкова інформація не визнається належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, через що відповідач не впорався з покладеним на нього згідно з частиною другою статті 77 КАС України тягарем доказування внаслідок недобросовісно проведеної податкової перевірки.

Таким чином, враховуючи неповноту дослідження обставин про маркування алкогольної продукції однаковими марками акцизного податку, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог статті 226 Податкового кодексу України, статті 11 Закону №481/95-ВР та частини 16 статті 62 Закону №3817-ІХ, що свідчить про необґрунтованість застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 22 404,00грн, а тому суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «С» №000197020901 від 25.10.2024 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідні правові висновки підтримані Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 12.04.2023 по справі № 160/13494/22, від 16.04.2024 по справі № 160/20622/23, від 03.10.2024 №160/7473/24 та інших.

Додатково на підтвердження наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №000197020901 від 25.10.2024 свідчить також виявлення відповідачем в таблиці акту фактичної перевірки зайвих записів щодо зазначення ТОВ «АЛКО-ПРОСТІР» інформації у фіскальних чеках одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів, у зв`язку із відкликанням чеків.

Водночас, суд відхиляє твердження представника відповідача про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення - рішення та звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2023 по справі №260/433/19, згідно з яким: «Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону».

При цьому, суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд також враховує, що постановою Запорізького апеляційного суду від 10.01.2025 у справі № 334/8187/24 (провадження № 33/807/200/25) про адміністративне правопорушення відносно директора підприємства Гришиної Д.В. скасовано постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2024 та на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП закрито провадження у зв`язку з відсутністю в її діях складу передбаченого частиною першою статті 155-1 КУпАП адміністративного правопорушення.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 973,89грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1550 від 06.11.2024 (а.с.7).

Відтак, судовий збір у розмірі 11 973,89грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким порушено права позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» (вул. Товариська, 56/25, м. Запоріжжя, 69121; код ЄДРПОУ 43365737) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 25.10.2024 №00197090709, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 775854,95грн (сімсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 95 копійок).

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 25.10.2024 №000197020901, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22404,00грн (двадцять дві тисячі чотириста чотири гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО-ПРОСТІР» (вул. Товариська, 56/25, м. Запоріжжя, 69121; код ЄДРПОУ 43365737) судовий збір у сумі 11973,89грн (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 89 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.01.2025.

Суддя І.В.Садовий