Рішення від 14.01.2025 по справі 320/22502/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року м. Київ № 320/22502/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Ляшко О.В.

від відповідача Статкевич Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у м. Києві № 0036095/0706 від 02.05.2024 та № 0036096/0707 від 02.05.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві за переліком, що наведений вище. Позивач вважає висновки акта перевірки неправомірними та безпідставними, оскільки такі ґрунтуються на документально непідтверджених і суб`єктивних судженнях контролюючого органу. Вважає, що безоплатна передача книжок не може бути розцінена як збільшення активів, як вважає відповідач, позаяк відсутні всі умови для визнання цієї операції як дохід. Також вказує про реальність господарських операцій з контрагентом, оскільки всі первинні документи були надані позивачем до перевірки, підстав для визнання їх недійсними, немає. Наголошує на реальності наданих юридичних послуг та фінансово-господарських операцій, оскільки всі документи складені у відповідності до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивач вважає, що відповідач помилково вважає, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємств позивачем неправильно визначено фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, що призвело, на думку відповідача, до завищення показника в розділі Різниці. Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення, що були прийняті на основі акта перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі № 320/22502/24 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у м. Києві мотивувало тим, що в ході проведених документальних позапланових виїзних перевірок позивача з питань дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства встановлено вчинення ним ряду податкових правопорушень. Висновок акта перевірки відповідач вважає цілком обґрунтованими і цілком достатніми для прийняття оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив й додаткові пояснення, де навів додаткові пояснення по суті кожного епізоду правопорушення.

Протокольною ухвалою від 04.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

На адресу суду представники сторін направили заяви про закриття підготовчого судового засідання та розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 14.01.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у позові, відповіді на відзив та додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби України у місті Києві проведено документальну планову виїзну Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТФЕТЕР КИЇВ» щодо додержання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за відповідний період з 01.04.2017 по 30.09.2023 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2023, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 27687/Ж5/26-15-07-06-02-19/25280118 від 02.04.2024.

Позивачем до ГУ ДПС у місті Києві подано заперечення та пояснення до акта про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» (код ЄРДПОУ 25280118) від 02.04.2024 № 27687/Ж5/26-15-07-06-02-19/25280118.

За результатами перевірки, встановлено наступні порушення ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ»:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1ст. 135, п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, cт.3, ст. 55, ст.173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, із змінами і доповненнями, ч.2 ст. 1, п.1,2,3 ст. 549 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, із змінами і доповненнями, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3429167, 00 грн., а саме: за 2017 426459,00 грн, за 2018 рік 295270,00 грн, за 2019 рік 771996,00 грн, за 2020 рік 224705,00 грн, за 2021 рік 1214883,00 грн, за три квартали 2023 495854,00 грн.;

-п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №275 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122711,00 грн., в тому числі: квітень 2017 року 6716, 00 грн, травень 2017 року 6864,00 грн, червень 2017 року 6798,00 грн, липень 2017 року 6765,00 грн, серпень 2017 року 6864,00 грн, вересень 2017 року 6897,00 грн, жовтень 2017року 6831,00 грн, листопад 2017 року 6864,00 грн, грудень 2017 року 6930,00 грн, січень 2018 року 6798,00 грн, лютий 2018 року 6864,00 грн, березень 2018 року 6831,00 грн, квітень 2018 року 6732,00 грн, травень 2018 року 6831,00 грн, червень 2018 року 6699,00 грн, липень 2018 року 6765,00 грн, серпень 2018 року 6798,00 грн, за вересень 2018 року 6864,00 грн;

-п. 201.10 cт.201 Податкового кодексу України від 02.1.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно здійснено реєстрацію податкових накладних за липень, серпень, вересень, жовтень 2023 року;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповнення, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма№4-ДФ) за 2 квартал 2023 року;

-п.п.141.4.2 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 32 526,00 грн, в тому числі - 2020 рік 859,00 грн, 2021 рік 8 854,00 грн, 2022 рік - 11 409, 00 грн, 2023 рік - 11 403,00 грн;

- п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в частині неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, за 3 квартали 2023 року.

Не погоджуючись з результатами перевірки, позивачем було подано заперечення, які відповідачем були залишені без задоволення.

Як наслідок, 02.05.2024 позивачу були винесені податкові повідомлення-рішення , а саме:

- № 0036095/0706 від 02.05.2024 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 926 580,50 грн, з яких 3 429 182,00 грн податкове зобов`язання та 497 398,50 грн штрафна санкція;

- № 0036096/0707 від 02.05.2024 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 153 410,00 грн, з яких 122 728, 00 податкове зобов`язання та 30 682, 00 грн штрафна санкція.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 одаткового кодексу України осподарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Щодо безоплатної передачі книжок.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» згідно з наказом від 28.10.2022 №38-Г/б «Про безоплатну передачу книжок», передано книги, які є благодійною допомогою та призначені для передачі українським громадянам, переважно діткам, які тимчасово переселились в Польщу через збройну агресію російської федерації в Україні.

Факт безоплатної передачі книжок підтверджено МД від 29.12.2022№22UA209210009734U9, що відповідачем не оскаржується.

З метою обґрунтування правомірності власних дій позивач зазначає, що при безоплатній передачі відбувається не збільшення, а зменшення активів, тому дохід під час безоплатної передачі відсутні.

Суд погоджується з такими твердженнями позивача, зважаючи на таке.

Так, статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов?язань, яке призводить до зростання власного капіталу, а витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов?язань, що призводить до зменшення власного капіталу.

Пунктом 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» (НП(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №318, встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених умов: (i) покупцеві передані ризики і вигоди, пов?язані з правом власності на актив;

(ії) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими активами;

(ііі) сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

(iii) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов?язані з цією операцією можуть бути достовірно визначені.

В зазначеній операції відбувалося зменшення активів позивача у вигляді книг (передача раніше придбаних книг), а не їх безоплатне надходження (книги раніше були придбані на оплатній основі). Оскільки, нема наявності всіх умов, необхідних для визнання цієї операції доходом, як це встановлено нормами НП(С)БО 15, відсутні підстави вважати це доходом.

Крім того, головною особливістю операції з безплатного передання активів, у тому числі коштів, а також із виконання робіт (надання послуг) без вимоги компенсації їх вартості, є те, що, дохід від цієї операції не визнають.

При безоплатній передачі відбувається не збільшення, а зменшення активів. Тому, дохід під час безоплатної передачі відсутній.

Варто зауважити, що подібної точки зору додержуються і самі податкові органи.

B офіційному роз?ясненні, розміщеному за посиланням https://cv.tax.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-70967.html податковий орган зазначає наступне:

«Відповідно до підпунктів п.п. 5, 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов?язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, якщо ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід» «дохід визнається під час збільшення акт або зменшення зобов?язання, що зумовлює зростання власного капіталу».

Під час безоплатної передачі відбувається не збільшення, а навпаки - зменшення активів. Зменшення зобов?язань також не відбувається - адже така операція передбачає отримання будь-яких коштів або активів взамін переданого об?єкта основних засобів, отже, будь-які розрахунки сторін не порушені. Таким чином, дох під час безоплатного передання немає».

У цій справі, під час безоплатної передачі книжок в якості благодійної допомоги, відбулося саме зменшення активів позивача, витрати на придбання яких можуть бути достовірно оцінені на підставі первинних бухгалтерських документів.

Відтак, суд дійшов висновку, що ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» правомірно не включило до складу показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» суму 67 200,00 грн. від безоплатної передачі книжок.

З приводу правовідносин з ТОВ «ЕНЕРГОЕКСПЕРТСЕРВІС».

У періоді, що перевірявся, підприємство декларувало отримання послуг з миття контейнерів для тимчасового зберігання відходів замовника та виконання дезінфекційних заходів.

Згідно з укладеним договором на виконання робіт від 03 червня 2015 року № 06/6 з виконавцем, відповідно до умов якого ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» доручає, а виконавець ТОВ «ЕНЕРГОЕКСПЕРТСЕРВІС» (код 37064122) зобов`язується надавати послуги, а також надавати акт про надання послуг тощо.

Контролюючий орган в акті перевірки встановив, що згідно з договорами, первинними документами (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)), регістрами бухгалтерського обліку встановлено, що підприємством задекларовано отримання послуги з миття контейнерів з віднесенням на витрати: Дт бух. рах. 90 «собівартість реалізації» на загальну суму 613 552,50 грн, в т.ч. за 2017 рік 307 642,50 грн, за 2018 рік 305 910,00 гривень.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, ТОВ «Енергоекспертсервіс» перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві (Солом`янський р-н м. Києва) з 12.04.2010. Станом на дату написання акта cвідоцтво платника ПДВ №100337704 від 25.05.2011, ІПН 370641226581 анульоване 29.01.2021 року. Відповідно до поданих Декларацій та фінансового звіту, на балансі ТОВ «Енергоекспертсервіс» основні засоби відсутні. Інформація про кількість працюючих сформований на ТОВ «Енергоекспертсервіс» відсутня.

Відповідач наголошує, що до перевірки ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» не надало підтверджуючих документів, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст послуг (робіт), в поданих до перевірки первинних документах, а саме: актах здачі-приймання робіт не визначено зміст господарських операцій між суб`єктами господарювання, а також не доведено зв`язок із господарською діяльністю підприємства. Також стверджує, що до перевірки не було надано звітів, які б підтверджували здійснення обстеження контейнерів для тимчасового зберігання відходів замовника для визначення рівня забрудненості, здійснення обробки контейнерів, місць з яких вивозились контейнери на мийку з датами вивезення, а також вказує на те, що не надано документів, що засвідчують транспортування контейнерів та місця проведення дезинфекційних робіт. Крім того, не було надано заявок замовника на виконання робіт та інформацію щодо задіяного виконавцем транспорту, маршруту перевезення, інших характеристик, до перевірки не було надано інформації, на підставі яких документів ТОВ «Енергоекспертсервіс» приймав та повертав контейнери та перелік об`єктів на яких проводились такі роботи.

Однак, з такими твердженнями суд не погоджується, зважаючи на таке.

Так, протягом 2017-2018 років (період взаємовідносин позивача із ТОВ «Енергоекспертсервіс»), позивач, в межах своєї статутної господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, надавав Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - КП «Київкомунсервіс») послуги із вивезення побутових відходів у наступних районах міста Києва:

-у Солом?янському районі, на підставі договору №1-15/4 від 15.04.2015 та додаткових угод №14 від 29.01.2016, №24 від 30.09.2016, № 30/1 від 31.01.2017, №41 від 31.05.2017, № 44 від 31.08.2017 та №51 від 24.11.2017;

- у Святошинському районі, на підставі договору № 49.5/1955 від 30.07.2010 та додаткових угод №20 від 22.02.2016, №36 від 31.08.2017, №38 від 01.02.2018, №44 від 10.09.2018, та на підставі договору №50.5/1960 від 30.07.2010 та додаткових угод №43 від 01.02.2017, №48 від 31.08.2017, №50 від 01.02.2018;

-у Подільському районі, на підставі договору №2-5.13/2737 від 21.01.2013 та додаткових угод №51 від 19.01.2017, №51/1 від 31.01.2017, №52 від 20.02.2017, №53 від 10.05.2017, №54 від 31.05.2017, №55 від 09.06.2017, №55/1 від 09.06.2017, №57 від 31.08.2017, №58 від 29.09.2017, №59 від 20.10.2017, №61 від 22.12.2017, №62 від 03.01.2018, №63 від 05.02.2018, №64 від 05.03.2018, №67 від 25.04.2018, №69 від 31.05.2018, №72 від 17.08.2018.

Копії зазначених договорів та угод додані позивачем до позовної заяви та були досліджені судом у судовому засіданні.

Відповідно до умов зазначених договорів, послуги із вивезення побутових відходів здійснювались за контейнерною схемою, тобто із використанням контейнерів для відходів.

Позивач зобов?язувався надавати необхідну кількість контейнерів у погоджених сторонами адресах їх розміщення (дислокації) та забезпечувати належний технічний та санітарний стан наданих контейнерів (пункти 4.2.2 та 4.2.3 договору №1-15/4; пункти 4.2.3 та 4.2 договору №49.5/1955; пункти 4.2.3 та 4.2.5 договору №50.5/1960; пункти 5.2.2 та 5.2.4 договору № 2-5.13/2737).

Дислокація (адреси розміщення) та кількість контейнерів за кожною адресою (у період 2017 - 2018 років) були погоджені сторонами договорів у відповідних додаткових угодах, зокрема, для Солом?янського району: у додатковій угоді №24 від 30.09.2016 до договору №1-15/4; для Святошинського району: у додаткових угодах до договору №49.5/1955 - №20 від 22.02.2016 №38 від 01.02.2018, №44 від 10.09.2018 та у додаткових угодах до договору №50-5/1960 - №43 від 01.02.2017, №50 від 01.02.2018; для Подільського району: у додаткових угодах №51 від 19.01.2017, №5 від 20.02.2017, №53 від 10.05.2017 року, №55 від 09.06.2017, №55/1 від 09.06.2017, №59 від 20.10.2017, №61 від 22.12.2017, №62 03.01.2018 року, №63 від 05.02.2018, №64 від 05.03.2018, №67 від 25.04.2018, №69 від 31.05.2018, №72 від 17.08.2018 до договору №2-5.13/2737.

Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць (затвердженими наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.03.2011 №145, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлені загальнообов?язкові вимоги санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об?єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами.

Зокрема, пункт 2.15 зазначених санітарних норм встановлював зобов?язання власника контейнерів для зберігання побутових відходів забезпечити їх миття та дезінфекцію засобами, дозволеними : використання Міністерством охорони здоров?я України, у літній період року - не рідше одного разу на 10 діб, а в інші періоди року - не рідше одного разу на місяць.

3 огляду на наведене, для належного надання послуг із вивезення побутових відходів, відповідно до укладених із КП «Київкомунсервіс» договорів, позивач був зобов?язаний підтримувати належний санітарний стан наданих ним контейнерів для побутових відходів, для чого забезпечити їх миття не рідше, ніж через часові проміжки, встановлені чинними на той час санітарними нормами.

Таким чином, підтримання належного санітарного стану контейнерів, зокрема - шляхом їх миття, було необхідною умовою отримання позивачем доходу від наданих ним на користь КП «Київкомунсервіс» послуг із вивезення побутових відходів.

Для забезпечення виконання свого зобов?язання із миття контейнерів, позивач на договірних засадах залучив третю особу - ТОВ «Енергоекспертсервіс», на підставі договору : виконання робіт №03/06 від 03.06.2015.

Цим Довором були визначені всі істотні умови - предмет договору, обсяг і вартість робіт, порядок розрахунків, обов?язки виконавця і замовника, відповідальність сторін, термін дії договору.

Зокрема, пункти 2.2 та 2.3 Договору передбачали надання послуг із миття 30 - 90 контейнерів кожні 10 календарних днів.

Перелік контейнерів, щодо миття яких позивачу надавалися послуги у звітному періоді (календарному місяці) - адреси їх розташування та кількість - погоджувалися сторонами у відповідній специфікації до Договору.

Протягом періоду, який перевірявся, ТОВ «Енергоекспертсервіс» надавав позивачу послуги із миття контейнерів у наступних обсягах:

у квітні 2017 року - 204 контейнери (акт №4 від 30.04.2017, специфікація №2/4);

у травні 2017 року - 208 контейнерів (акт №5 від 31.05.2017, специфікація №2/5);

у червні 2017 року - 206 контейнерів (акт №6 від 30.06.2017, специфікація №2/6);

у липні 2017 року - 205 контейнерів (акт №7 від 31.07. 2017, специфікація №2/7);

у серпні 2017 року - 208 контейнерів (акт №8 від 31.08. 2017, специфікація №2/8);

у вересні 2017 року - 209 контейнерів (акт №9 від 30.09. 2017, специфікація №2/9);

у жовтні 2017 року - 207 контейнерів (акт №10 від 31.10. 2017, специфікація №2/10);

у листопаді 2017 року - 208 контейнерів (акт №11 від 30.11. 2017, специфікація №2/11);

у грудні 2017 року - 210 контейнерів (акт №12 від 31.12. 2017, специфікація №2/12);

у січні 2018 року - 206 контейнерів (акт №1 від 31.01.2018, специфікація №3/1);

у лютому 2018 року - 208 контейнерів (акт №2 від 28.02. 2018, специфікація №3/2);

у березні 2018 року - 207 контейнерів (акт №4 від 31.03. 2018, специфікація №3/3);

у квітні 2018 року - 204 контейнери (акт №5 від 30.04. 2018, специфікація №3/4);

у травні 2018 року - 207 контейнерів (акт №6 від 31.05. 2018, специфікація №3/5);

у червні 2018 року - 203 контейнери (акт №7 від 30.06. 2018, специфікація №3/6);

у липні 2018 року - 205 контейнерів (акт №8 від 31.07. 2018, специфікація №3/7);

у серпні 2018 року - 206 контейнерів (акт №9 від 31.08. 2018, специфікація №3/8);

у вересні 2018 року - 208 контейнерів (акт №11 від 30.09. 2018, специфікація №3/9).

Зазначені у специфікаціях адреси та кількість контейнерів, щодо яких у відповідному місяці 2017 - 2018 років позивачу надавалися послуги із миття, відповідають місцям дислокації та кількості контейнерів, які передбачені для позивача умовами відповідних договорів із КП «Київкомунсервіс».

Копії договору на виконання робіт №03/06 від 03.06.2015, акти наданих послуг за період квітень 2017 року - вересень 2018 року, специфікації щодо деталізації послуг, розрахункові документи щодо оплати послуг - рахунки-фактури, які відносяться до зазначених операцій додані позивачем до позовної заяви та досліджені судом у судовому засіданні.

Отже, закупівля позивачем послуг із миття контейнерів для відходів у ТОВ «Енергоекспертсервіс» мала розумну економічну причину - необхідність належного виконання позивачем умов укладених ним договорів із КП «Київкомунсервіс».

Таким чином, такі послуги із миття контейнерів безпосередньо пов?язані із господарською діяльністю позивача.

Специфікації №2/4 - 3/9, які складалися між позивачем та виконавцем послуг у період із квітня 2017 року по вересень 2018 року, деталізують кількість та місця розташування контейнерів, щодо яких надавалися послуги; в них зазначена кількість контейнерів та адреси їх розташування, які відповідають місцям дислокації контейнерів, погоджених із КГ «Київкомунсервіс» у відповідних додаткових угодах до договорів про надання позивачем послуг про вивезення побутових відходів. Документи, які свідчать про обґрунтованість та реальність зазначених господарських операцій позивача, відтак твердження контролюючого органу про інше є безпідставними і необґрунтованими.

Щодо господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Енергоекспертсервіс» позивачем оформлені всі необхідні первинні документи, достатні для ідентифікації змісту господарських операцій, а саме:

- договір на виконання робіт №03/06 від 03.06.2015, яким визначені всі істотні умови: предмет договору, обсяг і вартість робіт, порядок розрахунків, обов`язки виконавця і замовника, відповідальність сторін, термін дії договору специфікації до договору;

- акти наданих послуг за період квітень 2017 року - вересень 2018 року;

- розрахункові документи щодо оплати послуг - рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов?язання щодо миття контейнерів для тимчасового зберігання відходів об?ємом 1,1 м3 виконання дезінфекційних заходів.

В пункті 2 Договору визначені загальна кількість встановлених контейнерів, вартість миття одного контейнеру, періодичність надання послуг миття.

Відповідно до пункту 3.1 Договору сплата за послуги здійснюється згідно рахунків фактури.

Відповідно до пункту 3.2 Договору підтвердженням факту надання послуг є акт виконаних робіт.

У наданих до перевірки актах про надання послуг із миття контейнерів у період з квіти 2017 року по вересень 2018 року зазначено: реквізити договору, на підставі якого складені ці акти; реквізити рахунків на оплату; найменування робіт (послуг): миття контейнерів для тимчасового зберігання відходів об?ємом 1,1 м3; ціна, сума без ПДВ, сума ПДВ та всього із ПДВ.

Складені позивачем та ТОВ «Енергоекспертсервіс» специфікації містять інформацію про кількість контейнерів за конкретними адресами, щодо яких надавалися послуги із мит протягом відповідного місяця.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 14.03.2012 №31-08410-07/23-1994/1318 «Щодо оформлення первинних документів» міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов?язань, доходів або витрат, з нею пов?язаних.

Аналогічних висновків у своїй постанові дійшов і Верховний Суд України від 01.03.2023 у справі №910/11980/21, згідно якої : «... деталізація змісту й обсягу господарських операцій законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. З огляду на зазначене вище, наявні у позивача документи містять достатню інформацію для розкриття змісту даних господарських операцій і їх пов?язаності із господарською діяльністю позивача для визначення відповідних витрат. Висновки акту перевірки про інше є безпідставними».

Також безпідставними є твердження відповідача про необхідність надання виконавцем звітів, які б підтверджували здійснення обстеження контейнерів для визначення рівня забрудненості, здійснення обробки контейнерів, заявок замовника на виконання робіт, з огляду на таке.

Пунктами 2.2 та 2.3 Договору були передбачена черговість надання послуг із миття - 30 - 90 контейнерів кожні 10 календарних днів.

Згаданий вище пункт 2.15 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць встановлював зобов?язання власника контейнерів для зберігання побутових відходів забезпечити їх миття та дезінфекцію через певні проміжки часу незалежно від стану контейнерів.

Таким чином, санітарний стан конкретного контейнеру не міг бути підставою для прийняття рішення про його миття або не миття; чинні на той час санітарні норми вимагали від позивача забезпечити регулярне миття кожного контейнеру. Тому обстеження контейнерів не було необхідним для належного надання послуг із миття і для мети, із якою ці послуги замовлялися позивачем.

Із порівняння адрес контейнерів, наведених у специфікаціях №2/4 - 3/9, які складалися між позивачем та виконавцем послуг у період із квітня 2017 року по вересень 2018 року, та адрес дислокації контейнерів, погоджених у договорах на вивезення відходів із КП «Київкомунсервіс», вбачається, що послуги з миття контейнерів надавалися з періодичністю, що встановлена умовами договору та у відповідності до вимог законодавства, незалежно від рівня забрудненості контейнерів.

У зв?язку з цим, подання позивачем заявок на виконання робіт не було необхідним та не передбачене умовами договору.

Так само не відповідають фактичним обставинам справи і твердження контролюючого органу про обов?язковість наявності у позивача документального підтвердження щодо вивезення контейнерів на мийку з датами вивезення, задіяного транспорту, маршруту перевезення, документів, що засвідчують транспортування контейнерів та місця проведення дезінфекційних робіт, документів, на підставі яких ТОВ «Енергоекспертсервіс» приймав та повертав контейнери, та інформації щодо переліку об?єктів, на яких проводились такі роботи, виходячи із наступних міркувань.

Договір не передбачав вивезення та повернення контейнерів, їх мийка здійснювалась виконавцем - ТОВ «Енергоекспертсервіс» - за місцем розташування контейнерів.

Місця розташування та кількість контейнерів, на яких проводились такі роботи (мийка), зазначені у специфікаціях №2/4 - 3/9, які складалися між позивачем та виконавцем послуг у період із квітня 2017 року по вересень 2018 року, і відповідають місцям дислокації та кількості контейнерів, погоджених із КП «Київкомунсервіс» у відповідних додаткових угодах до договорів про надання Позивачем послуг про вивезення побутових відходів.

Суд також не погоджується із доводами відповідача щодо неможливості виконання ТОВ «Енергоекспертсервіс» такого обсягу роботи у зв?язку з відсутністю у виконавця трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, з огляду на таке.

В акті перевірки відповідач посилається на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Енергоекспертсервіс» 29.01.2021, відсутність основних засобів на балансі відповідно до поданих декларацій та фінансового звіту, відсутність інформації про кількість працюючих.

При цьому, в акті перевірки жодним чином не зазначено, про який період діяльності ТОВ «Енергоекспертсервіс» стосується відповідна інформація і чи відноситься він взагалі до періоду договору, укладеного позивачем з цим контрагентом.

Послуги миття контейнерів надавались ТОВ «Енергоекспертсервіс» протягом 2017 - 2020 років, ТОВ «Енергоекспертсервіс» мало діюче свідоцтво платника ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Енергоекспертсервіс» надавало послуги своєчасно і якісно, зауваження щодо якості наданих послуг не зареєстровані. Зауваження щодо санітарного стану контейнерів не заявлялись також і збоку КП «Київкомунсервіс», однією із вимог надання послуг якому було дотримання позивачем належного санітарного стану контейнерів.

Суд також звертає увагу, що ТОВ «Енергоекспертсервіс» щомісяця складало та надавало позивачу на підпис відповідні специфікації до договору, акти наданих послуг та виставляло рахунки на їх оплату.

Крім того, умовами Договору не встановлювалося обмежень щодо залучення виконавцем працівників цивільно-правовими угодами, використання орендованих транспортних засобів та/або устаткування, залучення до виконання робіт сторонніх суб?єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб-неплатників ПДВ.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 28.02.2023 у справі №640/16421/19, згідно якої: «...безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагентів укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб?єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем по справі).».

Крім того, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов?язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для збільшення добросовісному суб?єкту господарювання сум зобов?язань з податку на прибуток, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податків та не може автоматично поширюватися на третіх осіб.

Відтак, порушення, припущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов?язки іншого платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України 25.02.2021 у справі №640/3515/19, згідно якої: « ...надаючи оцінки наведеним доводам суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов 'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов?язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов?язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. ».

За таких обставин, доводи відповідача не свідчать та не можуть свідчити про нереальність господарських операцій із миття контейнерів, здійснених між позивачем та ТОВ «Енергоекспертсервіс».

Крім того, в ході розгляду справи не підтверджені є і твердження контролюючого органу про те, що послуги з миття контейнерів не призвели до отримання позивачем прибутку. Наведені обставини доводять, що регулярне миття контейнерів вимагалося, як умовами договорів на вивезення відходів, укладених між позивачем та КП «Київкомунсервіс», так і чинними на той час Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць.

Таким чином, оскільки можливість отримання позивачем доходу від надання на користь КП «Київкомунсервіс» послуг із вивезення побутових відходів залежала від дотримання позивачем нормативних вимог щодо регулярного миття та дезінфекції контейнерів, оскільки позивач був зобов?язаний дотримуватися нормативних вимог щодо регулярного миття та дезінфекції контейнерів; послуги ТОВ «Енергоекспертсервіс» із миття контейнерів надавалися виключно щодо контейнерів, які в свою чергу були задіяні позивачем в наданні ним послуг із вивезення побутових відходів; миття та дезінфекція контейнерів була передбачена законодавством, як необхідна складова належного санітарного стану контейнерів, підтримувати який позивач був зобов?язаний відповідно до умов договорів, укладених ним із КП «Київкомунсервіс»; КП «Київкомунсервіс» оплачувало послуги із вивезення побутових відходів, надані позивачем і, відповідно, позивач отримував дохід (прибуток), а також господарські операції із миття контейнерів були пов?язані із господарською діяльністю позивача.

Отже, оскільки операції із миття контейнерів здійснювались на підставі належним чином укладених угод та необхідним і достатнім чином деталізовані у первинних документах, складених позивачем, наданих для перевірки, суд приходить до висновку, що ці операції призвели до зміни у майновому стані сторін, а відтак є реальними.

Відносно правовідносин з ФОП ОСОБА_1 .

Під час проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТФЕТЕР КИЇВ», контролюючим органом досліджено угоду про надання правової допомоги від 05.01.2015, укладену між ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець), акти приймання-передачі наданих послуг до цього договору, реєстри бухгалтерського обліку.

Проаналізувавши вказані документи, контролюючий орган дійшов висновку, що ці документи не підтверджують реальність наданих юридичних послуг та фінансово-господарських операцій, так як на думку позивача:

- первинні бухгалтерські документи позивача стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 не містять інформацію про: вид (номенклатуру), обсяг, період (місце та час), вартість, конкретні ресурси для надання послуг, об?єкт виконання чи їх використання у фінансово-господарській діяльності позивача, що не дає можливості встановити потребу в замовленні послуг та чи використані вони у власній фінансово-господарській діяльності позивача;

- первинні бухгалтерські документи позивача стосовно цієї господарської операції складені всупереч нормам пунктів 1 та 2 статті 9 Закону №996 та пунктів 2.1 та 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року з наступними змінами і доповненнями (надалі за текстом - «Положення 88»);

- відсутня господарська операція, як певна подія, в основі якої має бути рух певного активу;

- зв?язок цієї господарської операції з господарською діяльністю позивача не доведено.

З цього приводу, суд зазначає таке.

Протягом періоду часу, що охоплений проведеною перевіркою, з ОСОБА_1 були укладені наступні угоди:

- від 05.01.2015 року;

- від 20.04.2017 року;

- №2504/17/1 від 25.04.2017 року.

Копії цих угод, додані до позовної заяви та досліджені судом у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №584 від 14 червня 1994 року), зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 11 грудня 2000 року та зареєстрований, як платник єдиного податку.

Відповідно до норм пункту 2 статті 9 Закону №996, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов?язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов?язкових реквізитів первинних документів є виключним, будь-які зміни до цього переліку можуть бути внесені лише шляхом внесення змін до цього Закону, а його положення можуть бути витлумачені лише Конституційним Судом України.

З виключного переліку обов?язкових реквізитів первинних документів, зазначеного у пункті 2 статті 9 Закону №996 вбачається, що ніяких вимог щодо зазначення в них: виду (номенклатури), складової вартості, періоду (місця та часу), конкретних ресурсів для надання послуг, об?єкту виконання чи їх використання у фінансово-господарській діяльності, Закон не висуває.

Аналіз наданих до перевірки актів про надання правових послуг, підписаних позивачем за результатами співпраці з ФОП ОСОБА_1 свідчить про їх повну відповідність вимогам, встановленим пунктом 2 статті 9 Закону №996.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 14.03.2012 №31-08410-07/23 1994/1318«Щодо оформлення первинних документів» міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2023 року у справі №910/11980/21, в якій зазначено: «... деталізація змісту й обсягу господарських операцій законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені».

У іншій постанові від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, Верховний Суд ще більш конкретно формулює правову позицію щодо документального підтвердження операцій з надання послуг: « ... суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій».

Отже, твердження відповідача про те, що первинні документи позивача щодо його взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 , складені з порушенням, не знаходить свого підтвердження.

Пункт 2.1 Положення 88 встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; при реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо, а для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов?язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до умов угод про надання правової допомоги, підписаних між позивачем та ОСОБА_1 , на підставі належним чином оформлених сторонами актів про надання правових послуг, позивач здійснював розрахунки за надані правові послуги шляхом перерахунку відповідних сум на банківський рахунок ОСОБА_1 , зазначений у відповідній угоді.

Розрахунки за надані правові послуги були здійснені в повному обсязі, що призвело до реальної зміни майнового стану, як позивача, так і його контрагента.

Ці факти не спростовані відповідачем. Зворотнього суду не доведено.

Доказами здійснення позивачем розрахунків з його контрагентом є відповідні платіжні доручення та платіжні інструкції, копії яких додані до позовної заяви та досліджені судом у судовому засіданні.

Зазначене також є додатковим підтвердженням наявності та реальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та спростовує висновки акту перевірки.

Відтак, твердження відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, та відхиляються судом, як безпідставні.

Що стосується правильності нарахування амортизаційних відрахувань, суд вказує на таке.

За період з 01.04.2017 по 30.09.2023 ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» задекларовано різниці, які виникають відповідно до ПК України у сумі (-) 11 211 394,00 гривень.

Перевіркою задекларованих ТОВ «АЛЬТФАТЕР КИЇВ» та встановлених у процесі проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження на - 397 200,00 гривень та заниження Різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (рядок 01- рядок 02) (+, -) на суму: +14 778 312.00 грн.

Дані бухгалтерського обліку позивача свідчать, що на виконання приписів чинного законодавства, протягом періоду часу за який проводилася перевірка, позивач нараховував амортизацію, в тому числі, амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів (MHMA).

Так, на бухгалтерському рахунку 1322 позивачем відображалась амортизація МНМА, яка за період, що перевірявся, склала 14 778 316,02 грн, в тому числі за періодами: 2017 рік - 1 904 300,12 грн, 2018 рік - 775 681,64 грн, 2019 рік - 2 958 069,62 грн, 2020 рік - 963 362,75 грн, 2021 рік - 6 359 353,59 грн, 2022 рік - 1 138 723,43 грн. 3 квартали 2023 року - 678 824,87 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно не збільшив фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації МНМА, що начебто призвело до завищення показника в розділі Різниці, на які зменшують фінансовий результат додатка РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об?єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями Кодексу. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

З урахуванням змін, що вносились до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, для цілей оподаткування податком на прибуток, до МНМА відносяться матеріальні активи вартістю, що не перевищує 20000,00 гривень (вартість, застосована з 23 травня 2020 року, до 23 травня 2020 року - 6000,00 гривень).

Положення пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами або нематеріальними активами.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів на підставі пунктів 138.1 та 138.2 статті 138 ПК України, відображаються у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка Р1 до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (надалі за текстом у цьому розділі - «Декларація») таким чином: - у рядку 1.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; - у рядку 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації відображається сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Оскільки МНМА не належать до основних засобів у розумінні підпункту 14.1.138 ПК України то різниці, які визначаються згідно зі статтею 138 ПК України, за такими активами не виникають.

Отже, у рядках 1.1.1, 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації відображається сума нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів без врахування амортизації МНМА.

Відтак, суд вважає, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, сума МНМА в розмірі 14 778 316,02 грн. правомірно не відображалась в рядках 1.1.1, 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації.

Зазначене також узгоджується із роз`ясненнями податкових органів (https://dn.tax.gov.ua/medi ark/news-ark/print-398660.html): «...Таким чином, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів».

Така сама правова позиція Державної податкової служби, висловлена і в численних індивідуальних податкових консультаціях, що може свідчити про формування сталої практики підходів органів податкової служби до розгляду цього питання.

В Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР), розміщеному на офіційному сайті Державної податкової служби України (https://zir.tax.gov.ua) міститься висновок податкових органів: «...Таким чином, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації зазначають різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, інформація щодо яких також не відображається у додатку АМ до Декларації».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №640/12797/22, згідно з якою: «...отже, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, які визначаються згідно зі ст. 138 Податкового кодексу України, за такими активами не виникають. Тож, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до Декларації зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, інформація щодо яких також не відображається у додатку АМ до Декларації.

З огляду на викладене, висновки відповідача про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження, тому податкове повідомлення-рішення від 31.01.2022 № 0047120701 підлягає визнанню протиправним та скасуванню».

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0036095/0706 від 02.05.2024 та №0036096/0707 від 02.05.2024 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30 280,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору в сумі 30280,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у м. Києві № 0036095/0706 від 02.05.2024 та № 0036096/0707 від 02.05.2024.

3.Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ» (код ЄДРПОУ 25280118, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 72) витрати по оплаті судового збору в розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 січня 2025 р.