Рішення

від 21.01.2025 по справі 640/18324/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року № 640/18324/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» (03195, м. Київ, вул. Рудницького, 6-д, офіс 43/1, код ЄДРПОУ 39269629) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2019 року №0010994208 та №0011004208.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що паливно-мастильні матеріали були використані позивачем в межах його господарської діяльності на підставі договору оренди автомобіля, відтак не можуть вважатись додатковим благом і входити до складу оподатковуваного місячного (річного) доходу.

Окружним адміністративним судом міста Києва 30.09.2019 (суддя Шрамко Ю.Т.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог Закону №2825-IX упровідним листом від 17.01.2023 №03-19/3374/23 матеріали справи №640/18324/19 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 03.05.2024 №22003).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/18324/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що договір оренди легкового автомобіля від 02.01.2018 року, складений з фізичною особою, не був посвідчений нотаріально, відтак, такий договір є нікчемним. Вважає, що вартість пального, яке придбавалось для експлуатації автомобіля, який не перебуває в оренді у юридичної особи, з метою виконання працівником службових обов`язків, підлягає оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб, як додаткове благо.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами (далі ПК України), та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 28.03.2019 № 3777, було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Акварі - Груп» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 24.06.2014 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2019 №103/26-15-14-07-02-10/39269629, згідно якого встановлено порушення, зокрема, в частині повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме:

- пп. 168.1.1. п.168.1 ст.168, з урахуванням вимог пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5

ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171, пп. «є» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 24 958,81 грн., у тому числі за 2018 рік -24 958,81 грн;

- пп.168.1.1. п.168.1 ст. 168, з урахуванням вимог пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 «а» ст. 171, пл. «е» 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого встановлено заниження зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору за період який перевірявся на суму 1 704,84грн., у тому числі за 2018 рік -1 704,84грн.

За результатами перевірки було складено акт від 17.05.2019 № 103/26-15-14-07-02-10/39269629.

29.05.2019 року ТОВ «Акварі-Груп» зверталося до відповідача із запереченнями на Акт перевірки від 17.05.2019 року. Заперечення Товариства були залишені без задоволення, про що свідчить лист Головного управління ДФС у м. Києві від 12.06.19 року № 112522/10/26-15-14-07-02-15.

На підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 року № 0010994208 та № 0011004208 (форма «Д»), якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» збільшено суму грошового зобов`язання:

- з податку на доходи фізичних осіб - на 24958,81 грн (та штрафні санкції 18561,68 грн);

- з військового збору - на 1704,84 грн (та штрафні санкції 1267,88 грн).

Не погодившись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 27.06.2019 року, яка була залишена без задоволення

(рішення ДФС України про результати розгляду скарги № 40995 / 6/99-99-11-05-01-25 від 23.08.19 року).

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.75.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.2 ст.77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 77.4 ст.77 ПК України визначено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 ПК).

Підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначає перелік вигод, що отримуються фізичною особою-платником податків, які законодавцем віднесено до категорії додаткового блага.

Зокрема, підпунктами «а», «б, «г» та «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України ).

Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Акварі-Груп» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) 02.01.2018 року було укладено письмовий договір оренди легкового автомобіля № 0201 (надалі - Договір). В оренду (строкове платне користування) підприємству було передано транспортний засіб Рено Лагуна ДНЗ НОМЕР_1 .

Згідно п.п. 2.1. та 2.2. Договору автомобіль мав використовуватися Орендарем для службових поїздок персоналу в межах території України. Передача автомобіля в оренду здійснюється за актом приймання-передачі від 02.01.2018 року.

У відповідності із п. 7.5. Договору орендар зобов`язався протягом строку користування автомобілем здійснювати його заправлення паливно-мастильними матеріалами.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 10.1. Договору).

Під час проведення податкової перевірки відповідачем було встановлено, що у відповідності до первинних документів позивача (договорів фінансово-господарської діяльності, банківських виписок, авансових звітів, актів списання, подорожніх листів) у періоді з 02.01.2018 по 31.12.2018 підприємством сплачено за ПММ та витрачено для експлуатації легкового автомобіля працівником ТОВ «Акварі-Груп», який є директором, 113655,78 грн та орендну плату на суму 1200,00 грн.

Суд зауважує, що період, кількість літрів з подорожнього листа, вартість списання за 1 літр пального, загальна сума, номери та дати актів списання, подорожні листи, розмір орендної плати вказано відповідачем в Додатку 9 до Акта перевірки, а відтак ним визнаються. Тому не оспорюється той факт, що ПММ були використані позивачем саме в межах його господарської діяльності.

Однак, при цьому, податковий орган вважає такі виграти Товариства податковим благом в розумінні ст. 164 ПК України, оскільки договір оренди автомобіля не посвідчувався нотаріально.

У постанові від 16 вересня 2024 року у справі №320/6589/19 року Верховний Суд зазначав, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, у разі їх використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю підприємства, не може вважатись додатковим благом.

При цьому, аналізуючи положення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України у їх взаємозв`язку з приписами Закону № 2464-VI, Верховний Суд визнав, що як при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб, так і при нарахуванні єдиного соціального внеску на такі суми доходу повинні бути зазначені конкретні фізичні особи, які отримали додаткове благо, а також факт передачі їм останнього у власність.

Тобто, таке додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язаним із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностей, послуг чи інших видів доходу.

Відповідач зазначає, що до перевірки не було надано трудовий договір із фізичною особою, що свідчить про відсутність підтвердження факту оренди автомобіля із працівником ТОВ «Акварі-Груп».

Суд вважає вказані твердження відповідача необґрунтованими і такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, 02.01.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» було укладено цивільно-правовий договір із працівником Товариства - ОСОБА_1 .

Вказана особа є директором ТОВ «Акварі-Груп», відповідно до наказу № 1-к від 20.06.2014 року, а тому є працівником Товариства. Таким чином, трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством підтверджені наказом №1-к від 20.06.2014 року про призначення на посаду директора.

Крім того, факт належності вказаної особи до ТОВ «Акварі-Груп» підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої керівником ТОВ «Акварі-Груп» є ОСОБА_1 .

Отже, трудові відносини між фізичною особою ОСОБА_1 і ТОВ "Акварі-Груп" підтверджені наказом про призначення на посаду директора від 20.06.2014 року, в зв`язку із чим не вимагається додатково наявності трудового договору.

Факт передачі автомобіля в оренду підтверджено актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.01.2018 року.

Суд зауважує, що та обставина, що між Товариством і працівником не було укладено нотаріально посвідчений договорів найму транспортного засобу, не спростовує використання виданого для експлуатації автомобіля палива у межах господарської діяльності Товариства.

Витрати на паливо, яке видавалось підприємством для експлуатації власних транспортних засобів, що використовувались для виконання службових обов`язків, є витратами, які пов`язані із провадженням суб`єктом господарювання господарської діяльності, а тому (в разі підтвердження витрат належними обліковими документами) відносяться до складу інших витрат суб`єкта господарювання і не є додатковим благом фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання, та оподатковуваним доходом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. (Постанова Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №580/3038/19).

Відтак, суд вважає, що у ГУ ДПС у м. Києві не було законних підстав для донарахування ТОВ «Акварі-Груп» сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб з вартості пального, списаного у зв`язку з використанням його для експлуатації автомобіля, який є власністю позивача.

Щодо нарахування військового збору за податковим повідомленням-рішенням №0011004208 від 14.06.2019 року, суд зазначає наступне.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку встановленому ст. 168 ПКУ за ставкою визначеною п.п.1.3 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХПКУ (п.п.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України).

Військовий збір утримується з доходів фізичних осіб у формі зарплати й інших доходiв, якi входять до фонду оплати праці найманих працівників, а також з поточних або компенсаційних виплат, які нараховуються у зв`язку з трудовими відносинами або цивiльно-правовими договорами.

Нараховані суми військового збору сплачуються до відповідного бюджету.

Платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Оскільки, під час судового розгляду підтверджено правильність формування ТОВ «Акварі-Груп» витрат в періодах, які перевірялись, а також відсутність факту заниження ним податку з доходів фізичних осіб, необґрунтованими є донарахування військового збору в цих періодах. Відтак, винесене податкове повідомлення-рішення №0011004208 від 14.06.2019 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 309 від 24.09.2019 року.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3842,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» (03195, м. Київ, вул. Рудницького, 6-д, офіс 43/1, код ЄДРПОУ 39269629) задовольнити повністю;

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №0010994208 та №0011004208;

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварі-Груп» (03195, м. Київ, вул. Рудницького, 6-д, офіс 43/1, код ЄДРПОУ 39269629) сплачений судовий збір у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.