Ухвала

від 21.01.2025 по справі 320/62695/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2025 року м. Київ № 320/62695/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київблагоустрій» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київблагоустрій» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.09.2023 №064-4408 в частині демонтажу вхідної групи, розташованої на бульварі Бучми Амвросія, 1, м. Київ;

- визнати протиправним та скасувати припис від 14.09.2023 №2325750, складений старшим інспектором 1-ї категорії Войтовим М.В. в частині демонтажу вхідної групи, розташованої на бульварі Бучми Амвросія, 1, м. Київ;

- визнати протиправними дії працівників Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу вхідної групи до нежитлового приміщення №3, розташованого на бульварі Бучми Амвросія, 1, м. Київ;

- cтягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на користь ОСОБА_1 компенсацію майнової шкоди у розмірі 171 743 грн. 01 коп. (сто сімдесят одна тисяча сімсот сорок три гривні 01 копійка);

- cтягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 суму, сплачену за демонтаж конструкцій, у розмірі 14067 грн. 34 коп. (чотирнадцять тисяч шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі №9901/405/19.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною 2 статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку дати оцінку поважності причин його пропуску.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є дії та рішення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київблагоустрій», вчинених у вересні 2023 року.

До суду з даним позовом позивач звернулась в грудні 2024 року, пропустивши шестимісячний строк звернення, визначений абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач зазначає, що 26 вересня 2023 року у м. Київ за адресою: вулиця Амвросія Бучми,1 приміщення 3, невідомими особами був здійснений демонтаж та вилучення майна ОСОБА_1 , а саме металеву вхідну групу (сходи) (6,3 м.кв.) (надалі вхідна група), три камери зовнішнього відео нагляду, а також рекламний банер. За посиланнями позивача, в даному випадку вона дізналась про те, що демонтаж був здійснений працівниками благоустрою пізніше, оскільки,ні позивач ні будь-хто з її знайомих не бачили осіб, які здійснили демонтаж.

Також, позивач зазначає, що їй варто було здійснити пошук та збір документів, які б підтвердили чи спростували б порушення її права та законність чи незаконність дій відповідача. Вона почала робити це одразу, проте на той момент у неї були відсутні документи, а відповідач не надавав відповідної інформації, і довгий час вона не могли забрати свою вхідну групу по вині саме відповідача. Необхідно було її офіційне повернення для того, щоб зафіксувати цей факт, а також як вже зазначалось отримати усю інформацію щодо даних правовідносин та доказів, які б підтвердили наявність підстав для звернення із позовом.

За твердженнями позивача, 09.04.2024 було складено Акт виконаних робіт, який зафіксував, що саме КП «Благоустрій» здійснило демонтаж конструкцій, внаслідок чого її було зобов`язано сплатити грошові кошти у сумі 14067,34 грн., які були сплаченими. Лише в цей момент було зафіксовано та підписано відповідачем факт демонтажу ним конструкцій, і зроблено вимогу щодо сплати позивачем відповідної суми за демонтаж.

Лише 24.04.2024 після отримання відповіді на адвокатський запит, позивач отримала змогу ознайомитися з копією припису №2325750 від 14.09.2023, складеного старшим інспектором 1-ї категорії Войтовим М.В. та повторно Дорученням Департаменту в частині демонтажу вхідної групи, розташованої на бульварі Бучми Амвросія, 1, м. Київ.

Разом з тим, позивач вказує, що порушення своїх прав вона дізналась в липні 2024 року після отримання усіх необхідних документів, що, на її думку, свідчить про дотримання шестимісячного строку звернення до суду.

Суд зауважує, що звернення позивача до відповідачів із запитами щодо отримання копій оскаржуваних рішень не може вважатися поважною підставою щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) строків, встановлених законодавцем щодо звернення із позовом до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.

Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що позивачу не було відомо, що саме співробітниками відповідача здійснено демонтаж майна, оскільки вказані обставини не є об`єктивно непереборними та такими, що унеможливили вчасне звернення позивача до суду з цим позовом.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

При цьому, поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк.

Згідно з приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, враховуючи приписи частини першої статті 123 КАС України, суд доходить висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для подання обгрунтованого клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку (пропуску строку) на звернення до суду з даним позовом та документів (доказів) на підтвердження цих обставин.

Оскільки позивачем такі обставини не наведені, а зазначені позивачем в адміністративному позові причини пропуску процесуального строку звернення до суду є неповажними, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху.

Відповідно до частин першої, другої 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду:

- клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку (пропуску строку) на звернення до суду з даним позовом та документів (доказів) на підтвердження цих обставин;

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодекс адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Перепелиця А.М.