Рішення

від 22.01.2025 по справі 320/18254/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року № 320/18254/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00043640704 від 23 січня 2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість, на загальну суму 3 750 026 грн 00 коп. (а саме 3 000 021 грн 00 коп. за основним платежем та 750 005 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу щодо фіктивності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Дебют Імпульс» носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації, отже податкове повідомлення-рішення, яке прийнято за наслідками таких безпідставних висновків, є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначав, що виконання укладених позивачем угод з його контрагентом підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 4 червня 2024 року о 14:00 год.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначивши у відзиві, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та підстав для скасування немає.

У відповіді на відзив позивач наголошував на безпідставності та необґрунтованості доводів відповідача.

У підготовчому засіданні 4 червня 2024 року судом оголошено перерву до 25 червня 2024 року о 12:30 годині.

У підготовчому засіданні 25 червня 2024 року судом оголошено перерву до 3 вересня 2024 року о 13:00 годині. Також, протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів.

У підготовчому засіданні 3 вересня 2024 року судом протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка та протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 01 жовтня 2024 року о 10:00 годині.

Судове засідання призначене на 01.10.2024 року відкладено у зв`язку з тим, що повноважний представник відповідача не з`явився в судове засідання на 21.10.2024 року на 13 год. 00 хв.

У судове засідання 21.10.2024 року з`явилися повноважні представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив наданих до суду, просив позовні вимоги задовольнити. Повноважний представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Також, у судовому засіданні 21.10.2024 року задоволено клопотання представників сторін про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2024 року із занесенням до протоколу судового засідання прийнято рішення про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників податкових декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» за січень-травень 2019 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.12.2023 № 83665/26-15-07-04-04/40445180, у висновках якого зазначено про порушення позивачем, зокрема:

- пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено заниження значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3 000 021,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00043640704 від 23 січня 2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 3 750 026 грн 00 коп., у т.ч. за 3 000 021 грн 00 коп. за основним платежем та 750 005 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У справі, яка розглядається, встановлено, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» за операціями придбання товару (кукурудза, ячмінь) у період з січня по травень 2019 року.

Судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» (постачальник) 14.01.2019 року укладено договір поставки № 1401П, відповідно до умов п.2.1 якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.2.2. вказаного договору кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

На виконання договору сторонами підписано специфікації:

від 14.01.2019 № 1 про поставку кукурудзи, 800 тон (+/- 10%), ціна за 1 тонну 4 500,00 грн, графік поставки з 14.01.2019 по 30.04.2019;

від 15.02.2019 № 2 про поставку кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 року, 800 тонн (+/- 10%), ціна за 1 тонну 4 400,00 грн, графік поставки з 15.02.2019 по 15.05.2019;

від 15.03.2019 № 3 про поставку кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 року, 800 тонн (+/- 10%), ціна за 1 тонну 4 450,00 грн, графік поставки з 15.03.2019 по 30.06.2019;

від 24.04.2019 № 4 про поставку кукурудзи 3-го класу врожаю 2018 року, 800 тонн (+/- 10%), ціна за 1 тонну 4 296,00 грн, графік поставки з 24.04.2019 по 30.07.2019;

від 24.05.2019 № 5 про поставку ячменю, 800 тон (+/- 10%), ціна за 1 тонну 4 200,00 грн, графік поставки з 24.05.2019 по 30.08.2019.

Згідно з умовами договору постачальник забезпечує поставку товару позивачу.

На підтвердження поставки товару в кількості 4 122,33 т у відповідності до специфікацій до матеріалів справи долучено видаткові накладні: від 17.01.2019 № 20, від 23.01.2019 № 30, від 22.01.2019 № 27, від 18.01.2019 №21, від 21.01.2019 № 25, від 24.01.2019 № 33, від 25.01.2019 № 34, від 23.02.2019 № 52, від 20.02.2019 № 49, від 19.02.2019 № 48, від 22.02.2019 № 51, від 21.02.2019 № 50, від 18.02.2019 № 47, від 17.02.2019 № 46, від 19.03.2019 № 128, від 25.03.2019 № 133, від 22.03.2019 № 131, від 21.03.2019 № 130, від 26.03.2019 № 132, від 18.03.2019 № 127, від 20.03.2019 № 129, від 29.04.2019 № 220, від 25.04.2019 № 218, від 26.04.2019 № 219, від 25.04.2019 № 217, від 30.04.2019 № 221, від 24.04.2019 № 216, від 29.05.2019 № 241, від 30.05.2019 № 242, від 26.05.2019 № 238, від 28.05.2019 № 240, від 31.05.2019 № 243, від 27.05.2019 № 239, від 25.05.2019 № 237.

На ім`я позивача контрагентом виписано податкові накладні від 17.01.2019 № 77, від 23.01.2019 № 82, від 22.01.2019 № 80, від 18.01.2019 № 78, від 21.01.2019 № 79, від 24.01.2019 № 84, від 25.01.2019 № 85, від 23.02.2019 № 84, від 20.02.2019 № 81, від 19.02.2019 № 80, від 22.02.2019 № 83, від 21.02.2019 № 82, від 18.02.2019 № 79, від 17.02.2019 № 78, від 19.03.2019 № 137, від 25.03.2019 № 141, від 22.03.2019 № 140, від 21.03.2019 № 139, від 26.03.2019 № 142, від 18.03.2019 № 136, від 20.03.2019 № 138, від 29.04.2019 № 114, від 25.04.2019 № 111, від 26.04.2019 № 113, від 25.04.2019 № 112, від 30.04.2019 № 115, від 24.04.2019 № 110, від 29.05.2019 № 185, від 30.05.2019 № 188, від 26.05.2019 № 176, від 28.05.2019 № 182, від 31.05.2019 № 190, від 27.05.2019 № 178, від 25.05.2019 № 171.

Розрахунок між сторонами здійснено в повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення на загальну суму 19 821 484,34 грн та оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку за період з 01.01.2019 по 05.12.2023.

Транспортування товару оформлювалось згідно з товарно-транспортних накладних від 08.02.2019 № 440521, від 13.02.2019 № 440523, № 440498, від 15.02.2019 № 440518, від 15.02.2019 № 440517, від 15.02.2019 № 440491, від 16.02.2019 № 440492, від 16.02.2019 № 440516, № 440514, № 440515, від 17.02.2019 № 440500, від 21.02.2019 № 440531, від 22.02.2019 № 440488, від 22.02.2019 № 440532, № 440511, № 440495, № 440501, від 23.02.2019 № 440507, № 440508, від 24.02.2019 № 440506, № 440526, від 25.02.2019 № 440519, № 440525, № 440503, від 26.02.2019 № 440529, № 440522, № 440509, від 13.03.2019 № 441146, № 441148, від 14.03.2019 № 441145, № 441152, № 441142, № 441143, № 441151, від 21.03.2019 № 441777, від 01.06.2019 № 500869, від 02.06.2019 № 500670, від 03.06.2019 № 500876, від 03.06.2019 № 500674, від 04.06.2019 № 500855, № 500847, № 500679, № 500870, від 05.06.2019 № 500853, № 500666, № 500639, № 500852, № 500862, № 500678, № 500673, № 500077, № 500684, № 500857, № 500495, № 500856, від 06.06.2019 № 500841, № 500670, № 500645, № 500654, № 500662, № 500663, № 500665, № 500682, № 500661, від 07.06.2019 № 500675, № 500667, № 500669, № 500677, № 500663, № 500664, № 500646, від 08.06.2019 № 500640, від 09.06.2019 № 500647, від 10.06.2019 № 23, № 10, № 500649, № 500650, від 25.09.2019 № 502427, від 26.09.2019 № 502420, № 502426, № 502431, від 27.09.2019 № 502425, № 502414, № 502424, від 28.09.2019 № 502791, № 502421, від 30.09.2019 № 502780, від 29.09.2019 № 502785.

У висновках акту перевірки відповідачем зазначено, що при проведенні аналізу даних ЄРПН та дослідження ланцюга постачання товарів, придбаних позивачем у контрагента-постачальника ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до позивача.

Зауважено, що неможливо ідентифікувати товари (кукурудзу, ячмінь) та автоперевізника й осіб, які безпосередньо здійснювали транспортування вказаного товару, місця, з яких безпосередньо здійснювалось транспортування товару, а також підтвердити фактичну поставку товарів на адресу позивача від вказаних контрагентів, а також підтвердити здійснення взаємовідносин між перевізниками, спірним контрагентом та позивачем, оскільки до перевірки надані завірені копії товарно-транспортних накладних лише за підписом директора та водія. У зв`язку з цим, відповідач вважав неприйнятними долучені товарно-транспортні накладні.

Вказано, що позивачем не надано до перевірки документи щодо походження товару та складського обліку та транспортування (копії складських квитанцій, товарно-транспортних накладних за підписом ТОВ «АДВАНТАЖ УКРАЇНА»), у зв`язку з чим неможливо співставити вказаний товар з його власником та ідентифікувати його реалізованим на експорт за січень-травень 2019 року.

Також податковий орган зазначав, що згідно з наявною податковою інформацією, у контрагента ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» були відсутні необхідні трудові та матеріально-технічні ресурси.

При цьому, на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Без встановлення в судовому порядку обставин відсутності у контрагента основних засобів, трудових ресурсів, тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 640/15761/21, від 15.03.2023 у справі № 200/4942/20-а.

Дослідивши надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні, суд зазначає, що вони містять усі необхідні та достатні реквізити та відомості, що дозволяють ідентифікувати товар (ячмінь, кукурудзу) згідно з договорами, укладеними позивачем з ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» та з них можливо встановити рух товару.

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки товарно-транспортних накладних не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема складу податкового кредиту, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/12339/13-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 804/17176/14.

Посилання відповідача на невідповідність кількості придбаного товару обсягам відвантаження/продажу згідно з товарно-транспортних накладних суд вважає неприйнятним, оскільки податковим органом помилково при підрахунку перевезеного товару використано загальні відомості (номінальну вагу до зважування), натомість не проаналізовано та не досліджено інформацію про фактичну вагу після зважування в місці доставки. Водночас, фактична вага відвантаженого товару відповідає обсягам придбаного згідно з специфікаціями.

Суд бере до уваги, що фактична вага після зважування в місці доставки зазначена як у самих товарно-транспортних накладних, так і в реєстрах вигризки та передачі товарно-транспортних накладних, які підписувались між постачальником та комісіонерами позивача при подальшій реалізації товару.

Крім цього, суд зазначає, що в даному випадку за умовами договорів поставки позивача та ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» саме на контрагента покладено обов`язок щодо зберігання визначеного в специфікаціях товару та перевезення/транспортування товару.

На підтвердження зберігання товару до матеріалів справи долучено акти передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Як наслідок, доводи відповідача про відсутність складських документів та документів на підтвердження транспортування, які б були підписано безпосередньо позивачем, суперечать умовам договорів, укладених останнім зі спірним контрагентом ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС».

Перевіряючи твердження контролюючого органу про нереальність спірних операцій з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело походження товару, поставленого в подальшому позивачу, суд виходить з того, що порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни, крім того, такі посилання не підтверджені жодними доказами. Згідно з актом перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки не містить.

Щодо посилання відповідача на ненадання копій сертифікатів якості, паспортів виробника, сертифікатів відповідності, які б дозволили ідентифікувати товар, виробника та визначити походження товару, суд зазначає, що відсутність сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, чи недоліки в їх оформленні не свідчить про відсутність документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, зберігання яких є обов`язковим для платника податку, оскільки такі документи, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є документами первинного бухгалтерського обліку, так як не підтверджують факт здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару, та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість.

Наявність або відсутність сертифікатів якості або їх недоліки при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації, а не при їх використанні у власній господарській діяльності, а тому така обставина не може впливати на оподаткування спірних операцій.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 11 травня 2023 року у справі №815/1809/17.

Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, суд зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом не надано, матеріали справи таких не містять.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №420/13363/21, від 28 грудня 2023 року у справі № 420/4803/19.

Також судом установлено, що позивач уклав суміжні договори щодо реалізації придбаних зернових культур з контрагентами ТОВ «ЛОКО ТРЕЙДІНГ», ТОВ «БІЗНЕС СОЛЮШЕНС», ТОВ «ОЛТІК СТАФ».

Зокрема, до матеріалів справи надано копії договорів комісії № 11.02К від 11.02.2019, № 12.03К від 12.03.2019, №31.05К від 31.05.2019, № 27.06К від 27.06.2019.

З метою підтвердження реальності надання відповідних послуг до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару на комісію, митних декларацій, звітів комісіонера, рахунків-фактур, виписок по рахунку в банках.

Вказані документи також надавались відповідачу під час проведення перевірки та під час оскарження висновків акту перевірки в адміністративному порядку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що усі господарські операції вчинені позивачем з метою продажу зернових культур за кордон, що реалізовано у повному обсязі. Тобто, у позивача була наявна ділова мета з отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.

При цьому, податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б достовірно вказували на безтоварність операцій.

Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими підприємствами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагента позивача і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи.

Отже, встановлені обставини справи свідчать, що факт реального виконання господарських взаємовідносин, за результатами яких у позивача виникло право для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та невмотивованими, зроблені відповідачем за відсутності належних правових підстав, а тому податкове повідомлення-рішення №00043640704 від 23 січня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 30 280,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Водночас, у позові позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь 89 943,00,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Між цим, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 22-12/23 від 22.12.2023 та додаток № 3 до договору від 11.04.2024, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до умов договору та додатку до нього АО «Легітимус» зобов`язалось надати позивачу послуги щодо підготовки тексту позовної заяви про оскарження податкового повідомлення-рішення та представництво інтересів позивача в адміністративному суді першої інстанції.

Так, згідно п. 4 Додатку № 3 від11.04.2024 року до Договору № 22-12/23 про надання правової допомоги від 22.12.2023 року вартість послуг за цим Додатком визначається в гривні, без ПДВ, за комерційним курсом продаж готівкового євро та становить 2000 євро:

-опрацювання наданих Клієнтом документів та аналіз практики щодо спірного питання;

- підготовка тексту позовної заяви та її подання до суду;

- представництво інтересів Клієнта в Адміністративному Суді першої інстанції.

Загальна вартість послуг є фіксованою та складає 2 000 євро, що еквівалентно 89 943,00 грн за комерційним курсом на день виставлення рахунку.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу, суд виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру за конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому врахувавши критерій реальності таких витрат, суд вважає за належне відшкодувати позивачу 20 000 гривень.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Київській області, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00043640704 від 23 січня 2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 3 750026,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНТАЖ УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 40445180) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30280,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22 січня 2025 року.

Суддя Кочанова П.В.