Ухвала

від 22.01.2025 по справі 320/3390/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 січня 2025 року Справа № 320/3390/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні заяву Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави із позовом до Державної служби геології та надр України , Державної комісії України по запасах корисних копалин, у якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки запасів блочних ендербітів і гранітів Івонівецького-2 родовища та скасування рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 26.05.2011 №2270.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №51 від 16.02.2016, в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ПП «Венада».

3. Визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 16.08.2019 № 6355, виданий Державною службою геології та надр України ПП «Венада».

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами від 16.08.2019 № 6355, виданого Приватному підприємству «Венада» (код ЄДРПОУ 37357426).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заступник прокурора вказує, що протиправні дії державних органів призвели до незаконного використання надр суб`єктом господарювання, який не мав на це права, ефективним способом забезпечення позову буде зупинення дії індивідуального акта - спеціального дозволу на користування надрами від 16.08.2019 № 6355. Обраний захід забезпечення позову пов`язаний із предметом спору та відповідає позовним вимогам. Правові наслідки його застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав ПП «Венада», однак їх незастосування може спричинити не лише незаконний видобуток надр, а й настання незворотних наслідків для довкілля. Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством через очевидні ознаки протиправності рішень та дій ДКЗ, Держгеонадр, якими порушено інтереси держави у сфері надрокористування. Наполягає, що ДКЗ та Держгеонадр під час розгляду матеріалів геолого-економічних оцінок запасів корисних копалин, прийняття рішення про видачу поза аукціоном спеціального дозволу на користування надрами, вчинили протиправні дії, а саме видали спеціальний дозвіл ПП "Венада" яке не мало статусу надрокористувача, у зв`язку з чим підлягає скасуванню протокол ДКЗ від 26.05.2011 № 2270, наказ Держгеонадр від 16.02.2016 № 51 та визнанню недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 16.08.2019 № 6355.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів ч.4, 5, 6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 30.06.2021 у справі № 440/4294/20.

Слід також зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Під час розгляду даної заяви про забезпечення позову суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, в яких зазначено щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд зазначає, що перевірка законності дій відповідачів вчинених на видачу спеціального дозволу на користування надрами ПП "Венада" поза аукціоном, чи мало підприємство ПП "Венада" статусу надрокористувача, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Суд зауважує, що для зупинення з цих підстав дії оскаржуваного дозволу від 16.08.2019 №6355, який є майном в розумінні статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та яким ПП "Венада" користується з 16.08.2019, маючи відповідні легітимні очікування, необхідно навести достатні доводи з наданням відповідних доказів на підтвердження того, що діяльність даного підприємства з користування надрами на підставі оскаржуваного дозволу має незворотний характер і така діяльність завдає шкоди державі, яку неможливо буде відшкодувати або можливість її відшкодування є очевидно сумнівною.

Відтак, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не підтверджено та не надано доказів очевидності ознак протиправності рішень, дії відповідачів, та порушення прав, або інтересів держави, такими рішеннями, діями, не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інетересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.

Також суд зазначає, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування підстав подання такої заяви.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, згідно із яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Войтович І.І.