Рішення

від 22.01.2025 по справі 320/8132/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Київ справа №320/8132/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кротюка О.В. 24.03.2023 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.02.2023 № 95/о про застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача, заступника начальника центру начальника організаційного відділу Украероцентру, у виді догани за порушення трудової дисципліни;

- стягнути завдану моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 8000 гривень.

10.05.2023 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

11.03.2024 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ № 95/о про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни є протиправним, оскільки він є військовослужбовцем, якого відрядили до Украероруху, та права і обов`язки якого як військовослужбовця не можуть визначатися наказами або іншими нормативними документами Украероруху. Крім того, зазначає, що директор не уповноважений притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки Дисциплінарним статутом ЗСУ вказане не передбачено. Наголошує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а тому спірний наказ відповідача є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми законодавства.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність прийняття спірного наказу про звільнення позивача, оскільки ОСОБА_1 обіймав штатну посаду в Украерорусі та був безпосередньо підпорядкований директору цього органу. Крім того, вказує, що обіймаючи посаду начальника Украероцентру на позивача поширюються норми Положення про відділ, відповідно до якого він має керуватися у своїй роботі організаційно-розпорядчими документами, які приймаються директором Украероруху.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, надіслав відповідь на відзив, у якому навів додаткове обґрунтування своїх позовних вимог.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Наказом Міністра оборони України від 08 грудня 1999 року № 704 капітана ОСОБА_1 , старшого інженера - заступника начальника вузла зв?язку і радіотехнічного забезпечення, вирішено увільнити від займаних посад та відрядити із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

ОСОБА_1 згідно положень постанови КМ України № 104 від 07.02.2001 виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України. За ним збережені всі соціальні гарантії, передбачені законодавством України для військовослужбовців ЗСУ.

Наказом Міністра оборони України № 885 від 28 вересня 2016 року було продовжено дію контракту полковнику ОСОБА_1 , начальнику методично-документаційного забезпечення Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.

Наказом директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14 серпня 2017 року № 588/о ОСОБА_1 , начальника відділу методично-документаційного забезпечення Украероцентру, звільнено з займаної посади 13 серпня 2017 року та призначено на посаду заступника начальника центру - начальника організаційного відділу Украероцентру з 14 серпня 2017 року з наданням грошового забезпечення згідно штатного розпису.

Згідно із наказом Украероруху № 79/о від 13.02.2023 на позивача було тимчасово покладено обов`язки заступника директора - начальника Украероцентру на період хвороби генерал-майора ОСОБА_2 з 13.02.2023.

08.02.2023 року Украерорухом прийнято наказ № 5/а «Про внесення змін до Номенклатури справ Украероруху на 2023 рік, затвердженої директором 27.12.2022, введеної в дію наказом Украероруху від 30.12.2022 № 25/а». Згідно вказаного наказу було внесено зміни до Номенклатури справ Украероруху на 2023 рік, а саме виключено пункт 6-19ДСК «Журнал обліку вхідних та вихідних документів» з розділу 6 Номенклатури.

Крім того, заступника директора-начальника Украероцентра було зобов`язано забезпечити : закриття Журналу у термін до 10.02.2023; подальшу роботу та опрацювання документів із грифом «ДСК» у відповідності до Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову таємницю, затверджені наказом Украероруху від 18.01.2019 № 33. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника директора з адміністративних питань.

09.02.2023 ОСОБА_2 як заступник директора-начальника Украероцентра службовою запискою № 6-06/26/23 повідомив директора Украероруху про те, що він не буде виконувати вказаний наказ, пропонував його скасувати, оскільки цей наказ не упорядковує та не спрощує умови опрацювання кореспонденції з грифом Для службового користування в інтересах виконання завдань воєнного часу, а їх штучно погіршує.

10.02.2023 до заступника директора-начальника Украероцентра службовою запискою № 2.1-01/25/23 звернувся заступник директора з адміністративних питань з роз?ясненнями щодо ведення единого обліку кореспонденції підприємства і з наголошенням про те, що наказ № 5/а від 08.02.2023 необхідно виконати в строк до 10.02.2023.

13.02.2023 Украерорух прийняв наказ № 6/а «Про внесення змін до Номенклатури справ Украероруху на 2023 рік, затвердженої директором 27.12.2022, введеної в дію наказом Украероруху від 30.12.2022 № 25/а», згідно якого було внесено зміни до Номенклатури справ Украероруху на 2023 рік, а саме включено до розділу 6 пункт 6-19 ДСК «Журнал обліку вхідних документів ДСК». Заступника директора-начальника Украероцентру було зобов`язано забезпечити ведення Журналу обліку вхідних документів ДСК у відповідності до Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову таємницю, затверджені наказом Украероруху від 18.01.2019 № 33. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника директора з адміністративних питань.

Того ж дня, Украерорух прийняв наказ № 7/а «Про втрату чинності журналу реєстрації», згідно якого Журнал обліку вхідних та вихідних документів Украероцентру з номенклатурним номером 6-19ДСК втратив чинність. Заступника директора-начальника Украероцентру було зобов`язано забезпечити отримання Журналу обліку вхідних документів з номенклатурним номером 6-19ДСК для подальшого опрацювання документів з грифом ДСК в Украероцентрі. Контроль за виконанням цього наказу було покладено на Заступника директора-начальника Украероцентру та заступника директора з адміністративних питань.

Фактично відбулась заміна Журналів з метою оптимізації процесів діяльності підприємства.

Водночас виконання наказів Украероруху з боку заступника директора-начальника Украероцентру - не відбулось, як з боку ОСОБА_2 , так і позивачем, який з 13.02.2023 тимчасово виконував обов`язки заступника директора-начальника Украероцентру.

У зв?язку з цим, 13.02.2023 заступник директора з адміністративних питань звернувся службовою запискою № 2.1-01/27/23 до заступника директора-начальника Украероцентру з проханням надати пояснення стосовно причин невиконання наказів директора Украероруху № 5/а від 08.02.2023 та № 6/а від 13.02.2023.

15.02.2023 заступник директора з адміністративних питань звернувся службовою запискою № 2.1-01/29/23 до директора Украероруху з повідомленням про те, що станом на 15.02.2023 накази не виконані та пропозицією щодо розгляду питання про застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень.

17.02.2023 позивач, перебуваючи у статусі тимчасово виконуючого обов?язки заступника директора-начальника Украероцентру службовою запискою № 6-06/30/23 стосовно службової записки № 2.1-01/29/23 від 15.02.2023 та притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказів директора надав пояснення та повідомив директора Украероруху, що не згоден із наказами директора і не буде їх виконувати, оскільки вони прийняті без погодження з уповноваженими на те суб`єктами.

21.02.2023 на підприємстві було складено акт «Про відсутність Журналу обліку вхідних та вихідних документів Украероцентру з номенклатурним номером 6-19ДСК» про те, що з 10.02.2023 і станом на 21.02.2023 до відділу документообігу не передано Украероцентром на архівне зберігання Журнал обліку вхідних та вихідних документів Украероцентру з номенклатурним номером 6-19ДСК , який втратив чинність відповідно до наказу Украероруху № 7/а від 13.02.2023.

Того ж дня на підприємстві було складено ще один акт «Про неотримання Журналу обліку вхідних документів ДСК Украероцентру з номенклатурним номером 6-19ДСК» про те, що з 13.02.2023 і станом на 21.02.2023 Украероцентром не отримано Журнал обліку вхідних документів ДСК Украероцентру з номенклатурним номером 6-19ДСК, що підготовлений для здійснення реєстрації вхідної кореспонденції з грифом «Для службового користування» в Украероцентрі.

27 лютого 2023 року директором Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух/Відповідач) було винесено наказ № 95/о про застосування дисциплінарного стягнення, а саме: ОСОБА_1 , заступнику начальника центру - начальнику організаційного відділу Украероцентру (далі - Позивач), оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Пунктом 153 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.

Відповідно до пункту 155 Положення № 1153/2008 за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

Переліком № 126/2017 передбачено посади для заміщення військовослужбовцями у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, зокрема в Українському центрі планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр) та Регіональних структурних підрозділах.

Пунктом 2 Положення про Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства оборони України від 07.07.2016 № 232/348 (далі - Положення № 232/348), встановлено, що Украероцентр є структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) та входить до об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі - ОЦВС).

Відповідно до пунктів 3,4 Положення № 232/348 Украероцентр є головним оперативним підрозділом ОЦВС, повноваження та функціонування якого в межах компетенції пов`язані з безперервним цілодобовим виконанням завдань з організації використання повітряного простору та оперативного сповіщення центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, визначених нормативно-правовими актами та організаційно-розпорядчими документами, з питань організації використання повітряного простору (далі - ВПП), регулювання повітряного руху і функціонування підрозділів ОЦВС.

Украероцентр безпосередньо підпорядковується директору Украероруху, а з питань, пов`язаних з виконанням завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, - начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» затверджено Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України (далі - Положення № 1281), а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі Українського центру планування використання повітряного простору та регулювання повітряного руху України на базі майна Головного центру управління повітряним рухом Міністерства оборони та Зонального центру обслуговування повітряного руху зазначеного підприємства, що ліквідуються.

Згідно з пунктом 7 Положення № 1281 підрозділи системи комплектуються фахівцями, у тому числі військовослужбовцями Збройних Сил, відповідно до штатного розпису Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Наказом Генерального штабу ЗСУ №410 від 21.10.2015 року затверджено Інструкцію з керівництва діяльністю підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період (далі Інструкція №410).

Пунктом 1.3 Інструкції №410 передбачено, що керівництво діяльністю ОЦВС в особливий період здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України через ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ПС ЗС України).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, однак з 08.12.1999 року відряджений із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, керівництво яким здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням наказу № 95/о відповідача про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.

Спірними у цих правовідносинах є питання, по-перше, наявності права відповідача притягувати до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, якого відрядили до державного підприємства, та, по-друге, правомірності накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Так, вирішуючи вищевказані питання, суд виходить з наступного.

Стосовно права відповідача притягувати до дисциплінарної відповідальності позивача як військовослужбовця ЗСУ, відрядженого до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі суд вказує таке.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

Переліком № 126/2017 передбачено посади для заміщення військовослужбовцями у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, зокрема в Українському центрі планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху.

Як вбачається з матеріалів справи, в указі Президента України визначена позиція для відрядження, що стосувалась позивача, а саме: заступник директора - начальник центру бригадний генерал 1 (посада, яку тимчасово заміщав позивач); заступник начальника центру - начальник відділу полковник 1 (посада, на яку позивач призначався).

Пунктом 2 Положення № 232/348 встановлено, що Украероцентр є структурним підрозділом Украероруху та входить до об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.

Відповідно до пункту 4 Положення № 232/348 Украероцентр безпосередньо підпорядковується директору Украероруху, а з питань, пов`язаних з виконанням завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, - начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Пунктом 8 Положення № 232/348 Украероцентр у своїй діяльності керується, зокрема, іншими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність в галузі авіації та використання повітряного простору України, організаційно-розпорядчими документами та цим Положенням.

Згідно з пунктом 11 Положення № 232/348 контроль та перевірка діяльності Украероцентру здійснюються за розпорядженням директора Украероруху та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пунктом 1 розділу VI Положення № 232/348 керівництво Украероцентром здійснює начальник (керівник), який призначається на посаду відповідно до Переліку посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення в державних органах, установах і організаціях, та граничних військових звань за цими посадами, затвердженого Указом Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1020 (зі змінами), та звільняється з неї наказом директора Украероруху за погодженням з начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та Головою Державіаслужби.

Пунктом 3 розділу VI Положення № 232/348 начальник (керівник) Украероцентру безпосередньо підпорядковується директору Украероруху, з питань виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки - начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 154 Положення № 1153/2008 за погодженням із Міністерством оборони України керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти звільняє з посад відряджених військовослужбовців та направляє їх у розпорядження Міністерства оборони України, зокрема, у разі невиконання військовослужбовцем обов`язків за займаною посадою.

Вказане свідчить, що відрядженні військовослужбовці за час відрядження перебувають у розпорядженні директора Украероруху.

Крім того, в матеріалах справи наявний статут Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, 7.1, 10.1, 10.5, 10.6 Украерорух є державним унітарним підприємством. Підприємство є основою об?єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.

Підприємство самостійно планує свою діяльність, розробляє та затверджує організаційну структуру і штатний розпис; визначає функції, права та обов?язки філій, представництв, відділень та інших структурних і відокремлених підрозділі, затверджує положення про них.

Управління підприємством здійснюється: уповноваженим органом управління, Наглядовою радою, Директором підриємства.

Управління підприємством здійснює директор.

Директор підприємства є керівником ОЦВС.

Директор підприємства: зокрема, несе відповідальність за діяльність підприємства; у межах своїх повноважень видає накази, розпорядження, окремі доручення тощо і дає вказівки, обов?язкові до виконання для всіх працівників з питань діяльності підприємства, організовує і контролює їх виконання: організовує виробничо-господарську діяльність.

Аналіз викладених норм дає підстави стверджувати, що заступник директора Украероруху - начальник Украероцентру (структурного підрозділу) безпосередньо підпорядкований директору Украероруху, який в свою чергу є керівником ОЦВС згідно Статуту Украероруху. Вказане положення поширюється і на інших посадових осіб Украероцентру, зокрема, на позивача.

Відповідно до п. 1.4 Положення щодо особливостей застосування вимог нормативно-правових актів із питань проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, відряджених до Украероруху із залишенням на військовій службі, затвердженого наказом Украероруху від 10.02.2022 № 76 (далі - Положення № 76) у своїй діяльності військовослужбовці Збройних Сил України, відряджені до Украероруху із залишенням на військовій службі керуються, зокрема, організаційно-розпорядчими документами Украероруху.

Крім того, пунктом 12.1 Положення № 76 у частині виконання посадових обов`язків, правил внутрішнього трудового розпорядку до військовослужбовців застосовуються заохочення та стягнення відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку головного підприємства Украероруху.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14 серпня 2017 року № 588/о ОСОБА_1 , начальника відділу методично-документаційного забезпечення Украероцентру, звільнено з займаної посади 13 серпня 2017 року та призначено на посаду заступника начальника центру - начальника організаційного відділу Украероцентру з 14 серпня 2017 року з наданням грошового забезпечення згідно штатного розпису.

Згідно з пунктом 5.3 Положенням про організаційний відділ Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху від 28.11.2017 (основна посада на якій перебуває позивач) у своїй діяльності заступник начальника центру - начальник відділу керується, зокрема, наказами Украероруху, Статутом Украерорух Правилами внутрішнього трудового розпорядку Украероруху.

Пунктом 5.5.17 Положення визначено, що начальник відділу - дотримується усіх вимог внутрішніх актів Украероруху.

Згідно п. 7.3. Положення заступник начальника центру - начальник відділу дотримується норм і правил, встановленими внутрішніми нормативними актами (наказами, розпорядженнями, інструкціями, положеннями, і.п.).

Пунктом 7.4 Положення визначено, що заступник начальника центру - начальник відділу: несе відповідальність за неналежне та несвоєчасне виконання на нього обов?язків цим Положенням, іншими організаційно-розпорядчими документами Украерорух, зокрема, доручень директора Украероруху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що директор Державного підприємства обслуговування повітряного руху України був уповноваженою особою щодо прийняття спірного наказу № 95/о від 27.02.2023.

Водночас стосовно правомірності накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани суд вказує наступне.

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі ДС ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно частини 1 статті 1 ДС ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до частини 6 статті 5 ДС ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 49 ДС ЗСУ командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту.

Згідно статті 48 ДС ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, догана.

Наведений перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як догана має бути належним чином доведена відповідачем.

Водночас, судом встановлено, що спірний наказ від 27.02.2023 № 95/о не містить жодного посилання на положення Дисциплінарного Статуту ЗСУ, що є грубим процедурним порушенням законодавства. При цьому, вказаний наказ містить посилання на статті 147-149 КЗпП України, що є помилковим, оскільки норми КзпП України не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України.

Більше того, відповідно до пункту 154 Положення № 1153/2008 за погодженням із Міністерством оборони України керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти звільняє з посад відряджених військовослужбовців та направляє їх у розпорядження Міністерства оборони України, зокрема, у разі невиконання військовослужбовцем обов`язків за займаною посадою.

Вказане свідчить, що відрядженні військовослужбовці за час відрядження перебувають у розпорядженні директора Украероруху, водночас вирішення питання щодо проходження військовослужбовцями військової служби (зокрема, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності), у тому числі відряджених до державних органів з військової служби, належить до повноважень Міністра оборони України, в той час як рішення (наказ) про накладення дисциплінарного стягнення приймає директор Украероруху.

Судом також встановлено, що однією з підстав для прийняття спірного наказу є посилання на Положення щодо особливостей застосування вимог нормативно-правових актів із питань проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ, відрядженими до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі, затвердженого наказом Украероруху від 10.02.2022 № 76.

Відповідно до абз. 1 п.12.1 Положення № 76 до військовослужбовців застосовують заохочення та стягнення, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV.

Водночас, як вже зазначалось, спірний наказ від 27.02.2023 № 95/о не містить жодного посилання на положення Дисциплінарного Статуту ЗСУ.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість спірного наказу від 27.02.2023 № 95/о.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 8 000 грн, суд зазначає таке.

За приписами п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Так, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Суд звертає увагу на те, що для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі №804/2252/14, від 20.02.2018 року у справі №818/1394/17.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, експертні висновки тощо.

Безспірно, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків.

Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що протиправне рішення відповідача призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, оскільки позивач відчував моральні страждання, негативні переживання, стан постійної емоційної напруги, погіршення стану здоров`я на цьому фоні, переживання стосовно реалізації права, яке встановлено на рівні Конституції України.

Суд вважає, що в даному випадку існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди. При цьому, зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 148,00 грн, що підтверджується квитанцією від 23.03.2023 № 32528798800006538655. Оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 148,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1 074,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27.02.2023 № 95/о про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 , заступника начальника центру начальника організаційного відділу Украероцентру, у виді догани за порушення трудової дисципліни.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 074,00 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.