Рішення

від 23.01.2025 по справі 400/5138/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 р. № 400/5138/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14,м. Миколаїв,54005,

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся з позовною заявою до суду до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач) про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за березень-травень 2024 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він працює на посаді судді Ленінського районного суду міста Миколаєва. Проте за березень-травень 2024 року суддівську винагороду йому взагалі не виплачено, що є порушенням права на оплату праці.

23.01.2025 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що Наказом Центрального районного суду №31-о/д від 19.07.2022 року, на який посилається Позивач, за підписом В.о. Голови суду Позивачу з 19.07.2022 року припинено нарахування середнього заробітку, як судді Центрального районного суду м. Миколаєва у зв`язку із мобілізацією. З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352- ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким було внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Зокрема в частині 3 статті 119 Кодексу законів про працю України замінено слова зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на зберігаються місце роботи і посада.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Указом Президента України №760/2019 від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва безстроково.

Як зазначив позивач, у березні-травні 2024 року йому не було нараховано та виплачено суддівську винагороду.

Позивач наголосив, що невиплата суддівської винагороди у зв`язку з призовом його на військову службу під час мобілізації порушує його право на оплату праці, оскільки питання виплати суддівської винагороди регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатись іншими законами.

Не погоджуючись із невиплатою суддівської винагороди за березень-травень 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

За приписами статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону №1402-VIII.

За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини першої статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року визначено, що основним завданням управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Миколаївської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Миколаївської області з метою створення належних умов діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та місцевих загальних судів Миколаївської області.

Заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Миколаївської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.

За приписами частини другої статті 24 Закону №1402-VІІІ голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у рішенні від 08.11.2024 у справі №400/8159/23.

Однією з ключових гарантій належного здійснення правосуддя є забезпечення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Гарантії незалежності суддів, визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII), є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та забезпечують здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Цю правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів Конституційний Суд України висловив у низці постанов, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

У рішенні від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Однією з ключових гарантій належного здійснення правосуддя є забезпечення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Гарантії незалежності суддів, визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII), є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та забезпечують здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Цю правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів Конституційний Суд України висловив у низці постанов, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

У рішенні від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 340/5033/22 та від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22, які було застосовано судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення про відмову у позові. Вказані висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі №340/5692/22, від 22 березня 2024 року у справі №280/1011/23 за подібних правовідносин.

З огляду на викладене вище, враховуючи висновки викладені Верховним Судом у рішенні від 08.11.2024р. у справі № №400/8159/23 суд вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах та на підставі чинних норм законодавства у спірних правовідносинах.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за березень-травень 2024 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23.01.2025 р.

СуддяН.В. Лісовська