Рішення

від 21.01.2025 по справі 520/24209/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року, м. Харків справа № 520/24209/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у порядку письмового спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в особі Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю про визнання протиправними та скасування постанови, висновків, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду через свого представника - адвоката Шпіньову О.М. та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена свідоцтвом про хворобу №340 від 20.03.2024 року, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання позивачу, а саме того, що ВДТБ (02.02.2024) правої легені (інфальтративний), Дестр-, МБТ-, М-,МГ-, Риф0, гТМЧ0, К-фТМЧ І 0ІІ (0), Гіст 0, ког 1 (2024 р.), "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби";

- визнати протиправним та скасувати висновок засідання штатної військово-лікарської комісії № 1536 від 07.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині відмови позивачу у зміні причинного зв`язку його захворювань;

- визнати протиправним та скасувати висновок засідання штатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 року № 4987 в частині відмови позивачу у зміні причинного зв`язку його захворювань;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 переглянути постанову госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 та замінити формулювання причинного зв`язку захворювання ВДТБ (02.02.2024) правої легені (інфальтративний), Дестр-, МБТ-, М-,МГ-, Риф0, гТМЧ0, К-фТМЧ І 0ІІ (0), Гіст 0, ког 1 (2024 р.) позивачу з "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" на "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду 09.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву. Вказану ухвалу надіслано сторонам на їх електронні адреси.

Відповідач - 12 Регіональна військово-лікарська комісія 18.09.2024 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву із низкою документів, якими заперечував позовні вимоги, який в той же день був доставлений до електронного кабінету представника позивача Шпіньовій О.М. Позивач через систему "Електронний суд" 24.09.2024 надав відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) 24.09.2024 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву із низкою документів, якими заперечував позовні вимоги, який в той же день був доставлений до електронного кабінету представника позивача Шпіньовій О.М. Позивач не надав відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Через систему "Електронний суд" 25.09.2024 суд отримав від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечення на відповідь на відзив від 24.09.2024.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 17.10.2024 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву із низкою документів, якими заперечував позовні вимоги, який в той же день був доставлений до електронного кабінету представника позивача Шпіньовій О.М. Позивач через систему "Електронний суд" 22.10.2024 надав відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_3.

Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, з 25.09.2024 по 28.09.2024 та з 07.09.2024 по 11.09.2024 суддя перебувала у відрядженні, у період з 23.09.2024 по 24.09.2024 та з 25.11.2024 по 29.11.2024 суддя перебувала у щорічній відпустці, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024 суддя перебувала на амбулаторному лікуванні, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки та лікування.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Позиція позивача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проходження медичного огляду ВЛК НОМЕР_1 позивач отримав свідоцтво про хворобу від 20.03.2024 року № 340, за висновками якого позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців. Натомість хвороба, яка була причиною не придатності була визначена як така, що не пов`язана із проходженням служби.

Не погоджуючись із встановленим причинним зв`язком у свідоцтві про хворобу № 340, позивач звертався до 12 Регіональної ВЛК, та до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про скасування рішення ВЛК № 340 та про прийняття нової постанови ВЛК про зміну причинного зв`язку захворювання.

У відповідь на вказані звернення комісії зазначили, що для встановлення причинного зв`язку захворювання позивача з проходженням військової служби підстав немає.

Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідачів та зазначає, що захворювання він отримав під час проходження військової служби, у зв`язку із цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач заперечив доводи позовної заяви та зазначив, що за даними наданих позивачем документів та інструментальних методів досліджень вбачається, що причинний зв`язок прийнято правомірно. Зазначає, що з медичної документації зроблено висновок, що позивач вже досить довгий термін хворіє на туберкульоз. Зокрема вважає, що на позивача розповсюджується абз."ж" п. 21.5 Положення № 402: Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

Вказує, що позивач не надає до суду постанову ВЛК, яка була прийнята під час призову позивача на військову службу, що, на його думку, свідчить про правомірність оскаржуваного рішення. Також зазначає, що протокол комісії є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після прийняття рішення ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому суд не може його скасувати.

Враховуючи викладене, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позиція відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

Відповідач заперечив доводи позовної заяви та зазначив, що діяв згідно з абз. "ж" п.21.5 Положення № 402, а тому захворювання позивача не пов`язане із військовою службою, у зв`язку із чим у позові просив відмовити.

Позиція відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач заперечив доводи позовної заяви та зазначив, що встановлено відсутність підстав для задоволення його заяви щодо перегляду постанови про причинний зв`язок діагностованих у нього захворювань не встановлено.

Послався на Положення № 402, і зазначив, що визначення причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, визначені п.п. 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК.

Зокрема вважає, що на позивача розповсюджується абз. "ж" п. 21.5 Положення № 402.

Щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що справа є незначної складності, позивачем не надані докази понесення витрат у заявленому обсязі, а тому вимога є безпідставною.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Норми права, які застосовує суд: Конституція, закони, підзаконні нормативні акти

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно зі ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

У ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 цього Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 9 ст. 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

У п. 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 зазначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I - II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Як передбачено пп. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Пунктом 2.2 визначено, що до штатних комісій ВЛК належать: Центральна військоволікарська комісія (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Відповідно до п 3.4. Положення 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ.

Відповідно до п. 21.1 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (п. 21.4 Положення № 402).

21.5. Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо захворювання виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу) і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби або коли захворювання виникло після звільнення з військової служби, коли початок захворювання не можна віднести на період проходження військової служби.

Відповідно до п. 21.7 розділу 21 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Форма довідки про обставини травми затверджена в Додатку № 5 Положення № 402 і містить наступні графи для заповнення: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові; рік народження; «дата одержання»: вказати вид, характер і локалізацію поранення, травми, контузії, каліцтва; «За обставин»: докладно вказати, за яких обставин, під час виконання робіт, де, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп`яніння чи ні тощо; підстава: наказ командира (начальника) військової частини; «Видана для пред`явлення»: назва закладу, організації, куди надається довідка; «Командир (начальник) військової частини»: військове звання, підпис, прізвище, ініціали.

Обставини, встановлені судом

Позивач у період з 13.06.2023 по 26.03.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджено військовим квитком серія НОМЕР_3 , Т.1, а.с. 27-34.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 1035/7 з 22.12.2023 по 26.03.2024 позивач знаходився на лікуванні з діагнозом: ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1 (2024), Т.1, а.с. 8-10.

Відповідно до медичної характеристики від 29.02.2024 позивач з 22.12.2023 перебуває на лікуванні у "Обласному протитуберкульозному диспансері №1" з діагнозом ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1 (2024). Стан здоров`я заважає подальшому проходженню військової служби, Т.1, а.с.48.

Госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_1 щодо позивача сформовано свідоцтво про хворобу № 340, відповідно до якої позивачу встановлено діагноз ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст 0, Ког 1 (2024). У свідоцтві зазначено, що вказані захворювання не пов`язані з проходженням військової служби, Т.1, а.с.58.

Не погоджуючись із встановленим причинним зв`язком у свідоцтві про хворобу № 340, позивач звернувся до 12 Регіональної ВЛК із заявою про скасування рішення ВЛК № 340 та про прийняття нової постанови ВЛК про зміну причинного зв`язку захворювання, Т.1, а.с.11-14.

Позивач зазначив, що до його мобілізації він звертався за медичною допомогою та походив низку обстежень при цьому йому не був встановлений діагноз ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1.

Зокрема 01.06.2020 позивач звернувся до КНП "Міська поліклініка №26" Харківської міської ради з діагнозом: перелом виростка плечової кістки та отримав наступні послуги: консультація травматолога, консультування або навчання щодо догляду за собою/самообслуговування, консультування або навчання щодо заходів для підтримки або відновлення здоров`я, Іммобілізація перелому діафіза плечової кістки, Т.1, а.с. 41; перелом виростка плечової кістки та отримав наступні послуги: консультація травматолога, консультування або навчання щодо догляду за собою/самообслуговування, консультування або навчання щодо заходів для підтримки або відновлення здоров`я, іммобілізація перелому дистального відділу плечової кістки, консультування або навчання щодо допоміжного засобу, адаптивного пристрою чи додаткового обладнання, Т.1, а.с. 40.

Позивач 01.07.2020 у поліклініці отримав наступні послуги: консультація травматолога, консультування або навчання щодо допоміжного засобу, адаптивного пристрою чи додаткового обладнання, консультування або навчання щодо догляду за собою/самообслуговування, консультування або навчання щодо заходів для підтримки або відновлення здоров`я, Т.1, а.с. 39.

Позивач 02.07.2020 у поліклініці отримав такі послуги: консультація травматолога; консультування або навчання щодо допоміжного засобу, адаптивного пристрою чи додаткового обладнання; консультування або навчання щодо догляду за собою/самообслуговування; консультування або навчання щодо заходів для підтримки або відновлення здоров`я, Т.1, а.с. 38.

Крім того, як встановлено судом, позивач також 01.06.2023 звертався до поліклініки з метою профілактики з здоров`я та отримав наступні послуги: адміністративні процедури; часткове медичне обстеження; нагляд/навчання/консультація/дієта, Т.1, а.с. 37.

З довідки ВЛК № 13 вбачається, що у позивача на момент проходження ВЛК станом на 05.10.2022 відсутній діагноз ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1, Т.1, а.с. 99.

Із заявою про перегляд свідоцтва № 340 позивач надав лікарям 12 РВЛК медичні документи, зокрема, копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1035/7, Т.1, а.с. 8-10; копію довідки від 02.04.2024 із "Обласного протитуберкульозного диспансеру №1", з якої вбачається, що позивач з 22.12.2023 знаходиться на лікуванні Т.1, а.с.44.

У відповідь на вказане звернення отримав лист 12 Регіональної ВЛК від 08.05.2024 №2150 та витяг з протоколу засідання штатної ВЛК № 1536 від 07.05.2024, з яких вбачається, що для встановлення причинного зв`язку захворювання позивача з проходженням військової служби підстав немає, Т.1, а.с. 49-51.

Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про перегляд постанови ВЛК за результатами розгляду скарги 12-ю регіональною військово-лікарською комісією, Т.1, а.с. 16-19.

У відповідь на зазначену заяву позивач отримав лист від 21.06.2024 № 598/6/14098 разом з доданим до нього витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до якого за результатами розгляду звернення підстав для задоволення вимог, не встановлено, Т.1, а.с.22-23.

Зміст спірних правовідносин

Спір виник щодо причинного зв`язку виявленого у позивача захворювання із проходженням ним військової служби. При цьому сторони не заперечують, що захворювання позивача було діагностовано у нього під час проходження військової служби і стало причиною його непридатності до її проходження.

Висновки суду

Ключовим питанням у цій справі є вибір норми, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах: має бути застосована норма абз. "ж" п.21.5 Положення № 402 або норма абз. "є" п. 21.5 вказаного положення.

Тобто суд має оцінити оскаржуване рішення із врахуванням вимог ст. 2, ч. 2 ст. 77 КАС України та визначити чи захворювання позивача пов`язане з проходженням ним військової служби (абз."є" п. 21.5. Положення 402) або ні (абз. "ж" п.21.5 Положення № 402).

Зокрема абз."є" п. 21.5. Положення 402 передбачає, що

- якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах або

- захворювання виникло у позивача до військової служби, а у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.

Або ж захворювання позивача не пов`язане з проходженням військової служби тобто:

- захворювання виникло у позивача, який пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу),

- але патогенетично його розвиток почався до призову на військову службу і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби (абз. "ж" п. 21.5 Положення 402).

Суд враховує висновки Верховного Суду (постанова від 13.06.2018 у справі №806/526/16, постанова від 12.06.2020 р. у справі №810/5009/18 ) про те, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Отже при розгляді позову щодо оскарження рішення лікарських комісій, суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку (самостійно не оцінюючи медичну частину висновків).

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач до вступу на військову службу - до червня 2023 року - не мав діагнозу: ВДТБ (02.02.2024) правої легені (інфальтративний), Дестр-, МБТ-, М-,МГ-, Риф0, гТМЧ0, КфТМЧ І 0ІІ (0), Гіст 0, ког 1.

Натомість при мобілізації - у червні 2023 року - позивач мав проходити медичний огляд в порядку Положення 402, яке встановлює, що перед оглядом військовозобов`язаних їм (серед іншого) проводиться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки (п.3.4. вказаного положення).

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що матеріали справи не спростовують проходження позивачем медичного огляду при його мобілізації у 2023 році, а той факт що він почав проходити військову службу свідчить про те, що у нього на момент мобілізації не було діагностовано ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1, або будь яка інша стадія туберкульозу.

Суд також враховує, що 05.10.2022 позивачем було пройдено медичний огляд і його було визнано обмежено придатним на підставі статті 61б графи ІІ Розкладу хвороби (діагноз дисплатичний лівобічний колсартроз (четвертої) стадії із вкороченням лівого стегна до 4-х см. Згинально-привідна контрактура-лівого кульмового суглоба. Больовий синдром з порушенням опорно-кінематичної функції лівої кінцівки) - довідка ВЛК №13.

Сторони не заперечують, що станом на грудень 2023 року позивачу встановлено діагноз: ВДТБ (02.01.2024 правої легені (інфільтративний), Дестр- МБТ- М- МГ- Риф0 гТМЧ0 К- фТМЧІ-ІІ(0) Гіст0, Ког1 (2024).

При цьому сторона відповідача заявляє, що медичною документацією зазначено, що інструментальними методами дослідження, а саме рентгенорафією ОГК від 23.12.2023 №2065 С ОГК від 20.12.2023 № 15875 в верхній частці правої легені на тлі грубих фіброзних змін виявлені множинні цільні вогнища та кальцинати зливного характеру. В.S6 справа на тлі фіброзних змін частково звапнена туберкулома 30*16 мм. Вказане свідчить по те, що позивач вже досить довгий термін хворіє на туберкульоз.

Отже сторона відповідача визнає, що станом на 23.12.2023 хвороба позивача була вже у такому стані, що виключала можливість подальшого проходження позивачем військової служби і саме тому він визнаний не придатним до неї. До того ж, на думку, відповідача саме така стадія хвороби свідчить про те, що позивач почав на неї хворіти ще до його мобілізації у 2023 році. Ґрунтуючись на цьому аргументі, відповідач не встановив причинний зв`язок хвороби позивача із проходженням ним військової служби.

Повертаючись до аналізу норм Положення № 402 слід зазначити, що сторона відповідача застосувала абз. "ж" п. 21.5 положення оскільки вважає, що захворювання позивача, не пов`язане з проходженням ним військової служби зокрема:

- захворювання виникло у позивача, який пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, (у тому числі і захворювання, яке не діагностовано під час призову (під час прийому на військову службу),

- але патогенетично його розвиток почався до призову на військову службу і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Суд зауважує, що, враховуючи положення ч.2 ст. 77 КАС України та встановлені судом обставини, сторона відповідача не довела свої висновки про те, що захворювання позивача виникло до його призову на військову службу, при цьому військова служба не вплинула на розвиток захворювання позивача.

Суд також враховує дані медичної документації позивача за період до його мобілізації, а також дані довідки ВЛК № 13 від 05.10.2022, які не містять даних про діагноз позивача, що став причиною його непридатності до військової служби у 2024 році.

При цьому сторона відповідача не надала суду належні, допустимі та достатні докази, які б свідчили про правомірність посилання в оскаржуваних рішеннях на абз. "ж" п. 21.5 Положення 402, що свідчить про не дотримання стороною відповідача вимог ст. 2 КАС України. Адже такі висновки сторони відповідача не враховують всю медичну документацію позивача, а тому суд вважає, що оскаржувані рішення ґрунтуєтюся на припущеннях, що свідчить про їх протиправність.

На переконання суду, той факт, що сторона відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень не вжила заходи задля дослідження даних флюорографічного або іншого дослідження грудної клітини позивача (яке він проходив під час мобілізації у 2023 році) свідчать про невиконання стороною відповідача свого обов`язку - з`ясування всіх обставин справи (ст.2 КАС України). Адже саме відповідач має довести в суді те, що його рішення є правомірним (ч. 2 ст. 77 КАС України).

До того ж суд враховує, що позивач, виконуючи свій обов`язок по захисту Батьківщини та перебуваючи на лікуванні, мав значні організаційні обмеження задля самостійного витребовування та подання всієї своєї медичної документації стороні відповідача.

При цьому, навіть, якщо припустити, що захворювання виникло у позивача до призову на військову службу (але не було діагностовано під час мобілізації у 2023) - то висновок сторони відповідача про те, що військова служба не вплинула на вже наявне захворювання - спростовується матеріалами справи (медична характеристика позивача Т.1, а.с. 48, з якої вбачається, що саме діагноз позивача вплинув на його стан здоров`я і заважає подальшому проходженню військової служби), отже висновки сторони відповідача є суперечливими.

Враховуючи досліджені матеріали справи, слід визнати, що захворювання позивача або виникло під час служби, або вже мало місце під час його мобілізації і прогресувало в кінці 2023 року настільки, що позивач був визнаний непридатним для подальшого проходження військової служби - і тоді має місце випадок, передбачений також абз. "є" п.21.5 Положення, в будь якому випадку, протилежне доводами стороною відповідача не спростовується.

Суд, ґрунтуючись на аналізі медичної документації, при цьому не оцінюючи її медичну частину (в частині встановленого діагнозу, придатності або не придатності позивача до військової служби), а оцінюючи лише загальні висновки сторони відповідача (які є суперечливими) вважає, що сторона відповідача безпідставно застосувала до спірних правовідносин абз. "ж" п. 21.5. Положення 402.

В той же час на переконання суду є підстави для застосування до спірних правовідносин абз. "є" п. 21.5. Положення 402, а саме: матеріали справи підтверджують те, що саме військова служба могла вплинула на динаміку захворювання позивача та його придатність до військової служби (якщо захворювання вже було на момент призову у 2023 році) або те, що захворювання виникло у позивача під час такої служби.

Отже стороною відповідача не обґрунтовано та не доведено в суді, що оскаржуване рішення (в частині висновку про не пов`язаність захворювання з проходженням військової служби ) було винесено з урахуванням всіх обставин, добросовісно та розсудливо.

Решта доводів та заперечень сторони відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 49 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування та забезпечує його санітарно-епідемічне благополуччя.

Слід зауважити, що громадяни, які виконують свій обов`язок по захисту Батьківщини, мають певні обмеження щодо звернення за медичною допомогою на власний вибір і в зручний для них час. Вказане породжує обов`язок держави забезпечити таким громадянам мінімальні стандарти медичної обслуговування та вчасного документування їх стану здоров`я.

Суд також акцентує увагу на тому, що не належне документування державою стану здоров?я громадянина (під час виконання ним свого обов`язку по захисту Батьківщини) в даному випадку не може породжувати негативні наслідки у вигляді відмови визнання причинного зв?язку між його захворюванням та військовою службою.

Також слід врахувати, що перебування на військовій службі позивача, який, можливо, міг бути небезпечним для оточуючих внаслідок стадії свого захворювання, впливає на інтереси інших військовослужбовців, які потенційно (враховуючи специфіку хвороби), могли бути інфікованими. А тому сторона відповідача (ВЛК всіх рівнів) в цьому випадку як представник держави має вживати відповідні заходи задля реалізації права військовослужбовців на охорону здоров`я (ст. 49 Конституції України), зокрема підвищити якість медичного обстеження військовозобов`язаних та військовослужбовців.

Отже аргумент сторони відповідача (ВЛК всіх рівнів) про те, що позивач не довів, що він не мав захворювання до його мобілізації в червні 2023 року судом не приймається, оскільки саме держава в особі ВЛК має обов`язок належної перевірки та документування стану здоров`я громадянина під час мобілізації, оскільки створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення помилково застосував абз. "ж" п. 21.5 Положення 402, оскільки не врахував всі обставини, які мають значення для його прийняття, діяв не добросовісно, не розсудливо і не пропорційно (без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Суд також встановив, що в даній справі є підстави для застосування до спірних правовідносин абз. "є" п. 21.5. Положення 402, оскільки захворювання у позивача:

- або виникло в період служби у військових частинах,

- або виникло до військової служби, а у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Поряд з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Спосіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р. (заява №38722/02)).

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скасуванню підлягають всі оскаржувані рішення сторони відповідача.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У ч. 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

В даному випадку дискреція відповідача полягає у виборі варіанту щодо захворювання позивача: (1) або воно виникло в період служби позивача у військових частинах (2) або захворювання виникло у позивача до військової служби, а у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.

Слід зазначити, що обидва варіанти охоплюються положеннями норми абз. «є» п. 21.5. Положення 402 - тобто вибір правильного варіанту є компетенцією відповідача (ВЛК), адже саме лікарі ВЛК мають встановити який саме випадок насправді мав місце, натомість в будь якому разі застосуванню підлягає норма абз. "є" п. 21.5 Положення 402.

В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що сторона відповідачів фактично розглянула долучені позивачем до заяви документи. Відповідно, є підстави вважати, що у спірній ситуації позивачем були виконані усі умови для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача прийняти нове рішення щодо заміни формулювання причинного зв`язку захворювання.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в які включені витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача його витрати на правничу допомогу при розгляді справи у сумі 10 000,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України та у ст. 16 КАС України закріплено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в тому числі в адміністративному судочинстві. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

У ч.7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18, від 04.12.2023 у справі № 420/329/21, від 03.04.2024 у справі №320/10293/22.

Зокрема при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до наданих суду документів позивач уклав із адвокатським бюро "ЛЄДАПРАВО" договір про надання правової допомоги №51, згідно з яким адвокатське бюро за дорученням клієнта надає йому юридичні послуги, Т.1, а.с. 154-155.

Позивач надав суду розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., і на їх підтвердження копії таких документів: акт наданих послуг № 1 від 21.10.2024; платіжну інструкцію № @2PL602451 від 11.04.2024, Т.1, а.с. 153,156.

Згідно з вказаним актом адвокатом (представником позивача) надано позивачу такі види правничої допомоги: підготовка та подання до суду позову; складання та подання відповіді на відзив, який надійшов 19.09.2024 від 12 Регіонального ВЛК; складання та подання відповіді на відзив, який надійшов 16.10.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_3. Вартість послуг за цим актом складає 10 000 грн., Т.1, а.с. 153.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 категорично заперечував проти відшкодування витрат на правничу допомогу та просив суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність.

Враховуючи викладене, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на (правничу допомогу) до предмета спору, суд вважає, що у даному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6), ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_7) про визнання протиправними та скасування постанови, висновків, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка оформлена свідоцтвом про хворобу № 340 від 20.03.2024, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , а саме того, що ВДТБ (02.02.2024) правої легені (інфальтративний), Дестр-, МБТ-, М-,МГ-, Риф0, гТМЧ0, К-фТМЧ І 0ІІ (0), Гіст 0, ког 1 (2024 р.), «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби».

3. Визнати протиправним та скасувати висновок засідання штатної військово-лікарської комісії № 1536 від 07.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині відмови ОСОБА_1 у зміні причинного зв`язку його захворювань.

4. Визнати протиправним та скасувати висновок засідання штатної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2024 року № 4987 в частині відмови ОСОБА_1 у зміні причинного зв`язку його захворювань.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 переглянути постанову госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 та замінити формулювання причинного зв`язку захворювання ВДТБ (02.02.2024) правої легені (інфальтративний), Дестр-, МБТ-, М-,МГ-, Риф0, гТМЧ0, К-фТМЧ І 0ІІ (0), Гіст 0, ког 1 (2024 р.) ОСОБА_1 з "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" на "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.; за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.; за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в особі Госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант