Рішення

від 22.01.2025 по справі 580/12051/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року справа № 580/12051/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1130 «Про проведення повторного розслідування нещасного випадку», яким було наказано провести повторне розслідування по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 ; призначено комісію з розслідування зазначеного нещасного випадку; скасовано акти розслідування нещасного випадку за формами Нцз-5 та Нцз-1 №2 від 11.04.2024, затверджені тимчасово виконуючим обов`язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України генерал майором служби цивільного захисту Романюком І.П.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 ( двадцять тисяч ) грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що первинне розслідування нещасного випадку по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 було проведено неповно чи не об`єктивно у відповідача на момент винесення оскаржуваного наказу не було та не існувало жодних документів, які б послугували підставою для його скасування. Позивачем вказано, що відповідач ще у квітні 2024 року був достовірно обізнаний, з отриманих ним матеріалів, про обставини розслідування нещасного випадку по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 . На думку позивача, відповідач послідовно здійснював контроль за ходом проведення розслідування, його результатами, погодився з ними, контролював виконання заходів щодо усунення його причин. Також відповідач провів облік, проаналізував цей випадок виробничого травматизму в Аналізі за 6 місяців поточного року, надав свої пропозиції та направив до Головних управлінь ДСНС України в областях та м. Києві, підрозділів центрального підпорядкування, підприємств, установ, організацій сфери управління ДСНС та закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. При цьому, жодних сумнівів в необ`єктивності чи неповноті першого розслідування нещасного випадку у відповідача не виникало до моменту подання позивачем заяви та документів для виплати йому одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України та подання 19.08.2024 року Інститутом до ДСНС висновку про наявність підстав та документів для виплати одноразової грошової допомоги, для прийняття у тримісячний строк з дня реєстрації висновку, рішення про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 року №357. Додатково позивачем наголошено, що ні Інструкція №540, ні Наказ №154 - не передбачають (не передбачали) такої підстави для скасування Актів розслідування та призначення повторного розслідування нещасного випадку як «існування корупційних ризиків». Крім того, згідно наказу про створення комісії до складу комісії з розслідування нещасного випадку було включено: заступника начальника інституту з персоналу, начальника відділу персоналу, начальника служби охорони праці, голову профспілкового комітету інституту. Зазначені особи, хоча і були співробітниками інституту, але не перебували в прямому чи опосередкованому підпорядкуванні позивача в силу вимог його посадової інструкції та наказу про розподіл службових обов`язків та повноважень, так як згідно п. 1.2. вказаної посадової інструкції позивачеві підпорядковуються навчальна пожежно рятувальна частина, відділ організації служби, спортивний комплекс, навчальний комплекс практичної підготовки фахівців Оперативно рятувальної служби цивільного захисту (с. Свидівок Черкаського району Черкаської області) через начальника факультету оперативно рятувальних сил. Крім того, позивачем наголошено, що майже увесь час з 03.04.2024 (дата нещасного випадку) до 21.06.2024 позивач перебував на лікуванні чи реабілітації, тому не перебував на службі та навіть теоретично не міг чинити тиск на членів комісії. 04.07.2024 року був звільнений зі служби цивільного захисту. Вказані обставини виключають навіть теоретичну можливість «корупційних ризиків» при проведенні первинного розслідування нещасного випадку, на існування яких посилається відповідач, обґрунтовуючи винесення оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що у зв`язку з допущеними порушеннями під час проведення розслідування нещасного випадку по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , з метою вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, з метою недопущення вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, недопущення прийняття рішень з порушенням положень Закону України «Про запобігання корупції», тому ДСНС відповідно до підпункту 6 пункту 9 розділу III Порядку, з метою з`ясування дійсних причин і обставин травмування і було прийнято оскаржуваний наказ. Таким чином, на думку відповідача, оспорюваний наказ ДСНС є обґрунтованим, як фактичними обставинами, так і правовими підставами для його видання, прийнятий в установленому порядку уповноваженою на те особою, тому вважає, що підстави для визнання його протиправним відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач перебуваючи на посаді заступника начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України 03.04.2024 о 08 год. 32 хв. знаходившись на території інституту у робочий час, під час виконання своїх службових обов`язків щодо перевірки дотримання розпорядку дня працівниками інституту, а саме - групи автотранспортного забезпечення, в результаті падіння до ями в гаражному боксі отримав травму у вигляді «закритого дегенеративного розриву ахіллового сухожилка праворуч».

Наказом т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України генерал майора служби цивільного захисту Романюка І.П. №НС-104/89 від 04.04.2024 по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку.

За результатами роботи вищевказаною комісією складено Акт розслідування нещасного випадку за формою Нцз-5 та Акт №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, за формою Нцз-1, які були затверджені т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України генерал майором служби цивільного захисту Романюком І.П., якими встановлено, що нещасний випадок стався 03.04.2024 із позивачем у період проходження ним служби за обставин, що пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Позивачу за наслідками отриманої травми за висновком обласної МСЕК № 1 від 14.08.2024 було встановлено другу групу інвалідності; зазначено, що травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

05.07.2024 позивача звільнено зі служби цивільного захисту у зв`язку зі скороченням штатів.

17.08.2024 позивачем подано заяву разом із пакетом документів для виплати йому одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України.

Черкаським інститутом пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України 19.08.2024 подано до ДСНС, для прийняття у тримісячний строк з дня реєстрації висновку, рішення про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 р. № 357 «Деякі питання призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», подання та висновок про наявність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Наказом голови ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1130 «Про проведення повторного розслідування нещасного випадку» прийнято рішення:

- провести повторне розслідування по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 ;

- призначено комісію з розслідування зазначеного нещасного випадку;

- скасовано Акти розслідування нещасного випадку за формами Нцз-5 та Нцз-1 № 2 від 11.04.2024, затверджені тимчасово виконуючим обов`язки начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України генерал майором служби цивільного захисту Романюком І.П.

Позивач вважаючи, що оскаржуваний наказ винесений за відсутності на те правових підстав, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан, який діє станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї адміністративної справи по суті.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони визначаються та розмежовуються Законом України «Про Національну безпеку», який відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.

Норми Закону України «Про Національну безпеку» визначають, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій належить до сектору безпеки і оборони (стаття 12); Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності (стаття 18).

Відповідно до статті 1 Кодексу цивільного захисту України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно із статтею 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного стану України встановлено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 115 Кодексу цивільного захисту України).

Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України 03.04.2024 о 08 год. 32 хв. знаходившись на території інституту у робочий час, під час виконання своїх службових обов`язків щодо перевірки дотримання розпорядку дня працівниками інституту, а саме - групи автотранспортного забезпечення, в результаті падіння до ями в гаражному боксі отримав травму у вигляді «закритого дегенеративного розриву».

Порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків, які сталися з особами рядового і начальницького складу, слухачами і курсантами (далі - особи) центрального апарату МНС України, головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, навчальних закладів, аварійно-рятувальних загонів, загону забезпечення МНС України (далі - органи і підрозділи МНС України) в період проходження ними служби станом на час виникнення спірних правовідносин визначала Інструкція про порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків в органах і підрозділах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.08.2006 №540 (втратив чинність з 01.05.2024, далі Інструкція №540).

Пунктами 2.1 2.4 розділу 1 Інструкції №540 визначено, що розслідування нещасних випадків проводиться у разі раптового погіршення стану здоров`я особи, одержання нею поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати особою працездатності чи можуть становити загрозу життю і здоров`ю особи, у разі зникнення особи під час виконання нею службових обов`язків, а також у разі смерті особи на службі (далі - нещасні випадки). До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, неіонізуючих та іонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергічні захворювання. Гострі професійні отруєння спричиняються, в основному, шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену посадову особу органу і підрозділу МНС України та вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт чи уповноважена посадова особа органу і підрозділу МНС України зобов`язаний:

- терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, керівника органу і підрозділу МНС України, службу з охорони праці або посадову особу, на яку покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на місці нещасного випадку та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших осіб і не призведе до більш тяжких наслідків), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

Керівник органу і підрозділу МНС України, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 3.2 цієї Інструкції), зобов`язаний негайно:

Повідомити про нещасний випадок:

- керівництво вищого органу і підрозділу МНС України;

- Сектор з охорони праці центрального апарату МНС України;

- Державний департамент пожежної безпеки МНС України - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

- установу санітарно-епідеміологічної служби (далі - СЕС), яка обслуговує територію, на якій стався нещасний випадок, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);

Призначити письмовим наказом комісію із розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку покладено наказом керівника виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці, керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, представник підрозділу роботи з персоналом, у разі спроби чи скоєння самогубства потерпілим - психолог, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Головою комісії призначається посадова особа за рішенням начальника органу і підрозділу МНС України.

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, у тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку, та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від керівника та інших посадових осіб органів і підрозділів МНС України, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 розділу 1 Інструкції №540 т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України генерал майора служби цивільного захисту Романюком І.П. повідомленням за формою 9/ОП-3 від 03.04.2024 №8901-1326/8937-04-11 повідомлено Управління організації медичного забезпечення, медичко-біологічного захисту та охорони праці Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Також на виконання вимог пп. 2.3.2 п. 2.3 розділу 1 Інструкції №540 наказом т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України генерал майора служби цивільного захисту Романюка І.П. №НС-104/89 від 04.04.2024 по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку у такому складі:

голова комісії Дмитро Лесечко (заступник начальника інституту з персоналу);

члени комісії:

ОСОБА_2 (начальник відділу персоналу);

ОСОБА_3 (начальник служби охорони праці);

Оксана Іващенко (голова профспілкового комітету).

Судом встановлено, що п. 1.2 Посадової інструкції заступника начальника інституту Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, затвердженої начальником Інституту 10.10.2023, заступнику начальника інституту (посада яку обіймав ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин) підпорядковуються навчальна пожежнорятувальна частина, відділ організації служби, спортивний комплекс, навчальний комплекс практичної підготовки фахівців Оперативнорятувальної служби цивільного захисту (с. Свидівок Черкаського району Черкаської області) через начальника факультету оперативно рятувальних сил.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що особи, які були включені наказом т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України №НС-104/89 від 04.04.2024 до складу комісії для проведення розслідування нещасного випадку по факту травмування позивача не були підлеглими позивача та не перебували у його прямому чи опосередкованому підпорядкуванні. Крім того, пп. 2.3.2 п. 2.3 розділу 1 Інструкції №540 визначено, що до складу комісії не може включатися лише керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Отже твердження відповідача про те, що оскаржуваний наказ винесений саме з метою вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, з метою недопущення вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, недопущення прийняття рішень з порушенням положень Закону України «Про запобігання корупції» - не приймається судом до уваги та спростовується вищезазначеними положеннями.

Пунктами 2.5-2.6 розділу 1 Інструкції №540 визначено, що при розслідуванні нещасного випадку комісія зобов`язана у термін, визначений керівником органу і підрозділу МНС України:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;

- з`ясувати обставини та причини нещасного випадку;

- встановити, чи пов`язаний цей випадок із виконанням службових обов`язків;

- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Нцз-5 згідно з додатком 1 (далі - акт форми Нцз-5). У разі, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний із виконанням службових обов`язків, складається акт про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, за формою Нцз-1 згідно з додатком 2 (далі - акт форми Нцз-1). Якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, складається акт про нещасний випадок, не пов`язаний із виконанням службових обов`язків, за формою НПВцз згідно з додатком 3 (далі - акт форми НПВцз). Зазначені акти передаються на затвердження керівнику органу і підрозділу МНС України, в якому стався нещасний випадок. Акти форми Нцз-5 і форми Нцз-1 (або форми НПВцз) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії окремо письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Нцз-5 і є його невід`ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Нцз-5. У разі виникнення потреби в проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з вищим органом і підрозділом МНС України, але не більш ніж на місяць, про що начальник органу і підрозділу, де стався нещасний випадок, видає наказ.

Визнаються пов`язаними з виконанням службових обов`язків нещасні випадки, що сталися з особою під час виконання службових обов`язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

- перебування на робочому місці, на території органу і підрозділу МНС України або в іншому місці, пов`язаному з виконанням службових обов`язків, починаючи з моменту прибуття особи на робоче місце до їх відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього розпорядку органу і підрозділу МНС України, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань керівника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- підготовки до роботи та приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території перед початком роботи і після її закінчення;

- проведення навчання, тренувань, обов`язкових занять з фізичної підготовки у встановлений час;

- проїзду на службу чи зі служби на транспортному засобі, що належить органу і підрозділу МНС України, або на іншому транспортному засобі, наданому керівником;

- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника;

- ліквідації аварій, надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, пожеж або їх наслідків;

- надання підрозділом шефської допомоги;

- прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника;

прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Судом встановлено, що за результатами роботи вищевказаною комісією складено Акт розслідування нещасного випадку за формою Нцз-5 та Акт №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, за формою Нцз-1, які були затверджені т.в.о. начальника Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля НУЦЗ України генерал майором служби цивільного захисту Романюком І.П., якими встановлено, що нещасний випадок стався 03.04.2024 із позивачем у період проходження ним служби за обставин, що пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Згідно п.п. 2.13-.2.14 розділу 1 Інструкції №540 примірники затвердженого акта форми Нцз-5 та акта форми Нцз-1 (або форми НПВцз) протягом трьох діб надсилаються керівником органу і підрозділу МНС України:

- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

- Сектору з охорони праці центрального апарату МНС України.

Примірник затвердженого акта форми Нцз-1 (або форми НПВцз) протягом трьох діб передається керівникові структурного підрозділу органу і підрозділу МНС України, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам.

Крім того, відповідно до пункту 2.27 розділу 1 Інструкції №540 контроль за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють спеціалісти Сектора з охорони праці центрального апарату МНС України, які мають право вимагати проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, перегляду затвердженого акта форми Нцз-5, акта форми Нцз-1 (або форми НПВцз), визнання нещасного випадку пов`язаним із виконанням службових обов`язків і складення акта форми Нцз-1, якщо ними виявлено порушення вимог цієї Інструкції чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Враховуючи, що ДСНС України була достовірно обізнана про обставини розслідування нещасного випадку по факту травмування полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , послідовно здійснювала контроль за ходом проведення розслідування, його результатами, здійснила облік, проаналізував цей випадок виробничого травматизму в Аналізі за 6 місяців поточного року, надала свої пропозиції та направила до Головних управлінь ДСНС України в областях та м. Києві, підрозділів центрального підпорядкування, підприємств, установ, організацій сфери управління ДСНС та закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання тому суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави сумнівів у необ`єктивності чи неповноті проведеного первинного розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем.

Суд звертає увагу, що станом на час винесення оскаржуваного наказу вищезазначена Інструкція №540 втратила чинність з 01.05.2024, у зв`язку із набранням чинності Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2024 №154 далі Наказ №154).

Так, у підпункті 6 пункту 9 розділу ІІІ Порядку зокрема у частині обов`язку керівник органу (підрозділу) ДСНС, який утворив комісію з розслідування (спеціального розслідування), у разі встановлення посадовими особами структурного підрозділу апарату ДСНС, який здійснює державний нагляд за охороною праці в ДСНС, порушень вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів або надходження від потерпілого (члена його сім`ї або уповноваженої особи, яка представляє його інтереси) обґрунтованого звернення разом з підтвердними документами щодо незгоди з висновками комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, видати наказ про скасування акта за формою Нцз-1 та призначити повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку (в іншому складі (із заміною всіх членів комісії).

Матеріалами справи підтверджено, що у відзиві на позов ДСНС вказало, що підставою для винесення оскаржуваного наказу слугував факт вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, з метою недопущення вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, недопущення прийняття рішень з порушенням положень Закону України «Про запобігання корупції».

Однак суд зазначає, що ні нормами Інструкції №540, ні нормами Наказу №154 - не визначалось/не передбачається такої підстави для скасування Актів розслідування та призначення повторного розслідування нещасного випадку як «існування корупційних ризиків», або недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, з метою недопущення вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Враховуючи вищевикладені обставини та приймаючи до уваги, що оскаржуваний наказ голови ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1130 «Про проведення повторного розслідування нещасного випадку» прийнято без наведення обґрунтованих правових підстав його винесення, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати наказ голови ДСНС України від 01.11.2024 №НС-1130, тому позов у цій частині позову є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у сумі 20000 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на факт протиправної поведінки відповідача, що викликає у нього стан постійної тривоги, занепокоєння, розчарування в судовому органі, відчуття несправедливості, психічне напруження, однак ним не доведено, у чому безпосередньо полягає завдана йому моральної шкоди, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, оскільки сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, ураховуючи положення статей 72- 74, 77- 78 КАС України, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Будь-яких допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність відповідача вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. А самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв`язок із оскаржуваними наказом відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в сумі 20000 грн.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01.11.2024 №НС-1130 «Про проведення повторного розслідування нещасного випадку».

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ