Рішення

від 23.01.2025 по справі 620/4971/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/4971/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Транс» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер Транс» звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати у повному обсязі рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401020/2024/000007/2 від 20.03.2024 та картку відмови Вінницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000348.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей при митну вартість товару за ціною договору. Вказує, що оскільки розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що в порядку контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача було здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах, та за результатами проведеного моніторингу відкритих інтернет-ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, було встановлено, що наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) сідлових тягачів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, 20.03.2024 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Проте, позивач листами від 20.03.2024 повідомив, що інші документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ, у зв`язку з чим було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2024 № UA401020/2024/000007/2.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВЕР ТРАНС», в особі директора Ніколаєнко М.Є., що діє на підставі Статуту (Покупець) та F.H.U. Kaimtrans Kaim Jaroslaw, код REGON 363471994, в особі Kaim Jaroslaw, діючого на підставі сертифіката про ідентифікаційний номер REGON (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1902 (далі-Договір) (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, об`єктом цього Договору є транспортний засіб, що продається продавцем: SCANIA R410, рік першої реєстрації: 2014, VIN: YS2R4X20005370249. Ціна транспортного засобу SCANIA R410 - 10000,00 Євро.

Між сторонами було підписано рахунок-фактуру (інвойс) № FV/20/02/2024 (а.с. 10).

Доставку транспортного засобу в Україну здійснював водій позивача (Жовнір Петро), тому міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не складалася.

З метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості уповноваженою позивачем (особою ФОП ОСОБА_1 ) до Вінницької митниці було подано митну декларацію, до якої додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № FV/20/02/2024; договір купівлі-продажу № 1902 від 19.02.2024; банківське платіжне доручення про оплату товару № 8 від 20.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.06.2017 № НОМЕР_1 ; довідка про транспортні витрати від 20.03.2024 № б/н; експертна довідка № 54/03 від 18.03.2024, відповідно до якої встановлене пошкодження транспортного засобу: ЛФП, деформація без пошкодження ЛФП, забруднена оббивка салону та сидінь.

Також позивачем було надано звіт № 75/03 про експертну оцінку транспортного засобу від 20.03.2024, відповідно до висновку якого вартість автомобіля SCANIA R410 екологічний стандарт якого відповідає рівню Євро-6, що ввозиться на митну територію України, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 на дату оцінки складає 14532 Євро (а.с. 15-16).

При цьому, розрахована декларантом митна вартість товару була заявлена в розмірі 16760 Євро (сума в гривнях 711698,32 грн., курс валюти 42,4641 грн. за 1 євро).

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації, у зв`язку з чим представнику декларанта 20.03.2024 було надіслано електронне повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно частин другої, третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України (а.с. 19, 62-64).

Представником декларанта 20.03.2024 надано відповідь, в якій було зазначено, що всі наявні документи вже надані, в тому числі і ціновий звіт № 75/03 від 20.03.2024 експерта та банківське платіжне доручення про оплату товару № 8 від 20.02.2024. Інших документи відсутні, тому надаватися не будуть (а.с. 20).

20.03.2024 Вінницькою митницею прийнято рішення № UA401020/2024/000007/2 про коригування митної вартості, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 18000,00 Євро (а.с. 21).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що декларантом не було надано документи, що відповідно до частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України та частини першої та третьої статті 335 Митного кодексу України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а також згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Крім того, в ДМВ зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, але в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв`язку на ціну оцінюваного товару, оскільки додатково не надано документи передбачені частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України.

Також зазначено, що митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено. В результаті порівняння рівня заявленої митної вартості товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів; - марка: SCANIA; - модель: R410; - номер шасі: YS2R4X20005370249; - робочий об`єм циліндрів двигуна, см3: 12742; - потужність, кВт: 302; - календарний рік виготовлення: 2014; - модельний рік виготовлення: 2014; - дата першої реєстрації: 21.11.2014; - тип двигуна: дизельний...» з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) сідлових тягачів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи вищезазначене та положення частин другої, третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, 06.02.2024 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Декларантом листами 07.02.2024 були надіслані відповіді, що інші документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Враховуючи, що декларантом поданий не повний пакет документів, що в обов`язковому порядку має подаватися з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

Митна вартість визначена за резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості була МД від 22.02.2024 No UA403030/2024/002287, за якою оформлено за резервним методом товар «Сідельний тягач SCANIA R 410, бувший у використанні:- марка: SCANIA;- модель: R 410- № шасі: YS2R4X20005366273; - загальна к-сть місць: 2; - тип двигуна: дизельний; - об`єм двигуна: 12742 куб.см; - колісна формула: 4x2; - календарний рік виготовлення: 2014; -модельний рік: 2014; Призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Торгова марка: SCANIA; Виробник: SCANIA/SE.» та складає 18000 Євро (а.с. 21).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000348 (а.с. 22).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано рахунок-фактуру (інвойс) № FV/20/02/2024; договір купівлі-продажу № 1902 від 19.02.2024; банківське платіжне доручення про оплату товару № 8 від 20.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.06.2017 № НОМЕР_1 , в яких зазначено характеристики товару: марку та модель автомобіля, номер кузова, рік виробництва, ціну.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 ґ (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для коригування відповідачем показника митної вартості товару, зазначеного в митній декларації поданій позивачем, стала порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а також цінова інформація і пропозиції з інтернет ресурсів, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу.

Суд критично ставиться до такої інформації, оскільки відповідачем не обґрунтовано правомірність використання у спірному випадку таких відомостей. У спірних відносинах цінова інформація з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар, а тим більше, впливати на договірні умови між продавцем та покупцем, на підставі яких ними була визначена, та фактично сплачена, вартість автомобіля.

Суд зазначає, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура № FV/20/02/2024, договір купівлі-продажу № 1902 від 19.02.2024 містять відомості про продавця, його адресу та номер телефону, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Як слідує з копії експертної довідки № 54/03 від 18.03.2024 в результаті огляду були встановлене пошкодження транспортного засобу: лакофарбового покриття, деформація без пошкодження лакофарбового покриття, забруднена оббивка салону та сидінь (а.с. 14).

Отже, суд критично ставиться до порівняння відповідачем автомобіля, розмитненого згідно митної декларації від 20.03.2024 № 24UA401020015842U7, який був придбаний ТОВ «Сівер Транс» та аналогічних автомобілів розміщених в інтернет ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, оскільки відповідачем не надано доказів щодо наявності у порівнюваних автомобілів тотожних недоліків технічного стану.

Отже, відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів слідує, що митна вартість товару імпортованого позивачем була визначена на підставі резервного методу.

Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Враховуючи, що митна вартість товару була підтверджена достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд вважає протиправними висновки відповідача за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA401020/2024/000007/2 від 20.03.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000348.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Транс» підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору № 25/03-1 від 25.03.2024 про надання правової (правничої) допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2024 на загальну суму 8000,00 грн., копію платіжної інструкції № 4650 від 03.04.2024 на суму 8000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1084142 від 04.04.2024 (а.с. 23-26).

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 8000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині складання тексту позовної заяви виготовлення копій документів, що є додатком до позову.

Отже, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Транс» (вул. Мачеретівська, 10/1, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 37418665) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034, код ЄДРПОУ ВП 43997544) про визнання незаконними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401020/2024/000007/2 від 20.03.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/000348.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Транс» судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.01.2025.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ