Постанова

від 23.01.2025 по справі 200/5433/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року справа №200/5433/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року) у справі № 200/5433/24 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

07 серпня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ЗАВОД ВИСОКОВОЛЬТНИХ ІЗОЛЯТОРІВ» (далі ТОВ «ВО СЗВІ», платник податків) до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0000017-1311-0599 від 29.02.2024, складеної Головним управлінням ДПС у Донецькій області стосовно ТОВ «ВО СЗВІ».

В обґрунтування позову вказано, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, знаходженням земельних ділянок позивача на території, на якій ведуться (велися) бойові дії (Слов`янська міська територіальна громада Донецької області), позивача було звільнено від сплати земельного податку з 01.03.2022 по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Проте, ГУ ДПС у Донецькій області було нараховано позивачу податковий борг в сумі 903 223,47 грн. із земельного податку з юридичних осіб та складено податкову вимогу №0000017-1311-0599 від 29.02.2024 про те, що станом на 28.02.2024 сума податкового боргу позивача становить 903 223,47 грн.

Вважав податкову вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 14.06.2024 №0000266-1309-0599 на суму 116 492,83 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу суду, що у зв`язку з несплатою ТОВ «ВО СЗВІ» узгоджених податкових зобов`язань, відповідно ст. 59 ПК України та розділу III «Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 № 902/30770 (із змінами та доповненнями) (далі Порядок № 610), ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано спірну податкову вимогу разом з детальним розрахунком суми податкового боргу на загальну суму податкового боргу 903 223,47 грн. Податкову вимогу 01.03.2024 було спрямовано на адресу платника засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поштове відправлення з податковою вимогою було повернуто 19.03.2024 до ГУ ДПС у Донецькій області, як не вручене платнику із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 42.5 ст.42 ПК України та п.6 розділу IV Порядку № 610, податкова вимога від 29.02.2024 № 0000017-1311-0599 вважається врученою.

Відповідач наголошує, що перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 може застосовуватися при справлянні плати за землю на відповідних територіях.

Зазначає, що ПК України наразі визначено підстави для ненарахування плати за землю за земельні ділянки, що знаходяться на території активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях.

Так, відповідно до пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, власники та користувачі земельних ділянок не нараховують та не сплачують плату за землю (земельний податок та/або орендна плата) на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а саме:

юридичні особи та фізичні особи підприємці:

2022 рік з 1 березня до 31 грудня;

2023 рік з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Відповідно до Переліку територій, затвердженого наказом № 309 (зі змінами), територію Слов`янської міської територіальної громади Донецької області віднесено з 24.02.2022 до території можливих бойових дій. Отже, юридичні особи на території Слов`янської міської територіальної громади не звільняються від нарахування і сплати земельного податку за 2022 рік.

Податковий орган, звертає увагу апеляційного суду на те, що податкова декларацiя № 9019095473 від 07.02.2022, якою позивач самостійно задекларував податкові зобов`язання, була подана ТОВ «ВО СЗВІ» до податкового органу 07.02.2022, тобто взагалі до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а податкова вимога форми «Ю» від 29.02.2024 № 0000017-1311-0599 сформована відповідно до норм чинного законодавства на дату її формування, тобто відповідно до норм ПК України в редакції Закону № 3050.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ВО СЗВІ» (код ЄДРПОУ 36368912) зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 22.02.2009, номер державної реєстрації 1277102000001858, зареєстроване за юридичною адресою: 84105, Донецька область, Краматорський район, місто Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 79.

Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (Слов`янська ДПІ) з 22.10.1996 та з 23.06.2009 як платник єдиного внеску.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності у ТОВ «ВО СЗВІ» на праві власності знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1414100000:01:006:0723, 1414100000:01:006:0726, 1414100000:01:006:0725, 1414100000:01:006:0724 за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Краматорська, б. 79.

Позивачем 07.02.2022 подано річну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9019095473 за 2022 рік, якою задекларовано річну суму орендної плати у сумі 985 335,81 грн, щомісячні платежі: по 82 111,32 грн.

Позивач здійснив часткову оплату задекларованих податкових зобов`язань, зокрема відповідно до платіжного доручення № 18300 від 28.02.2022 на суму 82 112,34 грн, що підтверджується витягом із ІКПП за 2022 рік.

По всій території України 24.02.2022 введено воєнний стан через ворожу агресію та вторгнення російської федерації.

У зв`язку з несплатою ТОВ «ВО СЗВІ» узгоджених податкових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Донецькій області було сформовано податкову вимогу від 29.02.2024 № 0000017-1311-0599 разом на загальну суму податкового боргу 903 223,47 грн.

Дану податкову вимогу 01.03.2024 було спрямовано на адресу платника засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте повернуто до Головного управління ДПС у Донецькій області із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, спірним питанням справи є право позивача на пільгу щодо сплати орендної плати за землю, передбачену на час введення воєнного стану для землекористувачів у випадку розташування таких земельних ділянок на територіях, де ведуться бойові дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначених норм убачається, що вказані норми є імперативними та такими, що звільняють позивача як від нарахування, так і від сплати відповідних податкових зобов`язань, за умови щодо місця розташування відповідного нерухомого майна та земельної ділянки на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято наказ від 22.12.2022 року № 309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Пунктом 1.2 підрозділу 1 розділу І вказаного Переліку Слов`янську міську територіальну громаду (UA14120210000056793) з 24.02.2022 року віднесено до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. Водночас, дата припинення можливості бойових дій щодо вказаної території не визначена.

Місцем розташування земельних ділянок яка належить позивачу з кадастровими номерами:1414100000:01:006:0723,1414100000:01:006:0724,1414100000:01:006:0725,1414100000:01:006:0726 є Слов`янська міська територіальна громада Донецької області, тобто вказаний об`єкт нерухомого майна підпадав під дію положень п. 69.14 та 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.

Суд першої інстанції вказав, що у спірний період Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ не був чинним, а відтак його норми застосуванню не підлягали, оскільки не пов`язували розташування відповідних об`єктів нерухомого майна з територіями саме активних бойових дій, як і не передбачали умовою звільнення від сплати податків подання платником уточнюючих декларацій з нульовими показниками.

Тільки з 06.05.2023 набрала чинності зміни щодо надання права платникам податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платникам плати за землю, які задекларували за 2022 рік, 2023 рік податкові зобов`язання по вказаним податкам, відкоригувати нараховані податкові зобов`язання шляхом подання податкових декларацій за відповідний період.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Отже, за нормами ПК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, єдиною умовою для ненарахування та несплати зазначених податкових зобов`язань було розташування відповідних об`єктів нерухомого майна на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.

З такими висновками не погоджується колегія суддів та, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога, це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу Українивстановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).

Аналогічні приписи щодо надіслання податкових вимог містить і Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610.

Отже, виходячи з приписів наведених норм, факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.

Пунктом 286.2 статі 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 266 ПК України визначено порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за приписами пункту 266.7.5 якої платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію заформою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Як вже встановлено судом та не заперечується сторонами, до спірної податкової вимоги увійшла заборгованість за самостійноподаною річною декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9019095473 за 2022 рік, якою задекларовано річну суму орендної плати у сумі 985 335,81 грн, щомісячні платежі: по 82 111,32 грн.

Позивач здійснив часткову оплату задекларованих податкових зобов`язань, зокрема відповідно до платіжного доручення № 18300 від 28.02.2022 на суму 82 112,34 грн, що підтверджується витягом із ІКПП за 2022 рік.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено, зокрема:

- підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України;

- підпунктом 69.22, який визначає, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.»

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

- 69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до данихПереліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

- 69.22 визначає, що починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, згідно якого Слов`янська міська територіальна громада включена до п. 1. Території можливих бойових дій розділу I. Території, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Колегія суддів також звертає увагу, що право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпунктів 69.14, 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази відкоригування позивачем самостійно нарахованих податкових зобов`язань з плати за землю та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Також відсутні докази сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання в розмірі 902 223,47 грн.

Отже, будь-яких доказів сплати податкового боргу або ж зменшення грошових зобов`язань у податковій звітності станом на час формування податкової вимоги, позивачем надано не було.

Враховуючи факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем у межах та у спосіб, що передбачений законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 жовтня 2024 року у справі № 620/5747/23, від 22 листопада 2024 року у справі № 280/325/24.

Отже, підстав для задоволення позову не існує.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/5433/24 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Слов`янський завод високовольтних ізоляторів» до Головного управління ДПС у Донецькій област про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Повне судове рішення 23 січня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук