Постанова

від 23.01.2025 по справі 160/17906/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/17906/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року (суддя Бухтіярова М.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.09.2024 року) в справі №160/17906/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії, зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді, зобов`язання забезпечити бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді суддівської винагороди,

в с т а н о в и в:

05.04.2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до суду з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду (далі по тексту відповідач 1), в якому просили визнати протиправною відмову Запорізького окружного адміністративного суду, викладену у листі від 12.03.2024 №06-19/5707/24 у нарахуванні та виплаті позивачам суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень; з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень; зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддям суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року роз`єднано позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії; виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 року залучено Державну судову адміністрацію України (далі по тексту відповідач-2) до участі в адміністративній справі №160/17906/24 в якості другого відповідача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.; зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті; зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті; зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті; зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації щодо не забезпечення Запорізького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

З рішенням суду першої інстанції не погодився Запорізький окружний адміністративний суд та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права. Апелянт зазначав, що ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а, також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік; таким чином Законом України «Про прожитковий мінімум» визначений суб`єкт до повноважень якого належить затвердження розміру прожиткового мінімуму Верховна Рада України, та визначено нормативний документ, у якому затверджується прожитковий мінімум закон про Державний бюджет України на відповідний рік. Апелянт зазначив, що Закон України «Про прожитковий мінімум» не встановлює заборони на затвердження інших розмірів прожиткового мінімуму, ніж визначено у ч.2 ст.1 вищевказаного Закону, оскільки його норма зазначає лише про основні види соціальних та демографічних груп. Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів, особливості виділення та затвердження бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів. Статтею 149 Закону №1402-VIII передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Апелянт вказував, що відповідно до ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Стаття 135 Закону про судоустрій, відсилає до закону про Державний бюджет, Державний бюджет затверджується виключно Верховною Радою України. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про Державні бюджети на кожний рік. Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2021, 2022, 2023, 2024 роках у розмірі 2102 грн Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися. Норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював у 2021, 2022, 2023, 2024 роках. Апелянт вказував, що ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», також надає право законодавцю передбачати різні види прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення. Законодавець чітко визначив розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір і необхідно застосовувати під час визначення суддівської винагороди позивача.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодилась Державна судова адміністрація України, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права. Апелянт зазначав, що позивачем ОСОБА_1 порушено строк звернення до суду з позовом, вказано, що згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Положеннями статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частини п`ятої статті 122 КАС України. Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. До 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Апелянт вказував, що позивачем було заявлено позовні вимоги, які стосуються невиплати йому в повному обсязі суддівської винагороди та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 року, на нього розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КзпП України, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У контексті вирішення спору ДСА України зазначало, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Апелянт вказував, що суд першої інстанції послався на те, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (01.01.2021 по 05.04.2024), а також до Закону України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Апелянт вказував, що під час формування бюджетного запиту головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють обрахунки своїх потреб з суми, яку доведено Міністерством фінансів України до відома. У цій сумі вже закладено розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік. Апелянт вказував, що згідно статті 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. ДСА України та суд у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли в межах чинного законодавства та виділених бюджетних асигнувань. ДСА України як державний орган та головний розпорядник бюджетних коштів у спірних правовідносинах та суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мають повноважень надавати оцінку прийнятим законам на їх відповідність Конституції України, а зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому у відповідачів були відсутні будь-які правові підстави не виконувати вказані вимоги чинних законів України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є суддею Запорізького окружного адміністративного суду, відповідно до довідки №02-35/24/35 від 02.04.2024 року, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, та відповідно до довідок від 23.07.2024 року №46, №47, №48, №49 ОСОБА_1 нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по липень 2022 року, з серпень 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року, прожитковий мінімум, який застосовувався при визначенні базового розміру посадового окладу судді у 2021-2024 роках становив 2102,00 грн. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.130 Конституції України, частинами 1, 2, 3 ст.135, ст.136, 148, 149 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.7 Закону України «По Державний бюджет України на 2021 рік»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»; статтями 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»; статтями 48, 49 Бюджетного кодексу України. Суд врахував, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів про Державний бюджет України на 2021-2024 роки; закони про Державний бюджет України на 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді. Статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн (станом на 01.01.2021), в розмірі 2481,00 грн (станом на 01.01.2022), в розмірі 2684,00 грн (станом на 01.01.2023), в розмірі 3028,00 грн (станом на 01.01.2024) був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн, в той час, коли а ні до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а ні до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися. Закони про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді. Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII. Відповідач 1 зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у період з 01 січня 2021 року по 05.04.2024 року діяти відповідно до Закону №1402-VIII та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», а саме у значенні 2270,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» у значенні 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у значенні 2684,00 грн та Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік» у значенні 3028,00 грн, а не 2102 грн, але протиправно цього не робив. Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 148 Закону № 1402-VІІІ фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, крім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду. Головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Запорізький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Суд першої інстанції вказував, що Запорізький окружний адміністративний суд здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021-2024 роки. Докази, що у спірних правовідносинах Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачці суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною у 2021 році - 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн та у 2024 році 3028,00 грн відсутні.

Матеріалами справи встановлено, що Указом Президента України від 21.12.2009 №1085/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Наказом голови від 19.01.2010 року №6-к ОСОБА_1 зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 21.05.2015 року № 479-VIІІ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідно до довідки №02-35/24/35 від 02.04.2024 року, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, ОСОБА_1 працює в Запорізькому окружному адміністративному суді на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду з 19 січня 2010 року наказ від 19.01.2010 року №6-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді», виданий на підставі Указу Президента України від 21.12.2009 року №1085/2009 «Про призначення суддів», наказ від 04.06.2015 року №100-к «Про повноваження судді ОСОБА_1 », виданий на підставі постанови Верховної Ради України від 21.05.2015 року №479-VIII «Про обрання суддів».

Згідно наданих довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року №46, №47, №48, №49 ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по липень 2022 року, з серпень 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року.

Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року б/н суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

12.02.2024 року ОСОБА_1 разом із колективом суддів звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Листом від 12.03.2024 року №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.

Згідно частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити коли особа дізналась або повинна була дізнатись про можливе порушення своїх прав. Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату пенсії (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Лист Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 року №06-19/5707/24 датований 12.03.2024 року. Тобто лише після 12.03.2024 року ОСОБА_1 отримав підтвердження щодо нарахування та виплати йому та з якого розміру прожиткового мінімуму суддівської винагороди, дізнався про можливе своє порушене право на виплату належного розміру суддівської винагороди.

Після отримання довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року ОСОБА_1 також міг дізнатись про можливе своє порушене право на виплату належного розміру суддівської винагороди.

За правилами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України , зокрема, частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

До 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

На момент виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 19.07.2022 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Твердження ДСА України щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із позовом відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, щодо періоду з 01.01.2021 року по 19.07.2022 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21 та від 27.01.2023 року у справі №420/14777/22. Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо строку звернення до суду, викладені у постанові від 30.11.2023 року справі № 160/759/23.

Слід враховувати коли позивач дізнався або міг дізнатись про свої порушене право на виплату належного розміру суддівської винагороди. Достеменно про порушення свого права на отримання належного розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 дізнався з листа Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2024 року №06-19/5707/24 та про суми нарахованого та виплаченого розміру суддівської винагороди дізнався після отримання довідок від 23.07.2024 року №46, №47, №48, №49.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.135, ст.136, частин 4, 5, 6 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 грн., з 1 липня - 2294 грн., з 1 грудня - 2393 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 грн, з 1 липня - 2013 грн., з 1 грудня - 2100 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 грн., з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 грн., з 1 липня - 2379 грн., з 1 грудня - 2481 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 грн., з 1 липня - 1854 грн., з 1 грудня - 1934 грн.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 грн., з 1 липня - 2508 грн., з 1 грудня - 2589 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 грн., з 1 липня - 2201 грн., з 1 грудня - 2272 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 грн., з 1 липня - 2744 грн., з 1 грудня - 2833 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 грн., з 1 липня - 2600 грн., з 1 грудня - 2684 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 грн., з 1 липня - 2027 грн., з 1 грудня - 2093 грн.

Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Відповідно до ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.130 Конституції України. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум та судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, неправильно брати як розрахункову величину посадового окладу іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Суд зазначає, що законами «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Закони про Державний бюджет України на 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в той час як вказані закони не є спеціальними для визначення розміру суддівської винагороди.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обрання ефективного способу захисту порушеного права як зобов`язання ДСА України здійснити фінансування з єдиного рахунку Державного бюджету України, забезпечити бюджетними асигнуваннями, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, з 01.01.2024 року по 05.04.2024 року з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році 3028,00 грн.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції керується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22, від 21.09.2023 року у справі №380/25627/21, від 20.11.2023 року у справі № 120/709/22-а.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Запорізького окружного адміністративного суду залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року в справі №160/17906/24 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова