Постанова

від 23.01.2025 по справі 420/20743/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20743/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 420/20743/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІО» до Одеської митниці Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2024 року представник ТОВ «ЛЮМІО» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA500020/2024/000002/2 від 10.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2024/000008 від 10.01.2024, видану Одеською митницею Державної митної служби України щодо декларанта - ТОВ ЛЮМІО.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 24UA500020000209U5 від 09.01.2024 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.09.2024 у справі № 420/20743/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІО» задовольнив.

Визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2024/000002/2 від 10.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2024/000008 від 10.01.2024, видані Одеською митницею щодо декларанта - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІО».

Стягнув з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮМІО» судовий збір у розмірі 5898,32 грн (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень тридцять дві копійки).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що між компанією ZHONGSHAN KEYIT LIGHTING CO.,LTD (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІО" укладено контракт №LM2009 від 20.09.2023, згідно п.1.1 якого продавець продає, покупець купує світлодіодну продукцію, електротовари, товари народного вжитку та інші різноманітні товари далі зване «товар».

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію №24UA500020000209U5 від 09.01.2024 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №24UA500020000209U5 від 09.01.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості UA500020/2024/000002/2 від 10.01.2024 р (а.с.44).

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1) до митного контролю та оформлення наданий договір транспортного експедирування від 04.12.2023 №041223-1, згідно якого експедитор ТОВ «Порта Маріс Лоджистик» зобов`язаний організувати транспортно-експедиторське обслуговування, проте перший транспортний документ Коносамент (Bill of lading) № HS123101735 має дату 29.10.2023, тобто перевезення почалось ще до укладення договору про перевезення. Також згідно автотранспортній накладній (Road consignment note) від 04.01.2024 №8288, автоперевезення здійснювалось PС SHVETS OLEKSANDR, договір з яким відсутній у поданих документах. Тобто відомості щодо такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, не підтверджено або надані неповні відомості.

2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

3) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Пунктом 2.5. контракту від 20.09.2023 №LM2009 визначено, що порядок оплати здійснюється згідно певних умов, зазначених у Інвойсах по кожній поставці. Проте в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.09.2023 №UK20230920 відсутні умови та порядок оплати, також не надано банківські платіжні документи;

4) наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2023 Б/Н містить реквізити контракту від 20.09.2023 №LM2009 та інвойсу від 20.09.2023 №UK20230920, тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб та не зазначено термін його дії, тому не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

5) У наданому до митного оформлення сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) від 04.01.2024 № 24C4403A2850/00026 у графі 1 Exporter зазначений SHENZHEN LEQUEUE IMPORT EXPORT CO.,LTD який більш не зазначений у жодному наданому до митного контролю та оформлення документі, тобто участь та роль даного підприємства у поставці що розглядається не відома.

Також, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500020/2024/000008 від 10.01.2024.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між компанією ZHONGSHAN KEYIT LIGHTING CO.,LTD (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІО" укладено контракт №LM2009 від 20.09.2023, згідно п.1.1 якого продавець продає, покупець купує світлодіодну продукцію, електротовари, товари народного вжитку та інші різноманітні товари далі зване «товар».

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію №24UA500020000209U5 від 09.01.2024 року.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №24UA500020000209U5 від 09.01.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості UA500020/2024/000002/2 від 10.01.2024 р (а.с.44).

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1) до митного контролю та оформлення наданий договір транспортного експедирування від 04.12.2023 №041223-1, згідно якого експедитор ТОВ «Порта Маріс Лоджистик» зобов`язаний організувати транспортно-експедиторське обслуговування, проте перший транспортний документ Коносамент (Bill of lading) № HS123101735 має дату 29.10.2023, тобто перевезення почалось ще до укладення договору про перевезення. Також згідно автотранспортній накладній (Road consignment note) від 04.01.2024 №8288, автоперевезення здійснювалось PС SHVETS OLEKSANDR, договір з яким відсутній у поданих документах. Тобто відомості щодо такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, не підтверджено або надані неповні відомості.

2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

3) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Пунктом 2.5. контракту від 20.09.2023 №LM2009 визначено, що порядок оплати здійснюється згідно певних умов, зазначених у Інвойсах по кожній поставці. Проте в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.09.2023 №UK20230920 відсутні умови та порядок оплати, також не надано банківські платіжні документи;

4) наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2023 Б/Н містить реквізити контракту від 20.09.2023 №LM2009 та інвойсу від 20.09.2023 №UK20230920, тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб та не зазначено термін його дії, тому не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

5) У наданому до митного оформлення сертифікаті про походження товару (Certificate of origin) від 04.01.2024 № 24C4403A2850/00026 у графі 1 Exporter зазначений SHENZHEN LEQUEUE IMPORT EXPORT CO.,LTD який більш не зазначений у жодному наданому до митного контролю та оформлення документі, тобто участь та роль даного підприємства у поставці що розглядається не відома.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з такого.

Щодо зауважень митного органу про не підтвердження декларантом витрат на транспортування колегія суддів зазначає таке.

Разом з тим, як встановлено судом, між компанією ZHONGSHAN KEYIT LIGHTING CO.,LTD (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІО" укладено контракт №LM2009 від 20.09.2023(а.с.28-33).

Відповідно до п.п. 1.1-1.3. контракту продавець продає, покупець купує світлодіодну продукцію, електротовари, товари народного вжитку що далі іменується «Товар». Постачання Товарів здійснюється протягом усього періоду дії цього контракту відповідно до інвойсів продавця. Загальна вартість Товару, який поставляється за цим Контрактом, визначається з суми всіх рахунків, що виставляються за даним Контрактом.

Відповідно до п.п.2.1.-2.2. контракту ціни на товари визначаються для кожної партії і вказуються в Інвойсах на конкретну поставку. Ціна включає вартість тари, експортної упаковки, маркування.

Відповідно до Розділу 3 контракту та інвойсу, умови поставки товару визначаються сторонами згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС 2010) та зазначаються в Інвойсах, а саме поставка здійснена згідно умов FOB.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (Free on Board) Вільно на борту продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Також, на підтвердження витрат на транспортування позивачем надано копію автотранспортної накладної від 04.01.2023 та договір транспортного експедирування від 04.12.2023.

Окрім іншого, в матеріалах справи наявна довідка про транспортні витрати від 04.01.2024 вих.№ 154, яка містить інформацію про вартість витрат по доставці вантажу за коносаментом HS12301735 на адресу ТОВ «ЛЮМИО» до митного кордону України Ренійський морський торговий порт та подавалась позивачем при митному оформленні товарів (а.с. 49).

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 звернув увагу, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тотожні висновки викладені також у постанові Верховного суду від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23.

Поміж тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання митного органу про те, що порядок оплати здійснюється згідно певних умов, зазначених у Інвойсах по кожній поставці спростовується відомостями інвойсу від 20.09.2023, де вказано, що оплата здійснюється після отримання товару покупцем (а.с.35-36).

Відтак, позивачем як при митному оформленні товарів, так і в ході розгляду справи у суді, надано документи, які підтверджують заявлені витрати на транспортування, котрі є складовою митної вартості товару.

Щодо аргументів митниці про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.09.2023 Б/Н містить реквізити контракту від 20.09.2023 №LM2009 та інвойсу від 20.09.2023 №UK20230920, тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб, а також про те, що в сертифікаті про походження товару зазначений SHENZHEN LEQUEUE IMPORT EXPORT CO.,LTD, який більш не зазначений у жодному наданому до митного контролю та оформлення документі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи не впливають на митну вартість товару.

Ба більше, митним органом не обґрунтовано, яким чином наведені обставини впливають на числові показники митної вартості товару.

Принагідно, апеляційний суд акцентує увагу, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження митної вартості товарів (див. постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Також, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000002/2 від 10.01.2024 відповідачем використано для коригування митної вартості товару митні декларації від 10.11.2023 № UA500080/2023/010929, від 16.10.2023 № UA500500/2023/036512, від 24.11.2023 № UA500500/2023/042002, від 20.03.2023 № UA408020/2023/020331, від 07.11.2023 № UA500500/2023/039528, від 07.11.2023 № UA500500/2023/039671, від 06.11.2023 № UA205140/2023/093106.

Проте, спірне рішення містить лише посилання на такі митні декларації, однак не містить пояснень про те, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості.

Також відповідачем не зазначено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем положень частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 420/20743/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик