Постанова

від 22.01.2025 по справі 320/32601/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/32601/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України та Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України та Служби судової охорони, у якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року в розмірі 30 000 грн щомісячно, в тому числі за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Позов мотивовано тим, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісяця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168. Стверджує, що ним у період з 01 березня 2022 року по 02 квітня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, а тому останній має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період з 011 березня 2022 року по 02 квітня 2022 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку зазначеної Постанови у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 в розмірі до 30 000 грн. пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100000,00 грн та зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100000,00 грн.

Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивування судом першої інстанції прийнятого рішення обмежується виключно цитуванням рішення ЄСПЛ по справі «Гарсія Руіз проти Іспанії». На думку апелянта, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки судове рішення не містить жодних пояснень (мотивів), чому суд не розглянув позовну заяву в частині позовних вимог.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області 06.11.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що виплати грошового забезпечення співробітникам Управління здійснюються виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах Управління. Представник стверджує, що позивач не приймав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Сам факт включення позивача до бойових розрахунків Центрального органу управління ССО не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі.

Від представника Служби судової охорони 08.11.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що позивачем не наведено жодних доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Стверджує, що сам факт перебування позивача у період з 01 березня 2022 по 02 квітня 2022 року у м. Києві та виконання ним своїх функціональних обов`язків як співробітника Служби судової охорони не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000, 00 грн розмірі, оскільки за змістом пункту 1 постанови №168 основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.

Від представника Міністерства фінансів України 21.11.2024 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що як учасник бюджетного процесу не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020 та не несе відповідальності за її нарахування. Зазначає, що позивачем не додано накази/витяги з наказів про його включення до бойових розрахунків центрального органу управління Служби судової охорони, тому неможливо визначити конкретний період протягом якого його було включено до таких розрахунків, а також відсутня будь-яка конкретизація щодо характеру виконуваних завдань.

Від ОСОБА_1 25.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що у матеріалах справи містяться витяги з наказів Служби судової охорони по особовому складу про затвердження бойових розрахунків центрального органу управління Служби судової охорони, у які його було включено, а тому вказані докази підтверджують той факт, що позивач був безпосередньо залучений до виконання завдань із здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 21.11.2019 проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та займає посаду провідного спеціаліста (заступника командира відділення) 5 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, що підтверджується довідкою від 31.08.2023 №388 (а.с.14).

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ (далі - Указ № 64/022), введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та який діє і на даний час.

Позивач 22.08.2023 звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області із заявою про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.

Листом від 04.09.2023 №41.07-945 повідомлено позивача, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Управління за фондом оплати праці співробітників відповідних бюджетних асигнувань на її виплату. У межах доведеного на 2023 рік граничного обсягу видатків, коштів для виплати додаткової винагороди співробітникам Управління відповідно до постанови №168 не передбачено. У зв`язку із відсутністю відповідного фінансування зазначеної вище додаткової винагороди, наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 не видається. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому законом порядку.

Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання вказаної додаткової винагороди в належному розмірі, звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо вимог позивача щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах, судова колегія зазначає наступне.

За приписами статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Згідно зі статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 за №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 за №384 (надалі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає:

1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби);

2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія);

3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати. Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та на час спірних відносин не припинений та не скасований.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відтак, з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони виникло право на отримання додаткової винагороди щомісячно.

В подальшому до пункту 1 Постанови №168 неодноразово вносилися зміни.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168: в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок №396).

Згідно з вимогами п.3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами п.4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

У постанові № 168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) містяться загальні умови отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, а саме: безпосередня участь співробтника Служби судової охорони у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Так, під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу) яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та ін.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень, визначеним переліком документів має бути підтверджена безпосередня участь у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів.

Суд акцентує увагу на тому, що незважаючи на встановлений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, визначеного частиною першою згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, на підтвердження зазначених обставин, апелянт надав до суду першої інстанції лист від 02.11.2022 №30/30.07.3-1596 Служби судової охорони, яким тимчасово виконуючий обов`язків Голови О.Білецький звернувся до Головнокомандувача ЗСУ щодо надання витягів з наказів про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій за період з 24.02.2022 по 31.10.2022. До суду також надано лист Генерального штабу ЗСУ від 17.11.2022 №316/2944 разом із копіями наказів Головнокомандувача ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 13.03.2022 №84, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125, від 02.06.2022 №157, від 01.07.2022 №184, від 01.08.2022 №212, від 01.09.2022 №237, від 01.10.2022 №262, від 01.11.2022 №282.

Також позивачем надано до суду копії витягів із наказів Служби судової охорони по особовому складу про затвердження бойових розрахунків ЦОУ ССО, у які було включено ОСОБА_1 .

Колегія суддів, дослідивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає наступне.

Віднесення адміністративно-територіальних одиниць, на яких ніс службу позивач до території проведення воєнних (бойових) дій не надає позивачу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.

Сам факт перебування позивача у вказаний період та виконання ним безпосередніх обов`язків в м. Київ, не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, оскільки за змістом пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.

Щодо доводів апелянта про те, що його безпосередня участь з 01 березня 2022 по 02 квітня 2022 року у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів підтверджується наказами Служби судової охорони по особовому складу про затвердження бойових розрахунків центрального органу управління Служби судової охорони, у які його включено, колегія суддів зазначає наступне.

Так, із наданих до суду копій листів Служби судової охорони від 07.10.2024 №30/01.30-01.2-1351, від 09.10.2024 №30/01.30-01.1-1364 та витягів із наказів «По особовому складу» від 01.03.2022, від 03.04.2022 вбачається, що капітан Служби судової охорони ОСОБА_1 з 01.03.2022 прибув для виконання завдань із забезпечення охорони будівлі центрального органу управління Служби судової охорони та із 03.04.2022 його виключено з бойових розрахунків центрального органу управління Служби судової охорони та направлено до територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області для виконання покладених посадових обов`язків за посадою.

Відповідно до частини першої статті 162 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони:

1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів;

2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду;

3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього;

4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї;

5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що виконання ОСОБА_1 у період з 01.03.2022 по 03.04.2022 обов`язків по охороні і підтриманні громадського порядку не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Здійснення позивачем своїх функціональних обов`язків, як безпосередньо співробітника Служби судової охорони за своїм змістом відноситься виключно до виконання завдань, визначених законом для Служби судової охорони, та не може бути віднесено до підтвердження фактів його участі у бойових діях або виконанні завдань по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Доводи ОСОБА_1 про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 під час нарахування та виплати грошового забезпечення, суд вважає необґрунтованими.

З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги те, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів позивач не надав, його доводи про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 під час нарахування та виплати грошового забезпечення, суд вважає необґрунтованими, відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції не надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Однак, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить мотивувальної частини щодо позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Так, положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині рішення зазначаються: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не надано жодної оцінки доказам, які подані позивачем до суду першої інстанції, а також мотивованої оцінки аргументам позивача щодо частини позовних вимог щодо стягнення додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За таких обставин, судова колегія вбачає підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2024 року в частині позовних вимог щодо стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 березня по 02 квітня 2022 року в розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Відповідно до п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо частини позовних вимог у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року у справі №320/32601/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова