Постанова

від 22.01.2025 по справі 320/48225/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/48225/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Мєзєнцева Є.І., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача-1 Мельник Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова Володимира Анатолійовича, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

15.12.2023 ОСОБА_1 подав до Київського окружного адміністративного суду позов до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (відповідач 1), Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А. (відповідач 2), про визнання дії суб`єкта владних повноважень, в особі Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А. протиправними; про визнання дії суб`єкта владних повноважень Київського національного університету імені Тараса Шевченка протиправними; про зобов`язання Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А. вчинити певні дії шляхом організувати і доручити відповідним структурним підрозділам Київського національного університету імені Тараса Шевченка провести фаховий семінар для апробації дисертації ОСОБА_1 та за результатами проведеного семінару підготувати для видачі Здобувачеві висновок (двох примірниках) про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації, з метою подальшого проходження процедури захисту дисертації відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №261, Тимчасового порядку присудження ступеня доктора філософії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №167.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та Національною академією державного управління при Президентові України, яка у подальшому була реорганізована шляхом приєднання до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01.10.2016 було укладено договір №17 АОВ/16 «Про підготовку в аспірантурі за очною (вечірньою) формою навчання за рахунок державного замовлення», проте вказаний договір не виконано, і відповідач надає відповіді, що позивач своє право на захист дисертації втратив, з чим й не погоджується позивач.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі через те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції наголосив, що з аналізу правової природи юридичної особи публічного права, з урахуванням особливостей, передбачених Законами «Про вищу освіту» та «Про освіту» (надалі - Закони №1556 та №2145 відповідно), можна зробити висновок про те, що юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин, і виступаючи як суб`єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов`язки, як і інші суб`єкти цивільного права. Тобто, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач 29.03.2024 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що даний спір виник з огляду на те, що відповідач є суб`єктом публічного права, через що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

16.04.2024 відповідачем подано відзив на апеляційну скарг.

17.04.2024 позивач подав відповідь на відзив відповідача.

17.04.2024 до суду надійшов відзив третьої особи на апеляційну скаргу позивача.

27.12.2024 справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду та була призначена до слухання у відкрите судове засідання на 22.01.2025.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача 1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 статті 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до частини 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, вирішуючи питання про юрисдикцію спору необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть (зміст) права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не згоден з діями Київського національного університету імені Тараса Шевченка (який є правонаступником Національної академії державного управління при Президентові України), зокрема ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А., що полягає у позиції викладеної у листах щодо того, що позивач втратив право за захист дисертації на підставі укладеного 01.10.2016 з Національної академії державного управління при Президентові України) договору №17 АОВ/16 «Про підготовку в аспірантурі за очною (вечірньою) формою навчання за рахунок державного замовлення».

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, обґрунтування позовних вимог та наведені норми закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що цей спір виник із приватноправових правовідносин, і ці позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв`язку із чим у відкритті провадження в цій справі суд першої інстанції правильно відмовив.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції правильно прийнято до уваги правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №420/3453/19 .

Отже, з урахуванням вищевикладеного всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2025.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова Володимира Анатолійовича, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Є.І. Мєзєнцев