Рішення

від 15.01.2025 по справі 146/519/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/519/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ремізової Т.А.,

представника позивача Балдинюк І.М.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовною заявою представника позивача Відділу Служби у справах дітей Вапнярської селищної ради Балдинюк Інни Миколаївни до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2024 року відділ служби у справах дітей Вапнярської селищної ради звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх дітей до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги мотивовано тим, що до відділу служби у справах дітей Вапнярської селищної ради надійшло повідомленя від служби у справах дітей Тульчинської міської ради про те, що 6 лютого 2024 року до Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області звернулася громадянка ОСОБА_1 з метою встановленя факту жорстокого поводження відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , у зв`язку з конфліктами, які виникають із співмешканцем. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дітей, наданим ССД Тульчинської міської ради діти знаходяться в небезпеці у зв`язку з тим, що діти перебували під наглядом особи з наявними ознаками зміненої свідомості, а саме, наркотичного сп`яніння. Діти мали зовнішні ознаки недогляду та занедбаності. Діти недоглянуті та відстають у розвитку. Неналежне ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей створює реальну загрозу для здоров`я, життя та розвитку дітей.

Заочним рішенням Томашпільського районного суду від 30 липня 2024 року позов задоволено.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мовчана В.В. про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області скасовано та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року підготовче провадження по справі закрите, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала за обставин викладених в позові, просила суд їх задовольнити. Пояснила, що відповідачка останні місяці постійно відвідує дітей у будинку, цікавиться дітьми. Коли спілкувалась з дирекцією Тульчинського будинку, останні повідомляли, що ОСОБА_6 постійно відвідує дітей. Діти за нею скучають.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Пояснила, що проживати з дітьми буде в смт. Вапнярка в будинку, який належить її матері. Також вказала, що старший хлопчик проживає з нею. Вона планує виїхати з дітьми за кордон, оскільки її родина вся знаходиться за кордоном.

Представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить в позові відмовити. Пояснює, що ОСОБА_1 щиро бажає, щоб діти були з нею, дітей в будинку вона провідує. За період часу з дня відібрання дітей ОСОБА_1 змінила своє ставлення до ситуації що сталась, змінила свої відношення до життя, постійно телефонує та спілкується з дітьми, має плани на спільне майбутнє з дітьми.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавшивсі фактичніобставини, на якихґрунтується позовназаява,об`єктивно оцінившидокази,які маютьзначення длярозгляду справипо суті,суд приходитьдо наступноговисновку з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зіст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , що видане 19 жовтня 2020 року Вапнярською селищною радою Томашпільського району Вінницьокї області, актовий запис № 36 та копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , що видане 30 грудня 2021 року Томашпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області (а.с.17, 18).

Представником позивача надано акти проведення оцінки рівня безпеки дитини, в яких зазначено, що в дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виявлено синці, які сходять, поодинокі подряпини, опрілості від носіння памперсу, відповідно до висновку амбулаторного медичного огляду матері ОСОБА_1 від 06 лютого 2024 року виявлено амфетамін, зі слів матері вона не вживає наркотики і не розуміє чому вони виявлені в організмі, із спостережень комісії у матері ОСОБА_1 спостерігаються напади агресії на працівників (а.с.19-38); довідки видані Вапнярською селищною радою (а.с.8,9); висновок амбулаторного медичного огляду від 06 лютого 2023 року; довідка про склад сім`ї (а.с.11).

З копії витягів амбулаторних карт ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видно, що дітям при народженні надано статус R75. За результатами ПЛР обстеження 19 травня 2022 Емма була знята з обліку R75. Щеплення дітям не проводилися через усну відмову батьків. Діти частохворіючі, часто лікувались в Тульчинській ЦРЛ з приводу простудних захворювань, розладу функції шлунку, анемії. Періодично оглядалися сімейним лікарем в тому числі вдома. Через агресивну та неадекватну поведінку матері - обстеження проводилися з ініціативи лікарів. Діти недоглянуті та відстають у розвитку. З серпня 2022 року мати перестала відповідати на телефонні дзвінки (а.с.13,14).

Вирішуючи вимогу позивача щодо відібрання малолітніх дітей, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Згідно з ч. 5 ст. 170 СК України до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає, застосовуються положення частин першої - третьої цієї статті.

Виходячи з аналізу зазначених положень ст. 170 СК України, суд доходить висновку, що підставами для відібрання дитини є: залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання; безпосередня загроза для життя або здоров`я дитини.

При розгляді справи встановлено, що зазначених у ст. 170 СК України підстав для відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у відповідачки ОСОБА_1 немає.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених, в тому числі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У такому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

За ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У такому разі орган опіки та піклування зобов`язаний у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відноситься створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї та виховання й утримання дітей за принципом родинності.

Згідно із ст. 9 «Конвенції про права дитини» держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При цьому за принципом № 6, закріпленим у «Декларації про права дитини» від 20 листопада 1959 року, вбачається, що малолітня дитина не повинна бути розлучена із своєю матір`ю, окрім випадків, коли є виключні обставини, що свідчать про необхідність розлучення з матір`ю.

Згідно із ст. 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на повагу до свого … сімейного життя… Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім цього Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року по справі № 214/1048/15-ц зазначив, що відповідно до практики ЄСПЛ, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, судом вбачається, що за період часу з дня відібрання дітей до розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 змінила своє ставлення до ситуації що сталась, змінила свої відношення до життя, постійно телефонує та спілкується з дітьми, має плани на спільне майбутнє з дітьми.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову про вібідрання малолітніх дітей необхідно відмовити.

Оскільки судом не прийнято рішення про відібрання дітей, тому підстав для задоволення вимог про стягнення аліментів також немає.

Судові витрати віднести за рахунок держави відповідно до п.14 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог представника позивача відділу Служби у справахдітей Вапнярської селищної ради Балдинюк Інни Миколаївни до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2025 року.

Суддя: І. В. Скаковська