Постанова

від 22.01.2025 по справі 140/1306/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1306/24 пров. № А/857/15278/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (суддя Денисюк Р.С., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/1306/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕМФОРТ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Темфорт звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2023 № UA205140/2023/000545/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Волинська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 09.06.2023 між компанією BOSELER GOLDSCHMAUS GMBHCO (Німеччина) (продавець) та ТОВ ТЕМФОРТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/06/2023, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW. Відповідно до п.п. 4.1., 4.3.-4.5. договору валютою платежів цього договору є євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у ЄВРО. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця. Відповідно до п. 5.1. договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі. Як передбачено п. 5.5, 6.2 договору у вартість товару включається вартість навантаження та сертифікату походження. Вартість упаковки і маркування включена у вартість товару.

Відтак, на виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунок-фактуру, а саме: від 02.08.2023 №23001016255 згідно з яким вартість товару заморожене свиняче сало без шкіри, м`яке вагою 21005 кг по 0,76 євро/кг становить в загальній сумі 15963,80 євро.

04.08.2023 ТОВ Темфорт" для митного оформлення ввезеного на територію України товару сало свійських свиней м`яке, морожене, обвалене без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вагою 21005 кг, дата виготовлення 06/2023, термін придатності 06/2025; виробник: BOSELER GOLDSCHMAUS GMBHCO, торговельна марка - нема даних, подало МД №23UA205140062351U8, де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 15963,80 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 688414,71 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA DE GARREL, за курсом валюти 39,9914 грн за 1 євро. До митної декларації додано: сертифікат якості б/н від 02.08.2023; рахунок-фактура №23001016255 від 02.08.2023; проформа інвойс №2301016255 від 01.08.2023; СMR №2301016255 від 02.08.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97300199 від 02.08.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №447 від 01.08.2023; рахунок фактура про надання транспортних послуг №02/08 від 02.08.2023; довідка про транспортні витрати №1 від 04.08.2023; прайс-лист від 24.07.2023; контракт №09/06/2023 від 09.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023; договір-заявка на перевезення №1 від 01.08.2023; декларація-інвойс складена експортером №23001016265 від 02.08.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації (прайс-листи), прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжні документи згідно даної поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, на електронне повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 04.08.2023 № 048/08-01 у якому повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Разом з тим, Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 04.08.2023 № UA 205140/2023/000545/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/005981. У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: в декларації країни відправлення № 23DE533012617093B5 від 02.08.2023 відсутнє числове значення, що не дає змогу ідентифікувати числове значення згідно інвойсу від 02.08.2023 № 23001016255 - 15963,80 євро; в гр.70 Призначення платежу платіжного документу №447 від 01.08.2023 зазначений контракт 09/06/2023, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата; загальна сума платіжного документу № 447 від 01.08.2023 - 15960 євро не відповідає сумі, зазначеній в інвойсі від 02.08.2023 №23001016255 - 15963,80 євро; прайс-лист товару б/н від 24.07.2023 містить цінову пропозицію, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Декларант на вимогу митниці не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом від 04.08.2023 №04/08-1.

Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 1,22 дол США/кг за МД №UA205140/2023/52399 від 03.07.2023.

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140062491U3 від 04.08.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю " ТЕМФОРТ", не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернулося в суд із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частин 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно норм статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як передбачено статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Здійснивши аналіз наведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, що до митної декларації від 04.08.2023 №UA205140062351U8 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості б/н від 02.08.2023; рахунок-фактура №23001016255 від 02.08.2023; проформа інвойс №2301016255 від 01.08.2023; СMR №2301016255 від 02.08.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97300199 від 02.08.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №447 від 01.08.2023; рахунок фактура про надання транспортних послуг №02/08 від 02.08.2023; довідка про транспортні витрати №1 від 04.08.2023; прайс-лист від 24.07.2023; контракт №09/06/2023 від 09.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №4 від 02.01.2023; договір-заявка на перевезення №1 від 01.08.2023; декларація-інвойс складена експортером №23001016265 від 02.08.2023.

Також, позивач листом від 04.08.2023 № 04/08-01 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України. До пояснення долучив витяг про конвертацію валюти.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відтак, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Проте, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Разом з тим, з досліджених в ході судового розгляду справи доказів встановлено, що вказана в МД №23UA205140062351U8 від 04.08.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 02.08.2023 №23001016255 та становить 15963,80 євро.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Також слід зазначити, що згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вже було зазначено, пунктом 2.1. договору поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT.

Також, в рахунку-фактурі від 02.08.2023 №23001016255 визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2020 FCA Гаррель, Німеччина.

Слід зазначити, що умови поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140062351U8 від 04.08.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 02.08.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ ТЕМФОРТ" (замовник); довідку про транспортні витрати № 1 від 04.08.2023, рахунок-фактура № 02/08 від 04.08.2023 за надані транспортні послуги, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Геррель (Німеччина) п\п Ягодин (Україна) становлять 50000,00 грн.

Як вбачається з спірного рішенні митного органу, відповідач як на наявність розбіжностей посилається на те, що в декларації країни відправлення № 23DE533012617093B5 від 02.08.2023 відсутнє числове значення, що не дає змогу ідентифікувати числове значення згідно інвойсу від 02.08.2023 № 23001016255 - 15963,80 євро.

Щодо такого твердження митного органу суд першої інстанції вірно зазначив, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України.

Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Окрім цього, ще однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що поданий прайс-лист від 24.07.2023 містить цінову пропозицію, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Щодо такого твердження митного органу, то суд першої інстанції вірно зазначив, що прайс-лист сформований безпосередньо компанією-експортером продукції BOSELER GOLDSCHMAUS GMBHCO, з якою ТОВ ТЕМФОРТ укладено зовнішньоекономічний контракт від 09.06.2023 №09/06/2023. Разом з тим, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого експортером із зазначенням цінової пропозиції, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

Як вбачається з матеріалів справи, поданий до митного оформлення прейскурант (прайс-лист) оформлений на фірмовому бланку в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містить конкретного адресата, поданий прейскурант (прайс-лист) скріплений печаткою та підписом посадових осіб компанії.

Відтак, з огляду на вище викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером із зазначенням цінової пропозиції, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Твердження відповідача про те, що в гр.70 Призначення платежу платіжного документу №447 від 01.08.2023 зазначений контракт 09/06/2023, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата; загальна сума платіжного документу № 447 від 01.08.2023 - 15960 євро не відповідає сумі, зазначеній в інвойсі від 02.08.2023 №23001016255 - 15963,80 євро, суд першої інстанції вірно спростував наступним.

Відповідно до п.п. 5.1 договору купівлі-продажу № 09/06/2023 від 09.06.2023 контракту зазначено, що ціна за одиницю товару визначається у відповідному Інвойсі. Згідно з п.п. 4.4 вказаного контракту, оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідному додатку до цього Договору, або інвойсах.

Як вже було зазначено, 01.08.2023 компанія BOSELER GOLDSCHMAUS GMBHCO виставила ТзОВ Темфорт рахунок - проформу №2301016255 на суму 15960,00 євро за товар вагою 21000 кг по ціні 0,76 євро/кг(а.с. 110 переклад), та 01.08.2023 ТзОВ Темфорт здійснило оплату за товар в сумі 15960,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 447 (а.с. 25). В платіжній інструкції № 447 від 01.08.2023 в графі призначення платежу вказано передоплата за товар згідно Контракту №09/06/2023 від 09.06.2023.

Також, на виконання умов вказаного контракту, компанія BOSELER GOLDSCHMAUS GMBHCO виставила позивачу рахунок-фактуру від 02.08.2023 № 23001016255 на поставку товару: заморожене свиняче сало без шкіри вагою 21005 кг за ціною 0,76 євро/кг на загальна суму 15963,80 євро (а.с. 107 переклад).

Відтак суд першої інстанції вірно вказав, що вказана розбіжність пояснюється тим, що після узгодження позивачем з продавцем всіх умов вказаної поставки, за день до її здійснення - 02.08.2023, на підставі рахунку-проформа №2301016255 від 01.08.2023 (з урахуванням незначних коригувань по вазі товару) позивач сплатив на рахунок продавця суму у розмірі 15 960 євро, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №447 від 01.08.2023, що було подано разом з іншими документами при митному оформленні, така ціна була сплачена зокрема й тому, що до навантаження точна вага товару була не відома.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність у платіжному дорученні посилання на конкретний інвойс не може вважатись розбіжністю, що впливає на митну вартість, адже товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого вірно вказані позивачем в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що також відповідає умовам згаданого контракту, при цьому конкретна ціна товару, відповідно до положень п.п. 5.1 Розділу 5 Контракту вказана саме в інвойсі.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що самі лише припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до даної партії товарів позивач надавав і сертифікат якості і міжнародний ветеринарний сертифікат, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню, а відтак висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Окрім цього слід зазначити, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових, а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації (прайс-листи), прейскурантів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; платіжних документів згідно даної поставки відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

З оскаржуваного рішення митного органу вбачається, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також, відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Зважаючи на наведені норми суд першої інстанції вірно вказав, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Проте, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, а відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Стосовно митної декларації №UA205140/2023/0052399 від 03.07.2023, рівень митної вартості 1,22 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд першої інстанції вірно зазначив, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару. Відтак, визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на все наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000545/2 від 04.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов підставно задоволено.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №140/1306/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга