Постанова

від 15.01.2025 по справі 161/19347/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/19347/24 пров. № А/857/31363/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року (суддя Філюк Т.М., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 161/19347/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії MVA № 2431398 від 13 вересня 2024 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до «Схеми санітарного очищення м. Луцьк Волинської області», яка розміщена на сайті Луцької міської ради визначено 1.16 Контейнерні майданчики, згідно якого контейнерні майданчики для збору твердих побутових відходів знаходяться в зонах багатоповерхової забудови як на прибудинковій території так і на узбіччі вулиць. Кількість контейнерних майданчиків в місті становить 528 майданчиків (таблиця 1.9). Значна частина контейнерних майданчиків 315 майданчиків або 59,6% не облаштовані належним чином відсутні огородження, накриття або немає твердого покриття. До цієї ж Схеми санітарного очищення м. Луцьк міститься додаток 1.4. з назвою «Характеристика контейнерних майданчиків в м. Луцьк». Зазначає, що з даного додатку вбачаються характеристики 528 контейнерних майданчиків, що корелюється з п. 1.16 схеми. Зокрема під п. 363 вказано контейнерний майданчик за адресою Градний узвіз, 2, що включає 3 контейнери для збору ТПВ. Таким чином, з вказаного документу чітко вбачається, що за адресою м. Луцьк вул. Градний узвіз, 2 знаходиться саме контейнерний майданчик, що прямо випливає з п. 1.16 та додатку 1.4 «Характеристика контейнерних майданчиків в м. Луцьк», 59,6% контейнерних майданчиків (в тому числі і цей) не облаштовані належним чином відсутні огородження, накриття або немає твердого покриття. Зазначає, що системний аналіз п. 3.2.2-3.2.6 Правила благоустрою міста Луцька підтверджує, що поняття контейнер і контейнерний майданчик співвідносяться між собою таким чином, що контейнер це ємність для збору сміття, а контейнерний майданчик це місце для розміщення контейнерів. Розміщення контейнерів за межами визначених контейнерних майданчиків не передбачене. Також зазанчає, що факт розташування контейнерного майданчика безпосередньо біля стіни житлового будинку (з порушенням відступу 20 метрів) підтверджується долученими до матеріалів справи фотографіями та не заперечувався стороною відповідача, та цей факт підтверджується листом ОСББ «Градний-Луцьк».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Представник відповідача в судовому вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 13 вересня 2024 року старшим інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Секунда С.О. винесено постанову серії MVA № 2431398 ,якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, та накладено на неї штраф у розмірі 340 грн.

Відповідно до вказаної постанови 12 вересня 2024 року о 12 год. 37 хв. по вул. Градний Узвіз, 2 у м. Луцьку особа, яка керувала транспортним засобом марки «Mini Cooper SD Countyman» д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме здійснила стоянку транспортного засобу ближче 5 м. від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання відходів, чим порушила п.15.10 е ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

ОСОБА_1 не погодившись з даною постанвою про притягнення її до адміністративної відповідальності, відтак звернулася в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вище вимогам.

Із долучених стороною відповідача доказів вбачається, що контейнери для твердих побутових відходів (далі - ТПВ) по вул. Градний Узвіз встановлені відповідно до Схеми санітарного очищення міста Луцька, затвердженої рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 840-1 від 18.12.2018.

Згідно відомостей додатку 1.4. до схеми за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз 2 розташовані три контейнери для збору ТПВ.

Згідно п. 3.2 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерний майданчик спеціально обладнанні майданчики для розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів із зручними під`їздами для спеціально обладнаних транспортних засобів.

Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

Згідно п. 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (затвердженні Наказом МОЗ України №145 від 17.03.2011), контейнер для зберігання побутових відходів (контейнер) - металева або пластикова ємність, призначена для збирання та зберігання побутових відходів, виготовлена згідно з вимогами державних стандартів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач здійснила стоянку транспортного засобу ближче 5 м до контейнерів для збору ТПВ, чим порушила вимоги п.15.10 е ПДР.

Апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що значна частина контейнерних майданчиків не облаштовані належним чином - відсутні огородження, накриття або немає твердого покриття, оскільки подібне може слугувати для подання окремого позову щодо правомірності встановлення таких майданчиків, однак, не підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутнісь підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2024 року у справі №161/19347/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 22.01.2025