Постанова

від 15.01.2025 по справі 380/17261/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17261/24 пров. № А/857/31466/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя Мартинюк В.Я., ухвалене в м. Львові) у справі №380/17261/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еколан Інгредієнти до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2024 року через засоби поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, та просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100265/2 від 14.05.2024 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоовленні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД UA204150/2023/000316 від 27.11.2023 де вартість такого товару становить 1.52 дол. США за кг (даного виду товару). Сума донарахованих митних платежів за рішенням становить : №UA209000/2024/100265/2 від 14.05.2024 444541,99 грн. Зазначає, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові, а для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Вважає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зазначає, що числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку неможливо, а тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Зазначає, що на вимогу митного органу декларантом надано копію митної декларації країни відправлення. Проте декларантом не надано жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах, чим сумніву митного органу не спростовано. Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Зазначає, що для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості, а обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 61 МКУ, зокрема в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо. Відтак, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до чинного законодавства України, містить обґрунтовані причини через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Представник апелянта в судовому вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з метою митного оформлення товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209230043254U6.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення для надання додаткових документів з метою здійснення митного оформлення вантажу, та на вимогу митниці позивачем було подано додаткові документи.

Разом з тим, 14.05.2024 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100265/2, в якому зазначено наступні порушення: умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін означає,що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, Ціна CIF (CIF price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.04.2024 №036680, а також Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.02.204 №27 Shandong № 13 (2K) відсутні витрати на митні формальності у порту призначення Гданськ. Відповідно до інформації яка наведена у гр. узгоджена вартість послуг Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.02.2024 №27 Shandong № 13 (2K) визначено що вартість вантажно-розвантажувальних робіт на території ЄС, залізничне перевезення Гданськ (Польща) Мостиська (Україна) та плата експедитору за межами митної території України становить 4800 дол. США (оплата по курсу НБУ на день перевантаження 10.05.2024 189848.64 грн.) Проте на підставі довідки про транспортні витрати від 25.04.2024 № 3496 а також рахунку - фактури на перевезення вантажу від 25.04.2024 № 036680 сума таких витрат понесених покупцем на момент перетину митного кордону склала 129466,84 грн, які і були враховані декларантом під час розрахунку митної вартості у митній декларації. Таким чином декларантом не було враховано суму у розмірі 60381,8 грн. під час декларування митної вартості товару; відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2022 №23 (зі змінами та доповненнями) визначено що, якість товарів, що постачаються за цим контрактом повинна відповідати та підтверджуватись сертифікатом. Разом з тим даний документ не надано митному органу.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001657.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100265/2 від 14.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еколан Інгредієнти звернулось в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Як передбачено частинами 1, 2, 3, 5 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частини 2,3 статті 58 МК України).

Як передбачено положеннями частин 1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відтак, здійснивши аналіз наведених норм суд першої інстанції зробив вірні висновки, що: основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору; обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи; повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості; наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів; сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності; необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету; застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

Слід зазначити, що етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі: визначення митної вартості декларантом; перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає; наявність обґрунтованих сумнівів; надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість; обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

З приводу визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем додано: інвойс від 04.02.2024 року; пакувальний лист від 04.02.2024 року; коносамент від 04.02.2024 року; автотранспортні накладні від 10.05.2024 та від 11.05.2024 року; рахунок на оплату №036680 від 25.04.2024 року; довідку про транспортні витрати від 25.04.2024 року; страховий сертифікат від 04.02.2024 року; контракт №23 від 03.10.2022 року; договір про надання послуг з митного оформлення вантажів від 03.11.2023 року; договір про надання послуг з транспортно-експедиторських послуг від 24.02.2015 року; заява про надання послуг з транспортно-експедиторських послуг від 01.02.2024 року та інші документи.

Суд першої інстанції вірно вказав, що перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданій митній декларації, а мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари є необгрунтованими, з огляду на таке.

Щодо першого порушення слід зазначити наступне.

Так, між позивачем (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №828/15 від 24.02.2015 року.

Як вбачається з пояснень позивача, довідка про транспортні витрати №3496 від 25.04.2024 року на загальну суму 129466 грн. 84 коп. складалась експедитором коли товар перебував ще в дорозі, а послуги не були надані у повному обсязі.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні рахунок на оплату послуг з перевезення №036680 від 25.04.2024 року, акт надання вказаних послуг №036680 від 10.05.2024 року складені експедитором з урахуванням уже всіх транспортних витрат на загальну суму 189463 грн. 68 коп.

Також, відповідно до платіжної інструкції №699 від 29.05.2024 року позивачем було сплачено експедитору у даному випадку також 189463 грн. 68 коп.

Зважаючи на викладене апеляційний суд погоджується з судом прешої інстанції, що зазначені документи у своїй сукупності вказують на те, що перевезення імпортованого позивачем товару здійснювалося у строгій відповідності до договору транспортного експедирування, зокрема, сплачена сума транспортних послуг повністю відповідає заявленій позивачем вартості цих послуг, а достатніх аргументів на спростування цієї обставини контролюючим органом не надано.

Щодо другого порушення слід зазначити, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які сертифікати, а відтак, такі твердження відповідача вірно не беруться судом до уваги.

Відтак, висновуючи викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митних деклараціях, поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини чинності контракту, та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

З приводу зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності суд першої інстанції вірно вказав, що зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вірно вказав суд першої інстанції законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Також як вірно зазначив суд першої інстанції, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інтсанції, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу належного урядування як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

З приводу застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості слід зазначити, що у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: … рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Разом з тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів..

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Окрім цього колегія суддів погоджується з судом прешої інстанції, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача, а обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Відтак суд першої інстанції вірно вказав, що наведені обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Слід зазначити, що у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд вказав наступне: При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, як вбачається із спірного рішення про коригування митної вартості, при застосуванні резервного методу бралась до уваги відкоригована митна вартість за шостим резервним методом, що суперечить зазначеним правовим висновкам Верховного Суду.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №380/17261/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 22.01.2025