Постанова

від 15.01.2025 по справі 569/16661/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/16661/24 пров. № А/857/28944/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року (суддя Гордійчук І.О., ухвалене в м. Рівне) у справі № 569/16661/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради та просив визнати протиправною та скасувати постанову серії RVN №034618, від 22.03.2024 винесену інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Тузьо Р.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правовпорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що висновок суду про те, що з фотознімків, доданих до відзиву, неможливо встановити, що транспортний засіб позивача зупинений ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, оскільки відповідачем не зафіксовано належним чином замір відстані між об`єктами не відповідає матеріалам та обставинам справи. Зазначає, що на фотознімку, зробленому 22.03.2023 о 07:55:14 чітко видно, що автомобіль позивача зупинено на проїзній частині по вулиці Самолюка, поблизу будинку 6, що в місті Рівне, безпосередньо навпроти воріт, які є виїздом з прилеглої території будинку 6 по вулиці Самолюка таким чином, що пів корпусу автомобіля закриває виїзд з прилеглої території, тим самим перешкоджаючи виїзду з даної прилеглої території. На фотознімку, зробленому 22.03.2023 о 07:55:31 чітко видно, що автомобіль позивача зупинено впритул до місця виїзду з прилеглої території. Також, вважає, що висновок судупершої інстанції про те, що з фотознімків, доданих до відзиву, неможливо встановити, що транспортний засіб позивача зупинений ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, не стосується правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні 11 грудня 2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15 січня 2025 року не з`явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектором Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Тудзьо Р.В. була винесена постанова серії RVN №034618 від 22 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення. Як зазначено у вказаній постанові 22.03.2024 о 07:57:19 за адресою вулиця Самолюка, 6, Рівне, Рівненська область, Україна, позивач, будучи особою, яка керувала автомобілем (водієм) Mercedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, а саме здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглої території та створює перешкоду дорожньому руху, чим порушив п. 15.9. "и" ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Samsung SM-A235/DSN.

До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову відповідача, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п. 15.9 "и" Правил дорожнього руху, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії RVN № 034618 від 22 березня 2024 року через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі такожЗакон № 3353-XII) зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до пунктів 15.1-15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Згідно з пунктом 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, статтею 265-4 КУпАП наведений перелік розміщення транспортного засобу, які є такими, що суттєво перешкоджають дорожньому руху або створюють загрозу безпеці руху, серед яких є розміщення транспортного засобу ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Колегія суддів зазначає, що для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, в тому числі створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки в цьому випадку.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

У частині притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, спірна постанова від серії RVN №034618, від 22.03.2024 про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Водночас, спірна постанова містить обґрунтування того, що зупинка керованого позивачем транспортного засобу створювала перешкоди дорожньому руху.

Перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу (пункт 1.10 ПДР).

Прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них (пункт 1.10 ПДР).

Із наданих фотографій беззаперечно убачається, що транспортний засіб розташований безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території і таке розміщення транспортного засобу є такими, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху відповідно до вимог підпункту «з» пункту 2 частини третьої статті 265-4 КУпАП.

Об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, є створення реальної перешкоди дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) і така перешкода, не обов`язково повинна спричинити певні фактичні наслідки для конкретних осіб, а достатньо факту наявності потенційної, але реальної перешкоди, що підтверджено у спірному випадку.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено порушення частини 3 статті 122 КУпАП, така винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для винесення такої, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Виходячи зі змісту положень частини першої статті 139 КАС України, судові витрати відповідача (суб`єкта владних повноважень) розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2024 року у справі № 569/16661/24 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 15.01.2025