Ухвала

від 23.01.2025 по справі 990/20/25

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/20/25

адміністративне провадження №П/990/20/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Рибачука А.І., та Стародуба О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

1. 19 січня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності та визнати датою набрання ним чинності 20 березня 2019 року.

2. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, яким його як суддю Святошинського районного суду міста Києва визнано таким, що відповідає займаній посаді, в частині щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням (абзац 3 резолютивної частини) прийнято з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, статті 88, пункту 20 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Регламенту ВККС України.

3. У позовній заяві ОСОБА_1 також заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду із цим позовом, яке обґрунтовано тим, що оскаржуваний абзац третій резолютивної частини рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 в частині визначення порядку набрання ним чинності - є юридично нікчемним, оскільки абзац 3 підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС України жодним чином не впливає на набрання вказаним рішенням чинності. Позивач вважає, що наведеного положення Регламенту ВККС України станом на сьогодні не існує, з огляду на це, обґрунтовування, зокрема, у судовому засіданні у справі № 990/383/24, що відбулося 14 січня 2025 року, відповідачем своїх дій щодо проведення повторного оцінювання позивача є протиправним. На цій підставі ОСОБА_1 наголошує, що саме з 14 січня 2025 року йому стали відомі і зрозумілі підстави та обставини, з якими пов`язане порушення його прав.

4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді Бучик А.Ю., Кравчук В.М., Рибачук А.І., Стародуб О.П.

5. Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно із статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із наступного.

6. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

7. Ознайомившись із поданою позовною заявою ОСОБА_1 є достатні підстави вважати, що вона подана з порушенням вимог КАС України, виходячи з такого.

8. Так, частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

9. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

10. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

11. Процесуальний закон (стаття 123 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише у разі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, однак при цьому не дає визначення поняття "поважні причини".

12. Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/127/21, де зазначено про таке:

«Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.»

13. Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

14. Аналіз вищезазначених положень в контексті практики правозастосування Великої Палати Верховного Суду дозволяє зробити висновок, що строк для звернення до адміністративного суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Якщо цей строк пропущено, його можна поновити тільки за наявності поважних підстав, що підтверджені відповідними доказами.

15. Аналогічний підхід неодноразово був застосований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/226/24, від 19 грудня 2024 року у справі № 990/303/24 та Верховним Судом в ухвалах від 15 січня 2024 року у справі № 990/135/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 990/156/23, від 13 листопада 2024 року у справі № 990/160/24.

16. 19 січня 2025 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності та визнання датою набрання ним чинності 20 березня 2019 року. Вказаним рішенням, зокрема, визначено, що суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання, є таким, що відповідає займаній посаді, а оспорюваним положенням цього рішення указано, що останнє набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту ВККС України.

17. Таким чином, оскільки спір у цій справі пов`язаний з проходженням публічної служби, то у цьому випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Оцінюючи правильність застосування Верховним Судом положень частини п`ятої статті 122 КАС України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 липня 2022 року у справі № 9901/611/19 зазначила, що вказаною нормою встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

19. Повертаючись до позовних вимог, заявлених у цій справі, Верховний Суд зазначає, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

20. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

21. У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що підставою для звернення до Суду із позовом є дії відповідача щодо повторного/додаткового розгляду питання про його відповідність займаній посаді судді (повторного оцінювання).

22. При цьому на переконання позивача, ВККС України призначила щодо нього повторне кваліфікаційне оцінювання саме на підставі абзацу третього резолютивної частини рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, що свідчить про заперечення відповідачем факту набрання вказаним рішенням чинності.

23. Разом з тим, в обґрунтування позовної заяви позивачем вказано, що листом ВККС України від 28 листопада 2024 року № 36-6788/24 його повідомлено про засідання 09 грудня 2024 року пленарного складу ВККС України з питання відповідності суддів місцевих та апеляційних судів займаній посаді.

03 грудня 2024 року позивачу було надіслано «Висновок у новій редакції про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики» з додатками.

У зв`язку із тим, що вказаний лист, за твердженням позивача, не містив цифрового підпису, 04 грудня 2024 року позивач подав ВККС України звернення, в якому просив повідомити підстави направлення листа від 28 листопада 2024 року № 36-6788/24, Висновку у новій редакції про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики» з додатками та направити вказаний документ з накладенням електронного підпису авторів підписантів, а у випадку помилкового повторного призначення позивачу оцінювання на відповідність займаній посаді, позивач заявив клопотання ухвалити рішення про припинення оцінювання у зв`язку з успішним проходженням (завершенням) суддею Святошинського районного суду м. Києва оцінювання на відповідність займаній посаді, що підтверджується рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 березня 2019 року №43/ко-19.

13 грудня 2024 року ВККС України направила лист №31кп-504/17, з якого вбачається, що відповідач планує провести повторну співбесіду і дослідження суддівського досьє позивача, в тому числі на підставі нового висновку ГРД.

24. Верховний Суд, проаналізувавши зміст позовних вимог та мотиви, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги і підстави пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, доходить висновку, що він фактично не погоджується з діями ВККС України, які полягають у призначенні повторної співбесіди і дослідження суддівського досьє позивача, в тому числі на підставі нового висновку ГРД.

Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачем не наведено й таких не вбачається з матеріалів поданої позовної заяви.

25. Крім того, Суд також бере до уваги, що ухвалою Верховного Суд від 18 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС України з вимогами визнати протиправними дії ВККС України щодо призначення і проведення у пленарному складі повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ; зобов`язати ВККС України утриматися від проведення повторного (додаткового) кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді Святошинського районного суду міста Києва з тих підстав, що ОСОБА_1 пройшов оцінювання на відповідність займаній посаді судді 20 березня 2019 року, що підтверджується рішенням ВККС України №43/ко-19; визнати суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

26. Тобто у справі, провадження у якій відкрито, позивачем заявлено вимоги, які фактично покладені в основу позовної заяви, поданої у справі № 990/20/25, і, на думку позивача, слугують мотивами, що можуть свідчити про поважність пропуску ним строку на звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19 в частині абзацу третього його резолютивної частини щодо визначення порядку набрання ним чинності та визнання датою набрання ним чинності 20 березня 2019 року.

27. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що звертаючись з позовом про оскарження Рішення ВККС України від 20 березня 2019 року № 43/ко-19, позивач пропустив встановлений КАС України строк звернення до Суду, а вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, та не є пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а тому є неповажними.

28. Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

29. Враховуючи викладене, зважаючи, що позов ОСОБА_1 до ВККС України подано поза межами строку звернення до суду з адміністративним позовом, а викладені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними, його слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановленого судом недоліку.

30. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

31. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

32. З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме, подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення та надати докази поважності причин його пропуску. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Керуючись статтями 22, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати наведені у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності, неповажними.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

5. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

В.М. Кравчук

А.І. Рибачук

О.П. Стародуб