Постанова

від 22.01.2025 по справі 560/156/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 560/156/23

адміністративне провадження № R/990/30862/24, К/990/32674/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді - Стеценко С.Г., Тацій Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 (судді - Залімський І.Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.)

у справі №560/156/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області, третя особа - ОСББ "Добробут", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 12.07.2022 №739, стягнути на його користь судові витрати у розмірі 28000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради Хмельницької області від 12.07.2022 №739, яким погоджено ОСББ "Добробуд-2010" встановлення шести обмежувачів руху на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки внаслідок прийняття рішення Красилівською міською радою відбулося порушення його прав, як власника приміщення на першому поверсі будинку (магазин "Банк пива"). Вважає, що рішення відповідача прийняте з перевищенням повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою біля житлового будинку по вул. Грушевського, 129 в м. Красилів Хмельницької області, якою виконане рішення у справі №560/4195/22.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач - ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно має у власності нежиле приміщення - офіс за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 6822710100:01:002:0795, яка розташована: АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут-2010" та має цільове призначення 02.03 - Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площа 0,3449.

Рішенням від 20.05.2020 №227 виконавчий комітет Красилівської міської ради погодив ОСББ "Добробут-2010" проведення благоустрою шляхом укладення бруківки площею 75 кв. м. на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 30.09.2021 у справі №560/10805/21 зобов`язав Красилівську міську раду Хмельницької області повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 17.06.2021 про відновлення обмежувального бордюру, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та тротуар для безпеки пішоходів, біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , який був незаконно демонтований та ліквідування незаконно влаштованого місця для паркування та демонтувати встановлені пристрої, які обмежують право користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" та встановленого судом у цій справі.

Листом від 12.10.2021 №К/1220/08-29/21 Красилівська міська рада повідомила ОСОБА_2 про те, що рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради №227 від 20.05.2020, погоджене ОСББ "Добробут-2010" проведення благоустрою шляхом укладення бруківки площею 75 кв. м. на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Дозвіл на встановлення обмежувальних пристроїв на території між будинком та тротуаром не надавався.

Рішенням від 31.05.2022 по справі №560/4195/22 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Красилівську міську раду здійснити контроль та вжити передбачені законодавством заходи за станом благоустрою, зокрема щодо належного реагування на звернення ОСОБА_2 про незаконне влаштування місць для паркування біля житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Листом від 01.07.2022 ОСББ "Добробуд-2010" звернулося до Красилівської міської ради із листом від 01.07.2022 про надання дозволу на встановлення шести обмежувачів руху, на ділянці площею 75 кв.м., де співвласники будинку провели благоустрій, шляхом укладення бруківки на території прилеглої до будинку по АДРЕСА_1 ".

Рішенням від 12.07.2022 №739 виконавчий комітет Красилівської міської ради погодив ОСББ "Добробуд-2010" встановлення шести обмежувачів руху на прилеглій території до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Листом від 13.07.2022 відповідач повідомив ОСОБА_2 про виконання рішення суду від 31.05.2022 по справі №560/4195/22 та прийняте рішення від 12.07.2022 №739.

Вважаючи рішення від 12.07.2022 №739 протиправним, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 19.01.2023 відкрив провадження, однак ухвалою від 04.04.2023 (зміненою в частині мотивів постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023) закрив таке провадження.

Згодом, за результатом касаційного провадження у справі, Верховний Суд постановою від 27.09.2023 скасував вказані вище судові рішення, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Хмельницький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 12.10.2023 замінив відповідача - Красилівську міську раду на належного відповідача - Виконавчий комітет Красилівської міської ради та постановив продовжити розгляд цієї справи.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 07.03.2024 позов задовольнив, а додатковим рішенням від 25.03.2024 стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом апеляційної та касаційної скарги, в розмірі 5600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Красилівської міської ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для встановлення обмежувачів руху для обладнання місць для паркування автотранспорту на прибудинковій території, є прийняття відповідачем, як органом місцевого самоврядування, рішення про визначення місць для паркування на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по вул. М. Грушевського, 129, яке приймається за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Прийняття рішення про погодження встановлення обмежувачів руху на території, яка у встановленому законодавством порядку не визначена як майданчик для паркування, суперечить вимогам Законів №280/97-ВР і №2807-ІV та Правил благоустрою Красилівської міської об`єднаної територіальної громади, затверджених рішенням Красилівської міської ради №8 від 14.08.2020.

За результатом апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.07.2024 скасував вказане вище судове рішення, ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Іншою постановою від 22.07.2024 суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2024.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що доводи суду першої інстанції щодо необхідності надання проекту благоустрою території прилеглої до багатоквартирного будинку є помилковими, оскільки жодним нормативним актом, в тому числі Правилами, не передбачено необхідності надання вказаного проекту при встановленні обмежувачів руху.

Апеляційний суд також зазначив про відсутність підстав вважати, що місця де встановлюються обмежувачі руху чи здійснюють стоянку автомобілі автоматично вважаються майданчиками для паркування. Так, обмежувачі руху не є обов`язковими елементами майданчиків для паркування. Обмежувачі руху не заборонено встановлювати поза межами майданчиків для паркування. Територія не вважається майданчиком для паркування лише в силу розміщення на ній автомобілів для стоянки.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач покликається на те, що обов`язковою умовою для встановлення обмежувачів руху для обладнання місць для паркування автотранспорту на прибудинковій території, є прийняття відповідачем, як органом місцевого самоврядування, рішення про визначення місць для паркування на території, прилеглій до багатоквартирного житлового будинку по вул. М. Грушевського, 129, яке приймається за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Прийняття рішення про погодження встановлення обмежувачів руху на території, яка у встановленому законодавством порядку не визначена як майданчик для паркування, суперечить вимогам Законів №280/97-ВР і №2807-ІV та Правил благоустрою Красилівської міської об`єднаної територіальної громади, затверджених рішенням Красилівської міської ради №8 від 14.08.2020.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував те, що обмежувачі руху без будь-яких правових підстав були самоправно встановлені і використовувались до подання ОСББ "Добробут-2010" звернення 01.07.2022 та прийняття рішення виконавчим комітетом Красилівської міської ради №739 від 12.07.2022, а також те, що встановлені без будь-яких правових підстав обмежувачі руху є частиною місць (майданчика) для паркування на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по вул. М. Грушевського, 129 в м. Красилів, функціональне призначення яких полягає у обмеженні доступу інших, крім власника чи користувача паркомісця, власників автотранспортних засобів до цього паркомісця, а не взагалі обмеження заїзду транспортних засобів до будь-якої території, у тому числі території між тротуаром та фасадом житлового будинку.

Як на підставу касаційного оскарження, особа, яка подала касаційну скаргу покликається також на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду відповідно до пункту 1 частини 3 статті 353 КАС України.

Позивач звертає увагу на те, що новий розгляд цієї справи здійснено складом суду (суддя-доповідач Залімський І. Г., судді Сушко О.О., Мацький Є.М.) повністю ідентичним складу суду (судді-доповідача Залімського І. Г., суддів Сушка О.О., Мацького Є.М.), що 20.06.2023 ухвалив постанову, яку було скасовано постановою Верховного Суду від 27.09.2023, тобто неповноважним складом суду.

Також, як на підставу касаційного оскарження, заявник покликається на пункт 4 частини 3 статті 353 КАС України, а саме що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову від 22.07.2024 у справі № 560/156/23 про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зокрема позивач зауважує, що вирішення цього спору та ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у цій справі змінено наявні права ОСОБА_2 (позивача у справі №560/4195/22) та позбавлено його певних прав у майбутньому, тобто це рішення має безпосередній вплив на права, свободи та інтереси ОСОБА_2 .

Крім того, позивач, в якості підстави касаційного оскарження, покликається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №133/532/17, від 17.09.2020 у справі №685/1307/16-а, від 06.12.2019 у справі №361/1643/16-а, 30.07.2020 у справі №521/11811/17.

Як наслідок, позивач просить скасувати постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Також рішення суду апеляційної інстанції в порядку частини 6 статті 328 КАС України оскаржив ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де не погодився із вимогами скаржника, просить відмовити у їх задоволенні, а постанови суду апеляційної інстанції залишити в силі.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ключовими доводами касаційних скарг є вирішення справи у суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг в цій частині Верховний Суд виходить з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені частиною першою статті 36 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

За правилами частини другої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

За змістом наведеної норми суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у новому її розгляді після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частини 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Такий зміст норм процесуального закону вказує на те, що закриття провадження є одним із варіантів вирішення справи, тому апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про закриття провадження є вирішенням справи у суді апеляційної інстанції.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.07.2020 у справі №910/9266/14 та від 26.01.2022 у справі №522/9302/18.

При цьому, як у частині першій так і у частині другій статті 37 КАС України законодавець вживає формулювання «у новому її розгляді», який, виходячи з приписів частини 1 статті 37 КАС України, у суді першої інстанції відбудеться, в т.ч. і у разі скасування ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Тому, вжите у частині 2 статті 37 КАС України формулювання «у новому її розгляді» передбачає, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи у будь-якому новому її розгляді, як у разі скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, так і з направленням справи для продовження розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог частини 2 статті 37 КАС України в суді апеляційної інстанції розгляд справи здійснював той же склад суду, що ухвалював постанову від 20.06.2023 за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції від 04.04.2023 про закриття провадження у справі, яку постановою Верховного Суду від 27.09.2023 було скасовано.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи протоколу від 01.04.2024 у суді апеляційної інстанції справу було передано раніше визначеному складу суду.

Автоматизовний розподіл справи не здійснювався.

Відповідно до частини першої статті 15-1 КАС України в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді.

Відповідно до частини 1 статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Рішенням від 02.04.2015 № 25 Рада суддів України затвердила Положення про автоматизовану систему документообігу суду (Положення №25).

Відповідно до пункту 2.3.43 Положення №25 судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

За змістом наведеної норми, як виключення із загального правила, судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал про закриття провадження, не підляють передачі раніше визначеному складу суду.

Такі імперативні приписи покликані унеможливити повторний розгляд справи суддями, які уже її вирішували і постановляли рішення, яким було закінчено розгляд справи.

При цьому, такі приписи стосуються як суддів першої так і суддів апеляційної інстанції, які в апеляційному порядку переглядали ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Таким чином справа №560/156/23 у суді апеляційної інстанції не могла бути передана раніше визначеному складу суду, а підлягала автоматизованому розподілу на загальних підставах.

За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції Залімський І.Г., Сушко О.О., Мацький Є.М. не могла брати участь у новому розгляді цієї справи, відтак в суді апеляційної інстанції справу №560/156/23 розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Оскільки передбачені пунктом 1 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, то суд касаційної інстанції не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги.

Враховуючи викладене касаційні скарги у цій справі підлягають задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 340, 349, 353, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №560/156/23 скасувати.

Справу №560/156/23 направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій