Ухвала

від 22.01.2025 по справі 990/25/25

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/25/25

адміністративне провадження №П/990/25/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М.

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та дій органів державної влади, порушення прав на соціальну допомогу, порушення конституційних прав, гарантованих статтями 8, 32 Конституції України, та перевищення владних повноважень Президентом України

УСТАНОВИВ:

20 січня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (надалі також - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також- Позивач, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича.

Третіми особами Позивач вказав Уповноваженого з прав людини та Національний банк України.

Позивач вказує, що звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та дій органів державної влади, порушення прав на соціальну допомогу, порушення конституційних прав, гарантованих статтями 8, 32 Конституції України, та перевищення владних повноважень Президентом України.

У позові ОСОБА_2 зазначив наступні позовні вимоги:

- визначити відповідальними осіб за порушення права на соціальну допомогу та банківське обслуговування, а також за порушення права на правову допомогу;

- встановити, що згідно зі статтями 75 та 102 Конституції України Президент України, як гарант додержання Конституції, має нести відповідальність за створення ініціатив, що порушують права та свободи громадян.

З покликанням на позицію Президента України Володимира Зеленського як ініціатора програми "єПідтримка" Позивач також просить визнати протиправними дії Ощадбанку та Приватбанку щодо відмови у відкритті банківського рахунку позивачу через відсутність мобільного телефону.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просить:

- зобов`язати відповідача усунути проблеми Закону для відкриття банківського рахунку позивачу на у мовах, визначених законодавством, та відкрити без будь- яких незаконних вимог щодо наявності мобільного телефону;

- зобов`язати відповідача прийняти належний закон и видати позивачу пластикову банківську картку для обслуговування рахунку без телефону;

- визнати дії Президента України, які сприяють порушенню права громадян на банківське обслуговування та соціальну допомогу, незаконними та такими, що перевищують його повноваження;

- зобов`язати відповідача (Президента України) забезпечити надання соціальних виплат у форм і що відповідає закону, та не залежить від наявності мобільного телефону або додатку "Дія";

- зобов`язати суд визнати відповідачів винних у порушенні права позивача на відкриття банківського рахунку, незаконній відмові у наданні банківських послуг та нав`язуванні використання мобільного телефону через додаток "Дія";

- визнати, що вимога банку використовувати мобільний телефон для доступу до банківського рахунку, порушує договір банківського обслуговування, створюючи вразливість та підвищений ризик втрати коштів клієнта. А тому відповідачі порушили Закон;

- визнати, що вимога банку щодо використання мобільного телефону є порушенням права власності споживача, та нав`язуванням платних послуг;

- зобов`язати Національний банк України (НБУ) вилучити з нормативних актів вимогу про обов`язкове використання мобільного телефону для відкриття банківського рахунку;.

- зобов`язати Президента України та Верховну Раду України вжити заходів для забезпечення дотримання банками законодавства та конституційних прав громадян у сфері банківського обслуговування, включно з вимогами до скасування вимоги про обов`язкове використання мобільного телефону та його адекватну сертифікацію;

- витребувати від Нацбанку України ліцензії та сертифікати, які підтверджують, що телефони та конкретні їхні моделі є безпечними для використання у банківських операціях, мають двостороннє шифрування та належний захист від прослуховування, що підтверджує їхню належність до банківського обладнання;

- визнати дискримінаційними умови отримання соціальних виплат, які вимагають використання мобільних пристроїв та додатка "Дія" та які створюють непосильний фінансовий тягар для пенсіонерів та інвалідів;

- зобов`язати Президента України забезпечити надання соціальних виплат у формі, яка не належить від придбання дорогого обладнання та використання конкретних додатків, і є доступною всім громадянам України;

- зобов`язати Президента України провести розслідування та виявити порушення під час розробки додатку "Дія" та встановити незаконні дії та використання коштів не за призначенням Благодійного фонду "Східна Європа";

- зобов`язати Президента України та Верховну Раду України вжити заходів для забезпечення права громадян на доступ до державних послуг без використання смартфонів та інтернет додатків;

- включити витрати на придбання смартфонів та послуги зв`язку та інтернет в розрахунок прожиткового мінімуму, оскільки їхнє використання стало обов`язковим для отримання соціальних виплат та доступу до державних послуг;

- визнати Постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1330 такою, що не відповідає заявленій меті та не забезпечує належного доступу громадян до соціальної допомоги, через необґрунтовані та незаконні вимоги та обмеження, а також неефективна щодо підтримки внутрішнього ринку та українських виробників;

- визнати дії Президента України, що призвели до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 року № 1330, незаконними, та як такі, що порушують права громадян па соціальну допомогу, банківське обслуговування та права споживачів;

- зобов`язати Президента України внести зміни до Постанови, що відповідають Конституції та законодавству України, забезпечити можливість отримання соціальних виплат без використання додатків та смартфонів. та не створюючи штучних бар`єрів для людей, а також використовувати ефективніші економічні механізми підтримки українських виробників;

- зобов`язати Президента України та Верховну Раду України ініціювати прозору та ефективну програму підтримки українського виробника через регулювання імпорту та експорту та запровадження ефективної податкової політики;

- зобов`язати Президента України та Верховну Раду України вжити заходів для забезпечення права громадян на доступ до державних послуг та соціальної допомоги без додаткових обмежень, включаючи можливість отримання виплат готівкою або на існуючі банківські рахунки, за їх власним вибором;

- зобов`язати Президента України забезпечити надання соціальних виплату формі, що відповідає закону, та не залежить від наявності мобільного телефону або додатку "Дія" та не створює дискримінації за ознакою майнових станів;

- зобов`язати суд встановити винних у порушенні права позивача на відкриття банківського рахунку та незаконній відмові у паданні банківських послуг, та визнати мобільний телефон, як пристрій не є безпечним для фінансових операцій та створює вразливість банківського рахунку;

- визнати дискримінаційною за віком та етаном здоров`я програму "єКнига", яка обмежує доступ до неї для осіб старшого покоління та громадян з інвалідністю. та порушує принцип рівності усіх громадян та статтю 24 Конституції України;

- визнати дискримінаційними умови програми "єКнига", які зобов`язують використовувати додаток "Дія" для отримання виплат, створюючи технічні бар`єри та обмежуючи доступ до програми для тих, хто не має смартфонів або навичок користування ними;

- зобов`язати відповідачів (зокрема, Президента України та Верховну раду України) створити механізм для отримання коштів за програмою "єКнига", який не залежить від використання мобільних телефонів або додатку "Дія", та буде доступний для усіх громадян, незалежно від їхнього віку, етану здоров`я та технічної грамотності, усунувши дискримінаційні умови, надавши вільний вибір як отримати допомогу та який продукт купляти;

- зобов`язати відповідачів (Президента України, Верховну Раду та Міністерство культури) перегляну ти дискримінаційні вимоги усіх програм соціальної підтримки, які вимагають використання додатку "Дія" для отримання виплат, та створити чіткий механізм як отримати ці виплати без використання смартфонів та без залежності від банківських рахунків.

- визнати дискримінаційною за віком та станом здоров`я програму "єКнига", яка обмежує доступ до неї для осіб старшого покоління та громадян з інвалідністю, та порушує принцип рівності усіх громадян та статтю 24 Конституції України;

- визнати дискримінаційними умови програми "єКнига", які зобов`язують використовувати додаток "Дія" для отримання виплат, створюючи технічні бар`єри та обмежуючи доступ до програми для тих. хто не має смартфонів або павичок користування ними;

- зобов`язати відповідачів (зокрема, Президента України та Міністерство культури та інформаційної політики України) створити механізм для отримання коштів за програмою "єКнига", який не залежить від використання мобільних телефонів або додатку "Дія", та буде доступний для усіх громадян, незалежно від їхнього віку, етану здоров`я та технічної грамотності, усунувши дискримінаційні умови, надавши вільний вибір як отримати допомогу та який продукт купляти;

- зобов`язати відповідачів (Президента України, Верховну Раду та Міністерство культури) переглянути дискримінаційні вимоги усіх програм соціальної підтримки які вимагають використання додатку "Дія" для отримання виплат, та створити чіткий механізм як отримати пі виплати без використання смартфонів та без залежності від банківських рахунків;

- зобов`язати відповідачів привести усі закони, що стосуються електронних послуг "Дія", "Хелсмі", "єКнига", "єПідтримка" у відповідність до Конституції України;

- визнати дії та бездіяльність відповідачів такими, що призвели до порушення права позивача на соціальну допомогу та на придбання книг, гарантовані Конституції то України, а також зобов`язані забезпечити для позивача та інших інвалідів можливість придбання, щонайменше, двох книг на рік за кошти державного бюджету;

- зобов`язати відповідачів припинити експеримент на людях.

Як доказ ОСОБА_1 просить суд витребувати справу № 990/93/23 від 17 травня 2023 року судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. з Верхового Суду України (вул. Князів Острозьких. 8. корп. 5. м. Київ. 01029).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Блажівської Н.Є., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.

Перевіряючи дотримання вимог КАС України при оформленні позову Суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як підтверджується позовною заявою, ОСОБА_1 наведеної вимоги не дотримався, оскільки не вказав ідентифікаційний код Національного банку України, який визначеним ОСОБА_1. третьою особою у справі.

Крім того, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології, а також узгоджуватися з компетенцією суб`єкта владних повноважень (відповідача), якою він наділений відповідно до Конституції та законів України. Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і, як наслідок, визначає предмет доказування у справі.

Як підтверджується змістом позовної заяви, низка зазначених ОСОБА_1 позовних вимог стосується відповідача без конкретного зазначення кого саме із визначеного ним переліку, до прикладу:

- зобов`язати відповідача усунути проблеми Закону для відкриття банківського рахунку позивачу на у мовах, визначених законодавством, та відкрити без будь- яких незаконних вимог щодо наявності мобільного телефону;

- зобов`язати відповідача прийняти належний закон и видати Позивачу пластикову банківську картку для обслуговування рахунку без телефону.

Разом з тим, відповідно до зазначених вище вимог КАС України в разі подання позову до декількох відповідачів необхідним є зазначення чіткого змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Як підтверджується позовною заявою, відповідачем у справі ОСОБА_1 визнав Державу Україна, від імені якої виступають Верховна Рада України, Президент України.

При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 скеровує, крім наведених вище осіб, й до "Ощадбанку" та "Приватбанку", Кабінету Міністрів України, Міністерства культури та інформаційної політики та Національного банку України. Також у позовній заяві ОСОБА_1 вказує про те, що він оскаржує нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України. Проте цих осіб ОСОБА_1 не визначає відповідачами у справі.

Наведене підтверджує неузгодженість зазначених ОСОБА_1 позовних вимог із переліком зазначених ним відповідачів у справі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Стаття 266 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.

У цьому контексті Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу на те, що зверненню до адміністративного суду має передувати виникнення публічно-правового спору у значенні наведених положень статті 4 КАС України.

Крім того, передбачене у статті 55 Конституції України й конкретизоване у процесуальному законі право на звернення до суду має ґрунтуватися не на уявних, а на реальних порушеннях охоронюваних законом прав та інтересів (з боку суб`єкта владних повноважень).

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи саме інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а також має бути вказано з якого моменту, на думку, особи розпочались відповідні порушення її прав, свобод та інтересів.

Так, Суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті дії чи бездіяльність Верховної Ради України та Президента України, які виникли у правовідносинах, у яких реалізовуються повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

Як можна зрозуміти зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , у ній Позивач фактично висловлює незгоду (критику) із державною економічною та соціальною політикою, політикою цифрової трансформації сфери надання адміністративних та банківських послуг. Водночас викладені доводи та аргументи Позивача жодним чином не пояснюють суті правовідносин (наявності публічно-правового спору) з Верховною Радою України, Президентом України та у чому полягають (у чому проявляються) спірні передумови для зобов`язання вчинити певні дії стосовно ОСОБА_1 , коли виникли такі спірні правовідносини.

Позов не містить посилань на те, з якими юридичними фактами чи подіями пов`язано/обумовлено звернення з позовом саме до Верховної Ради України і Президента України, і правовідносини якого характеру пов`язують ці органи безпосередньо з Позивачем. Тобто Позивач не наводить аргументів, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Верховної Ради України та Президента України як суб`єктів владних повноважень, які реалізували чи мають реалізувати публічні владно-управлінські функції (повноваження) у правовідносинах, що виникли між ним і вказаними ним відповідачами, безпосередньо порушили його суб`єктивне право.

Водночас, здійснюючи передбачені Конституцією України повноваження законотворчості, Верховна Рада України та Президент України не виконують владні управлінські функції по відношенню до тих суб`єктів, прав, свобод та інтересів, яких стосуються прийняті закони, в зв`язку з чим не відповідають поняттю суб`єкта владних повноважень, яке міститься у статті 4 КАС України.

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №9901/787/18, від 11 березня 2020 року у справі №9901/11/20, від 13 травня 2020 року у справі №9901/527/19, від 20 липня 2023 року у справі №990/80/23, від 12 вересня 2024 року у справі №990/169/24.

Наведене свідчить, що Позивач не зазначив обґрунтування порушення оскаржуваними діями та бездіяльністю відповідачів при здійснені ними саме владних управлінських функцій його прав, свобод та інтересів, що вказує на недотримання вимог пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Крім того, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин першої, четвертої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою, другою та четвертою статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За змістом же частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У той же час пунктом 8 частини п`ятої статті 160 КАС України установлено, що у позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Окрім того, згідно з вимогами частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 КАС України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Втім, Позивач надав до позовної заяви копії документів (а саме звернення до Президента України, паспорта, пенсійного посвідчення, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду), які не засвідчені у визначеному КАС України порядку, як і не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову.

Крім того, у позовній заяві Позивач просив про витребування у Верховного Суду справи № 990/93/23 від 17 травня 2023 року судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. , а у Нацбанку України - ліцензій та сертифікатів, які підтверджують, що телефони та конкретні їхні моделі є безпечними для використання у банківських операціях, мають двостороннє шифрування та належний захист від прослуховування, що підтверджує їхню належність до банківського обладнання.

Суд додатково до вищезазначеного звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема,:

- обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

- заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Вказаним вимогам КАС України наведені у позовній заяві клопотання ОСОБА_1 не відповідають.

Відповідно до частини четвертої статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Частиною п`ятою наведеної статті визначено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Також у переліку учасників справи ОСОБА_1 зазначив третіх осіб - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Національний банк України, проте відповідної заяви про залучення таких до участі у справі із обґрунтуванням підстав для цього, зазначенням на чиїй стороні слід залучити третіх осіб, прав і обов`язків таких та яким чином рішення суду у справі може вплинути на них, до позовних матеріалів не додано.

Тож відсутність відповідної заяви про залучення третіх осіб із належним обґрунтуванням щодо необхідності вчинення такої дії свідчить про недотримання Позивачем вимог КАС України.

Окрім того, пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України установлено, що у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, відомостей визначених пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України позовна заява не містить.

При цьому, Суд враховує, що у позовній заяві ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення йому представника або представництво його інтересів Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, у тому числі з метою надання допомоги в усуненні недоліків позовної заяви.

У цьому контексті слід зазначити, що за приписами частин третьої, четвертої статті 160 КАС України позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланку позову, наданого судом. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Отже, Позивач може звернутися до суду для отримання бланку позовної заяви та надання допомоги у оформленні позовної заяви. Таким правом ОСОБА_1 не скористався.

Право ж на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України від 02 червня 2011 року №3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" (далі також - Закон №3460-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №3460-VI безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Статтею 3 Закону №3460-VI визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Верховний Суд вважає за потрібне роз`яснити Позивачу, що у тому разі, якщо заявники не мають спеціальних знань у сфері права для належного й ефективного судового захисту своїх прав, держава гарантує надання відповідних правових послуг за кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел для соціально незахищених верств населення.

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 13 Закону №3460-VI слідує, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг як складення документів процесуального характеру.

Тобто, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і для реалізації своїх прав ОСОБА_1 може самостійно звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

На наведене вже неодноразово звертав увагу Верховний Суд в ухвалах від 1 вересня 2021 року у справі №9901/314/21, від 11 листопада 2021 року у справі №9901/367/21, від 01 липня у справі №9901/223/21 та від 29 грудня 2021 року у справі №9901/531/21, від 17 січня 2023 року у справі №990/168/22, від 16 жовтня 2024 року у справі №597/2246/23.

За правилами частини п`ятої статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви, зокрема, додаються клопотання та заяви позивача про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні.

Доказів звернення ОСОБА_1 про надання правничої допомоги в порядку Закону №3460-VI, зокрема й щодо оформлення позовної заяви, і відмови відповідного органу у наданні такої додані до позову матеріали не містять. Відтак, у цьому конкретному випадку суд позбавлений процесуальної можливості на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі забезпечити надання безоплатної правничої допомоги Позивачу, адже останнім не доведено наявності об`єктивної потреби у цьому.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.

Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати Позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків шляхом: 1) зазначення усіх сторін у справі з дотриманням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України; 2) уточнення предмета спору, кола учасників справи, змісту позовних вимог, відповідного їх правового обґрунтування і викладу обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів; 3) обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів Позивача у процесі здійснення суб`єктами владних повноважень владних управлінських функцій у взаємовідносинах з Позивачем із зазначенням конкретного проміжку часу їх виникнення; 4) надання належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, а також належного обґрунтування заявлених у позовній заяві клопотань про витребування доказів; 5) зазначення власного письмового підтвердження Позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 6) подання заяви про залучення до участі у справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Національного банку України із обґрунтуванням підстав для цього, зазначенням на чиїй стороні слід залучити третіх осіб, прав і обов`язків таких та яким чином рішення суду у справі може вплинути на них.

Роз`яснити Позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

При цьому повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та дій органів державної влади, порушення прав на соціальну допомогу, порушення конституційних прав, гарантованих статтями 8, 32 Конституції України, та перевищення владних повноважень Президентом України.

2. Надати Позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити Позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто.

4. Направити позивачу копію ухвали про залишення позовної заяви без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

О.О. Шишов

М.М. Яковенко