Постанова

від 22.01.2025 по справі 380/9422/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 380/9422/21

адміністративне провадження № К/990/33022/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (головуючий суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 380/9422/21 за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» про зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

В червні 2021 року керівник Червоноградської окружної прокуратури Львівської області (далі також позивач або прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (далі також Департамент) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») (далі також відповідач або Релігійна організація), в якій просив:

зобов`язати Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») код ЄДРПОУ 34987253, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911 - 1926 років, розташований за адресою: вул. Грушевського 6 Б у м.Белзі, охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, позов задоволено.

Зобов`язано Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у місті Белзі Сокальського району Львівської області» (РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая») (місцезнаходження: вул.Грушевського, 6Б, м.Белз, Сокальський район, Львівська область, 80062, код ЄДРПОУ 34987253) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ 38557581) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури Храм Св. Миколая ( Костел Пресвятої Діви Марії ) 1911-1926 років, розташований за адресою: вул. Грушевського 6 Б у м.Белзі , охоронний номер 2954/1-ЛВ, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини» від 28.12.2001 № 1768 (далі також Порядок № 1768).

25 листопада 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, закрити провадження у справі або направити справу на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

03 січня 2023 року від Департаменту надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

03 січня 2023 року від Червоноградської окружної прокуратури Львівської області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

17 січня 2023 року від відповідача надійшли пояснення на вищезазначені відзиви на касаційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з інформацією, наданою Львівською обласною державною адміністрацією, Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911-1926 років на вул. Грушевського в м.Белзі - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер № 2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21.10.2011 № 912/0/16-11).

Прокурор вказує, що будівля храму Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Мари) передана у безоплатну власність Релігійній організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області».

Проте, у порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, охоронний договір щодо збереження храму Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) у м. Белзі між облдержадміністрацією та релігійною громадою УПЦ Св. Миколая не укладався.

Також зазначає, що у 2015 році настоятелю храму Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) було скеровано два приписи про порушення щодо ухилення від підписання охоронного договору та про порушення щодо проведення самовільних робіт на пам`ятці.

Водночас уповноваженими особами РО «Парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая», у власності якої знаходиться Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії), такі попередження та приписи проігноровані та станом на момент звернення до суду з цим позовом, охоронний договір не підписаний.

Прокурор звертає увагу, що у вказаних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у сфері охорони та збереження об`єктів культурної спадщини на території області є саме Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, який не вживає дієвих заходів на захист інтересів держави.

Акцентує увагу на тому, що Червоноградською окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації скеровувались запити від 17.03.2021 № 14.58/03-23-19 вих-21, від 06.04.2021 № 15.58/03-23-303 вих-21, від 16.04.2021 № 14.58/03-23-486 вих-21, в тому числі, із зазначенням відсутності охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911 - 1926 років на вул. Грушевського 6 Б у м. Белзі та надання інформації про вжиті заходи щодо укладення вказаного охоронного договору, в тому числі, в судовому порядку.

З огляду на вищезазначені обставини щодо обізнаності Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про порушення відповідачем пам`яткоохоронного законодавства України, вважає, що наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган не вживає заходів протягом тривалого часу.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що не тільки Церква Перенесення Мощей Святого Миколая (Костел Пречистої Діви Марії) 1911-1926 років розташована за адресою вул. Грушевського, 66 у м. Белзі, але й інші сакральні споруди, що є приналежностями колишнього Костелу, а тепер Церкви, а саме Дзвіниця (Марійська вежа), Відкритий вівтар Св. Валентина, Брама, Мури з Хресною дорогою і каплицями, які згідно з наказом Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11 включені до державного реєстру нерухомих пам`яток України місцевого значення під загальною назвою «Комплекс сакральних споруд урочища Замочок» по вул. Грушевського у м. Белз та є власністю відповідача.

Відповідач вважає, що керівником Червоноградської окружної прокуратури не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції, беручи до уваги, що позивачем у цій справі визначено Департамент архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

В письмових поясненнях відповідач зазначив, що йому не направлявся на підписання охоронний договір та додатки до нього, не тільки Департаментом, але й самою ОДА, беручи до уваги, що Порядок укладення договорів чітко визначений Законом (главою 53 ЦК та главою 20 ГК).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як безспірно встановлено судами попередніх інстанцій, Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911-1926 років на вул. Грушевського у м.Белзі - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер № 2954/1-ЛВ (наказ Мінкультури від 21.10.2011 № 912/0/16-11).

Розпорядженням голови Львівської обласної ради народних депутатів від 28 березня 1995 року та актом від 13 квітня 1995 року № 202 будівлю Храму було передано у безоплатну власність Релігійній громаді УПЦ Св. Миколая м. Белза.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30 липня 2010 року були внесені відомості про право колективної власності Релігійної громади Української Православної Церкви - Київського Патріархату (код ЄДРПОУ 34987253) на церкву за адресою: Львівська область, Сокальський район, м. Белз, вул. Грушевського, 6Б.

21 липня 2019 року відбулася зміна назви Релігійної організації «Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Перенесення Мощей святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» на Релігійну організацію «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви парафії Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області».

Розпорядженням голови ЛОДА № 745/0/5-20 від 04 вересня 2020 року затверджено Положення про Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, згідно з яким, до повноважень Департаменту належить, серед іншого, призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм і проектів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини дозволів, або з відхиленням від них; укладає охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини.

Згідно з приписами пункту 1.4 вказаного Положення Департамент є правонаступником управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проєктів обласної державної адміністрації та відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей обласної державної адміністрації.

З метою збереження зазначеної пам`ятки архітектури ЛОДА та дирекцією Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі, на території якого знаходиться Храм, впродовж 2010-2020 років проводилися обстеження та було надано письмові рекомендації Релігійній громаді з метою запобігання руйнування та знищення пам`ятки (листом ЛОДА від 29 березня 2021 року № 5/14-3208/0/2-21/7-16).

У 2014 році Релігійна громада розпочала роботи по заміні даху Храму без погодження з органом охорони культурної спадщини.

06 вересня 2014 року за участі представників ЛОДА, Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Сокальського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області, Белзької міської ради, Державного історико-архітектурного заповідника у м. Белзі відбулося виїзне засідання з метою зупинення самовільних робіт на вказаній пам`ятці архітектури, під час якого виявлено проведення робіт із заміни шатрового завершення вежі (встановлення куполу) на Храмі, про що було складено протокол, однак Релігійна громада не зупинила розпочаті самовільні роботи, незважаючи на офіційні попередження.

Окрім того, згідно із інформацією, зазначеною в листі Департаменту № 16-1654/0/2-21 від 12 квітня 2021 року, листах Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА від 02 липня 2014 року № 4/493 та від 28 листопада 2014 року № 4/937 Львівсько-Сокальська Єпархія УПЦ КП та настоятель Храму були попереджені про відповідальність за ухилення від підписання охоронного договору.

Червоноградською окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також Закон № 1697-VII) на адресу Департаменту було направлено запити від 17 березня 2021 року № 14.58/03-23-19 вих-21, від 06 квітня 2021 року № 15.58/03-23-303 вих-21, від 16 квітня 2021 року № 14.58/03-23-486 вих-21 щодо відсутності охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення Храм Св. Миколая (Костел Пресвятої Діви Марії) 1911 - 1926 років на вул. Грушевського, 6Б у м. Белзі та надання інформації про вжиті заходи щодо укладення охоронного договору, у тому числі у судовому порядку.

Беручи до уваги інформацію, зазначену у відповідях Департаменту від 29 березня 2021 року, 12 квітня 2021 року, 11 травня 2021 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що належні заходи, які б забезпечили виконання вимог законодавства щодо збереження Храму шляхом укладення охоронного договору, зокрема у судовому порядку, не вживалися.

Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА було складено приписи № 4/150 від 23 січня 2015 року, № 4/151 від 23 січня 2015 року настоятелю Храму щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини», а листами ЛОДА № 4/210 від 27 березня 2014 року, № 4/493 від 02 липня 2014 року, № 16-1958/0/2-19 від 13 вересня 2019 року відповідача повідомлено про обов`язок укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури.

Згідно із інформацією, зазначеною в листі Белзької міської ради № 251/02-09 від 25 лютого 2021 року охоронний договір, укладення якого є предметом судового розгляду, укладений не був і ця обставина визнається сторонами.

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII прокуратура листом від 18 травня 2021 року за № 14.58/03-23-985вих-21 повідомила Департамент про пред`явлення позову в інтересах держави до Релігійної громади про зобов`язання укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення Храм.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що усупереч прямим приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану пам`ятку архітектури, починаючи з моменту набуття права власності і до часу розгляду судом цієї справи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, необґрунтованими та ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зауважує, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за відсутності сторони відповідача та без належного повідомлення про судове засідання.

Скаржник вважає, що керівник Червоноградської окружної прокуратури не вправі був звертатися з цим позовом в інтересах Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА, який є неналежним відповідачем.

З покликанням на пункт 17 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначає, що укладення охоронних договорів на пам`ятки віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій.

Скаржник акцентує увагу на тому, що об`єктом культурної спадщини визнаний Комплекс сакральних споруд урочища Замочок, як окремий об`єкт культурної спадщини, а не кожна будівля окремо, а право власності на всі будівлі Релігійна організація набула лише у 2021 році, після розгляду справи № 940/1049/18 (постанова ВС КГС від 11 серпня 2021 року).

Вважає, що охоронний договір міг бути укладений лише на весь Комплекс, як об`єкт культурної спадщини.

На думку скаржника, до участі у справі має бути залучено Заклад культури-Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі, на балансі якого і знаходиться Комплекс сакральних споруд урочища Замочок.

Наполягає на тому, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/15794/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає про дотримання вимог частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, оскільки прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про представництво інтересів держави в суді та відповідне повідомлення долучено до позовної заяви, яка скерована в суд та сторонам у справі.

З покликанням на частину другу статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 745/0/5-20 від 04 вересня 2020 року, зазначає що належним суб`єктом владних повноважень, який мав укласти охоронний договір є Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Також зазначає, що за інформацією Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а саме Переліку пам`яток місцевого значення, на території Львівської області у м. Белз по вул. Грушевського знаходиться Комплекс сакральних споруд урочища Замочок, у який входить кілька об`єктів культурної спадщини, а саме пам`яток архітектури місцевого значення, яким присвоєно окремі охоронні номера.

Акцентує увагу на тому, що станом на дату подання позовної заяви охоронний договір на пам`ятку архітектури місцевого значення Костел Пр. Діви Марії 1911-1926 вул. Грушевського не був укладений, а відносно інших пам`яток архітектури місцевого значення, які входять у Комплекс сакральних споруд урочища Замочок, такі охоронні договори були наявні.

Зауважує, що будь-які права, обов`язки щодо володіння, користування та розпорядження пам`ятками культурної спадщини-пам`ятками архітектури, які входять у Комплекс сакральних споруд урочища Замочок як у Міністерства культури України так і у Державного історико-культурного заповідника у м. Белзі відсутні, тому підстави для залучення вказаних суб`єктів до розгляду справи відсутні.

Вважає, що відповідач свідомо ухиляється від укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини.

У відзиві на касаційну скаргу Департамент з покликанням на Закон України «Про охорону культурної спадщини» та Порядок № 1768 зазначає, що обов`язок укладення охоронного договору покладається на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини.

Акцентує увагу на тому, що за змістом припису від 23 січня 2025 року № 4/151 щодо усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини» було зобов`язано керівника Релігійної організації укласти охоронний договір, проте такий припис було проігноровано.

Також 13 вересня 2019 року Департамент звертався до відповідача з проханням усунути порушення законодавства про охорону культурної спадщини та 26 квітня 2021 року з попередженням про необхідність усунути порушення законодавства про охорону культурної спадщини, проте відповідач до органу охорону культурної спадщини не звертався.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що доводи, викладені у вищезазначених відзивах прокурора та Департаменту, є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують доводи, викладені в касаційній скарзі.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

У справі "Салов проти України" (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ("Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги за відсутності сторони відповідача та без належного повідомлення про судове засідання.

Колегія суддів наголошує, що питання дотримання права на участь у судовому засіданні в цій справі є першочерговим з переліку доводів касаційної скарги, оскільки в залежності від його забезпечення можливою буде оцінка інших доводів скаржника.

Так, 04 жовтня 2022 року в суді апеляційної інстанції, за відсутності представника відповідача, судове засідання було відкладено на 18 жовтня 2022 року о 14.45 год.

Доказів отримання судової повістки-повідомлення відповідачем або його представником, чи належних документів, які б засвідчили факт надіслання такої повістки поштовим зв`язком відповідачу матеріали справи не містять.

Також відповідач та/або представник відповідача не повідомлялися про судове засідання шляхом оформлення телефонограми за зазначеними в апеляційній скарзі номерами телефонів.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено поштову адресу, два номери телефонів та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Верховний Суд констатує, що у матеріалах справи є докази направлення тексту повістки-повідомлення представнику відповідача на електронну адресу, вказану у апеляційній скарзі про те, що розгляд справи відбудеться о 14.00 годині 18 жовтня 2022 року (а.с.24 зв.арк), проте відсутні докази отримання такої повістки.

Водночас в матеріалах справи (а.с.68) наявна заява представника відповідача від 18 жовтня 2022 року щодо відкладення розгляду справи (зазначений час надходження на документі 15.29 год).

В зазначеному клопотанні представник відповідача повідомляє, що 18 жовтня 2022 року отримав відзив Червоноградської окружної прокуратури на апеляційну скаргу та після цього зі сайту Судова влада дізнався, що розгляд цієї справи був призначений на 18 жовтня 2022 року о 14.00 год.

Наполягає на тому, що сторона відповідача в жодний спосіб не отримувала судової повістки про виклик в судове засідання.

У зв`язку із викладеним, просив відкласти розгляд справи з метою забезпечення явки представника відповідача, можливості ознайомитися з відзивом та надати пояснення.

Верховний Суд вже викладав правову позицію щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засіданні, зокрема у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 0940/1584/18 та від 30 січня 2023 року у справі № 140/5484/21 Суд зазначив таке.

Згідно з частиною першою статті 124 КАС судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу (частина третя статті 124 КАС).

Відповідно до частини першої статті 126 КАС у випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

Статтею 124 КАС встановлено загальне правило здійснення судового виклику осіб, які беруть участь у справі, шляхом надсилання повісток на їх адреси рекомендованою кореспонденцією або кур`єром зі зворотною розпискою. Доказом вручення повістки, а відтак і доказом повідомлення особи про дату, час і місце судового розгляду справи, є зворотна розписка в отриманні повістки, підтверджена підписом, зокрема відповідної службової особи (в разі направлення повістки юридичній особі).

Згідно із частиною першою-третьою статті 129 КАС за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року у справі №17-рп/2011 (справа за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України), вирішуючи питання щодо конституційності положень статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується зі статтею 129 КАС у чинній редакції, стосовно виклику до суду шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою вказав, що такий порядок є обов`язковим лише для суб`єктів владних повноважень, а стосовно інших осіб - виключно за їх вибором. За висновком Конституційного Суду законодавець у такий спосіб розширив зміст процесуального права особи на отримання повідомлення про виклик до суду, встановивши додаткові можливості особи отримувати таке повідомлення.

У справі, що розглядається, відсутня заява відповідача або його представника про надсилання тексту повістки електронною поштою, а також підтвердження учасником процесу отримання тексту повістки, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги про те, що вони не були повідомлені про розгляд справи в судовому засіданні 18 жовтня 2022 року о 14.00 год, не спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас колегія суддів зазначає, що надсилання тексту повістки на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне повідомлення сторони про судове засідання, у порядку, визначеному КАС України.

Якщо суд надіслав текст повістки на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повістку-повідомлення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Подібні правові висновки сформовані у постанові ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 щодо вручення процесуальних документів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважним. Неявка сторін або інших учасників справи, належними чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що розгляд справи судом апеляційної інстанції, якщо справа відповідно до КАС України розглядається з їх повідомленням, здійснюється за обов`язкового повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції має переконатися у належному повідомленні учасників справи, та у випадку відсутності відомостей про вручення їм судової повістки відкласти розгляд справи.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Беручи до уваги, що в матеріалах справи наявні докази направлення тексту повістки на електронну пошту представника відповідача (за відсутності відповідної письмової заяви про надсилання тексту повістки електронною поштою), проте відсутні належні докази отримання повістки - повідомлення, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, яке в силу імперативного припису статті 353 КАС є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення Мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа