Рішення

від 28.11.2024 по справі 754/10091/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4846/24

Справа №754/10091/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Улезка О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

СУТЬ СПОРУ

1.8 липня 2024 року Позивач, представлений адвокатом Бордун Н.Л., звернувся до суду з позовом про позбавлення Відповідачки батьківських прав щодо їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_4 ).

2.В обґрунтування позову Позивач стверджує, що з 2019 року, після розірвання шлюбу, дитина проживає з ним та перебуває на його повному утриманні. Мати не виконує своїх батьківських обов`язків: не займається вихованням, не цікавиться життям доньки, не забезпечує її матеріально, не приділяє уваги її духовному та культурному розвитку, не виявляє належної материнської любові та турботи, а спілкування між матір`ю та донькою практично відсутнє. Ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав згідно з пунктом 4 частини першої статті 164 СК України.

3.На думку Позивача, виправити цю поведінку, або змусити Відповідачку змінити своє відношення до доньки неможливо, оскільки це її особисте внутрішнє ставлення, відсутні обставини, які б перешкоджали Відповідачці виконувати її батьківські обов`язки з 2019 року по день подачі позову.

4.Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачка зловживає алкоголем та проходила лікування від алкогольної залежності з 18.12.2018 по 18.02.2019, що є однією з причин невиконання батьківських обов`язків, і підставою для позбавлення її батьківських прав згідно з пунктом 4 частини першої статті 164 СК України.

5.Відповідачка проти позову заперечувала. Відповідачка заперечує проти позову, наполягаючи на тому, що вона любить своїх дітей та не ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Вона стверджує, що діти проживають з батьком за взаємною домовленістю, але зареєстровані за її адресою у Деснянському районі Києва.

6.За її словами, вона має постійний зв`язок з дітьми, вони регулярно відвідують її, вона цікавиться їхнім навчанням та захопленнями. Щодо менш активної участі у шкільному житті ОСОБА_3, відповідачка пояснює це бажанням забезпечити доньці стабільну сімейну атмосферу, враховуючи її гарні стосунки з мачухою.

7.Відповідачка вважає, що дитина знаходиться під емоційним впливом Позивача, а питання про позбавлення батьківських прав виникло через воєнний стан та бажання Позивача уникнути мобілізацію.

8.Відповідачка заперечує зловживання спиртними напоями, наголошуючи на тому, що пройшла курс реабілітації у 2019 році, спливло 5 років, і вона має актуальну довідку.

9.На думку Відповідачки, позбавлення батьківських прав відносно рідної дитини, яку вона народила, опікується і дуже любить, є недопустиме вирішення питань Позивача.

10.Вона також наголошувала на тому, що бажає спілкуватися та бачитися з ОСОБА_3 , проте Позивач та його дружина чинять їй у цьому перешкоди останні два місяці.

11.Суд, вислухавши аргументи обох сторін, думку дитини, проаналізував докази та надає оцінку обставинам справи, керуючись принципом найкращих інтересів дитини.

УСТАНОВЛЕНІ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДУ

12. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

13.З грудня 2018 року вони не живуть разом, а у 2019 році розлучилися. Мають у шлюбі двох спільних дітей: ОСОБА_6 , 2016 р.н. ОСОБА_3 , 2011 р.н. (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис N 3502 від 13. 12.2011 року, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 12.06.2019 року по справі N? 754/2482/19).

14.Спочатку після розлучення батьків діти проживали з матір`ю у квартирі бабусі (матері відповідачки) у Деснянському районі міста Києва, в якій жила родина. Проте згодом, у серпні 2019 року, діти приїхали до батька, який створив нову сім`ю з ОСОБА_7 , одружився з нею офіційно в 2021 році.

15.Позивач та його дружина, ОСОБА_8 , та діти проживають разом у м. Ірпінь з 2019 року у будинку дружини Позивача. Умови проживання задовільні (акт обстеження умов проживання від 02 серпня 2024, що проводилося з метою складання висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав).

16. ОСОБА_4 має сильний емоційний зв`язок з мачухою, називає її мамою та бажає бути нею усиновленою, про що повідомила Суду.

17.Зв`язок з мачухою також підтверджується психологічним заключенням лікаря -психолога від 04.08.2024. Відповідно до цього висновку дитина втратила психоемоційний зв`язок з біологічною матір`ю, хоче з нею проводити дуже обмежений час.

18. Мачуха ОСОБА_7 активно бере участь у вихованні ОСОБА_10 та її шкільному житті та позашкільному житті (характеристика з Ірпінського гуманітарного ліцею "Лінгвіст", довідка зі Студії східних танців "Diamond").

19.На проханням дитини, у школі її представляє лише мачуха, як мама.

20.Біологічна матір, Відповідачка, визнає ці обставини і пояснила Суду, що поступилась у цьому питанні на прохання доньки "не мати двох мам в школі", розуміючи складність життєвої ситуації дитини, що склалась внаслідок розлучення батьків.

21.Ці обставини частково визнає і Відповідачка, яка у відзиві повідомила, що "розуміє про необхідність доньки проживати в стабільній, сімейній атмосфері. Донька дуже добре відноситься до дружини батька, яка опікується нею, проживає з нею, тому приймає активну участь у шкільному житті".

22.Обставини перебування мачухи та дитини у тісному зв`язку підтверджуються показаннями друга ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та сусіда ОСОБА_13 , який "не знав, що ОСОБА_11 не є мамою", а також й показаннями старшого сина ОСОБА_14 , що був допитаний як свідок. Він також повідомив Суду, що "усиновлення ОСОБА_15 - так буде краще для ОСОБА_10 ". Водночас, він не зміг пояснити, чому так буде краще. І на питання, чи думав він колись про доцільність позбавлення батьківських прав матері щодо нього, то відповів, що не було такого.

23.Суд, вирішуючи цей спір, що відповідно до статті 165 СК Україна один з батьків має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

24.Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти та/або є хронічними алкоголіками або наркоманами (пункти 2 та 4 частини першої статті 164 СК України).

25.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

26.У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

27.Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

28.Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

29.Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України)".

30.Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19".

31.Суд у справі, що розглядається, не встановив будь-яких вагомих фактів, які могли б виправдати позбавлення мати батьківських прав.

32.Суд не встановив, що мати не відповідає вимогам, необхідним для виховання дитини, або що вона коли-небудь заподіяла шкоду своїй доньці, або що вона становила загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із матір`ю могло порушити відповідні права дитини.

33.Суд вважає, що допущені Відповідачкою помилки у вихованні та спілкуванні з дитиною, зокрема, недостатня увага до навчання та відсутність на шкільних заходах, не є критичними та достатніми для позбавлення її батьківських прав.

34.У цій справі немає обставин, які підтверджують неможливість позитивних змін у поведінці матері у відносинах з дитиною. Навпаки, Відповідачка продемонструвала здатність до компромісу, врахування обставин проживання дитини з батьком та його дружиною, яка також є рідною для ОСОБА_3, а також врахування думки дитини та її бажання мати представником у школі лише свою мачуху.

35.Суд визнає, що таке прохання дитини до матері підкреслює важливість в її житті іншої дорослої людини - мачухи ОСОБА_7. Небажання дитини, щоб рідну матір бачили в школі вчителі та однокласники, має бути серйозним сигналом для Відповідачки у відносинах з донькою. Це може свідчити про те, що донька соромиться матері і у їхніх відносинах існують проблеми, які потребують вирішенню, але не через застосування одразу крайнього засобу - позбавлення батьківських прав.

36.Суд бере до уваги, що відсутність активної участі матері у шкільному житті безумовно має негативний вплив на розвиток та виховання дитини. Проте, в даному випадку, зважаючи на конкретні життєві обставини, такий вплив не є критичним і не завдає істотної та непоправної шкоди ОСОБА_3, оскільки вона регулярно відвідує школу, успішно навчається, має стабільне оточуюче середовище та отримує необхідну підтримку від батька та мачухи.

37.Суд бере до уваги те, що дитина за згодою сторін живе з батьком, і безумовно мати, яка живе окремо, має менше можливостей брати у шкільному житті дитини, ніж батько та мачуха. Участь батьків у шкільному житті може мати різні форми. Не завжди фізична присутність на батьківських зборах чи шкільних заходах є визначальним фактором.

38.Тому Суд визнає, що така обставина не може бути достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки не свідчить про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками на шкоду дитині, у тому числі, зважаючи на бажання ОСОБА_10 не бачити маму в школі. Водночас, зважаючи на зауваження батька щодо недостатньої участі матері, суд рекомендує пані ОСОБА_2 змінити свою поведінку, підтримувати доньку в інших аспектах її навчання та розвитку, частіше спілкуватися з дитиною про її навчання, успіхи та труднощі, заохочувати до читання, розвитку та пізнання нового, відвідувати разом музеї, театри.

39.Щодо обставини участі у вихованні та спілкуванні.

40.Зі свідчень дітей, мачухи та бабусі, Суд з`ясував, що, незважаючи на проживання з батьком, діти підтримували зв`язок з матір`ю. ОСОБА_14 , старший син, регулярно проводив вихідні у будинку бабусі та дідуся, де проживає Відповідачка. Натомість, ОСОБА_4 відвідувала матір рідше, приблизно раз на півтора місяці, що, ймовірно, пов`язано з її тісним емоційним зв`язком з мачухою та бажанням проживати з батьком.

41.Після початку повномасштабного вторгнення, з міркування безпеки, ОСОБА_17 жила з матір?ю до квітня 2022, після чого, на власне прохання, повернулася до батька.

42.Важливо зазначити, що ОСОБА_4 сприймає свої візити не лише як зустрічі з матір`ю, а й як можливість побачитися з бабусею та дідусем, з якими у неї склалися теплі стосунки. Вони покупають подарунки, у суді словами виявляли любов до онуки. Це свідчить про збереження сімейних зв`язків ОСОБА_18 в родині матері.

43.Влітку 2024 року ОСОБА_4 провела час з матір`ю на відпочинку на озері, що підтверджує бажання Відповідачки підтримувати контакт з донькою та проводити з нею час. Разом з ними відпочивала ОСОБА_19 , колишня дружина брата Відповідачки, яка привезла свою дитину до бабусі.

44. ОСОБА_19 дала показання в Суді як свідок. За її свідченнями Відповідачка характеризуються як любляча матір, яка піклується про своїх дітей, зокрема, про ОСОБА_20 .

45.Суд також встановив, що крім особистих зустрічей, Відповідачка також спілкується з дітьми по телефону. Після початку судового процесу частота таких дзвінків збільшилася, що може свідчити про бажання матері налагодити контакт з ОСОБА_3 та брати активніше участь в її житті, виправити помилки, що раніше були допущені.

46.Щодо зловживання алкоголем, то Суд виходить з того, що такі обставини на момент розгляду з достовірністю не встановлено.

47.Підтверджуються аргументи Позивача, і це не заперечує Відповідачка, що з 18.12.2018 по 18.02.2019 (у період розірвання відносин з Позивачем) вона проходила курс реабілітації та лікування, психологічної корекції від алкогольної залежності (довідка від 17.06.2024). Водночас, суд погоджується з запереченнями Відповідачки, що ці події мали місце 5 років тому. До того ж вона надала довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 3149/24.

48.Суд бере до уваги, що повнолітній син ОСОБА_21 і малолітня донька ОСОБА_4 свідчили про випадок вживання матір`ю алкоголю у квітні 2024 року при зустрічі у ТРЦ "Skymall". Хоча Відповідачка це не визнавала, Суд не має підстав не довіряти свідченням дітей в цій частині.

49.Водночас Суд зазначає, що цей епізод сам по собі не є достатнім для висновку про хронічний алкоголізм, як підстави для позбавлення батьківських прав.

50.Хоча ОСОБА_17 і згадувала в судовому засіданні про свої знання, що мама зловживає алкоголем, іноді розповідає їй про своїх "коханчиків", водночас вона також повідомила Суду, що матір не вживала алкоголь у її присутності, коли вона до неї приїжджала.

51.Звичайно, інцидент у ТРЦ "Skymall" спричинив у дитини емоційні переживання та стрес. Вона в Суді повідомила про цю обставину з подробицями.

52.Проте за висновком Суду така подія не є підставою для такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

53.Підставою для позбавлення батьківських прав закон визначає хронічний алкоголізм матері чи батька (пункт 4 частини першої статті 164 СК України).

54.Такі обставини Суд не встановив, і навіть перебування Відповідачки на реабілітації 5 років також не є достатнім підтвердження цих обставин.

55.Щодо найкращих інтересів дитини та її думки. У цій справі Суд, перш за все, зобов`язаний керуватися найкращими інтересами дитини, що включає в себе врахування її думки щодо батьківських прав.

56.У суді ОСОБА_4 , дійсно, висловила бажання позбавити матір батьківських прав та бути усиновленою мачухою.

57.Водночас, ОСОБА_17 повідомила матері і підтвердила це Суду, що сприймає процедуру позбавлення батьківських прав як "формальність, і нічого у них з мамою не зміниться".

58.Суд намагався з?ясувати, що дитина має на увазі під цими словами. Дитина не змогла пояснити значення цих слів, як вона це розумію.

59.Суд вважає, що таке сприйняття ситуації могло сформуватися під впливом дорослих батька та мачухи, які, можливо, представили процедуру позбавлення батьківських прав у спрощеному варіанті як необхідність.

60.Враховуючи вік ОСОБА_10 (13 років), вона може не до кінця усвідомлювати правові наслідки позбавлення матері батьківських прав. Її сприйняття цієї процедури як "формальності" викликає у Суду сумніви, оскільки свідчить про недостатнє розуміння серйозності ситуації особливо в аспекті озвученої іншої причини для цього спору.

61.Зокрема, для Суду тривожним є той факт, що Відповідачка вбачає в цьому спорі приховані мотиви і заявила про це. Вона вважає, що це є спробою Позивача домогтися відстрочки від військової служби в умовах мобілізації, використовуючи як інструмент процедуру позбавлення прав. Вона повідомила, що у них з Позивачем після оголошення воєнного стану була розмова, що вона готова підписати необхідні йому папери про те, що діти проживають з ним, бо це правда, і вона також хоче, щоб у дітей був батько. Він сказав, що цього недостатньо, а потім неочікувано без попередження з?явився цей позов.

62.Позивач категорично відкидає твердження про те, що метою позову є ухилення від мобілізації. Він наголосив на тому, що вже мобілізований і працює інструктором. Метою позову є захист прав дитини, відсутність у його дружини ОСОБА_7 юридичних прав щодо дитини на випадок необхідності виїжджати за кордон з міркувань безпеки, і неналежна поведінка Відповідачки в квітні 2022 року та небажання повертати дитину. А спонукала до цього остання подія в ТРЦ "Skymall", яка викликала стрес у дитини.

63.Суд немає вагомих доказів, які б підтверджували слова Відповідачки, що Позивач ініціював спір з цією метою (відстрочка від військової служби). Водночас, зважаючи на законодавчу можливість демобілізації, і що це позов був поданий саме тоді, коли у відповідача виникло питання мобілізації, Суд не може не зважати на те, що сам факт таких припущень додає справі додаткової складності та вказує на можливу наявність прихованих мотивів у цій складній сімейній ситуації.

64.Суд в аспекті врахування думки при вирішення спору, що стосується її прав, бере до уваги практику ЄСПЛ, який звертає увагу на те, наголосити, що, хоча його практика вимагає врахування думки дітей, ця думка не обов`язково є незмінною, і їхні заперечення, яким слід приділяти належну увагу, не обов`язково є достатніми для того, щоб переважити інтереси батьків, особливо щодо регулярного контакту зі своєю дитиною. Право дитини висловлювати власну думку не слід тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без врахування будь-яких інших факторів та проведення аналізу для визначення їхніх найкращих інтересів; такі інтереси зазвичай диктують необхідність збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли це завдасть шкоди здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справі "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року і Suur v. Estonia, заява №. 41736/18, § 79, 20 жовтня 2020). Межі свободи розсуду, що надаються компетентним національним органам влади, змінюватимуться залежно від характеру питань та важливості інтересів, що перебувають на кону. Таким чином, Суд визнає, що органи влади користуються широкою свободою розсуду під час прийняття рішень щодо опіки. Однак більш ретельна перевірка потрібна щодо будь-яких подальших обмежень, таких як обмеження, встановлені цими органами влади щодо батьківських прав на контакт, та будь-яких правових гарантій, призначених для забезпечення ефективного захисту права батьків та дітей на повагу до їхнього сімейного життя (див. Suur v. Estonia § 80).

65.За практикою ЄСПЛ взаємне спілкування батьків та дитини є фундаментальним елементом "сімейного життя" у розумінні статті 8 Конвенції, навіть якщо стосунки між батьками розірвано (див., як нещодавній приклад, рішення у справі "Ілля Ляпін проти Росії", заява № 70879/11, § 44, 30 червня 2020 року).

66.Наразі існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні бути першорядними (див. рішення у справах "Нойлінгер та Шурук" [ВП], заява № 41615/07, § 135, 6 липня 2010 року, та "X проти Латвії" [ВП], заява № 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013). Загалом ці інтереси диктують необхідність збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, і це може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини (див., наприклад, рішення у справі "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року). Розрив таких зв`язків означає відірвання дитини від її коріння, що може бути зроблено лише за виняткових обставин (див. рішення у справі "Гергюлю проти Німеччини", заява № 74969/01, § 48, 26 лютого 2004 року); потрібно зробити все можливе для збереження особистих стосунків і, якщо та коли це доречно, для "відновлення" сім`ї (див. рішення у справі "Кацпер Новаковський проти Польщі", заява № 32407/13, § 75, 10 січня 2017 року).

67.Окрім захисту від свавільного втручання, стаття 8 Конвенції покладає на державу позитивні зобов`язання, що є невід`ємними від ефективного забезпечення поваги до сімейного життя. Коли сімейний зв`язок встановлено, держава, в принципі, повинна діяти таким чином, щоб створити умови для розвитку цих відносин (див., наприклад, рішення у справі "С.Г. проти Італії", заява № 52557/14, § 38, 13 жовтня 2015 року).

68.Таким чином, стаття 8 Конвенції покладає на кожну державу зобов`язання прагнути до возз`єднання біологічного батька або матері з його або її дитиною (див. рішення у справі "К. і Т. проти Фінляндії" [ВП], заява № 25702/94, § 178, ЄСПЛ 2001?VII, та "Гергюлю", наведене вище, § 45). Це включає право батьків вживати заходів з метою возз`єднання з дитиною та зобов`язання національних органів вживати таких заходів (див. рішення у справах "Р.М.С. проти Іспанії", заява № 28775/12, § 71, 18 червня 2013 року, та "Оморефе проти Іспанії", заява № 69339/16, § 38, 23 червня 2020 року).

69.Слід пам`ятати, що позитивне зобов`язання держави полягає не в досягненні результату, а в застосуванні відповідних засобів. Ключовим питанням є те, чи вживали ці органи влади всіх необхідних заходів для сприяння контакту, які можна обґрунтовано вимагати за особливих обставин кожної справи (див., серед багатьох інших рішень, рішення у справі "Суур проти Естонії", заява № 41736/18, § 77, 20 жовтня 2020 року).

70.Тому, перш вирішити питання про ухвалення рішення, яке може мати незворотні наслідки для дитини та її матері, пов?язані з розривом стосунків, Суд ретельно вивчив всі обставини справи, особливо звертав увагу на озвучене бажання ОСОБА_3 бути усиновленою мачухою.

71.Незважаючи на це бажання, Суд не може ігнорувати той факт, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і застосовується лише у виняткових випадках.

72.У даній справі Суд, забезпечуючи максимально можливий справедливий баланс між урахуванням думки дитини та захистом її права на материнську любов, турботу та зв?язок з рідною матір?ю, вважає, що відсутні достатні підстави для позбавлення матері батьківських прав.

73.Відповідачка підтримує зв`язок з дитиною, проводить з нею спільно час та виявляє бажання брати участь у їх вихованні. Допущені помилки у вихованні та утриманні можуть бути виправлені через зміну поведінку, і Відповідачка це переконливо демонструвала Суду під час судового засідання. Після подачі позову вона знову влаштувалась на роботу, збільшила кількість дзвінків дітям, проводила разом дозвілля.

74.Суд, уважно спостерігаючи за поведінкою сторін під час судового засідання та вникаючи в суть їхніх слів, переконався, що, попри наявні непорозуміння, батьки ОСОБА_10 здатні знайти спільну мову та діяти в інтересах своєї дитини. Вони уважно вислуховують один одного, зберігають взаємну повагу, а головне - обидва люблять свою доньку, що є запорукою конструктивного діалогу в майбутньому.

75.На думку Суду, відповідно до конкретних обставин справи для ОСОБА_18 збереження юридичного зв`язку з обома біологічними батьками є важливим для гармонійного розвитку дитини, навіть не зважаючи на те, що і дитина, і мачуха та батько дитини висловлюють наміри та бажання пізніше пройти процедуру усиновлення.

76.Суд, прагнучі прийняти рішення, яке б забезпечило найкращі інтереси ОСОБА_18 , враховує всі аспекти. З одного боку, її думка та особисту прихильність до мачухи ОСОБА_11 . З іншого - важливість збереження зв`язку ОСОБА_10 з рідною матір`ю та необхідність захисту прав матері відповідно до вимог статті 8 Конвенції.

77.Суд бере до уваги, що ОСОБА_17 вже проживає з батьком та мачухою, а рідна мати не перешкоджає цьому, навпаки навіть висловлює вдячність за їхню турботу про дитину. Це свідчить про її готовність до співпраці та бажання діяти спільно в інтересах доньки. Водночас ОСОБА_17 та мачуха ОСОБА_11 мають повну свободу дій у своїх відносинах.

78.На думку Суду, у цьому випадку немає підстав вважати, що спілкування та підтримка зв?язку з рідною матір`ю може зашкодити ОСОБА_3. Навпаки , наявність двох люблячих жінок в житті дитини може збагатити її емоційний світ та дати важливий життєвий досвід.

79.Суд доходить висновку, що в даному випадку користь від збереження зв`язку ОСОБА_10 з обома батьками переважає можливі негативні наслідки від неможливості реалізації бажання дитини бути усиновленою мачухою, що вимагає позбавлення батьківських прав матері.

80.Тому, керуючись принципами сімейного права та враховуючи найкращі інтереси дитини, Суд не знаходить підстав для задоволення позову про позбавлення пані ОСОБА_2 батьківських прав, вважає, що за обставин цієї справи таке рішення суду буде непропорційним втручанням в її права в аспекті статті 8 Конвенції, особливо, якщо брати до уваги, що держава в особі уповноваженого органу не виконувала свої позитивні зобов`язання вживати заходів з метою зміни поведінки матері та налагодження зв`язку з дитиною, якщо цей орган під час складання висновку побачив підстави про доцільність позбавлення матері батьківських прав.

81.Щодо висновку органу опіки про доцільність позбавлення матері батьківських прав, Суд виходить з того, що Виконавчий комітет затвердив висновок органу опіку та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_10 (рішення № 96/2 від 27.08.2004), оскільки є ухилення від виконанню своїх обов`язків по вихованню дитину.

82.Водночас, Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

83.Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц виснував, що «висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо».

84.Суд оцінив висновок, який має рекомендаційний характер, і визнав його необґрунтованим.

85.Висновок зроблений без наведення достатніх доказів, які б підтверджували ухилення відповідачкою від здійснення батьківських обов`язків. Він не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а тому не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

86.Суд також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів про те, що соціальні служби та органи у справах дітей надавали належну підтримку матері у налагодженні стосунків з дитиною.

87.Згідно зі статтею 8 Конвенції держава в особі уповноважених органів має позитивний обов`язок вживати заходів для захисту сімейного життя, що включає в себе надання допомоги батькам у вихованні дітей та налагодженні між ними позитивних стосунків.

88.Висновок органу опіки та піклування було складено без належного аналізу ситуації та без врахування дій, які мали б бути вжиті органами влади для запобігання ситуації або її виправити з метою дотримання інтересів дитини та прав матері на батьківство.

89.Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

90.Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

91.У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо (постанова Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 133/747/23).

92.Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24).

93.Відповідно до частин першої-третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

94.Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 02 жовтня2024 року у справі № 2-5679/11, провадження № 61-9746св24).

95.Позивач не довів наявність достатніх підстав для позбавлення Відповідачки батьківських прав, і неможливість змінити поведінку матері на краще у відносинах з дочкою, держава в особі органу опіки та піклування не виконала свій обов`язок щодо вжиття всіх необхідних заходів щодо підтримки батьківства та налагодження стосунків між дітьми та батьками у кризових ситуаціях, і надала передчасний та необґрунтований висновок про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав, що не відповідає інтересам дитини і непропорційним втручанням в права Відповідачки в аспекті статті 8 Конвенції.

96.З цих підстав, Суд дійшов висновку про відмову в позові.

97.Судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 23 січня 2025 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО